Постанова від 26 липня 2026 р. у справі №910/1681/24 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" липня 2026 р. Справа № 910/1681/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Гаврилюка О.М.

Суліма В.В.

за участю секретаря судового засідання: Гончаренка О.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Кваша І.В.

від відповідача: Лилик О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Енерджі Юкрейн»

на рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2026

у справі №910/1681/24 (суддя Лиськова М.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Енерджі Юкрейн»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Енерго Збут»

про визнання договору недійсним

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Нью Енерджі Юкрейн» (далі-позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Енерго Збут» (далі-відповідач) про визнання недійсними в частині ціни електричної енергії: додаткової угоди №1 від 20.01.2023 та акту передачі-прийому обсягу купівлі-продажу електричної енергії №3 від 31.01.2023; додаткової угоди №2 від 02.02.2023 та акту передачі-прийому обсягу купівлі-продажу електричної енергії №74 від 28.02.2023; додаткової угоди №3 від 27.02.2023 та акту передачі-прийому обсягу купівлі-продажу електричної енергії №78 від 31.03.2023; додаткової угоди №4 від 30.03.2023 та акту передачі-прийому обсягу купівлі-продажу електричної енергії №152 від 30.04.2023, укладених внаслідок виконання двостороннього договору купівлі-продажу електричної енергії №23/01/20-1 від 20.03.2023.

Обґрунтовуючи це тим, що на ринку двосторонніх договорів за даними ДП «ОПЕРАТОР РИНКУ» ціна у цей період була нижчою. Огляди ринку (декадні звіти) ціни на РДН (ринок «на добу наперед») та на РДД (ринок двосторонніх договорів) ДП «ОПЕРАТОР РИНКУ», що надані позивачем носять довідковий характер і оприлюднюються ним в силу повноважень визначених ст. 51 Закону України «Про ринок електричної енергії» та Порядком проведення електронних аукціонів з продажу електричної енергії за двосторонніми договорами, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 05.06.2019 № 499 за результатами аукціону, укладеними між продавцем та покупцем двосторонніми договорами.

Позивач вказав, що збиток внаслідок завищення вартості електричної енергії, який умисно створено відповідачем Товариству з обмеженою відповідальністю «Нью Енерджі Юкрейн» під час виконання зазначеного вище двостороннього договору становить за попередніми розрахунками суму 170 857 963,11 грн. Також позивач зазначив, що за період січень-квітень 2023 року ТОВ «Нью Енерджі Юкрейн» зазнало збитків в орієнтовному розмірі 187 963 404,90 грн з ПДВ внаслідок продажу позитивного обсягу небалансу електричної енергії в НЕК «Укренерго», який надлишково було придбано в ТОВ «Захід Енерго Збут». У зв`язку з чим, просив суд додаткові угоди та акти передачі-прийому обсягу купівлі-продажу електричної енергії визнати недійсними в частині ціни електричної енергії.

Короткий зміст рішень господарських судів та мотиви їх прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.01.2026 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд зазначив, що підставою звернення позивача до суду виключно є фактична незгода з цінами відпущеної йому електричної енергії, встановленими у вже виконаному з боку відповідача договорі та оспорюваних правочинах.

Суд зазначив, що застосуванню певного способу захисту передує встановлення порушення матеріального права позивача, а саме порушення прав та законних інтересів позивача внаслідок підписання сторонами додаткових угод та актів передачі-прийому обсягу купівлі-продажу електричної енергії.

За таких обставин, суд дійшов висновку щодо недоведення позивачем порушення прав та законних інтересів ТОВ «Нью Енерджі Юкрейн» внаслідок укладення сторонами оспорюваних додаткових угод та актів передачі-прийому обсягу купівлі-продажу електричної енергії.

Також суд зазначив, що єдиний аргумент позивача, що він змушений був придбати електричну енергію саме на таких умовах з урахуванням можливості пост-оплати спростовується наявністю обов`язку з оплати придбаної електричної енергії.

З огляду на те, що позивачем не доведено наявність тяжкої обставини та її вплив на безальтернативність укладення відповідних оспорюваних правочинів, суд дійшов висновку, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

За таких обставин, виходячи з наведеного вище у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Нью Енерджі Юкрейн» є необґрунтованими та безпідставними, а отже задоволенню не підлягають.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Нью Енерджі Юкрейн» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2026 скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Апелянт вважає, що висновки викладені судом у рішенні не відповідають обставинами справи, оскільки саме завищена ціна на електричну енергію і є однією із сукупності підстав для визнання додаткових угод та актів купівлі-продажу електричної енергії недійсними та саме для з`ясування достовірності тверджень позивача необхідно було призначити у справі ще одну експертизу, оскільки у експертному висновку № 4480/5689/5690 не надано відповіді на всі запитання, які були поставлені судом, а відповідно і не з`ясовано достовірність обставин на які посилається ТОВ «Нью Енерджі Юкрейн» на підтвердження своїх позовних вимог. На думку скаржника, судом не досліджено всіх обставин справи з даного питання, а інформація, яка мала б міститися у висновку експертів (за умови належного її проведення) підтвердила б або спростувала докази щодо застосування продавцем неправомірно високих цін на електричну енергію та погодження їх попереднім керівником підприємства покупця.

Щодо незастосування судом ст.230 ЦК України для визнання правочинів недійсними, апелянт наголошує, що згідно із рішенням учасника ТОВ «Нью Енержи Юкрейн» від 27.12.2023 № 27/12/23, у Товаристві відбулася зміна керівника. Новим керівником Товариства з 28.12.2023 призначено Плакасова Олексія Миколайовича, якому не було відомо мотиви вчинення оскаржуваних правочинів попереднім керівником на умовах, що були збитковими для Товариства. Однак, апелянт зазначає, що судом було проігноровано даний факт зміни керівника та підписання додаткових угод до договору та актів купівлі-продажу попереднім директором Товариства на вкрай невигідних для покупця умовах.

Також апелянт звертає увагу, що п.8.12 договору передбачено надання сторонами одна одній копії протоколу загальних зборів про попереднє погодження значного правочину одночасно із підписанням даного договору, однак в порушення умов договору, керівником ТОВ «Нью Енерджі Юкрейн» (на момент підписання договору - директор ОСОБА_1) не було надано продавцю ТОВ «Захід Енерго Збут», протоколу загальних зборів, що є окремою підставою для визнання правочину недійсним у зв`язку з відсутністю волевиявлення Товариства (в особі учасників) на укладення договору на таких умовах.

Скаржник також зауважує, що судом не взято до уваги та не досліджені в повному обсязі докази отримання ТОВ «Нью Енерджі Юкрейн» збитків від продажу ПрАТ «НЕК «Укренерго» надлишку електричної енергії придбаної у ТОВ «Захід Енерго Збут».

Крім того, апелянт зазначає, що судом не взято до уваги наявність у ТОВ «Нью Енерджі Юкрейн» арешту на банківських рахунках на загальну суму 657 196 000,00 грн, накладених ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 17.11.2022 у справі № 991/5552/22 у кримінальному провадженні №52022000000000091, як обставину що вплинула на фінансово-економічний стан покупця в цілому.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

У свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, відповідач у своєму відзиві, наданому до суду 18.03.2026, зазначає, що рішення суду прийнято при повному з`ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає і рішення слід залишити без змін.

Крім того, відповідач вказує, що зважаючи на те, як здійснюється закупівля електричної енергії (за двосторонніми договорами та/або на ринку «на добу наперед», внутрішньодобовому ринку і на балансуючому) її ціна як товару формується залежно від сегменту ринку, на якому електропостачальник здійснює закупівлю. Додаткові угоди № 1 від 20.01.2023, № 2 від 02.02.2023, № 3 від 27.02.2023 та № 4 від 30.03.2023 до договору № 23/01/20-1 про встановлення ціни електричної енергії, сторонами укладались з врахуванням вимог законодавства та на умовах, що визначались за домовленістю сторін на підставі сегменту ринку електричної енергії двосторонніх договорів, що укладаються не на біржі/аукціоні.

За таких обставин, відповідач вважає, що підстави оспорювання ціни визначеної сторонами згідно з додатковими угодами № 1 від 20.01.2023, № 2 від 02.02.2023, № 3 від 27.02.2023 та № 4 від 30.03.2023 до договору № 23/01/20-1 є штучно створені з метою не проведення розрахунків за договором № 23/01/20-1, а пред`явлення позову про визнання недійсним зазначених додаткових угод та актів передачі-прийому обсягу купівлі-продажу електричної енергії від 31.01.2023, 28.02.2023, 31.03.2023 та від 30.04.2023 свідчить про недобросовісне користування процесуальними правами.

Відповідач зазначає про те, що наполягаючи на визнанні додаткових угод та актів передачі-прийому обсягу купівлі-продажу електричної енергії недійсними позивач зазначав, що вони укладені під впливом обману (ст. 230 ЦК України) та тяжкої обставини (ст. 233 ЦК України) на вкрай невигідних для позивача умовах придбання електричної енергії, проте вказані обставини були досліджені господарським судом та встановлено жодних аргументів та доказів цьому позивач не надав, та вказане і не спростовано доводами апеляційної скарги.

Також відповідач вважає, що твердження позивача, що попередній директор ОСОБА_1 підписав договір № 23/01/20-1 без погодження загальними зборами учасників з перевищенням повноважень, не ґрунтується на положеннях Статуту позивача.

Щодо відхилення господарським судом клопотання позивача про призначення повторної експертизи, відповідач наголошує, що по суті питання, які пропонував до розгляду повторної експертизи позивач мало чим відрізняються, від тих, які уже були розглянуті експертами, господарський суд обґрунтовано відмовив у задоволенні такого клопотання.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.02.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Енерджі Юкрейн» на рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2026 у справі №910/1681/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Барсук М.А., суддів Руденко М.А. Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Енерджі Юкрейн» на рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2026 у справі №910/1681/24 залишено без руху.

27.02.2026 до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Енерджі Юкрейн» надійшла заява про усунення недоліків з доказами доплати судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією №4656 від 26.02.2026 у сумі 29 068,80 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Енерджі Юкрейн» на рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2026 у справі №910/1681/24 та призначено її до розгляду на 24.03.2026.

24.03.2026 через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Енерджі Юкрейн» надійшла заява про відвід суддів Барсук М.А., Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.03.2026 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Енерджі Юкрейн» про відвід суддів Барсук М.А., Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А. від участі участі у справі №910/1681/24.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.04.2026 відкладено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Енерджі Юкрейн» на рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2026 у справі №910/1681/24 на 28.04.2026.

У зв`язку із перебуванням судді Руденко М.А. у період з 15.04.2026 по 28.04.2026 у відрядженні витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду справи №910/1681/24 сформовано колегією суддів у складі: головуюча суддя - Барсук М.А,, судді Пономаренко Є.Ю., Кропивна Л.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2026 заяву про самовідвід суддів Барсук М.А., Пономаренко Є.Ю. від розгляду апеляційної скарги ТОВ "НьюЕнерджі Юкрейн на рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2026 у справі №910/1681/24. Матеріали справи №910/1681/24 передати для визначення складу судової колегії автоматизованою системою у відповідності до положень ст.32 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.05.2026 для розгляду справи №910/1681/24 сформовано колегією суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів: Гаврилюк О.М., Сулім В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.05.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Енерджі Юкрейн» на рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2026 у справі №910/1681/24 прийнято до свого провадження у складі: головуючий суддя -Майданевич А.Г., суддів: Гаврилюк О.М., Сулім В.В. та призначено її розгляд на 22.06.2026.

У судовому засіданні 22.06.2026 колегією суддів протокольною ухвалою оголошено перерву у розгляді апеляційної скарги до 29.06.2026.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.06.2026 у задоволенні клопотання ТОВ «Нью Енерджі Юкрейн» про призначення повторної судової економічної експертизи відмовлено.

У судовому засіданні 29.06.2026 протокольною ухвалою колегія суддів постановила продовжити строк розгляду справи №910/1681/24 відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та оголошено перерву у розгляду апеляційної скарги до 27.07.2026.

Дослідивши матеріали справи, а також всі заяви, заперечення, клопотання учасників процесу у судовому засіданні 27.07.2026, колегія судів перейшла до стадії судових дебатів, після чого, оголосила про перехід до стадії ухвалення судового рішення, оголосивши у встановлений час 27.07.2026 скорочене (вступна та резолютивна частини) судове рішення.

Позиції учасників справи

Представник позивача в судовому засіданні 27.07.2026 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову.

Представник відповідача у судовому засіданні 27.07.2026 заперечував проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

Між ТОВ «Нью Енерджі Юкрейн» (далі -покупець) та ТОВ «Захід Енерго Збут» (далі - продавець) було укладено двосторонній договір купівлі-продажу електричної енергії №23/01/20-1 від 20.01.2023 (далі -договір).

Відповідно до п.2.1. договору, за цим договором продавець продає, а покупець купує електричну енергію як товар, в обсягах, графіках погодинного обсягу, за ціною та на умовах, що визначені цим договором, додатками та додатковими угодами до цього договору, що є його невід`ємними частинами.

Згідно з п.2.2. договору, сторони узгодили, що обсяг електричної енергії, щогодинні обсяги електричної енергії (сума яких в межах доби складає добовий обсяг), ціна електричної енергії, період та/або етапи періоду купівлі-продажу електричної енергії за цим договором регулюються додатковими угодами до договору, що укладені на розрахунковий місяць.

Пунктами 2.3, 2.4 договору сторони узгодили, що допускається відхилення фактичного добового обсягу купівлі/продажу електричної енергії в межах 10% в сторону збільшення або зменшення такого добового обсягу від встановленого додатковою угодою без додаткового узгодження такого відхилення сторонами. У цьому випадку договірним вважається обсяг електричної енергії, зареєстрований сторонами в системі MMS, а вартість електричної енергії визначається множенням фактичного обсягу купівлі/продажу електричної енергії на її ціну, наведену в додатковій угоді.

Сторони узгодили, що у випадку, якщо відхилення фактичного добового обсягу купівлі/продажу електричної енергії перевищує 10% в сторону збільшення або зменшення такого добового обсягу від узгодженого сторонами у додатковій угоді, коригування добових обсягів здійснюється на підставі заявки (додаток №1 до договору), що надсилається покупцем продавцю у порядку, передбаченому п.1.5. договору не пізніше 18:00 за два дні до торгового для Д-2, на наступну електронну адресу: zahidenergozbut@gmail.com. При цьому, покупець зобов`язаний вказати в графі «Тема листа», яким відправлятиметься заявка: «Заявка на коригування обсягів купівлі-продажу електричної енергії ______ (дата/місяць/рік) до договору № ___».

На підставі п.2.5 договору, сторони дійшли згоди, що заявка, подана в порядку п.2.4. цього договору, є належним порядком повідомлення про зміни договірних обсягів купівлі-продажу електричної енергії на торговий день (Д), які покупець бажає придбати у продавця за цим договором та не потребує внесення змін до договору та/ або додаткової угоди.

Відповідно до п.2.6. договору, сторони дійшли згоди, що додаткова угода, підписана в порядку, передбаченому п.1.5. цього договору, має юридичну силу оригіналу додаткової угоди та містить дані про узгоджені договірні обсяги електричної енергії, які покупець бажає придбати у продавця за цим договором у визначений ним розрахунковий місяць.

На підставі п.2.8. договору, право власності покупця на узгоджений в порядку, передбаченому цим договором, обсяг електричної енергії виникає в момент отримання в системі ММS автоматичного повідомлення від оператора системи передачі про те, що зареєстрований за цим договором обсяг електричної енергії є дійсним.

Згідно із п.3.1. договору, ціна електричної енергії на заявлений покупцем в порядку передбаченому розд. ІІ цього Договору обсяг електричної енергії, а також графік розрахунків покупця зазначаються продавцем у відповідній додатковій угоді до цього договору.

Сторони узгодили, що ціна за одиницю електричної енергії визначається в гривнях з точністю до двох знаків після коми згідно правил математичного заокруглення.

Відповідно до п.3.6. цього договору, розрахунковий місяць є звітним місяцем та згідно з умовами цього договору є періодом звірки остаточних обсягів, графіків погодинного обсягу електричної енергії, розрахунків, за наслідками чого між сторонами складається акт передачі-прийому обсягу купівлі-продажу електричної енергії, в якому фіксується кінцевий обсяг та ціна електричної енергії, що була продана покупцю протягом звітного календарного місяця.

На виконання умов договору, 20.01.2023 між сторонами було укладено додаткову угоду №1 до двостороннього договору купівлі-продажу електричної енергії №23/01/20-1 від 20.01.2023 (далі - додаткова угода №1).

Згідно з умовами додаткової угоди №1 періодом постачання електричної енергії є з 00:00 год 26.01.2023 по 24:00 год 31.01.2023. Загальний обсяг постачання електричної енергії, за цією додатковою угодою становить 6 900 МВт*год.

Пунктом 3 додаткової угоди №1 встановлено, що попередня ціна за 1 МВТ*год електричної енергії (ПЦ) становить 3 291,31 грн (без ПДВ) та підлягає зміні за результатом закінчення розрахункового місяця в порядку передбаченому пп.3.2. п.3 цієї додаткової угоди як остаточна ціна за 1 МВТ*год електричної енергії.

Остаточна ціна за 1 МВт*год електричної енергії (ОЦ) у розрахунковому місяці обчислюється шляхом множення попередньої ціни, зазначеної у п.п.3.1. п.3 цієї додатковї угоди, на коефіцієнт коригування «N», де: N = (ЦРДН*k) / ПЦ, де: ЦРДН - ціна купівлі-продажу електричної енергії (за 1 МВт*год) без ПДВ, що склалась за підсумками торгів на ринку «на добу наперед» на відповідну годину, відповідної доби розрахункового місяця, у відповідній торговій зоні, згідно даних, що публікуються на веб-сайті ДП «ОПЕРАТОР РИНКУ» за посиланням: https://www.oree.com.ua/index.php/pricectr у розділі «Погодинні ціни купівлі-продажу електричної енергії»; K - коефіцієнт продавця, який становить 1; ПЦ - попередня ціна за 1 МВт*год електричної енергії (без ПДВ), зазначена у пп.3.1 п.3 цієї додаткової угоди.

За результатом виконання додаткової угоди №1 було складено акт №3 передачі- прийому обсягу купівлі-продажу електричної енергії від 31.01.2023.

Відповідно до акта №3 від 31.01.2023 обсяг придбаної електричної енергії у січні 2023 року становить 6 866,955 МВт*год. Ціна 1 МВт*год електричної енергії складає 3 877,73 грн, а загальна вартість придбаної електричної енергії - 26 628 197,41 грн (без ПДВ), 5 325 639,48 грн - ПДВ, разом 31 953 836,89 грн з ПДВ.

Проте, як вказує позивач, у зазначений період (січень 2023 року) ціна електричної енергії за 1 МВт*год на ринку «на добу наперед», згідно даних ДП «ОПЕРАТОР РИНКУ» становила 3 284,615 грн, на ринку двосторонніх договорів, згідно даних ДП «ОПЕРАТОР РИНКУ» ціна електричної енергії становила 3 251,46 грн за 1 МВт*год.

За твердженнями позивача, різниця ціни електричної енергії, проданої продавцем ТОВ «Захід Енерго Збут», перевищує ціну електричної енергії, в той же період на ринку двосторонніх договорів, на 626,27 грн за 1 МВт*год.

Таким чином, різниця загальної вартості електричної енергії відповідно до акта №3 від 31.01.2023 та фактичної ціни на ринку двосторонніх договорів становить 4 300 567,91 грн без ПДВ, та 5 160 681,49 грн з ПДВ.

02.02.2023 між сторонами було укладено додаткову угоду №2 до Двостороннього договору купівлі-продажу електричної енергії №23/01/20-1 від 20.01.2023 року (надалі також - додаткова угода №2).

Відповідно до умов додаткової угоди №2 періодом постачання електричної енергії є з 00:00 год 03.02.2023 по 24:00 год 28.02.2023. Загальний обсяг постачання електричної енергії, за цією додатковою угодою становить 139 500 МВт*год.

Пунктом 3 додаткової угоди №2 передбачено, що ціна за 1 МВт*год електричної енергії , що поставляється продавцем покупцеві становить 3 605,00 грн без урахування ПДВ.

За результатом виконання додаткової угоди №2 було складено акт №74 передачі-прийому обсягу купівлі-продажу електричної енергії від 28.02.2023.

Відповідно до акта №74 від 28.02.2023 обсяг придбаної електричної енергії у лютому 2023 року становить 139 509,67 МВт*год. Ціна 1 МВт*год електричної енергії складає 3 605,00 грн, а загальна вартість придбаної електричної енергії - 502 932 360,35 грн (без ПДВ), 100 586 472,07 грн - ПДВ, разом 603 518 832,42 грн з ПДВ.

Водночас, позивач стверджує, що у зазначений період (лютий 2023 року) ціна електричної енергії за 1 МВт*год на ринку «на добу наперед», згідно даних ДП «ОПЕРАТОР РИНКУ» становила 2 880,96 грн, на ринку двосторонніх договорів, згідно даних ДП «ОПЕРАТОР РИНКУ» ціна електричної енергії становила 3 237,28 грн за 1 МВт*год.

За твердженнями позивача, різниця ціни електричної енергії, проданої продавцем ТОВ «Захід Енерго Збут», перевищує ціну електричної енергії, водночас період на ринку двосторонніх договорів, на 367,72 грн за 1 МВт*год.

Таким чином, різниця загальної вартості електричної енергії відповідно до акта №74 від 28.02.2023 та фактичної ціни на ринку двосторонніх договорів становить 51 300 495,85 грн без ПДВ, та 61 560 595,02 грн з ПДВ.

27.02.2023 між сторонами було укладено додаткову угоду №3 до двостороннього договору купівлі-продажу електричної енергії №23/01/20-1 від 20.01.2023 (далі - додаткова угода №3).

Відповідно до умов додаткової угоди №3 періодом постачання електричної енергії є з 00:00 год 01.03.2023 по 24:00 год 31.03.2023.

Загальний обсяг постачання електричної енергії, за цією додатковою угодою становить 205 850 МВт*год. Відповідно до п.3 додаткової угоди №3, ціна за 1 МВт*год електричної енергії , що поставляється продавцем покупцеві становить 3 112,00 грн без урахування ПДВ.

За результатом виконання додаткової угоди №3 було складено акт №78 передачіприйому обсягу купівлі-продажу електричної енергії від 31.03.2023.

Відповідно до акта №78 від 31.03.2023 обсяг придбаної електричної енергії у березні 2023 року становить 205 617,179 МВт*год. Ціна 1 МВт*год електричної енергії складає 3112,00 грн, а загальна вартість придбаної електричної енергії - 639 880 661,05 грн (без ПДВ), 127 976 132,21 грн - ПДВ, разом 767 856 793,26 грн з ПДВ.

Водночас, позивач стверджує, що в зазначений період (березень 2023 року) ціна електричної енергії за 1 МВт*год на ринку «на добу наперед», згідно з даними ДП «ОПЕРАТОР РИНКУ» становила суму 3 107,35 грн, на ринку двосторонніх договорів, згідно з даними ДП «ОПЕРАТОР РИНКУ» ціна електричної енергії становила 2 731,73 грн за 1 МВт*год.

Різниця ціни електричної енергії, проданої продавцем ТОВ «Захід Енернго Збут», перевищує ціну електричної енергії, в той же період на ринку двосторонніх договорів, на 380,27 грн за 1 МВт*год.

За твердженнями позивача, різниця загальної вартості електричної енергії відповідно до акта №78 від 31.03.2023 та фактичної ціни на ринку двосторонніх договорів становить 51 300 495,85 грн без ПДВ, 61 560 595,02 грн з ПДВ.

30.03.2023 між сторонами було укладено додаткову угоду №4 до двостороннього договору купівлі-продажу електричної енергії №23/01/20-1 від 20.01.2023 (далі -додаткова угода №4).

Відповідно до умов додаткової угоди №4 періодом постачання електричної енергії є з 00:00 год 01.04.2023 по 24:00 год 26.04.2023.

Загальний обсяг постачання електричної енергії, за цією додатковою угодою становить 63 840 МВт*год.

Згідно з п.3 додаткової угоди №4, попередня ціна за 1 МВТ*год електричної енергії (ПЦ) становить 3 090,58 грн (без ПДВ) та підлягає зміні за результатом закінчення розрахункового місяця в порядку передбаченому пп.3.2. п.3 цієї додаткової угоди як остаточна ціна за 1 МВТ*год електричної енергії.

За результатом виконання додаткової угоди №4 було складено акт №152 передачі прийому обсягу купівлі-продажу електричної енергії від 30.04.2023.

Відповідно до акта №152 від 30.04.2023 обсяг придбаної електричної енергії у квітні 2023 року становить 63 661,831 МВт*год.

Ціна 1 МВт*год електричної енергії складає 2 777,31 грн, а загальна вартість придбаної електричної енергії - 176 808 639,85 грн (без ПДВ), 35 361 727,97 грн - ПДВ, разом 212 170 367,82 грн з ПДВ.

Як вказує позивач, у зазначений період (квітень 2023 року) ціна електричної енергії за 1 МВт*год на ринку «на добу наперед», згідно з даними ДП «ОПЕРАТОР РИНКУ» становила суму 2 718,62 грн, на ринку двосторонніх договорів, згідно із даними ДП «ОПЕРАТОР РИНКУ» ціна електричної енергії становила 2 642,37 грн за 1 МВт*год.

За твердженнями позивача, різниця ціни електричної енергії, проданої продавцем ТОВ «Захід Енерго Збут», перевищує ціну електричної енергії, у той же період на ринку двосторонніх договорів, на 134,94 грн за 1 МВт*год.

Таким чином, різниця загальної вартості електричної енергії відповідно до акта №152 від 30.04.2023 та фактичної ціни на ринку двосторонніх договорів становить 8 590 527,48 грн без ПДВ, 10 308 633,00 грн з ПДВ.

Відтак, на переконання позивача, збиток внаслідок завищення вартості електричної енергії, який умисно створено відповідачем ТОВ «Захід Енерго Збут» позивачу ТОВ «Нью Енерджі Юкрейн» під час виконання даного двостороннього договору за попередніми розрахунками становить 170 857 963,11 грн.

Також позивачем вказується, що за період січень-квітень 2023 року ТОВ «Нью Енерджі Юкрейн» зазнало збитків в орієнтовному розмірі 187 963 404,90 грн з ПДВ внаслідок продажу позитивного обсягу небалансу електричної енергії в НЕК «Укренерго», який надлишково було придбано у ТОВ «Захід Енерго Збут».

Таким чином, звертаючись до суду з позовом, позивач просив суд додаткові угоди та акти передачі-прийому обсягу купівлі-продажу електричної енергії визнати недійсними в частині ціни електричної енергії, а саме: додаткову угоду №1 від 20.01.2023 та акт передачі-прийому обсягу купівлі-продажу електричної енергії №3 від 31.01.2023; додаткову угоду №2 від 02.02.2023 та акт передачі-прийому обсягу купівлі-продажу електричної енергії №74 від 28.02.2023; додаткову угоду №3 від 27.02.2023 та акт передачі-прийому обсягу купівлі-продажу електричної енергії №78 від 31.03.2023; додаткову угоду №4 від 30.03.2023 та акт передачі-прийому обсягу купівлі-продажу електричної енергії №152 від 30.04.2023, укладені внаслідок виконання двостороннього договору купівлі-продажу електричної енергії №23/01/20-1 від 20.03.2023.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до частини першої ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Статтею 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Частина друга ст. 16 ЦК України та ст. 20 Господарського кодексу України передбачає такий спосіб захисту порушеного права, як визнання недійсним правочину (господарської угоди).

ЦК України визначає правочин як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; шляхом укладання правочинів суб`єкти цивільних відносин реалізують свої правомочності, суб`єктивні цивільні права за допомогою передачі цих прав іншим учасникам.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частин першої та третьої ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3 , 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У розумінні наведених положень законодавства оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття "заінтересована особа" такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.

Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

Відсутність порушеного або оспорюваного права Позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення. Для такого визнання з огляду на приписи ст. 5 ЦК України суд має застосувати акт цивільного законодавства, чинний на момент укладення договору ( такі висновки сформульовано в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 р. у справі № 905/1227/17 і від 13.07.2022 р. у справі № 363/1834/17).

Частинами першою та другою ст. 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Двостороння реституція є обов`язковим наслідком визнаного судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами. Тобто при недійсності правочину повернення отриманого сторонами за своєю правовою природою становить юридичний обов`язок, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину (такий висновок викладено в пунктах 64 і 65 постанови судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15 ).

Відповідно до ст. ст. 215, 216 ЦК України вимога про застосування наслідків недійсності оспорюваного правочину, як і про визнання його недійсним, може бути заявлена однією зі сторін правочину або іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Така вимога може бути об`єднана з вимогою про визнання правочину недійсним, що в цілому сприяє швидкому та ефективному відновленню правового становища сторін, яке існувало до вчинення правочину, або заявлена як самостійна вимога у вигляді окремого позову.

Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду ( постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц ( пункт 82 ), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 ( пункт 24 )).

Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 63)).

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, суди повинні зважати й на його ефективність з погляду Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

У ст. 13 Конвенції гарантується доступність на національному рівні засобу захисту, здатного втілити в життя сутність прав та свобод за Конвенцією, в якому б вигляді вони не забезпечувались у національній правовій системі. Зміст зобов`язань за ст. 13 Конвенції залежить, зокрема, від характеру скарг заявника. Однак засіб захисту, що вимагається статтею 3, має бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (§ 75 рішення ЄСПЛ від 05.05.2005 у справі «Афанасьєв проти України» (заява № 38722/02)).

Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово зазначала, що перелік способів захисту, визначений у частині 2 ст. 16 ЦК України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини 2 вказаної статті ). Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17).

Визнання правочину недійсним не з метою домогтися відновлення власного порушеного права (та/або інтересу) у спосіб реституції, що застосовується між сторонами такого правочину, а з метою створити підстави для подальшого звернення з іншим позовом або преюдиційну обставину чи доказ для іншого судового провадження суперечать завданням господарського (цивільного) судочинства, наведеним у частині 1 ст. 2 ГПК України . Близька за змістом позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 908/976/19.

У разі, якщо на виконання оспорюваного правочину товариством сплачено кошти або передано інше майно, то задоволення позовної вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним не призводить до ефективного захисту права, бо таке задоволення саме по собі не є підставою для повернення коштів або іншого майна. У таких випадках позовна вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту, лише якщо вона поєднується з позовною вимогою про стягнення коштів на користь товариства або про витребування майна з володіння відповідача ( зокрема, на підставі частини 1 ст. 216, ст. 387, частин 1, 3 ст. 1212 ЦК України ). Близька за змістом позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 26.05.2023 у справі №905/77/21.

Велика Палата Верховного Суду в пункті 154 постанови від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц звернула увагу на те, що у разі, якщо на виконання оспорюваного правочину товариством сплачено кошти або передано інше майно, то задоволення позовної вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним не призводить до ефективного захисту права, бо таке задоволення саме по собі не є підставою для повернення коштів або іншого майна. У таких випадках позовна вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту, лише якщо вона поєднується з позовною вимогою про стягнення коштів на користь товариства або про витребування майна з володіння відповідача ( зокрема, на підставі частини 1 ст. 216, ст. 387, частин 1, 3 ст. 1212 ЦК України).

Водночас об`єднана палата Верховного Суду у своїй постанові від 26.05.2023 у справі № 905/77/21 сформувала висновок про те, що позовна вимога про визнання недійсним договору є належним способом захисту, який передбачено законом. Разом із тим позовна вимога про визнання виконаного/частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, про стягнення коштів на користь позивача, витребування майна з володіння відповідача. Окреме заявлення позовної вимоги про визнання виконаного/частково виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав позивача."

Таким чином, обрання позивачем неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові.

При укладенні двостороннього договору купівлі-продажу електричної енергії сторони керуються чинним законодавством у сфері електроенергетики, зокрема та не виключно: Законом України «Про ринок електричної енергії», Правилами ринку, затвердженими Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №307 від 14.03.2018, Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, Господарським процесуальним кодексом України та ін.

Відповідно до п.17) ч.1 ст.1 ЗУ «При ринок електричної енергії», двосторонній договір - договір купівлі-продажу електричної енергії, укладений між двома учасниками ринку поза організованими сегментами ринку, крім договору постачання електричної енергії споживачу.

Згідно з п.1 ч.1 ст.4 ЗУ «Про ринок електричної енергії», учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються такі види договорів: 1) двосторонній договір купівлі-продажу електричної енергії (двосторонній договір).

Відповідно до ч.5 ст.56 ЗУ «Про ринок електричної енергії», для забезпечення постачання електричної енергії споживачам електропостачальники здійснюють купівлю-продаж електричної енергії за двосторонніми договорами та/або на ринку "на добу наперед", внутрішньодобовому ринку і на балансуючому ринку, а також шляхом імпорту

Частинами 1 та 2 статті 66 Закону України "Про ринок електричної енергії" (у редакції, чинній станом на дату укладення додаткової угоди №1 від 08.01.2024) передбачено, що купівлю-продаж електричної енергії за двосторонніми договорами здійснюють виробники, електропостачальники, оператор системи передачі, оператори систем розподілу, трейдери, гарантований покупець, оператори установок зберігання енергії та споживачі. Учасники ринку мають право вільно обирати контрагентів за двосторонніми договорами, укладати ці договори у довільній формі та на умовах, що визначаються за домовленістю сторін з урахуванням наведених у цій частині обмежень.

Частиною 3 статті 66 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що відповідний двосторонній договір має встановлювати: 1) предмет договору; 2) ціну електричної енергії, визначену у грошових одиницях; 3) обсяг електричної енергії та графіки погодинного обсягу купівлі-продажу електричної енергії; 4) строки та порядок постачання електричної енергії; 5) порядок повідомлення про договірні обсяги купівлі-продажу електричної енергії за укладеним двостороннім договором; 6) порядок та форму розрахунків; 7) строки та порядок оформлення актів приймання-передачі обсягів купівлі-продажу електричної енергії; 8) права, обов`язки та відповідальність сторін; 9) строк дії договору.

Вимоги п. 2 ч. 3 ст. 66 Закону України "Про ринок електричної енергії" не встановлено імперативної заборони на зміну ціни, а лише зазначено, що двосторонній договір має встановлювати ціну електричної енергії, визначену у грошових одиницях.

Стосовно висновку експертів № 4480/5689/5690 за результатами проведення комісійної судової економічної експертизи за матеріалами господарської справи №910/1681/24, складеного 23.09.2025, суд першої інстанції вірно встановив, що він відповідає вимогам, передбаченим ст. 101 ГПК України та Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом МЮ України №53/5 від 08.10.1998 (зі змінами та доповненнями). Також у наданому висновку зазначено про обізнаність експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок за ст. 384 Кримінального кодексу України.

Так, відповідно до висновку № 4480/5689/5690 розрахунок ціни електричної енергії за 1 МВт*год, зазначеної у додаткових угодах № 1 від 20.01.2023 і № 4 від 30.03.2023 та актах передачі-прийому обсягу купівлі-продажу електричної енергії № 3 від 31.01.2023 і № 152 від 30.04.2023 документально підтверджується, а розрахунок ціни електричної енергії за 1 МВт*год, зазначеної у додаткових угодах № 2 від 02.02.2023 і № 3 від 27.02.2023 та актах передачі-прийому обсягу купівлі-продажу електричної енергії № 74 від 28.02.2023 і № 74 від 28.02.2023, документально підтвердити не надається за можливе з причин, наведених у дослідницькій частині висновку експертів (ненадання ТОВ «Захід Енерго Збут» докладного розрахунку ціни 3 605,00 грн за 1 МВт*год електричної енергії за лютий 2023 року та ціни 3 112,00 грн за 1 МВт*год електричної енергії за березень 2023 року).

Згідно з поясненнями відповідача наданих експертам вказані ціни є договірними, тому розрахунок формування ціни відсутній.

При цьому, експерти зазначають, що ціни електричної енергії за 1 МВт*год, визначені у додаткових угодах № 1 від 20.01.2023, № 2 від 02.02.2023, № 3 від 27.02.2023 та № 4 від 30.03.2023 та актах передачі-прийому обсягу купівлі-продажу електричної енергії № 3 від 31.01.2023, № 74 від 28.02.2023, №78 від 31.03.2023, № 152 від 30.04.2023, у відповідні періоди є вищі, ніж ціни на ринку двосторонніх договорів, що зважаючи на специфіку ринку двосторонніх договорів поза біржою є нормою, оскільки ціна формується з врахуванням періоду постачання, загального обсягу електричної енергії, графіків постачання, умов оплати (передплата, післяплата), стану енергетичної системи (дефіцит, профіцит, баланс), очікувань учасників ринку, змін кон`юнктури ринку, законодавчих обмежень тощо.

Щодо нормативного підтвердження завищення цін електричної енергії за 1 МВт*год, передбачає надання оцінки договірних вимог з точки зору відповідності діючому законодавству та правової оцінки документам, зокрема, договору № 23/01/20-1 від 20.01.2023р. та додатковим угодам № 1 від 20.01.2023, № 2 від 02.02.2023, № 3 від 27.02.2023 та №4 від 30.03.2023 до нього, актам передачі-прийому обсягу купівлі-продажу електричної енергії № 3 від 31.01.2023, № 74 від 28.02.2023, №78 від 31.03.2023, № 152 від 30.04.2023, а також надання правової оцінки діям посадових осіб ТОВ «Захід Енерго Збут» та ТОВ «Нью Енерджі Юкрейн» на ринку електроенергії, що згідно з вимогами п. 4 ст. 101, п. 1 ст. 242 КПК України та п. 2.3 Інструкції № 53/5, не відноситься до компетенції судових експертів-економістів та завдань судової економічної експертизи.

Предметом розгляду справи № 910/1681/24 є вимоги про визнання недійсними вище зазначених додаткових угод та актів передачі-прийому обсягу купівлі-продажу електричної енергії до двостороннього договору купівлі-продажу електричної енергії №23/01/20-1 від 20.01.2023 в частині ціни електричної енергії.

Підставою позову позивач зазначив порушення положень ст. 230 ЦК України (правочин укладений під впливом обману) та ст. 233 ЦК України (правочин укладений на вкрай невигідних умовах).

Таким чином, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що висновок № 4480/5689/5690 не може слугувати належним та допустимим доказом на підтвердження обґрунтованості позовних вимог про визнання недійсними вище зазначених додаткових угод та актів передачі-прийому обсягу купівлі-продажу електричної енергії до двостороннього договору купівлі-продажу електричної енергії №23/01/20-1 від 20.01.2023 в частині ціни електричної енергії.

Позивач для визнання недійсними додаткової угоди №1 від 20.01.2023 акту передачі-прийому обсягу купівлі-продажу електричної енергії №3 від 31.01.2023, додаткової угоди №2 від 02.02.2023 та акту передачі-прийому обсягу купівлі-продажу електричної енергії №74 від 28.02.2023, Додаткової угоди №3 від 27.02.2023 та акту передачі-прийому обсягу купівлі-продажу електричної енергії №78 від 31.03.2023, додаткової угоди №4 від 30.03.2023 та акту передачі-прийому обсягу купівлі-продажу електричної енергії №152 від 30.04.2023 до договору №23/01/20-1 від 20.03.2023 в частині ціни електричної енергії зазначає наступні підстави: якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування (стаття 230 ЦК України). Правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину (стаття 233 ЦК України).

Водночас, як вбачається з позовної заяви, позивачем не наведено жодного аргументу, що підтверджує фактичне настання обставин, передбачених ст.ст. 229, 230 ЦК України, ст. 233 ЦК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Водночас, самим позивачем у позовній заяві вказано, що позивачу на момент звернення до суду із позовом, достеменно не відомі всі обставини, за яких укладався та виконувався оспорюваний правочин.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 - ч. 3 ст. 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

У статті 180 ГК України деталізовано істотні умови господарського договору.

Так, за приписами ч. ч. 1, 3 цієї статті зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними (ч. 5 ст. 180 ГК України).

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про ціни і ціноутворення» вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Отже, сторони на договірних засадах передбачають формування ціни за договором.

Керуючись принципом «свободи договору», сторонами у умовах договору та оспорюваних додаткових угод згідно чинного законодавства було передбачено визначення ціни за одиницю товару з подальшим перерахунком з прив`язкою середньо-ринкових цін на сегменті «ринок «на добу наперед».

Водночас, ані жодним нормативно-правовим актом, ні будь-якими іншими умовами договору не встановлено обов`язку сторін двостороннього договору визначати ціни такого договору відповідно до середньо-ринкових на сегменті двосторонніх договорів.

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Верховний Суд у постанові від 07.10.2020 у справі №450/2286/16-ц зазначив, що добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium - принцип добросовісності.

Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Якщо особа, яка має право на оспорення документа (наприклад, свідоцтва про право на спадщину) чи юридичного факту (зокрема, правочину, договору, рішення органу юридичної особи), висловила безпосередньо або своєю поведінкою дала зрозуміти, що не буде реалізовувати своє право на оспорення, то така особа пов`язана своїм рішенням і не вправі його змінити згодом. Спроба особи згодом здійснити право на оспорення суперечитиме попередній поведінці такої особи і має призводити до припинення зазначеного права.

Ця правова позиція також викладена у постановах Великої палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі №461/9578/15-ц та від 20.07.2022 у справі №923/196/20.

Відповідач заперечуючи проти задоволення позову вказав, що за загальновизнаними правилами функціонування ринку електричної енергії в Україні, середньо-ринковим показником цін на електричну енергію є саме показник ціни за одиницю на ринку «на добу наперед». Однак, за умовами укладеної між сторонами додаткової угоди 1 до договору для визначення остаточної ціни товару (електричної енергії) має значення ціна купівлі-продажу електричної енергії (за 1 МВт*год) без ПДВ, що склалась за підсумками торгів на ринку «на добу наперед» на відповідну годину, відповідної доби розрахункового місяця, а не середньомісячна ціна на ринку РДН, як недобросовісно намагається довести позивач.

Крім того, на переконання відповідача, такі доводи позивача суперечать його ж попередній поведінці у спірних правовідносинах, яка полягає в погодженні обсягів та цін електричної енергії за додатковими угодами № 1-4 шляхом підписання відповідних актів передачі-прийому обсягу купівлі-продажу електричної енергії та фактично поставлених погодинних обсягів електричної енергії (що є додатками до указаних актів).

З огляду на наведене, у даному випадку, позивач мав право на невизнання вказаної в додаткових угодах №1 від 20.01.2023, №2 від 02.02.2023, №3 від 27.02.2023, №4 від 30.03.2023 та актах передачі-прийому обсягу купівлі-продажу електричної енергії №3 від 31.01.2023, №74 від 28.02.2023, №78 від 31.03.2023, №152 від 30.04.2023 за договором №23/01/20-1 від 20.03.2023 ціни, яка визначалась з урахуванням оспорюваного пункту договору, однак не здійснив цього, тобто позивач своєю поведінкою, зокрема, фактичним прийняттям електричної енергії за ціною вказаною у зазначених додаткових угодах та актах, висловив свою позицію, що не буде реалізовувати своє право на оспорення та невизнання визначеної ціни та порядку її формування узгодженого сторонами у оспорюваному договорі.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що підставою звернення позивача до суду виключно є фактична незгода з цінами, встановленими у вже виконаному з боку відповідача договорі та оспорюваних правочинах.

Згідно з висновком викладеним у постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду від 16.12.2021 у справі № 910/15715/19 у вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі ст. 230 ЦК України господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем факту обману.

Правочин може бути визнаний вчиненим під впливом обману у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману щодо фактів, які впливають на укладення правочину.

Ознакою обману є умисел: особа знає про наявність чи відсутність певних обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї. Обман також має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Тобто обман має місце тоді, коли задля вчинення правочину або надається невірна інформація, або вона замовчується. Причому це робиться навмисно, з метою аби правочин було вчинено.

Отже, обман - це певні винні, навмисні дії сторони, яка намагається запевнити іншу сторону про такі властивості й наслідки правочину, які насправді наступити не можуть. Усі ці обставини (наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману) повинна довести особа, яка діяла під впливом обману (позивач).

Отже, позивач має довести наявність одночасно трьох складових, а саме: наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, наявність обману. Якщо все інше, крім умислу, доведено, тоді вважається, що наявна помилка. Має бути встановлений причинно-наслідковий зв`язок між обманом та вчиненням правочину. Тільки той обман дозволяє оспорити правочин, який вплинув на рішення сторони вчинити цей правочин. Встановлення наявності умислу у недобросовісної сторони ввести в оману іншу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину, є неодмінною умовою кваліфікації недійсності правочину відповідно до ст. 230 ЦК України.

Таким чином, позивачем не доведено жодної обставини, що підтверджували б наявність ознак факту обману, зокрема відсутні будь-які ознаки наявності умислу в діях відповідача, істотності значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і самого факту обману.

Водночас, доводи позивача щодо того, що у судовому порядку підлягає встановленню обставина: чи відповідає обсяг електричної енергії в погодинному розрізі зазначений в оспорюваних актах передачі-прийому обсягу купівлі-продажу електричної енергії відомостям внесеним продавцем та покупцем до системи управління ринком, враховуючи те, що облік відпущеної/відібраної електричної енергії за двосторонніми договорами купівлі-продажу здійснюється за допомогою системи управління ринком у відповідності до Правил ринку, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №307 від 14.03.2018 (надалі також - «Правила ринку») взагалі не може бути підтвердженням вчиненого «обману».

Так, відповідно до п. 2.2.5., 2.2.6. Правил ринку передбачено, що учасник ринку, який продає електричну енергію, та учасник ринку, який купує електричну енергію, повинні подати повідомлення про реєстрацію ДД із зазначенням обсягів електричної енергії, що рівні між собою.

Учасники ринку можуть відкликати або змінювати свої зареєстровані ДД до закриття воріт реєстрації ДД. 2.2.6. Учасник ринку, який продає електричну енергію, та учасник ринку, який купує електричну енергію, які подали повідомлення для реєстрації обсягів купівлі-продажу електричної енергії на двосторонній основі, що рівні між собою, отримують від ОСП автоматичне повідомлення на електронній платформі про те, що зареєстрований ДД є дійсним.

Керуючись п.2.8. договору, право власності покупця на узгоджений в порядку, передбаченому цим договором, обсяг електричної енергії виникає в момент отримання в системі ММS автоматичного повідомлення від оператора системи передачі про те, що зареєстрований за цим договором обсяг електричної енергії є дійсним.

Таким чином, інформація щодо фактично відпущених обсягів електричної енергії доступна позивачеві в особистому кабінеті в електронній платформі (в системі ММS) та могла бути подана як доказ у справі, що в цілому спростовує необхідність визнання недійсними актів передачі-прийому обсягу купівлі-продажу електричної енергії у даній справі.

Щодо доводів позивача, що за період січень-квітень 2023 року ТОВ «Нью Енерджі Юкрейн» зазнало збитків в орієнтовному розмірі 187 963 404,90 грн з ПДВ внаслідок продажу позитивного обсягу небалансу електричної енергії в НЕК «Укренерго», який надлишково було придбано в ТОВ «Захід Енерго Збут», колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки позивачем не надано жодного доказу, що саме придбана у ТОВ «Захід Енерго Збут» електрична енергія була продана в подальшому НЕК «Укренерго», враховуючи те, що вищезазначене повністю залежить від обраної ТОВ «Нью Енерджі Юкрейн» торгової стратегії.

Крім того, правовідносини позивача та НЕК «Укренерго» щодо обсягів продажу електричної енергії для врегулювання небалансів жодним чином не залежать від дій чи бездіяльності ТОВ «Захід Енерго Збут», оскільки є самостійним правочином між іншими суб`єктами господарювання.

Відповідно до п. 46 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок електричної енергії», небаланс електричної енергії - розрахована відповідно до правил ринку для кожного розрахункового періоду різниця між фактичними обсягами відпуску або споживання, імпорту, експорту електричної енергії сторони, відповідальної за баланс, та обсягами купленої і проданої електричної енергії, зареєстрованими відповідно до ринку.

Так, згідно з ч. 5 ст. 70 Закону України «Про ринок електричної енергії», врегулюванням небалансів електричної енергії є вчинення стороною, відповідальною за баланс, правочинів щодо купівлі-продажу електричної енергії з оператором системи передачі в обсягах небалансів електричної енергії за цінами небалансів, визначеними відповідно до правил ринку. Враховуючи вищенаведене, відсутні ознаки навмисного введення другої сторони в оману щодо обставин, які мають істотне значення.

Щодо відсутності ознак вчинення правочину під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, колегія суддів зазначає наступне.

Стосовно доводів позивача, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 17.11.2022 року у справі № 991/5552/22 у кримінальному провадженні №52022000000000091 накладено арешт на кошти, які знаходяться на банківських рахунках ТОВ «Нью Енерджі Юкрейн» на загальну суму 657 196 000 грн, яка на даний час не скасована, що є тяжкою обставиною в розумінні ст. 233 Цивільного кодексу України та наявність вкрай невигідних умов придбання електричної енергії (ціни/ вартості електричної енергії) є підставами для визнання оспорюваного правочину недійсним у відповідності до ст. 233 Цивільного кодексу України», колегія суддів вважає їх без підставними та необгрунтованими.

Так, у постановах Верховного Суду України, містяться такі висновки: суд може визнати правочин недійсним на підставі статті 233 ЦК України, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася. Тяжкими обставинами можуть бути: тяжка хвороба особи, членів її сім`ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин.

Особа (фізична чи юридична) має вчиняти такий правочин добровільно, без впливу насильства, обману чи помилки. Особа, яка оскаржує правочин, повинна довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах. Правочини, що вчиняються особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, характеризуються тим, що особа їх вчиняє добровільно, усвідомлює свої дії, але вимушена це зробити через тяжкі обставини.

За змістом частини першої статті 233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину. Ця норма не передбачає обмежень чи заборон її застосування до окремих правовідносин чи договору дарування зокрема. У справі, яка переглядалась, суди встановили, що такими тяжкими обставинами були: смерть сина позивачки, перенесення інсультів, похилий вік, наявність у позивачки інвалідності по зору, одинокість і безпомічність, потреба в сторонній допомозі, а також загроза втратити житло через борги сина, які спонукали позивачку укласти договір дарування квартири на вкрай невигідних умовах - безоплатно позбавивши себе цим єдиного наявного житла (постанова від 19.03.2014 у справі № 755/20883/15-ц); правочини, що вчиняються особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, характеризуються тим, що особа вчиняє їх добровільно, усвідомлює свої дії, але вимушена це зробити через тяжкі обставини і на вкрай невигідних умовах, а тому волевиявлення особи не вважається вільним і не відповідає її внутрішній волі.

Отже, правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі статті 233 ЦК України, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася. Тяжкими обставинами можуть бути: тяжка хвороба особи, членів її сім`ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин.

Стаття 233 ЦК України не передбачає обмежень чи заборон застосування її до окремих правовідносин, що виникають, зокрема, з договору дарування. У справі, яка переглядалась, суди встановили, що позивачка, яка уклала договір дарування квартири, що була єдиним її житлом, є людиною похилого віку, має тяжкі хвороби й потребує за станом здоров`я стороннього догляду, не має близьких родичів.

Також відповідно до постанови Касаційного господарського суду Верховного Суду від 08.06.2022 у cправі № 912/574/21: «ознаками правочину, що підпадає під дію статті 233 ЦК України, є вчинення особою правочину на вкрай невигідних для себе умовах (зокрема, реалізації за низьку оплату майна, що має значну цінність), під впливом тяжкої для неї обставини (наприклад, під загрозою банкрутства) і добровільно, тобто за відсутності насильства, обману чи помилки, можливо, навіть з ініціативи самого позивача. Доведення того, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено або було б вчинено на інших умовах, покладається на позивача. Останній, крім повернення йому одержаного другою стороною, вправі вимагати відшкодування йому завданих збитків і моральної шкоди стороною, яка скористалася тяжкою обставиною…

Таким чином колегія суддів погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що враховуючи засади справедливості та добросовісності цивільного законодавства та принцип належного виконання зобов`язань, позивач не довів наявність для нього тяжкої обставини, що змусила його вчинити оспорюваний правочин».

Відтак, позивачем мало бути доведено, яким саме чином наявність арешту банківських рахунків в кримінальному провадженні вплинуло на необхідність укладення договору та оспорюваних правочинів саме на таких, а не на інших умовах, а також довести відсутність можливості укласти договори щодо придбання аналогічного товару з іншими контрагентами на інших умовах.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що єдиний аргумент позивача, що він змушений був придбати електричну енергію саме на таких умовах з урахуванням можливості пост-оплати спростовується наявністю обов`язку з оплати придбаної електричної енергії. ТОВ «Захід Енерго Збут» не є монополістом на ринку електричної енергії, таким чином, ТОВ «Нью Енерджі Юкрейн» не було позбавлене можливості укласти договір з аналогічним предметом з іншими контрагентами на інших умовах.

Таким чином, враховуючи, що позивачем не доведено наявність тяжкої обставини та її вплив на безальтернативність укладення відповідних оспорюваних правочинів, відсутні підстави для задоволення позовних вимог з цих мотивів.

Стосовно доводів позивача щодо перевищення повноважень директора ТОВ «Нью Енерджі Юкрейн» на вчинення договору № 23/01/20-1 колегія суддів відхиляє їх як безпідставні, з огляду на таке.

Відповідно до частин 3 та 4 ст. 92 Цивільного кодексу України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, а також яка є членом колегіального виконавчого органу юридичної особи, з моменту її вступу на посаду набуває обов`язків щодо такої юридичної особи, зокрема зобов`язана діяти виключно в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно, у межах повноважень, наданих статутом юридичної особи і законодавством, і у спосіб, який, на її добросовісне переконання, сприятиме досягненню мети діяльності юридичної особи, у тому числі уникаючи конфлікту інтересів.

Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов`язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі. Аналогічне положення міститься у ч. 5 ст. 44 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 44 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» законом або статутом товариства

може встановлюватися особливий порядок надання згоди уповноваженими на те органами товариства на вчинення певних правочинів залежно від вартості предмета правочину чи інших критеріїв (значні правочини).

Рішення про надання згоди на вчинення правочину, якщо вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 50 відсотків вартості чистих активів товариства відповідно до останньої затвердженої фінансової звітності, приймаються виключно загальними зборами учасників, якщо інше не передбачено статутом товариства.

Пунктом 7.32. ст. 7 Статуту ТОВ «Нью Енерджі Юкрейн», затвердженого

рішенням учасника ТОВ «Нью Енерджі Юкрейн» № 18/07/22 від 18.07.2022 визначено, що вчинення правочину, якщо вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 50 відсотків вартості чистих активі товариства станом на кінець попереднього кварталу, здійснюється виконавчим

органом Товариства без згоди загальних зборів.

За таких обставин твердження позивача, що попередній директор ОСОБА_1 підписав договір № 23/01/20-1 без погодження загальними зборами учасників з перевищенням повноважень, не ґрунтується на положеннях Статуту позивача.

Відповідно до ст. 650-1 Цивільного кодексу України сторони договору можуть погодити перелік запевнень, що надаються стороною або сторонами щодо обставин, які мають значення для укладення, виконання або припинення такого договору.

Сторона, яка умисно або з необережності надала іншій стороні неправдиві запевнення про обставини, що мають значення для укладення, виконання або припинення договору, зобов`язана відшкодувати стороні, яка покладалася на такі запевнення, збитки, завдані у зв`язку з неправдивістю таких запевнень, якщо інше не передбачено договором.

Згідно з п. 8.14. договору № 23/01/20-1 сторони гарантували, що на момент підписання цього договору особи, які підписують цей договір як представники кожної із стороні, наділені відповідними повноваженнями і мають право на підписання договору.

Водночас, відповідно до п. 8.12. договору № 23/01/20-1 сторони передбачили, що якщо протягом строку дії договору, враховуючи загальну суму, що була сплачена чи підлягає сплаті за постачання електричної енергії, правочин став значним - товариство з обмеженою відповідальністю надає в порядку, передбаченому п. 1.5. договору, належним чином засвідчену копію протоколу загальних зборів про схвалення вчиненого правочину.

Відповідальність за наслідки підписання договору неуповноваженою особою покладається на відповідну сторону договору (п. 8.13. договору № 23/01/20-1).

У разі внесення змін до Статуту позивача щодо встановлення обмежень на вчинення директором певних правочинів залежно від вартості предмета правочину чи інших критеріїв (значні правочини), він мав би отримати відповідне рішення/протокол про погодження такого правочину та надати його відповідачу, а у разі не отримання/надання нести відповідальність за наслідки.

Таким чином, навіть якщо припустити, що договір директором позивача

укладено з перевищенням повноважень, то в силу положень ч. 4 ст. 92 Цивільного кодексу України та ч. 5 ст. 44 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» директор відповідає за збитки, заподіяні товариству, а не відповідач, який добросовісно виконав взяті на себе зобов`язання за договором № 23/01/20-1.

Отже, позивачем при зверненні до суду з позовом про визнання недійсними додаткових угод та актів передачі-прийому обсягу купівлі-продажу електричної енергії в частині ціни електричної енергії повинно бути доведено суду обставини порушення його прав та законних інтересів унаслідок підписання зазначених додаткових угод та актів, невідповідність їх вимогам чинного законодавства, а також ефективність обраного способу захисту, а саме обставини того, що у разі задоволення позовних вимог порушені права та законні інтереси позивача буде відновлено.

Верховний Суд у постанові від 13.01.2022 у справі №921/591/20 зауважив, що додатково, в контексті обраного способу захисту, розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача у цих правовідносинах, позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (пункт 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19).

Суд першої інстанції правильно встановив, що позивачем всіх обов`язкових складових предмету доказування у розглядуваному спорі належними та допустимими у розумінні ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами не доведено.

Обґрунтовуючи наявність підстав для визнання недійсними додаткових угод та актів передачі-прийому обсягу купівлі-продажу електричної енергії в частині ціни електричної енергії, позивач посилався на настання обставин, передбачених ст.ст. 229, 230 ЦК України, ст. 233 ЦК України.

Тобто, з системного аналізу підстав позовних вимог вбачається, що фактично поданий позов ґрунтується на незгоді позивача із ціною відпущеної йому електричної енергії.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів акцентує увагу, що застосуванню певного способу захисту передує встановлення порушення матеріального права позивача, а саме порушення прав та законних інтересів позивача внаслідок підписання сторонами додаткових угод та актів передачі-прийому обсягу купівлі-продажу електричної енергії.

Отже, у даному випадку право та його порушення повинні перебувати у логічній та часовій послідовності, а саме первинним є виникнення у позивача відповідного матеріального права, законного інтересу та наступне його порушення, невизнання, оспорення.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо недоведення позивачем порушення прав та законних інтересів ТОВ «Нью Енерджі Юкрейн» внаслідок укладення сторонами оспорюваних додаткових угод та актів передачі-прийому обсягу купівлі-продажу електричної енергії.

Верховним Судом неодноразово, зокрема, у постановах від 13.05.2021 у справі №910/6393/20, від 08.06.2021 у справі №910/11203/20, від 08.09.2021 у справі №913/690/20, від 21.12.2021 у справі №917/713/19, від 23.12.2021 у справі № 924/1351/20 (924/620/20) вказано, що відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин. Такої ж позиції дотримується Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 16.10.2020 у справі №910/12787/17.

З огляду на вищевикладене у сукупності, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью Енерджі Юкрейн" є необґрунтованими та безпідставними та задоволенню не підлягають.

Інші доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на вірне вирішення судом першої інстанції даного спору.

На переконання колегії суддів, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.

Таким чином, з огляду на те, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволені позовних вимог, тому апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Енерджі Юкрейн» на рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2026 у справі №910/1681/24 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2026 у справі №910/1681/24 слід залишити без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

УХВАЛИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Енерджі Юкрейн» на рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2026 у справі №910/1681/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2026 у справі №910/1681/24 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на апелянта.

4. Матеріали справи №910/1681/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до статей 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова підписана 27.08.2026 у зв"язку з відпусткою судді Гаврилюка О.М. з 03.08.2026 по 26.08.2026, суддів Майданевича А.Г. та Суліма В.В. з 13.08.2026 по 26.08.2026.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді О.М. Гаврилюк

В.В. Сулім