Постанова від 24 серпня 2026 р. у справі №910/4668/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" серпня 2026 р. Справа№ 910/4668/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Спаських Н.М.

суддів: Яценко О.В.

Горбасенка П.В.

при секретарі судового засідання Кузьменко А.М.

за участі представників сторін згідно протоколу судового засідання від 25.08.2026

розглянувши матеріали апеляційної скарги від 07.07.2026 Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2026 (повне судове рішення складено 01.07.2026)

у справі № 910/4668/26 (суддя Полякова К.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРЕТ Сервіс Енергозмін» (м. Івано-Франківськ)

до Державної податкової служби України (м. Київ) в особі Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (м. Дніпро)

про стягнення 192 743,12 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРЕТ Сервіс Енергозмін" (далі - позивач, ТОВ "ПРЕТ Сервіс Енергозмін") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної податкової служби України в особі Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - відповідач) про стягнення грошових коштів як безпідставно набутого майна в розмірі 192 743,12 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 06.12.2024 між ним, як постачальником, та відповідачем, як споживачем, укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 2024/614 (далі - договір), за умовами якого позивач зобов`язався постачати електричну енергію для забезпечення потреб об`єктів електроспоживання відповідача, а відповідач - оплачувати вартість фактично спожитої електричної енергії у порядку та на умовах, визначених договором і додатками до нього. Постачання електричної енергії за договором мало здійснюватися у період з 01.01.2025 по 31.08.2025 (включно), і строк дії договору встановлений до 31.08.2025.

Позивач зазначає, що додатковими угодами №№ 1-11 до договору сторонами узгоджено загальний обсяг постачання електричної енергії у кількості 187 231,9617 кВт*год загальною вартістю 1 315 905,61 грн. Разом з тим, за твердженням позивача, вичерпавши і оплативши весь договірний обсяг електроенергії до кінця строку дії Договору відповідач і далі споживав електричну енергію вже поза межами встановленого договором обсягу постачання. Так, у липні 2025 року отримав 41 302,00 кВт*год на суму 205 217,46 грн, та в серпні 2025 року - 13 312,00 кВт*год на суму 171 820,74 грн, що підтверджується довідкою АТ "ДТЕК ДНІПРОВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" № 2603/1001 від 16.01.2026 та інформацією АТ "ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО" № 007.2-66/7053 від 08.12.2025.

За розрахунками позивача, таким чином відповідач додатково спожив електроенергії на суму 377 038,20 грн., і провів за неї лише частковий розрахунок на суму 184 295,08 грн. Залишок боргу становить 192 743,12 грн., які просить примусово стягнути позивач на підставі ст. 1212 ЦК України як вартість майна, що набуте за відсутності правової підстави.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.06.2026 у справі 910/4668/26 позовні вимоги ТОВ «ПРЕТ Сервіс Енергозмін» задоволено повністю.

Стягнуто з Державної податкової служби України (код 43005393) в особі Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (код відокремленого підрозділу 43968079) на користь ТОВ «ПРЕТ Сервіс Енергозмін» (код 44907279) 192 743 грн. 12 коп. безпідставно збережених коштів, а також 2662 грн. 40 коп. витрат зі сплати судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги, суд вважав доведеними обставини, що відповідач здійснив споживання електричної енергії понад погоджений договором обсяг постачання, а саме: у липні 2025 року - 41 302,00 кВт·год на суму 205 217,46 грн та у серпні 2025 року - 13 312,00 кВт·год на суму 171 820,74 грн, що підтверджується довідкою АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" № 2603/1001 від 16.01.2026 та інформацією АТ "Запоріжжяобленерго" № 007.2-66/7053 від 08.12.2025. Позивачем виставлено відповідачу рахунки № 6120024614250719 від 11.08.2025 на суму 205 217,46 грн та № 6120024614250819 від 09.09.2025 на суму 171 820,74 грн, які відповідачем оплачено частково - на суму 184 295,08 грн, унаслідок чого заборгованість склала 192 743,12 грн.

Оцінюючи доводи відповідача про те, що договором не передбачено права позивача вимагати іншої плати, ніж визначена договором, суд першої інстанції зазначив, що фактичне споживання електричної енергії понад обсяг, погоджений договором, є набуттям майна за відсутності правової підстави, а тому відповідні правовідносини регулюються нормами глави 83 Цивільного кодексу України про зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, а не умовами договору. Суд послався на приписи статей 1212, 1213 ЦК України, положення пунктів 4.3, 4.12 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП № 312 від 14.03.2018, а також на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18 та від 29.05.2019 у справі № 906/567/18, щодо застосування інституту безпідставного збагачення до подібних правовідносин. Судові витрати покладено на відповідача відповідно до статті 129 ГПК України.

Спір вирішено за правилами спрощеного позовного провадження. Ухвалою від 19.05.2026 суд першої інстанції відмовив відповідачу у задоволенні клопотання про вирішення спору за правилами загального позовного провадження.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів. Статус апелянта.

Наказом ДПС від 12.11.2020 № 643 затверджено Положення про територіальні органи ДПС, зокрема про Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків. Дане Управління є територіальним органом на правах відокремленого підрозділу ДПС. Згідно Положення про це Управління, воно утримується за рахунок державного бюджету, утворюється без статусу юридичної особи та є органом державної влади, має окремий баланс і рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (п. 13,15).

Відповідно до п. 7 Положення про Державну податкову службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 № 227, ДПС України здійснює повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку її територіальні органи. ДПС та її територіальні органи є контролюючими органами (податковими органами, органами стягнення).

Згідно положень ч. 2 ст. 21-1 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" -- територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, утворюються без статусу юридичної особи та є органами державної влади.

За змістом положень ч. 1 ст. 45 та ч. 2 ст. 4 ГПК України сторонами в судовому процесі є юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, а також державні органи.

Тому виходячи із системного аналізу положень ч. 2 ст. 21-1 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" ч. 1 ст. 45 та ч. 2 ст. 4 ГПК України, а також враховуючи вказані вище Положення про Державну податкову службу України та Положення про Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків, останнє є відокремленим підрозділом ДПС України, яке хоч і утворене без статусу юридичної особи, однак є органом державної влади (податковим органом, органом стягнення) та може бути стороною в судовому процесі і самостійно вчиняти процесуальні дії.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків 07.07.2026 через систему «Електронний суд» звернулося до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2026 по справі № 910/4668/26 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ «ПРЕТ Сервіс Енергозмін» (код 44907279) про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі 192 743,12 грн залишити без задоволення у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що судом першої інстанції помилково задоволено позов на підставі ст. 1212 ЦК України. Апелянт наголошує, що спірні правовідносини сторін виникли та існували у межах строку дії договору про постачання електричної енергії споживачу №2024/614 від 06.12.2024, який був чинним у період з 01.01.2025 по 31.08.2025, тобто охоплював і спірний період липня-серпня 2025 року, за який позивачем заявлено вимогу про стягнення вартості спожитої електроенергії. Тому наявність договірних відносин між сторонами виключає застосування положень інституту безпідставного набуття, збереження майна. Норми глави 83 ЦК України можуть застосовуватися лише після того, як відповідна договірна підстава набуття майна в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або була відсутня взагалі. На підтвердження цієї позиції апелянт посилається на висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 02.10.2013 у справі №6-88цс13, постанові Великої Палати Верховного Суду України від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.06.2021 у справі №927/491/19, постанові Верховного Суду України від 03.06.2015 №6-100цс15, а також постановах Верховного Суду України від 25.02.2015 №3-11гс15 та від 24.09.2014 №6-122цс14.

Крім того, апелянт зазначає, що погоджені сторонами обсяги електричної енергії за договором та додатковими угодами №№1-11 (187 231,9617 кВт*год вартістю 1 315 905,61 грн.) були спожиті та повністю оплачені відповідачем. Відповідно до умов договору право на коригування обсягу споживання електричної енергії належить виключно споживачу, а постачальник такого права не має; жодних дій щодо збільшення обсягу споживання відповідачем не вчинялося, а ціна договору є фіксованою. З огляду на викладене апелянт стверджує про відсутність з його боку протиправних дій, спрямованих на отримання додаткових обсягів електричної енергії поза межами договору.

Застосовані судом правові висновки у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі №910/3395/19, від 23.04.2019 у справі №918/47/18 та від 29.05.2019 у справі №906/567/18 апелянт вважає нерелевантними до виниклого спору, бо вони стосуються інших відносин (кредитні правовідносини, стягнення вартості незавершеного будівництва, зміна вартості природного газу) та іншого суб`єктного складу учасників.

Правові позиції інших учасників справи щодо поданої апеляційної скарги.

Позивач та ДПС своїх пояснень по суті апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не подали.

Явка представників сторін.

Всі учасники справи мають зареєстровані електронні кабінети і належним чином повідомлені про час і місце розгляду апеляційної скарги.

У судове засідання 25.08.2026 з`явився лише представник апелянта.

Неявка решти учасників справи не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

Ухвалою від 24.08.2026 змінено склад колегії суддів і справа розглядається під головуванням судді Спаських Н.М, судді Яценко О.В., Горбасенко П.В.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

Згідно положень ст. 56 ЗУ "Про ринок електричної енергії", п. 3.1.1. затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 Правил роздрібного ринку електричної енергії - постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу.

Як убачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, 06.12.2024 за результатами процедур публічних закупівель, між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРЕТ Сервіс Енергозмін» (Постачальник) та Державною податковою службою України в особі Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (Споживач) укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 2024/614 (далі - договір).

Відповідно до пункту 2.1 договору Постачальник постачає електричну енергію (далі - Товар) Споживачу для забезпечення потреб об`єктів електроспоживання Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої електричної енергії в порядку та на умовах, передбачених договором та додатками до нього.

Пунктом 3.1.1 договору визначено, що постачання Товару за договором здійснюється з 01.01.2025 по 31.08.2025 (включно).

Згідно з пунктом 3.3 договору обсяг споживання електричної енергії може бути скоригований Споживачем шляхом подання заяви щодо коригування обсягів споживання не пізніше ніж за 3 робочі дні до початку розрахункового періоду або до 28 числа (включно) поточного розрахункового періоду.

Пунктом 4.1 договору передбачено обов`язок Постачальника здійснювати своєчасну закупівлю електричної енергії в обсягах, що за належних умов забезпечать задоволення попиту на споживання електричної енергії Споживачем, для забезпечення безперервного постачання.

Пунктом 5.3.1 договору встановлено, що Споживач здійснює оплату за фактично поставлений Товар за фактичними показниками засобів обліку після закінчення розрахункового періоду.

Пунктом 5.7 договору визначено, що фактична ціна за одиницю Товару визначається щомісяця (розрахунковий період) та змінюється відповідно до зміни середньозваженої ціни на ринку «на добу наперед» та/або тарифу на передачу електричної енергії у порядку, визначеному Додатком № 2 до договору.

Пунктом 5.9 договору встановлено, що Постачальник за договором не має права вимагати від Споживача будь-якої іншої оплати, що не визначена договором.

Пунктом 6.1.11 договору передбачено право Споживача в односторонньому порядку зменшити обсяги закупівлі Товару, письмово повідомивши про це Постачальника.

Пунктом 13.3 договору встановлено, що істотні умови договору не можуть змінюватися Сторонами, крім випадків, визначених пунктом 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 (далі - Особливості).

Пунктом 13.4.6 договору передбачено право сторін на зміну ціни за одиницю Товару у випадку зміни регульованих тарифів на передачу електричної енергії та/або середньозважених цін на РДН.

Первісною редакцією Додатку № 1 до договору від 06.12.2024 та Додатку № 3 до договору визначено загальний обсяг постачання електричної енергії у кількості 192 063,9627 кВт·год за ціною, визначеною Додатком № 2 (загальна ціна договору - 1 407 971,62 грн з ПДВ).

Додатковою угодою № 1 від 28.01.2025 внесено зміни до Додатку № 3 договору в частині зазначення додаткової площадки комерційного обліку в м. Запоріжжя (ЕІС-код 62Z2562725638899) без зміни загального обсягу (192 063,9627 кВт·год) та загальної ціни договору.

Додатковою угодою № 2 від 18.02.2025 уточнено адреси та ЕІС-коди точок комерційного обліку в м. Дніпро та м. Кривий Ріг (додано площадки 62Z2174601818699 та 62Z1870138301400 відповідно) без зміни загального обсягу та ціни договору.

Додатковою угодою № 3 від 02.05.2025, укладеною відповідно до пункту 13.4.6 договору у зв`язку зі зміною тарифу на послуги з передачі електричної енергії згідно з постановою НКРЕКП № 2200 від 19.12.2024, викладено в новій редакції Додаток № 2 договору, зменшено загальний обсяг постачання до 187 231,9617 кВт·год (з відповідним зменшенням очікуваних обсягів по місяцях - Додаток № 1) за незмінної загальної ціни договору 1 407 971,62 грн з ПДВ; ціну за одиницю Товару визначено на рівні 6,26661 грн без ПДВ (7,519932 грн з ПДВ).

Додатковою угодою № 4 від 07.05.2025 погоджено остаточну ціну за електроенергію за січень 2025 року на підставі середньозваженої ціни РДН 5,81756 грн/кВт·год (без ПДВ), встановлено ціну за одиницю Товару 6,42001 грн без ПДВ (7,704012 грн з ПДВ); викладено в новій редакції пункт 5.1 договору: загальна ціна договору становить 1 202 031,07 грн без ПДВ (1 442 437,28 грн з ПДВ).

Додатковою угодою № 5 від 14.05.2025 погоджено остаточну ціну за лютий 2025 року на підставі середньозваженої ціни РДН 6,04208 грн/кВт·год (без ПДВ); викладено пункт 5.1 договору в редакції: загальна ціна договору - 1 242 021,66 грн без ПДВ (1 490 425,99 грн з ПДВ); зафіксовано обсяг постачання по періодах: з 01.01.2025 по 31.01.2025 - 9 116 кВт·год на суму 70 229,77 грн; з 01.02.2025 по 31.12.2025 - 178 115,96 кВт·год на суму 1 420 196,22 грн.

Додатковою угодою № 6 від 21.05.2025 погоджено остаточну ціну за березень 2025 року на підставі середньозваженої ціни РДН 5,47383 грн/кВт·год (без ПДВ); викладено пункт 5.1 договору в редакції: загальна ціна договору - 1 168 636,73 грн без ПДВ (1 402 364,08 грн з ПДВ); деталізовано розподіл обсягів: січень - 9 116 кВт·год (70 229,77 грн), лютий - 48 974 кВт·год (390 491,05 грн), березень-грудень - 129 141,9617 кВт·год (941 643,26 грн).

Додатковою угодою № 7 від 29.05.2025 погоджено остаточну ціну за квітень 2025 року на підставі середньозваженої ціни РДН 4,61122 грн/кВт·год (без ПДВ); викладено пункт 5.1 договору в редакції: загальна ціна договору - 1 077 142,31 грн без ПДВ (1 292 570,77 грн з ПДВ); деталізовано обсяги помісячно, зокрема квітень-грудень - 106 066,9617 кВт·год на суму 663 597,75 грн.

Додатковою угодою № 8 від 20.06.2025 погоджено остаточну ціну за травень 2025 року на підставі середньозваженої ціни РДН 4,63831 грн/кВт·год (без ПДВ); викладено пункт 5.1 договору в редакції: загальна ціна договору - 1 079 291,77 грн без ПДВ (1 295 150,12 грн з ПДВ); деталізовано обсяги помісячно, зокрема травень-грудень - 79 344,9617 кВт·год на суму 498 993,48 грн.

Додатковою угодою № 9 від 18.07.2025, укладеною у зв`язку з прийняттям постанови НКРЕКП № 2079 від 10.12.2024 «Про внесення змін до Тимчасового порядку визначення обсягів купівлі електричної енергії на ринку електричної енергії електропостачальниками та операторами систем розподілу на перехідний період», з метою приведення у відповідність фактичної належності площадок вимірювання Споживача до груп «а» та «б», викладено в новій редакції Додаток № 1 договору, згідно з яким частину обсягів по площадках у м. Дніпро (17 000 кВт·год у липні та 10 000 кВт·год у серпні) віднесено до групи «а», решту обсягів (145 138,9617 кВт·год) - до групи «б»; загальна ціна договору та загальний обсяг (187 231,9617 кВт·год) залишилися незмінними.

Додатковою угодою № 10 від 25.07.2025 погоджено остаточну ціну за червень 2025 року на підставі середньозваженої ціни РДН 4,78304 грн/кВт·год (без ПДВ); викладено пункт 5.1 договору в редакції: загальна ціна договору - 1 086 736,53 грн без ПДВ (1 304 083,84 грн з ПДВ); зафіксовано обсяг за період з 01.06.2025 по 31.08.2025 - 51 438,9617 кВт·год на суму 332 428,82 грн.

Додатковою угодою № 11 від 29.08.2025 (остання за часом укладення у справі) погоджено остаточні ціни за липень 2025 року окремо для групи «А» (5,7295726 грн/кВт·год без ПДВ, 6,87548712 грн з ПДВ) та групи «Б» (5,84985 грн/кВт·год без ПДВ, 7,01982 грн з ПДВ) на підставі середньозважених цін РДН у липні 2025 року (5,1271226 грн/кВт·год - група А; 5,24740 грн/кВт·год - група Б); викладено пункт 5.1 договору в редакції: загальна ціна договору - 1 096 588,01 грн без ПДВ (1 315 905,61 грн з ПДВ); Додатком № 1 до договору в редакції цієї Додаткової угоди зафіксовано обсяги постачання по періодах, зокрема:

з 01.01.2025 по 31.01.2025 - 9 116 кВт·год на суму 70 229,77 грн;

з 01.02.2025 по 28.02.2025 - 48 974 кВт·год на суму 390 491,05 грн;

з 01.03.2025 по 31.03.2025 - 23 075 кВт·год на суму 168 252,19 грн;

з 01.04.2025 по 30.04.2025 - 26 722 кВт·год на суму 167 183,63 грн;

з 01.05.2025 по 31.05.2025 - 27 906 кВт·год на суму 175 498,38 грн;

з 01.06.2025 по 30.06.2025 - 24 751 кВт·год на суму 159 955,51 грн;

з 01.07.2025 по 28.07.2025 - 21 128,9617 кВт·год на суму 145 271,90 грн (група А) та 5 559 кВт·год на суму 39 023,18 грн (група Б).

За доводами позивача, що не заперечено відповідачем, погоджені сторонами за Договором обсяги електроенергії 187 231,9617 Квт/год на суму 1 315 905,61 грн. були спожиті та оплачені відповідачем повністю ще до часу завершення дії Договору 31.08.2025.

Водночас, після повного вичерпання договірного обсягу електроенергії відповідач здійснив подальше споживання електричної енергії понад встановлений у договорі обсяг постачання, а саме: у липні 2025 року отримав 41 302,00 кВт*год на суму 205 217,46 грн. та в серпні 2025 року -- 13 312,00 кВт*год на суму 171 820,74 грн.

При цьому відповідач (що ним не заперечено та не спростовано) не скористався і умовами Договору між сторонами про припинення власного енергоспоживання чи зміну Постачальника електроенергії, продовжуючи отримувати електроенергію від позивача вже понад погоджені обсяги, формально перебуваючи в межах строку чинності Договору.

На підтвердження обсягів споживання відповідачем електричної енергії за спірні періоди за липень та серпень 2025 року, позивачем надано довідку АТ «ДТЕК ДНІПРОВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» № 2603/1001 від 16.01.2026 (41 302,00 кВт*год у липні 2025 року) та інформацію АТ «ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО» № 007.2-66/7053 від 08.12.2025 (13 312,00 кВт*год у серпні 2025 року).

Дані обсяги електроенергії відповідачем не заперечуються.

Для оплати вартості електроенергії позивачем виставлено відповідачу рахунок № 6120024614250719 від 11.08.2025 за липень 2025 року на суму 205 217,46 грн та рахунок № 6120024614250819 від 09.09.2025 за серпень 2025 року на суму 171 820,74 грн.

Акти приймання-передачі даного обсягу електроенергії відповідач із позивачем не підписав.

Між сторонами немає спору з приводу правильності визначення вартості спірної електроенергії, розрахованої позивачем у кожному Акті приймання-передачі товару із посиланням на умови Договору між сторонами та положення постанов КМУ № 1178 від 12.10.2022 "Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування".

У свою чергу, відповідачем, також із посиланням на договір між сторонами № 2024/614 від 06.12.2024 та акт № 7 від 29.08.2025, сплачено позивачу за спожиту електроенергію за липень 2025 року 184 295,08 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 959 від 12.09.2025.

Отже залишок несплаченої заборгованості становить 192 743,12 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача примусово.

Спору з приводу безпідставності перерахування відповідачем позивачу вказаних 184 295,08 грн. і про повернення цих коштів, між сторонами немає, що підтверджує обізнаність відповідача із походженням спірного боргу, підставами його нарахування та необхідністю сплати.

05.03.2026 позивач направив на адресу відповідача вимогу № 557 від 04.03.2026 про повернення грошових коштів як безпідставно набутого майна (електричної енергії) в період липень-серпень 2025 року в залишку суми боргу 192 743,13 грн. протягом одного місяця з моменту отримання листа.

У відповідь Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків листом № 1096/5/32-00-17-09 від 20.03.2026 повідомило, що після вичерпання погоджених договором обсягів електроенергії, постачальником фактично здійснено надання електричної енергії поза межами договірних умов, але при цьому постачання відбулося при наявності договору та в межах кінцевого строку його дії. Тому повернення грошових коштів як безпідставно набутого майна неможливе, оскільки зобов`язання за договором у частині погоджених обсягів електричної енергії та їх вартості виконані в повному обсязі.

Отже спір між сторонами виник у зв`язку з тим, що позивачем зафіксовано факт споживання відповідачем електричної енергії понад договірні обсяги (187 231,9617 кВт·год вартістю 1 315 905,61 грн з ПДВ) за період з 29.07.2025 по 31.08.2025, що склало в липні 2025 року 41 302,00 кВт·год, та у серпні 2025 року - 13 312,00 кВт·год, на загальну суму 377 038,20 грн. Таке споживання не було охоплено жодною з укладених між сторонами додаткових угод до договору № 2024/614 від 06.12.2024.

Відповідач частково сплатив за спірну електроенергію 184 295,08 грн, залишок боргу складає 192 743,12 грн., яку відповідач відмовився сплатити з підстав, що Договором не передбачено права позивача вимагати іншої плати, ніж визначена договором (пункт 5.9 договору), а погоджені сторонами обсяги в кількості 187 231,9617 кВт·год (крім спірних) по Договору вже ним оплачено в повному обсязі.

Позивач просить застосувати для примусового стягнення залишку боргу ст. 1212 ЦК України, оскільки спожита відповідачем понад договірні обсяги електрична енергія не охоплюється умовами договору № 2024/614 і тому є майном, набутим відповідачем за відсутності достатньої правової підстави.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Як вже вказано вище, сторонами не заперечуються підтверджені доказами у справі факти, що до часу завершення строку дії і поставки товару (31.08.2025) по Договору № 2024/614 від 06.12.2024 відповідач спожив та оплатив весь договірний обсяг електроенергії в кількості 187 231,9617 кВт·год вартістю 1 315 905,61 грн з ПДВ.

Не вносячи змін до Договору, не змінивши постачальника, не припиняючи власне енергоспоживання після вичерпання договірних обсягів поставки за вказаним Договором, відповідач до дати закінчення строку дії Договору продовжив споживання електроенергії у липні та серпні 2025 року, яку отримував від позивача і навіть частково оплатив її, відмовившись у подальшому провести повний розрахунок.

При цьому відповідач сам не пояснює правові підстави отримання ним спірної електроенергії, не повертає її відповідачу та не проводить за неї остаточний розрахунок і не просить повернути частково сплачені за неї кошти якщо для оплати цієї електроенергії немає підстав.

Умовами Договору між сторонами прямо не врегульовано порядок дій сторін у спірній ситуації понад договірного споживання електроенергії, і додатковими угодами до Договору спірні питання також не вирішені.

За своєю правовою природою укладений сторонами Договір відповідає положенням ст. 714 ЦК України - за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Згідно ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві більшу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець зобов`язаний повідомити про це продавця. Якщо в розумний строк після одержання такого повідомлення продавець не розпорядиться товаром, покупець має право прийняти весь товар, якщо інше не встановлено договором. Якщо покупець прийняв більшу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, він зобов`язаний оплатити додатково прийнятий товар за ціною, встановленою для товару, прийнятого відповідно до договору, якщо інша ціна не встановлена за домовленістю сторін.

Однак у самому Договорі між сторонами про постачання електричної енергії споживачу № 2024/614 від 06.12.2024 прямо вказано, що він укладається у відповідності до положень законодавства про публічні закупівлі (п. 1.1); істотні умови договору не можуть змінюватися крім випадків визначених у п. 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування згідно постанови КМУ від 12 жовтня 2022 р. № 1178 (п. 13.4); можуть лише зменшуватися обсяги закупівлі (п. 13.4.1 та 13.4.4.), а зміни по строках виконання зобов`язань можуть відбуватися при наявності обґрунтованих причин та за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми цього договору (п.13.4.3.).

Тому застосування до спірних відносин сторін, зокрема, загальних норм ст. 670 ЦК України для стягнення спірного боргу є неможливим.

З цих підстав колегія суддів погоджується із правильністю висновків суду першої інстанції про необхідність регулювання спірних відносин за правилами щодо кондикційних зобов`язань.

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Отже дана норма підлягає до застосування за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідносин і їх юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах. Отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 495/2442/16-ц).

Верховний Суд у постанові від 11.01.2022 у справі № 911/117/21 виснував, що набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним. Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Тму колегія суддів погоджується з доводом апелянта про те, що за загальним правилом договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до витікаючого із них спору положень глави 83 ЦК України, а норми про безпідставне збагачення підлягають застосуванню лише після того, як договірна підстава набуття майна в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Такий підхід послідовно застосовується у практиці Верховного Суду, зокрема в постановах, на які посилається апелянт (постанова Верховного Суду України від 02.10.2013 у справі № 6-88цс13, постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19).

Однак виключенням є випадки, коли майно безпідставно набуте у зв`язку із зобов`язанням (правочином), але не відповідно до його умов (таку правову позицію викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.08.2021 у справі № 910/17567/19 (пункти 67-68) з посиланням на постанову об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19 (пункти 150-152, 154)).

Тому враховуючи вже вказані особливості спору та відносин сторін щодо придбання електроенергії за правилами про публічні закупівлі, споживання спірної електроенергії в межах строку дії Договору але понад її договірний обсяг, який не може бути збільшено через особливості публічних закупівель (що унеможливлює і застосування ст. 670 ЦК України), колегія суддів вважає, що у даному спорі може бути застосоване вказане виключення про випадки, коли майно безпідставно набуте у зв`язку із зобов`язанням (правочином), але не відповідно до його умов і це також є підставою для застосування ст. 1212 ЦК України для стягнення боргу.

Як убачається з матеріалів справи і не заперечено сторонами, Договором про постачання електричної енергії споживачу № 2024/614 від 06.12.2024, з урахуванням Додаткових угод №№ 1-11, Сторони погодили загальний обсяг постачання електричної енергії у розмірі 187 231,9617 кВт*год загальною вартістю 1 315 905,61 грн з ПДВ (в останній редакції Додатку № 1 та Додатку № 2 до договору - Додаткова угода № 11 від 29.08.2025), що охоплює період постачання по 28.07.2025 включно.

Отже, Додатковими угодами №№ 1-11 не було охоплено обсяг спожитої відповідачем електричної енергії за спірний період з 29.07.2025 по 31.08.2025 у кількості 41 302,00 кВт·год (липень) та 13 312,00 кВт·год (серпень) на загальну суму 377 038,20 грн. і доказів протилежного суду не подано.

Договір, будучи двостороннім правочином, породжує права та обов`язки Сторін виключно в межах того обсягу зобов`язання, щодо якого досягнуто згоди в установленій законом формі (стаття 638 ЦК України); кількість товару є істотною умовою договору поставки (ч.3 статті 180 Господарського кодексу України, стаття 669 ЦК України), і зміна цієї умови в бік збільшення обсягу поставленого товару без належного оформлення додатковою угодою чи іншим погодженим сторонами способом та у відповідності до спеціальних вимог законодавства про публічні закупівлі, не породжує договірного обов`язку з оплати такого збільшеного обсягу за договірною підставою.

Тому набуття відповідачем відповідного обсягу електроенергії відбулося хоча й у зв`язку із зобов`язанням (правочином) та формально в межах кінцевого строку його дії, проте не відповідно до його умов, що згідно з наведеною вище правовою позицією Верховного Суду зумовлює правомірність застосування судом першої інстанції статті 1212 ЦК України.

Протилежні доводи відповідача про неможливість застосування до спору між сторонами даної норми через саме лише існування Договору між сторонами і виникнення спірних відносин в межах строку його дії, колегія суддів відхиляє.

Вірними є висновки суду першої інстанції, що спожита відповідачем понад погоджений сторонами обсяг електрична енергія перебуває поза межами договірного регулювання. При цьому пунктом 5.9 договору, на який посилається апелянт, встановлено, що Постачальник не має права вимагати від Споживача будь-якої іншої плати, що не визначена договором.

Колегія суддів зазначає, що цей довід апелянта не спростовує, а, навпаки, підтверджує правильність застосування судом першої інстанції статті 1212 ЦК України: саме через відсутність у договорі умови для стягнення вартості спожитої понад погоджений обсяг електроенергії, неможливість застосування у публічних закупівлях в даному випадку ст. 670 ЦК України чи іншої спеціальної норми, що регулює поставку/купівлю-продаж, позивач позбавлений можливості пред`явити вимогу про стягнення спірного боргу як за договірним зобов`язанням. Тому позивач обґрунтовано звернувся з позовом, що ґрунтується на положеннях ст. 1212 ЦК України.

Колегія суддів відхиляє як необґрунтовані доводи апелянта про те, що відсутність у Постачальника договірного права на одностороннє збільшення обсягу поставки (на відміну від права Споживача на зменшення обсягу за пунктом 6.1.11 договору) взагалі виключає можливість стягнення спірної суми. Колегія суддів зауважує, що обставини справи не свідчать про одностороннє збільшення обсягу постачання позивачем електроенергії по Договору: фактичне збільшення споживання електричної енергії відбулося внаслідок дій самого відповідача як споживача енергії на власних об`єктах електроспоживання, які не були ним відключені від енергоспоживання та відповідачем не було змінено постачальника електроенергії для отримання вже від нього спірних обсягів електроенергії.

Споживання спірної електроенергії підтверджується довідкою АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» № 2603/1001 від 16.01.2026 та інформацією АТ «Запоріжжяобленерго» № 007.2-66/7053 від 08.12.2025 і не заперечено відповідачем показниками його лічильників. Відповідач частково оплатив спірний борг, визнавши тим самим своє зобов`язання.

Чинним законодавством не передбачено випадки звільнення споживача електроенергії від її оплати, якщо вона прийнята та ним спожита навіть поза межами договірних умов чи навіть без укладення договору.

Також, оскільки це не передбачено чинним законодавством, від оплати спірної електроенергії відповідача не звільняє той факт, що ним проведено повний розрахунок за договірними зобов`язаннями по поставці електроенергії між сторонами (сплачено 1 315 905,61 грн за погоджений договірний обсяг електроенергії 187 231,9617 кВт·год).

Доводи апелянта про те, що відповідно до пункту 5.1.3 договору закупівля за ним електроенергії здійснюється лише в межах кошторисних призначень та бюджетних асигнувань на 2025 бюджетний рік, а видатки на понадлімітне споживання спірної електроенергії не передбачені, колегія суддів також відхиляє. Відсутність бюджетного фінансування на оплату спожитої електроенергії є внутрішньою організаційно-розпорядчою обставиною відповідача як розпорядника бюджетних коштів і не може бути протиставлена позивачу як підстава для звільнення відповідача від цивільно-правового обов`язку відшкодувати вартість фактично спожитого та збереженого блага. Протилежне тлумачення суперечило б загальним засадам цивільного законодавства, зокрема принципу справедливості, добросовісності та розумності (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України), і фактично дозволяло б органу державної влади безпідставно збагачуватися за рахунок приватного суб`єкта господарювання з посиланням на власні бюджетні обмеження.

Відповідно до ч.1 ст.49 Бюджетного кодексу України розпорядник бюджетних коштів після отримання товарів, робіт і послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов`язання приймає рішення про їх оплату та надає доручення на здійснення платежу органу Казначейства України, якщо інше не передбачено бюджетним законодавством, визначеним пунктом 5 частини першої статті 4 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Згідно з ч.2 ст.193 ГК України (чинної на час виникнення спірних відносин) кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частина 2 ст. 617 ЦК України та ч. 2 ст.218 ГК України передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов`язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов`язання.

До того ж, в ст. 1 ЦК України визначено, що однією з ознак майнових відносин є юридична рівність їх учасників, в тому числі й органів державної влади, а тому самі лише обставини, пов`язані з фінансуванням установи чи організації з місцевого бюджету та відсутністю у ньому коштів, не виправдовують замовника та не заперечують обов`язку такого органу, який виступає стороною зобов`язального правовідношення, від його виконання належним чином.

Сама собою відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника ні від виконання зобов`язання, ні від наслідків прострочення його виконання.

Відповідно до положень статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.

Європейським судом з прав людини в рішенні від 18.10.2005 у справі Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України та в рішенні від 30.11.2004 у справі Бакалов проти України зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (тому не є й підставою звільнення від сплати боргу - суд).

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що зібраними у справі доказами та аналізом чинного законодавства підтверджується, що відповідач набув та зберіг у себе вартість неоплаченої електроенергії, як майнову вигоду в розмірі залишку боргу 192 743,12 грн, без достатньої правової підстави.

За правилами ст. 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Згідно ч. 1,2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Позивач, як вказано у актах приймання-передачі товару, розмір спірного боргу визначив з вартості електроенергії за правилами та розмірами чинних тарифів НКРЕКП в спірний період, середньозваженої ціни електроенергії на РДН у відповідності до положень постанови КМУ № 1178 від 12.10.2022.

Апелянт розмір боргу не заперечує і не спростовує, не заперечує споживання електроенергії у спірний період, обмежуючись виключно доводами про неправильність обраної позивачем правової підстави позову.

Тому, встановивши одночасно факт переходу майнового блага (вартості спожитої електроенергії) до відповідача, факт збереження цього блага у відповідача без оплати, та відсутність достатньої договірної підстави для такого переходу з причин, викладених вище, суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про наявність усіх передбачених статтею 1212 ЦК України елементів кондикційного зобов`язання, а саме: набуття особою майна за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Розмір заборгованості у сумі 192 743,12 грн, визначений судом першої інстанції, є арифметично вірним, підтвердженим наявними в матеріалах справи доказами (довідками операторів систем розподілу, рахунками, банківськими документами про часткову оплату) та відповідачем по суті не спростованим і не запереченим. Борг частково сплачено відповідачем у добровільному порядку. Тому колегія суддів не вбачає підстав для зміни рішення суду першої інстанції в частині визначеного до стягнення залишку розміру грошових коштів.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно застосував до спірних відносин положення ст. 1212, 1213 ЦК України, повністю задовольнивши позовні вимоги ТОВ «ПРЕТ Сервіс Енергозмін».

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Хоча п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було повно та всебічно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку, як і доводам та запереченням сторін, а рішення Господарського суду м. Києва від 18.06.2026 у справі № 910/4668/26 відповідає нормам процесуального та матеріального права, зібраним доказам, тому підстав для його скасування чи зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається. В задоволенні апеляційної скарги відповідачу слід відмовити.

Розподіл судових витрат

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за її подання та розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 74, 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу від 07.07.2026 Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2026 у справі № 910/4668/26 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2026 у справі № 910/4668/26 - залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Справу повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені статтями 287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 27.08.2026.

Головуючий суддя Н.М. Спаських

Судді О.В. Яценко

П.В. Горбасенко