Постанова від 24 серпня 2026 р. у справі №910/4291/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" серпня 2026 р. Справа№ 910/4291/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Спаських Н.М.

суддів: Яценко О.В.

Горбасенка П.В.

при секретарі судового засідання: Кузьменко А.М.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 25.08.2026

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу від 29.06.2026 Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонортек" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2026 (повне рішення складено та підписано 08.06.2026)

у справі № 910/4291/26 (суддя Павленко Є.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроавтоальянс" (м. Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонортек" (м. Київ)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "МШК Україна" (м. Одеса)

про стягнення 230 878,31 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог.

У квітні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Євроавтоальянс" (далі - ТОВ "Євроавтоальянс", Товариство, позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонортек" (далі - ТОВ "Сонортек", Фірма, відповідач) про стягнення 230 878,31 грн основної заборгованості.

Право спірної вимоги до відповідача передане позивачу на підставі укладеного з третьою особою у справі Договору про відступлення права вимоги (цесії) від 05 лютого 2026 року на суму 230 878,31 грн.

Даний борг виник у ТОВ "Сонортек" перед ТОВ "МШК Україна" за надані послуги перевезення на підставі Договору про надання послуг від 26 червня 2023 року № S00416, а також договорів морського перевезення вантажів (коносаменти MEDUW8409312, MEDUW8409338, MEDUOS930834, MEDUW8370142, MEDUW8033799).

Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.06.2026 у справі № 910/4291/26 позов задоволено повністю.

Стягнуто з ТОВ "Сонортек" (код 42144136) на користь ТОВ "Євроавтоальянс" (код 40395093) 230 878,31 грн основної заборгованості та 2 770,54 грн судового збору.

Задовольняючи позов суд першої інстанції, зокрема, виходив з того, що заявлена до стягнення сума боргу 230 878,31 грн. підтверджена належними доказами, доказів недійсності Договору відступлення права вимоги відповідачем не подано, борг як такий не заперечено, докази сплати боргу відсутні, зарахування зустрічних однорідних вимог відповідачем за встановленими процедурами не проведено. Заперечення відповідача про "підроблений характер" додаткової угоди до Договору цесії і суперечність її змісту умовам вказаного правочину відхилені як недоведені, вирішення спору в іншій справі № 910/2813/26 за участі тих же осіб але за іншими відносинами, не впливає на розгляд даної справи.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ "Сонортек" 29.06.2026 через систему "Електронний суд" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (зареєстровано в суді 30.06.2026), в якій просить суд поновити строк на апеляційне оскарження; рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2026 у справі № 910/4291/26 скасувати та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити; судові витрати стягнути з позивача.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач зазначив, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення безпідставно проігнорував наявність паралельного судового спору (справа №910/2813/26), дійшов помилкових висновків щодо дійсності договору відступлення права вимоги (цесії) від 05.02.2026, не врахував неналежного визначення спірної суми та розрахунків за договором цесії.

Поряд з цим, відповідач в апеляційній скарзі наголосив на неврахуванні судом першої інстанції дій позивача щодо: несплати рахунків за надані відповідачем послуги; укладення договору цесії з третьою особою; подання зустрічного позову в справі № 910/2813/26, який ухвалою від 07.04.2026 було повернуто заявнику; звернення до суду з позовом у межах даної справи з тими самими вимогами; складення додаткової угоди до договору цесії "заднім числом", які є такими, що суперечать принципам добросовісності та справедливості (статті 3, 13 ЦК України) і є зловживанням процесуальними правами у розумінні частини 2 статті 43 ГПК України.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.06.2026 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Спаських Н.М., суддів: Горбасенко П.В., Тарасенко К.В.

Згідно з розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2026 у справі № 910/4291/26 призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв`язку із перебуванням судді Тарасенко К.В. у відпустці. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.07.2026, справу № 910/4291/26 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Спаських Н.М., суддів Горбасенка П.В., Гончарова С.А.

В подальшому ухвалою від 24.08.2026 склад колегії суддів змінено і розгляд справи здійснюється під головуванням судді Спаських Н.М., судді Яценко О.В., Горбасенко П.В.

Позиція інших учасників справи.

22.07.2026 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній доводи відповідача проти рішення суду першої інстанції вважає безпідставними та необґрунтованими, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Третя особа не подала своїх пояснень щодо вимог заявленої відповідачем апеляційної скарги.

При цьому під час розгляду справи в суді першої інстанції поясненням від 29.04.2026 третя особа притримувалася позиції, що заявлений до стягнення з відповідача борг є безумовним та підлягає стягненню і позивач правомірно набув прав Нового кредитора, провівши повний розрахунок із третьою особою за уступку права вимоги.

Явка представників сторін.

Всі учасники справи належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, мають електронні кабінети.

В судове засідання 25.08.2026 з`явився лише представник позивача.

Третя особа участь свого повноважного представника у судовому засіданні не забезпечила.

Представник відповідача на розгляд апеляційної скарги також не з`явився. Направленим клопотанням від 24.08.2026 представник відповідача Малюк Є.Є. просить суд засідання відкласти через неможливість явки з причин хвороби.

Представник позивача заперечив проти задоволення даного клопотання, подав в засіданні на нього письмовий відзив і вважає, що клопотання не підтверджено доказами, відповідач має іншого представника і керівника, які могли з`явилися в засідання, явка представників сторін в засідання обов`язковою не визнавалася.

Врахувавши заперечення позивача, необов`язковість особистої явки представників в засідання, забезпечення судом можливості учасникам справи подати суду свої письмові позиції щодо спору, колегія суддів відхилила клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Представник позивача в засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги відповідача, просить її залишити без задоволення, оскаржуване рішення залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, 5 лютого 2026 року між Товариством (позивачем) і Компанією (третьою особою у справі) було укладено Договір відступлення права вимоги (цесії) (далі - Договір цесії), за умовами якого остання, як Первісний кредитор, відступає (передає), а позивач, як Новий кредитор, приймає право вимоги до Фірми (боржника, відповідача у справі), що виникло на підставі Договору про надання послуг від 26 червня 2023 року № S00416, укладеного між Компанією та Фірмою, та договорів морського перевезення вантажів, що підтверджуються коносаментами MEDUW8409312, MEDUW8409338, MEDUOS930834, MEDUW8370142, MEDUW8033799. Новий кредитор приймає зазначене право вимоги до боржника, зобов`язується своєчасно та добровільно сплатити первісному кредитору номінальну вартість права вимоги у строки та в порядку, що визначені умовами зазначеного правочину.

Договір цесії підписаний повноважними представниками його сторін і скріплений печатками.

Відповідно до пунктів 2.2-2.4 Договору цесії до позивача, як до Нового кредитора, переходить право вимоги у такому обсязі: основна сума заборгованості в розмірі 230 878,31 грн; штрафні санкції/пеня/проценти (за наявності) первісним кредитором не нараховувались, однак передбачені пунктом 7.3 основного договору; всі інші права, пов`язані з виконанням зобов`язання. Право вимоги переходить до нового кредитора з моменту підписання цього Договору сторонами та повної сплати коштів первісному кредитору на умовах Договору цесії. Первісний кредитор підтверджує, що умови первісного договору не передбачають отримання згоди боржника для здійснення заміни кредитора.

За змістом пункту 3.1 Договору цесії Компанія (первісний кредитор) зобов`язується: передати новому кредитору всі документи, що підтверджують право вимоги, а саме:

завірену копію Договору про надання послуг від 26 червня 2023 року № S00416, укладеного між Компанією та Фірмою, разом з додатковими угодами №№ 1-3 до Договору на 11 аркушах;

оригінали рахунків:

-від 17 листопада 2025 року: № ILINV1915725 на суму 5 045,08 грн (коносамент № MEDUOS930834) за послуги з оформлення дозволу на повернення контейнеру до місця, відмінного від пункту здачі (депо), № IL1NV1915625 на суму 5 045,08 грн (коносамент № MEDUW8409312) за послуги з оформлення дозволу на повернення контейнеру до місця, відмінного від пункту здачі (депо), № ILINV1915425 на суму 5 045,08 грн (коносамент № MEDUW8370142) за послуги з оформлення дозволу на повернення контейнеру до місця, відмінного від пункту здачі (депо);

-від 20 листопада 2025 року № ILINV1942625 на суму 5 051,38 грн (коносамент № MEDUW8409338) за послуги з оформлення дозволу на повернення контейнеру до місця, відмінного від пункту здачі (депо);

- від 24 грудня 2025 року: № UAEO10537925 на суму 17 686,40 грн (коносамент № MEDUW8409312) за демередж та винагороду агента, № UAEO10537725 на суму 24 396,84 грн (коносамент № MEDUW8409338) за демередж, зберігання та винагороду агента, № UAEO10537625 на суму 7 802,83 грн (коносамент № MEDUOS930834) за демередж та винагороду агента;

- від 27 січня 2026 року № UAEO10047_26 на суму 160 805,62 грн (коносамент № MEDUW8033799) за демередж та зберігання;

роздруківки необоротних коносаментів (non-negotiable copy) по морським перевезенням на 7 аркушах:

- від 8 листопада 2025 року №№ MEDUW8409312, MEDUW8409338, MEDUOS930834, MEDUW8370142 (вантажовідправникJІANGHUAI AUTOMOBILE GROUP CORP., LTD; вантажоотримувач"Євроавтоальянс");

- від 26 жовтня 2025 року № MEDUW8033799 (вантажовідправникJІANGHUAI AUTOMOBILE GROUP CORP., LTD; вантажоотримувач"Євроавтоальянс").

Згідно з пунктами 4.1-4.3 Договору цесії відступлення права вимоги здійснюється за номіналом боргу на загальну суму 230 878,31 грн. Новий кредитор зобов`язується сплатити первісному кредитору номінальну вартість відступленого права вимоги в строк до 5 лютого 2026 року включно. У разі порушення новим кредитором терміну сплати, визначеного цим пунктом, Договір вважається автоматично припиненим з наступного дня, який слідує за кінцевим терміном сплати, визначеним цим Договором. Датою оплати вважається дата зарахування коштів на зазначений у цьому правочині банківський рахунок первісного кредитора.

Компанія гарантує, що: право вимоги є дійсним; право вимоги не відступлено третім особам; щодо права вимоги не ведеться судових спорів (пункт 5.1 Договору цесії).

За умовами пункту 8.1 Договору цесії останній набирає чинності з моменту його підписання сторонами.

Додатковою угодою від 5 лютого 2026 року № 1 до Договору відступлення права вимоги (цесії) від 5 лютого 2026 (далі - Додаткова угода №1) Компанія та Товариство внесли зміни до пункту 4.2 Договору цесії та виклали його в такій редакції: "Новий кредитор зобов`язується сплатити первісному кредитору номінальну вартість відступленого права вимоги у розмірі 230 878,31 грн у строк до 6 лютого 2026 року включно".

Ця Додаткова угода набирає чинності з дати її укладання та є невід`ємною частиною основного договору (пункт 3 Додаткової угоди №1).

У повідомленні про заміну кредитора в зобов`язанні від 5 лютого 2026 року (копія якого міститься в матеріалах справи) Компанія підтвердила факт відступлення (передачі) Товариству обумовленого Договором цесії права вимоги до Фірми на загальну суму 230 878,31 грн.

З наявної у матеріалах справи копії повідомлення Компанії від 6 лютого 2026 року вбачається, що остання підтвердила факт отримання від Товариства обумовленої Договором цесії оплати в установленому вказаним правочином порядку та строки; факт набуття Товариством усіх прав за вищевказаним Договором; факт набрання чинності Договором цесії, укладеного між Товариством і Компанією, з 6 лютого 2026 року.

Факт здійснення Товариством на користь Компанії обумовленої Договором цесії плати в повному обсязі підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних інструкцій від 6 лютого 2026 року:

-№ 1812 на суму 5 051,28 грн з призначенням платежу: "Оплата за послуги із оформлення дозволу на повернення контейнеру до місця, відмінного від пункту здачі (депо) рах.№ ILINV1942625, від 20.11.2025 зг. дог. S00416 від 26.06.2023;боржник: ТОВ "ЄВРОАВТОАЛЬЯНС" за договором відступлення права вимоги (цесії) від 05.02.2026";

- № 1813 на суму 5 045,08 грн з призначенням платежу: "Оплата за послуги із оформлення дозволу на повернення контейнеру до місця, відмінного від пункту здачі (депо) рах.№ ILINV1915725, від 17.11.2025 зг. дог. S00416 від 26.06.2023;боржник: ТОВ "ЄВРОАВТОАЛЬЯНС" за договором відступлення права вимоги (цесії) від 05.02.2026";

-№ 1814 на суму 5 045,08 грн з призначенням платежу: "Оплата за послуги із оформлення дозволу на повернення контейнеру до місця, відмінного від пункту здачі (депо) рах.№ ILINV1915625, від 17.11.2025 зг. дог. S00416 від 26.06.2023;боржник: ТОВ "ЄВРОАВТОАЛЬЯНС" за договором відступлення права вимоги (цесії) від 05.02.2026.";

- № 1815 на суму 5 045,08 грн з призначенням платежу: "Оплата за послуги із оформлення дозволу на повернення контейнеру до місця, відмінного від пункту здачі (депо) рах.№ ILINV1915425, від 17.11.2025 зг. дог. S00416 від 26.06.2023;боржник: ТОВ "ЄВРОАВТОАЛЬЯНС" за договором відступлення права вимоги (цесії) від 05.02.2026.";

- № 1816 на суму 17 686,40 грн з призначенням платежу: "Оплата за демередж рах.№ UAEOI0537925, від 24.12.2025 зг. дог. S00416 від 26.06.2023;боржник: ТОВ "ЄВРОАВТОАЛЬЯНС" за договором відступлення права вимоги (цесії) від 05.02.2026.";

- № 1817 на суму 24 396,84 грн з призначенням платежу: "Оплата за зберігання вантажів за межами митн. тер. України рах.№ UAEOI0537725, від 24.12.2025 зг. дог. S00416 від 26.06.2023;боржник: ТОВ "ЄВРОАВТОАЛЬЯНС" за договором відступлення права вимоги (цесії) від 05.02.2026.";

- № 1818 на суму 7 802,83 грн з призначенням платежу: "Оплата за демередж рах.№ UAEOI0537625, від 24.12.2025 зг. дог. S00416 від 26.06.2023;боржник: ТОВ "ЄВРОАВТОАЛЬЯНС" за договором відступлення права вимоги (цесії) від 05.02.2026.";

- № 1819 на суму 160 805,62 грн з призначенням платежу: "Оплата за зберігання вантажів за межами митн. тер. України рах.№ UAEOI0047126, від 27.01.2026 зг. дог. S00416 від 26.06.2023;боржник: ТОВ "ЄВРОАВТОАЛЬЯНС" за договором відступлення права вимоги (цесії) від 05.02.2026.".

Листом від 4 березня 2026 року № 4/3-1 Товариство повідомило Фірму-відповідача про заміну кредитора у зобов`язанні та вимагало негайно, впродовж 3-х робочих днів з дня отримання цієї вимоги, оплатити спірну заборгованість на суму 230 878,31 грн на користь позивача. Копія вказаного листа з належними доказами його направлення відповідачу засобами поштового зв`язку міститься в матеріалах справи.

Листом від 18 березня 2026 року за вих. № 18/03-01 відповідач підтвердив факт отримання вищевказаної вимоги Товариства, а також не заперечував щодо здійснення перевезення вантажів за коносаментами MEDUW8409312, MEDUW8409338, MEDUOS930834, MEDUW8370142, MEDUW8033799 та надання Компанією відповідних послуг за Договором від 26 червня 2023 року № S00416. Однак, на думку відповідача, спірна заборгованість перед Компанією (третя особа у справі) виникла саме внаслідок невиконання позивачем його зобов`язань з оплати наданих відповідачем послуг за укладеним між сторонами Договором про надання транспортно-експедиторських послуг від 1 вересня 2023 року № 202309/2, на виконання умов якого Фірмою (відповідачем) й було організовано відповідні перевезення та укладено Договір перевезення від 26 червня 2023 року № S00416 з Компанією-третьою особою у спорі. У зв`язку з цим, за твердженням відповідача, погашення спірної заборгованості за Договором перевезення від 26 червня 2023 року № S00416 можливе лише після погашення позивачем його заборгованості перед відповідачем за Договором від 1 вересня 2023 року № 202309/2.

Посилаючись на невиконання ТОВ "Сонортек" своїх зобов`язань з оплати вартості наданих йому послуг за Договором перевезення від 26 червня 2023 № S00416 та за коносаментами MEDUW8409312, MEDUW8409338, MEDUOS930834, MEDUW8370142, MEDUW8033799 в загальній сумі 230 878,31 грн, ТОВ "Євроавтоальянс" як новий кредитор за Договором цесії звернулось до господарського суду з даним позовом по примусове стягнення боргу.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Відповідач заперечує право позивача на стягнення 230 878,31 грн. боргу (що виник на підставі укладеного між відповідачем та третьою особою Договору перевезення від 26 червня 2023 року № S00416 та надання третьою особою послуг з перевезення вантажів за коносаментами MEDUW8409312, MEDUW8409338, MEDUOS930834, MEDUW8370142, MEDUW8033799) на підставі Договору цесії від 05.02.2026 з підстав одночасно існуючої несплаченої заборгованості позивача перед відповідачем на суму 580 000 грн. (предмет спору у справі № 910/2813/26), щодо яких може відбутися зарахування як зустрічних однорідних вимог.

В ході розгляду справи ухвалою від 05.05.2026 суд першої інстанції відмовив відповідачу в зупиненні провадження до набрання чинності рішенням у справі № 910/2813/26, оскільки спори в обох справах виникли на підставі різних правочинів та мають різний предмет доказування.

Оцінюючи доводи та заперечення сторін по суті спору, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

У частині 1 статті 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 1 статті 525 ЦК України).

Згідно з ч. 1 статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зі змісту статті 901 ЦК України вбачається, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення глави 63 ЦК України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Учасники справи в межах їх господарських відносин пов`язані між собою договорами надання послуг з перевезення. За доводами відповідача, позивач має борг перед ТОВ "Сонортек" в сумі 580 000 грн. по Договору з надання транспортно-експедиторських послуг № 202309/2 від 01.09.2023. Для надання цих послуг відповідач скористався послугами третьої особи за Договором S00416 від 26.06.2023 і сам заборгував третій особі 230 878,31 грн.

За результатами укладення Договору цесії від 05.02.2026 року, позивач, будучи боржником перед відповідачем на суму 580 000 грн., отримав право вимоги до відповідача на суму 230 878,31 грн. як Новий кредитор.

Відповідач не має заперечень та доказів, що строк виконання його обов`язку за Договором S00416 від 26.06.2023 перед третьою особою на час укладення Договору цесії ще не настав. Актуальність та підставність виникнення цього боргу відповідачем не заперечено.

За приписами частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як убачається з наявних у справі доказів та змісту апеляційної скарги, відповідач не заперечує проти факту укладення з третьою особою Договору перевезення від 26 червня 2023 року №S00416 та надання з боку ТОВ "МШК Україна" послуг з перевезення вантажів за коносаментами MEDUW8409312, MEDUW8409338, MEDUOS930834, MEDUW8370142, MEDUW8033799. Матеріали справи свідчать, що відповідачем ні до суду першої інстанції, ні до апеляційного суду не надано будь-яких заявлених ним претензій чи повідомлень про порушення третьою особою умов вказаних правочинів, про неналежне виконання послуги превезення, як і не надано документів на підтвердження оплати наданих послуг у вказаній спірній сумі чи доказів на спростування/припинення існування цієї заборгованості.

Згідно положень ст. 512, 513, 514, 516 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У відповідача немає заперечень, що про укладення Договору цесії від 05.02.2026 його було належним чином повідомлено з боку позивача, як Нового кредитора.

Колегія суддів погоджується із позицією позивача, що у відповіді на звернення про заміну кредитора відповідач листом від 18.03.2026 хоча і відмовив у сплаті безумовних (як доводить позивач) вимог, однак при цьому визнав, що йому відомо про всі обставини виникнення спірного боргу і не було заперечено щодо його існування перед Первісним боржником (третя особа у справі).

Аналізуючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів констатує, що вони відповідають запереченням відповідача, викладеним ним у відзиві на позов, яким надана всебічна оцінка судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції керувався презумпцією правомірності правочину і констатував, що за правилами ст. 204 ЦК України Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Таких доказів суду не подано.

Доказів нікчемності Договору цесії за нормами чинного законодавства в справу подано не було і відповідач це не доводить.

На час вирішення спору сторонами не подано в справу доказів визнання недійсним Договору цесії від 05.02.2026 за рішенням суду, що набрало законної сили.

За умовами Договору цесії (п. 4.2.) даний договір вважається автоматично припиненим, якщо Новий кредитор не сплатить первісному кредитору номінальну вартість відступленого права в розмірі 230 878,31 грн. в строк до 05.02.2026 включно.

За доводами відповідача, оскільки платежі за Договором цесії позивач вчинив 06.02.2026, то слід вважати, що сторонами Договору цесії "заднім числом" було укладено Додаткову угоду № 1 від 05.02.2026, якою змінено кінцевий строк розрахунку на 06.02.2026 включно.

Досліджуючи такі заперечення відповідача та умови укладеного між позивачем та третьою особою Договору цесії з Додатковою угодою №1, суд першої інстанції прийшов до висновку про їх відповідність вимогам положень статей 512, 513, 514 ЦК України, згідно з якими відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав; межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі яких здійснюється перехід права; обсяг і зміст прав, що переходять до нового кредитора, є істотними умовами цього договору.

Даний правочин (Додаткова угода № 1) є оспорюваним і тому зацікавлена особа має подати позов про визнання його недійсним повністю чи в частині та довести своє порушене право станом саме на час укладення правочину.

За правилами ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Тому, як вже вказувала колегія суддів, суд першої інстанції правомірно до вказаного Договору застосував презумпцію правомірності правочину, закріплену у статті 204 ЦК України. Зазначена презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права і обов`язки, доки ця презумпція не буде в належний спосіб спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Отже, у разі неспростування презумпції правомірності договору цесії, всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Подібну правову позицію Верховним Судом у складі Касаційного цивільного суду викладено у постановах від 23 січня 2018 року у справі № 203/2612/13-ц, від 19 червня 2018 року в справі № 5023/3905/12.

Розмір уступленої вимоги (основна сума заборгованості), що перейшла до Позивача/, як до Нового кредитора, прямо визначена пунктом 2.2. Договору цесії.

Зі свого боку відповідач, як боржник, може заперечувати проти вимог Нового кредитора так, як би він заперечував Первісному кредитору.

Зі змісту власних пояснень відповідача, поданих до судів першої та апеляційної інстанцій, та доданих до них доказів убачається, що дійсність укладеного між позивачем і третьою особою Договору цесії, а також Додаткової угоди №1 до нього, в установленому законом порядку відповідачем не оскаржувалась. Вимоги про визнання недійсними вказаних правочинів не заявлялись ні окремим позовом, ні і у даній справі (як зустрічний), тобто не були предметом розгляду у межах цієї справи.

Колегією суддів також встановлено, що матеріали справи не містять доводів відповідача та доказів, які б свідчили про нікчемність Договору цесії з Додатковою угодою № 1 (повністю чи в частині) у відповідності до приписів частини 2 статті 215 ЦК України.

Колегія суддів зауважує, що питання невірного визначення уступленої суми за договором цесії як первісного зобов`язання (на що просить звернути увагу відповідач у апеляційній скарзі), можуть бути предметом вирішення лише в межах спору про визнання недійсним Договору цесії в цій частині.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Поясненнями третьої особи у справі (є первісним кредитором) підтверджується дійсність укладеного Договору цесії, набрання ним чинності з 6 лютого 2026 року і відповідно набуття позивачем (новим кредитором) усіх прав за вказаним Договором із вказаної дати, оскільки ним здійснено всі належні платежі за Договором цесії на користь третьої особи.

За таких обставини, твердження відповідача про "підроблений характер" Додаткової угоди №1 до Договору цесії, укладення її "заднім числом" та суперечність її змісту умовам вказаного правочину, судом першої інстанції правомірно не були взяті до уваги при прийнятті рішення.

Як наслідок, безпідставними є доводи відповідача про автоматичне припинення дії Договору цесії згідно з умовами пункту 4.2. цього Договору, оскільки матеріалами справи підтверджено повну сплату номінальної вартості відступленого права вимоги новим кредитором первісному кредитору у строк, передбачений пунктом 4.2 Договору цесії у редакції Додаткової угоди №1 до нього, до 6 лютого 2026 року включно.

За приписами частини 2 статті 516 ЦК України, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні (частина 2 статті 517 ЦК України).

Згідно з частиною 2 статті 518 ЦК України, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред`явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов`язок до пред`явлення йому вимоги новим кредитором, на момент його виконання.

Листом від 4 березня 2026 року № 4/3-1 позивач повідомив відповідача про заміну кредитора у спірному зобов`язанні, а також просив сплатити спірну суму боргу.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, відповідач заперечень проти вимог первісного кредитора не подавав, а мотивував відмову від виконання свого зобов`язання перед новим кредитором виключно несплатою останнім наявної перед відповідачем заборгованості за укладеним між ними Договором про надання транспортно-експедиторських послуг від 1 вересня 2023 року № 202309/2 (далі - Договір від 1 вересня 2023 року №202309/2). При цьому відповідач вказував, що право вимоги за Договором цесії стосується переважно рахунків, вартість яких не була включена відповідачем до рахунків, виставлених позивачу в межах Договору від 1 вересня 2023 року № 202309/2.

Досліджуючи питання пов`язаності/непов`язаності справи, що розглядається, зі справою №910/2813/26, провадження у якій відкрито ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2026 за позовом ТОВ "Сонортек" до ТОВ "Євроавтоальянс" про стягнення заборгованості за Договором від 1 вересня 2023 року №202309/2, суд першої інстанції правомірно відмовив ТОВ "Сонортек" (відповідачу у цій справі) у задоволенні клопотання від 1 травня 2026 року про зупинення провадження у даній справі до набрання чинності рішенням у справі № 910/2813/26, про що виніс ухвалу від 05.05.2026.

У зазначеній ухвалі, а також в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції зауважив, що:

- у даній справі, що розглядається (№910/4292/26), предметом спору є матеріально-правова вимога ТОВ "Євроавтоальянс" до ТОВ "Сонортек" про стягнення грошової заборгованості, право вимоги за якою було передане позивачу на підставі Договору цесії. Спірна сума боргу виникла на підставі укладених між ТОВ "МШК Україна" та ТОВ "Сонортек" Договором від 26 червня 2023 року № S00416, а також договорів морського перевезення вантажів (коносаменти MEDUW8409312, MEDUW8409338, MEDUOS930834, MEDUW8370142, MEDUW8033799);

-предметом спору у справі № 910/2813/26 є матеріального-правова вимога ТОВ "Сонортек" до ТОВ "Євроавтоальянс" за укладеним між ними Договором про надання транспортно-експедиційних послуг від 1 вересня 2023 року № 202309/2.

Отже, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що правовідносини між сторонами у межах вказаних справ виникли на підставі різних правочинів, а предметами доказування у справах № 910/2813/26 та № 910/4291/26 є не пов`язані між собою обставини щодо неналежного виконання кожною із сторін своїх обов`язків за кожним договором окремо. При цьому, вказані справи містять різний обсяг доказів, які не є тотожними.

За правилами ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Колегія суддів вказує, що безпідставне зупинення провадження на шкоду своєчасному вирішенню спору таким завданням господарського процесу не відповідає.

Доводи відповідача про необхідність зупинення провадження у справі до часу набрання чинності рішенням у справі № 910/2813/26, викладені в апеляційній скарзі, які ніби проігнорував суд першої інстанції, колегія суддів також відхиляє. Відповідач вказав, що на його думку, вирішення спору у справі №910/2813/26 безпосередньо впливає на:

-визначення фактичного розміру заборгованості ТОВ "Євроавтоальянс" перед ТОВ "Сонортек";

-можливість проведення зарахування зустрічних однорідних вимог відповідно до статті 601 ЦК України;

-уникнення подвійного стягнення.

Однак, як убачається зі змісту оскаржуваного рішення, суд першої інстанції зазначеним запереченням надав обґрунтовану оцінку і дійшов висновку про відсутність будь-яких правових підстав на час вирішення спору проводити зменшення, зарахування, або визначати інший розмір заявлених у справі позовних вимог.

Зазначений висновок суду першої інстанції ґрунтується на тому, що заборгованість позивача перед відповідачем за Договором про надання транспортно-експедиторських послуг від 1 вересня 2023 року № 202309/2 по справі № 910/2813/26 не є предметом дослідження у справі № 910/4291/26, що розглядається.

Паралельне існування цих спорів за різними правочинами жодним чином не звільняє відповідача від обов`язку здійснити повну оплату боргу за надані послуги третьою особою за Договором від 26 червня 2023 року № S00416 та за послугами з перевезення вантажів за коносаментами MEDUW8409312, MEDUW8409338, MEDUOS930834, MEDUW8370142, MEDUW8033799, право вимоги за якими в подальшому передано позивачу у спірних правовідносинах за Договором цесії і наявність якої підтверджена та доведена позивачем належними доказами.

Крім того, посилаючись на положення статті 601 ЦК України, якими, зокрема, передбачено, що зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін, і встановивши відсутність в матеріалах справи доказів звернення відповідача до позивача з відповідною заявою, суд першої інстанції правомірно виснував про те, що зарахування зустрічних однорідних вимог між сторонами в порядку статті 601 ЦК України не є предметом дослідження в межах справи № 910/4291/26 взагалі. Також і встановлення дійсного розміру заборгованості позивача перед відповідачем за результатами розгляду іншої справи №910/2813/26 та за іншими правочинами, не впливає на розмір визначеної Договором цесії (його в цій частині не визнано недійсним) та встановленої у даній справі заборгованості відповідача перед позивачем, як перед Новим кредитором.

Отже за наявними у справі доказами відповідачем не спростована правильність встановлення позивачем розміру спірної заборгованості у даній справі у відповідності до підпункту 2 пункту 3.1 Договору цесії, згідно з яким визначено вид (характер) наданих відповідачу третьою особою послуг (походження боргу), а також їх вартість.

Оскільки відповідачем не вжито визначених законодавством дій для доказування недійсності Договору цесії, невірного визначення боргу за цим Договором, що уступається позивачу, як Новому кредитору, колегія суддів відхиляє також і викладені в апеляційній скарзі аргументи відповідача стосовно неврахування судом першої інстанції фактів, що вказують на недобросовісність дій позивача.

Такими недобросовісними діями відповідач вважає:

-неоплату рахунків за надані послуги (листопад 2025 року), що спричинила заборгованість відповідача перед третьою особою;

-подання зустрічного позову у справі №910/2813/26, який ухвалою суду від 07.04.2026 повернуто через невідповідність вимогам статті 180 ГПК України;

-подання тих самих вимог як самостійного позову у справі №910/4291/26 - фактично у спосіб обходу судового рішення про повернення зустрічного позову;

-складення додаткової угоди № 1 до договору цесії "заднім числом" після того, як відповідач публічно вказав на недолік п. 4.2. договору цесії з урахуванням дати здійсненої плати позивачем за Договором цесії поза межами первісної дати у цьому пункті Договору цесії.

Колегія суддів вважає, що такі твердження відповідача суд першої інстанції правомірно не взяв до уваги і дослідивши наявні у справі докази, дійшов висновку про безпідставність цих тверджень, скільки вони не спростовують зобов`язань відповідача з оплати спірної заборгованості перед позивачем та не є правовою підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Крім того, судом першої інстанції під час розгляду даної справи не було встановлено факту вчинення позивачем чи його повноважним представником дій, передбачених статтею 43 ГПК України, що суперечать завданню господарського судочинства та можуть визнаватися зловживанням процесуальними правами.

Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 ГПК України, втрачає сенс.

За таких обставин колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд, виходячи із предмету доказування у справі, всебічно оцінив подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності та взаємного зв`язку у їх сукупності, що відповідає частині 2 статті 86 ГПК України.

Враховуючи наведене, достатньо підставними та обґрунтованими є висновки суду першої інстанції про те, що факт наявності боргу, який складає 230 878,31 грн, належним чином доведений і документально підтверджений умовами Договору цесії, його дійсність не спростовано відповідачем, а сам відповідач на момент прийняття рішення не надав належних доказів про погашення спірної заборгованості перед позивачем повністю чи в частині, у зв`язку з чим заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Отже колегія суддів доходить до висновку, що доводи апеляційної скарги відповідача не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції керується висновками, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Колегія суддів апеляційного господарського суду з огляду на викладене зазначає, що у даній постанові надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання поставлені сторонами, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судом апеляційної інстанції, інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, досліджені колегією суддів, але не наводяться у постанові, оскільки істотно не впливають на вирішення спору у даній справі та вже викладені доводи колегії суддів.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Нормою статті 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, оцінки доводів та заперечень сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду у даній справі. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Судові витрати.

Відповідно до вимог статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонортек" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2026 у справі №910/4291/26 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2026 у справі №910/4291/26 залишити без змін.

3. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги ТОВ "Сонортек" покласти на скаржника.

4. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені статтями 287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 27.08.2026.

Головуючий суддя Н.М. Спаських

Судді О.В. Яценко

П.В. Горбасенко