Постанова від 26 серпня 2026 р. у справі №140/3702/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 140/3702/25 пров. № А/857/41721/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача Шинкар Т.І.,

суддів Довгої О.І.,

Запотічного І.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Сорока Ю.Ю.), ухвалене в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження в м. Луцьк 16 вересня 2025 року у справі №140/3702/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «777 Трейдінг Груп» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,

В С Т А Н О В И В :

09.04.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «777 Трейдінг Груп» (далі – Товариство) звернулося в суд з позовом до Волинської митниці, просило визнати протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару від 26.11.2024 №UA205050/2024/000295/1.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2025 року позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що видача свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 18.05.2018 № 654739118 в Бельгії не впливає на формування складових митної вартості товару, тож не може бути підставою для витребовування додаткових документів чи невизнання митної вартості. Суд першої інстанції вказав, що для підтвердження витрат на транспортування оцінюваного товару надано довідку від 25.11.2024 № 181 про транспортні витрати. Суд першої інстанції зазначив, що навантажувальні та розвантажувальні роботи включено у вартість транспортування про що зазначено у довідці про транспортні витрати від 25.11.2024 № 181, наданої перевізником, а митна вартість товару скоректована на суму понесених всіх транспортних витрат, в тому числі і на вартість навантаження. На думку суду першої інстанції позивачем у відповідності до вимог статей 52, 53 МК України подано всі необхідні документи для митного оформлення зазначених товарів за ціною договору, які не містили в собі будь-яких розбіжностей, зазначених в частині третій статті 53 МК України, і в митного органу, враховуючи вищевикладені обставини, не було підстав вимагати у декларанта додаткові документи для підтвердження митної вартості. Суд першої інстанції дійшов висновку, що у спірному рішенні неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товару, який імпортується, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Волинська митниця подала апеляційну скаргу, просить рішення Волинського окружного адміністративного суду від 16.09.2025 та у позові відмовити повністю. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 18.05.2018 № 654739118 видане в Бельгії та виписане на AUTOCARS LEROY SA, що свідчить про наявність ризиків надання неправдивих відомостей стосовно умов та ціни придбання товару. Скаржник вказує, що декларант для підтвердження витрат на транспортування оцінюваного товару надав довідку від 25.11.2024 № 181, документів, визначених Наказом №599, не надав, а у довідці від 25.11.2024 № 181 вказано, що вантажно-розвантажувальні роботи включені у вартість перевезення, проте не надано відомостей щодо вартості навантаження (в товаросупровідних документах дані витрати не визначені кількісно та достовірно, та, відповідно, не включені в графи 21 ДМВ). Скаржник зазначає, що доказів переходу права власності від AUTOCARS LEROY SA до «SETTE Group Sp. z.o.o.» надано не було, а у поданому до митного оформлення контракті № 2707pl від 27.07.2024 відсутня інформація щодо купівлі-продажу спірного транспортного засобу, щодо ціни його придбання вищезазначеними суб`єктами, що не дає можливості надати оцінку господарській операції цих контрагентів. Скаржник також вказує, що позивач не надав доказів, яким чином транспортний засіб, який поставлявся з Польщі на умовах поставки FCA, PL Kielce, був зареєстрований в Бельгії згідно з свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу від 18.05.2018 № НОМЕР_1 . Скаржник зауважує, що обов`язок довести задекларовану митну вартість товару покладений саме на декларанта. Звертає також увагу суду і на те, що прийняттю рішення про коригування передувала процедура консультацій щодо обрання методу визначення митної вартості товару та обмін наявною інформацією, в ході якої митний орган прийшов до обґрунтованого висновку, що митна вартість товару не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не можливо ідентифікувати, такі не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, містять розбіжності.

Товариство подало відзив на апеляційну скаргу, вказавши, що видача свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу в Бельгії жодним чином не впливає на формування складових митної вартості товару. Вказує, що Товариство надало всі пояснення та додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості товару. Також зазначає, що митний орган не спростував контракту ціну оцінюваного товару, об`єктивну можливість і спроможність декларанта визначити на підставі поданих документів ціну товару.

Враховуючи положення статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України не відповідає.

З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що 27.07.2024 між ТОВ «777 ТРЕЙДІНГ ГРУП» (Покупець) та SETTE Group Sp.z.o.o (Республіка Польща) (Продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт №2707PL відповідно до якого, SETTE Group Sp.z.o.o (Республіка Польща) (надалі - Продавець) зобов`язується поставляти товар - транспортні засоби нові та бувші у використанні, а Покупець прийняти та оплатити їх на умовах, визначених у специфікаціях та інвойсах, які є невід`ємною частиною контракту. Товар, що поставляється, має бути поставлений в повній відповідності до вимог, на умовах та за цінами, зазначеними в специфікаціях, що є невід`ємною частиною контракту. Валютою платежу за цим контрактом визначено Євро.

22.11.2024 між Продавцем та Покупцем укладено Специфікацію № 17 до контракту № 2707PL від 27.07.2024, відповідно до якої Продавець зобов`язується поставити товар - автобус бувший у використанні NEOPLAN vin НОМЕР_2 з пошкодженнями - пошкодження панелів приборів, склопакети, система опалення, кондиціювання, система освітлення, передній та задній бампер, кришка багажного відділення, передня решітка, правий та лівий борти, ліхтарі, камери відеонагляду та відтворення, внутрішні елементи живлення, двері водія та пасажирів, колеса, порушення в моторному відсіку.

Ціна транспортного засобу становить 40 500 (сорок тисяч п`ятсот) Євро.

Умови поставки FCA KIELCE відповідно до правил ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року. Форма оплати - післяоплата відстрочка платежу – 22.02.2025.

Відповідно до специфікації № 17 від 22.11.2024, інвойса 3/11/2024 від 22.11.2024 SETTE Group Sp.z.o.o (Республіка Польща) поставлено автобус бувший у використанні VDL NEOPLAN vin НОМЕР_2 .

З метою здійснення митного оформлення в режимі імпорту 25.11.2024 декларант Товариства в порядку електронного декларування подав до Волинської митниці митну декларацію 24UA205050041961U70 з описом товару: «Автобус туристичний, що був у використанні має такі пошкодження: панель приборів, склопакети, система опалення, кондиціювання, система освітлення, передній та задній бампер, кришка багажного відділення, передня решітка, правий та лівий борти, ліхтарі, камери відеонагляду та відтворення, внутрішні елементи живлення, двері водія та пасажирів, колеса, порушення в моторному відсіку. Марка згідно з довідником – NEOPLAN, модель згідно з довідником - TOURLINER L, - (кузов, шасі, рама) № НОМЕР_2 , - кількість сидячих місць, враховуючи місце водія – 54, - призначення для перевезення пасажирів по дорогах загального користування, - тип двигуна – дизель, - робочий об`єм циліндрів двигуна 12419см.куб., - номер двигуна – невизначений, - потужність - 338kw, - колісна формула - 6x2, - календарний рік виготовлення – 2018, - модельний рік виготовлення – 2018, країна виробництва - (DE), торгівельна марка – «NEOPLAN».

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митний орган електронним повідомленням повідомив декларанта, що надані документи не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом, також подані документи містять розбіжності, а тому запропоновано протягом 10 календарних днів подати наступні документи: документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з контрактом про поставку товару, митна вартість якого визначається; виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Декларант відмовився від надання вищевказаних документів, про що зазначено в заяві від 26.11.2024 №б/н.

За результатом розгляду наданих Товариством документів, Волинська митниця відмовила в митному оформлені товару за заявленою митною вартістю та прийнято рішення про коригування митної вартості від 26.11.2024 №UA205050/2024/000295/1, а також оформила картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205050/2024/001160.

У пункті 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів зазначено, що митна вартість імпортованого товару не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом, а подані документи містять розбіжності, а саме:

- продавець товару згідно контракту від 27.07.2024 №2707pl (далі - Контракт) - SETTE GROUP Sp.z.o.o. - компанія, зареєстрована в Республіці Польща, та поставка товару здійснюється з Республіки Польща, тоді як свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 18.05.2018 № НОМЕР_1 видане в Бельгії та виписане на AUTOCARS LEROY SA. Вказане свідчить про наявність ризиків надання неправдивих відомостей стосовно умов та ціни придбання товару;

- одними із основних документів, що підтверджують митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (пункт 6 частини другої статті 53 Митного кодексу України). Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» (далі Наказ № 599) для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до пункту 6 частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, до яких можуть належати: - рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка - фактури; - калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Декларантом для підтвердження витрат на транспортування оцінюваного товару надано довідку від 25.11.2024 № 181. Документів, визначених Наказом №599, не надано;

- в довідці від 25.11.2024 № 181 вказано, що вантажно-розвантажувальні роботи включені у вартість перевезення, проте не надано відомостей щодо вартості навантаження (в товаросупровідних документах дані витрати не визначені кількісно та достовірно, та, відповідно, не включені в графи 21 ДМВ).

У зв`язку з ненаданням декларантом позивача на пропозицію митного органу додаткових документів митним органом митну вартість товару було визначено із застосуванням резервного методу визначення митної вартості згідно положень статті 64 МК України.

За основу для коригування митної вартості оцінюваного товару взято вартість подібного товару, митне оформлення якого вже завершено, - бувшого у використанні туристичного автобуса ідентичної марки - NEOPLAN та моделі - TOURLINER L, подібного календарного та модельного року виготовлення - 2017, з подібними технічними характеристиками (12419 см3, 54 місця), який ввозився на умовах поставки EXW, та з урахуванням обсягу партії товару (1 шт). Рівень митної вартості становить: 152 391,3923 євро за шт (МД від 05.02.2024 року №UA100440/2024/311738).

Керуючись частиною 8 статті 55 Митного кодексу України, Товариство листом від 06.01.2025 надало пояснення митному органу та долучило платіжну інструкцію №255 від 25.11.2024.

В подальшому товар випущено у вільний обіг за МД №24UA205050042100U6 від 26.11.2024.

Не погоджуючись із рішеннями про коригування митної вартості товару, Товариство звернулося з цим позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції враховує такі підстави.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно частини 1 статті 246 Митного кодексу України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - МК України) метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з частиною 1 статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, на які накладено електронний підпис декларанта або уповноваженої ним особи.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частина 1, 2 статі 51 МК України).

Відповідно до частини 1 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з частиною 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що на підтвердження вартості товару декларант подав до митної декларації: Рахунок-фактуру (iнвойс) №3/11/2024 від 22.11.2024; автотранспортну накладну №081518 від 22.11.2024; сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 №PL/MF/AT0069430 від 22.11.2024; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_1 від 18.05.2018; документ, що підтверджує вартість перевезення товару, довідка №181 від 25.11.2024; висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями №1821 від 25.11.2024; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №2707pl від 27.07.2024; специфікацію №17 від 22.11.2024; договір про надання послуг митного брокера №24/01 від 24.01.2022; довідку №251124079 від 25.11.2024; фото від 25.11.2024; копію митної декларації країни відправлення №MRN24PL3410100009D9A9 від 22.11.2024.

Митна вартість ввезеного товару визначена позивачем за першим методом - ціною договору.

У апеляційній скарзі митний орган вказує, що продавець товару згідно з контрактом від 27.07.2024 №2707pl - SETTE GROUP Sp.z.o.o. - компанія, зареєстрована в Республіці Польща, та поставка товару здійснюється з Республіки Польща, тоді як свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 18.05.2018 № НОМЕР_1 видане в Бельгії та виписане на AUTOCARS LEROY SA. Вказане свідчить про наявність ризиків надання неправдивих відомостей стосовно умов та ціни придбання товару.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що згідно з Свідоцтвом від 18.05.2018 № 654739118 відправником є AUTOCARS LEROY SA, Бельгія.

Таке свідоцтво самостійно надано декларантом до митного контролю та оформлення, тому митниця зобов`язана здійснити перевірку наданого документа.

Відповідно до положень Директиви ради Європейського Союзу №1999/37/ЄС від 29 квітня 1999 року про реєстраційні документи на транспортні засоби «свідоцтво про реєстрацію» означає документ, який засвідчує, що транспортний засіб зареєстровано в державі-члені.

Частиною 1 статті 3 цієї Директиви передбачено, що держави-члени видають свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів, які підлягають реєстрації відповідно до національного законодавства.

Для цілей цієї Директиви свідоцтво про реєстрацію, видане державою-членом, повинні визнавати інші держави-члени для ідентифікації транспортного засобу в міжнародному дорожньому русі та його перереєстрації в іншій державі-члені (стаття 4 Директиви).

Для перереєстрації транспортного засобу, раніше зареєстрованого в іншій державі-члені, компетентні органи повинні вимагати надання частини I попереднього свідоцтва про реєстрацію в усіх випадках, та частини II, якщо її було видано.

Таким чином, Свідоцтво від 18.05.2018 № 654739118 підтверджує, що ввезений Товариством транспортний засіб зареєстрований у Бельгії, тоді як Продавець зареєстрований у Республіці Польща та відповідно до умов специфікації № 17 від 22.11.2024 умови поставки FCA KIELCE (тобто продавець виконує свої зобов`язання, коли постачає товар у зазначене у договорі місце), як наслідок, враховуючи технічний стан такого транспортного засобу, залучення до відносин договірних сторін щодо поставки товару третьої сторони чи посередника об`єктивно може впливати на ціну товару, тому митний орган, встановивши розбіжності в наданих документах, обґрунтовано дійшов висновку про витребування додаткових документів.

В свою чергу позивач не надав доказів, яким чином транспортний засіб, який поставлявся з Польщі на умовах поставки FCA, PL Kielce, був зареєстрований в Бельгії, що і призвело до обґрунтованих сумнівів митниці в частині підтвердження складових митної вартості товару.

При цьому, відповідно до частини 6 статті 53 МК України та пункту 1 частини 5 статті 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості.

Щодо не надання Товариством відомостей щодо вартості навантаження та документів, визначених Наказом №599, то суд апеляційної інстанції зауважує, що витрати на транспортування та витрати на навантаження/вивантаження є окремими складовими митної вартості та відповідно до пункту 6 частини 10 статті 58 МК України підлягають включенню до митної вартості, якщо вони не були включені до ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за товар.

Відповідно до Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, у графі 21 Додаткового аркуша А до основного аркуша ДМВ зазначаються витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Згідно з міжнародними правилами Інкотермс, термін FCA «франко-перевізник» означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. Слід зазначити, що вибір місця поставки безпосередньо впливає на зобов`язання щодо завантаження й розвантаження товару у такому місці. Якщо поставка здійснюється на площах продавця, продавець відповідає за завантаження. Якщо ж поставка здійснюється в іншому місці (порт, митний склад), продавець не несе відповідальності за розвантаження товару.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що згідно з зовнішньоекономічним контрактом № 2707PL від 27.07.2024 адресою продавця SETTE Group Sp.z.o.o (Республіка Польща) є м. Краків, тоді як місце навантаження товару - KIELCE. Тобто товар завантажувався із місця, яке не належить продавцю товару (відповідно до позовної заяви завантаження відбулось на митному складі), відповідно до митної вартості має бути включено таку складову як витрати на навантаження.

Таким чином, витрати із навантаження/розвантаження товару з метою його доставки до місця ввезення на митну територію України були покладені на покупця, тобто позивача, а тому повинні включатися до митної вартості товарів як окрема обов`язкова складова, як наслідок, такі витрати мають бути документально підтвердженими та відображатися як у графі 21 ДМВ, так і у гр. 12 МД.

Проте подані на підтвердження заявленої митної вартості документи не місять відомостей про вартість витрат на навантаження товару, що підтверджує сумніви митного органу щодо не включення до заявленої митної вартості усіх необхідних складових.

До того ж, відповідно до умов Договору №090623/25 від 09 червня 2023 року Замовник зобов`язаний організувати здійснення вантажно-розвантажувальних робіт та оформлення митних документів. На Перевізника-Експедитора покладений обов`язок контролювати процес навантаження/розвантаження.

Виключно послуги з вантажного перевезення вказані у рахунку на оплату №328 від 25.11.2024.

Водночас, відповідно до Довідки №181 від 25.11.2024, виданої ТОВ «Систалюк Ярослав» вантажно-розвантажувальні роботи включені у вартість перевезення.

Зазначене, на переконання суду апеляційної інстанції, вказує на наявність суперечностей між довідкою №181 від 25.11.2024, рахунком на оплату №328 від 25.11.2024 та договором №090623/25 від 09 червня 2023 року, а тому у митного органу виникли сумніви у достовірності формування числових значень митної вартості декларантом.

Окрім того, відповідно до розділу ІІІ Правил заповнення декларації митної вартості у графі 20 зазначаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо ці витрати відповідно до умов поставки (графа 3 ДМВ) не були включені до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті (графа 14(а) ДМВ).

Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини 2 статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Такі документи Товариство митному органу не надало.

На переконання суду апеляційної інстанції наведені обставини в сукупності, зокрема з встановленими дійсними обставинами щодо виробника товару, його місцезнаходження, перевезення товару, його завантаження/розвантаження, а також надання оцінки доводам митного органу відносно того, що, можливо, оцінюваний товар поставлявся не від виробника товару, а із залученням посередника, що безпосередньо впливає на ціну товару, дозволяють суду апеляційної інстанції дійти висновку про наявність обґрунтованих підстав у митного органу вважати, що надані позивачем документи в сукупності не підтверджують заявлену ним митну вартість ввезеного автобуса бувший у використанні NEOPLAN vin WAGP22ZZ0JT028449.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 24 березня 2026 року у справі № 520/458/25.

Також, суд апеляційної інстанції також зауважує, що оскільки в розумінні МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця, тому митний орган, встановивши розбіжності в наданих документах, обґрунтовано дійшов висновку про витребування додаткових документів.

Водночас, обов`язок доведення митної вартості на момент здійснення митного оформлення покладений на позивача.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 06.05.2020 №К/9901/704/20, №810/5503/15 від 21.01.2020.

При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів, що подані декларантом документи не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи недостатньо відомостей до ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи, які б спростовували розбіжності.

Також необхідно вказати, що, запропонувавши надати додаткові документи, митний орган сприяв позивачу в обґрунтуванні застосування основного методу визначення митної вартості товару ввезеного на митну територію України, проте, позивач не надав додаткових документів, які б ці сумніви усунули.

Згідно з частиною 3 статті 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частини 6 статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Таким чином, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 57 МК України встановлено перелік методів визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

З огляду на встановлені вище обставини, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що у зв`язку з ненаданням позивачем на запит митного органу документів, які б документально підтвердили або визначили кількісно і достовірно складові митної вартості/митну вартість, митна вартість не могла бути визначена за основним методом визначення митної вартості, а тому у відповідача виникнуло право на коригування митної вартості шляхом застосування другорядних методів визначення митної вартості.

За основу для коригування митної вартості оцінюваного товару взято вартість подібного товару, митне оформлення якого вже завершено - бувшого у використанні туристичного автобуса ідентичної марки - NEOPLAN та моделі- TOURLINER L, подібного календарного та модельного року виготовлення- 2017, з подібними технічними характеристиками (12419 см3, 54 місця), який ввозився на умовах поставки EXW, та з урахуванням обсягу партії товару (1 шт).

Коригування митної вартості ввезеного товару здійснена за резервним методом.

Статтею 64 МК України встановлено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Відповідно до частини 2 статті 7 Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ 1947) оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.(*) b) Під дійсною вартістю слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. У тому ступені, в якому на ціну такого чи подібного товару впливає кількість окремої трансакції, ціна, що розглядається, повинна єдиним способом пов`язуватися або i) з порівнюваними кількостями, або ii) з кількостями, не менш сприятливими для імпортерів, ніж ті, в яких більший обсяг товарів продається у торгівлі між країнами експорту та імпорту.(*) c) Якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до підпункту b) цього пункту, оцінка для митних цілей повинна ґрунтуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.

Згідно з приміткою 4 до пункту 2 статті 7 Генеральної угоди з тарифів і торгівлі формулювання підпунктів a і b дозволяє стороні визначати вартість для митних цілей єдиним способом чи то (1) на базі цін, які певний експортер встановлює за імпортований товар, чи (2) на базі загального рівня цін на подібний товар.

Відповідно до положень Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року первинною основою для митної вартості за цією Угодою є контрактна вартість, визначена в статті 1. Статтю 1 необхідно розглядати разом зі статтею 8, яка передбачає, inter alia, коригування ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті у випадках, коли певні конкретні елементи, які вважаються такими, що формують частину вартості для митних цілей, припадають на покупця, але не включені до ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за імпортовані товари.

У випадках, коли митна вартість не може бути визначена згідно з положеннями статті 1, як правило, повинен проводитися процес консультацій між митною адміністрацією та імпортером для визначення основи вартості згідно з положеннями статті 2 або 3. Наприклад, може статися так, що імпортер має інформацію про митну вартість ідентичних або подібних імпортних товарів, якої безпосередньо немає в митної адміністрації в пункті ввезення. З іншого боку, митна адміністрація може мати інформацію про митну вартість ідентичних або подібних товарів, якої безпосередньо немає в імпортера. Процес консультацій між двома сторонами дозволить обмінятися інформацією за умови дотримання вимог комерційної конфіденційності для визначення належної основи визначення вартості для митних цілей.

Відповідно до статті 5 Угоди якщо імпортні товари або ідентичні чи подібні імпортні товари продаються в країні-імпортері в тому стані, як вони імпортуються, митна вартість імпортних товарів згідно з положеннями цієї статті ґрунтується на ціні одиниці товарів, за якою імпортні товари або ідентичні чи подібні імпортні товари таким чином продаються в найбільшій сукупній кількості в той час або майже в той час, коли відбувається імпорт товарів, які оцінюється, особам, що не пов`язані з особами, у яких вони купують такі товари, за умови дотримання таких відрахувань: i) чи комісійних, які звичайно сплачуються або на сплату яких отримано згоду, чи надбавок, які звичайно робляться для прибутку й покриття загальних витрат у зв`язку з продажем у такій країні імпортних товарів того самого класу або виду; ii) звичайних витрат на транспорт та страхування й пов`язаних із цим витрат у країні імпорту; iii) у разі необхідності коштів та витрат, зазначених у пункті 2 статті 8; iv) мита й інших національних податків, що підлягають сплаті в країні імпорту з причини імпорту або продажу товарів.

Оскільки декларантом не забезпечено надання відповідно до пункту 2 частини другої статті 52 МК України достовірних відомостей про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, тому, на переконання суду апеляційної інстанції, Волинська митниця правомірно не визнала заявлену митну вартість та правильно визначено за резервним методом на підставі цінової інформації, наявної в митного органу.

Крім того, товар випущено у вільний обіг з наданням гарантій, передбачених частиною 7 статті 55 Митного кодексу України, відповідно до МД №24UA205050042100U6 від 26.11.2024.

Згідно з частиною 8 статті 55 МК України протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються, проте, ТОВ «777 Трейдінг Груп» з додатковими документами на підтвердження заявленого рівня митної вартості до митниці в межах 80 днів з дня випуску товару не зверталось.

Статтею 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Аналіз норм чинного законодавства та встановлених обставин у справі з врахуванням правової позиції Верховного Суду в цій категорії справ дає суду апеляційної інстанції можливість дійти висновку, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення зроблено помилкові висновки та не враховано, що митний орган при здійсненні митного оформлення, встановивши розбіжності у поданих декларантом документах, правомірно скористався правом витребування додаткових документів, а рішення про коригування митної вартості товарів від 26.11.2024 №UA205050/2024/000295/1 є таким, що прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, положень МК України, а тому є законними та обґрунтованими.

Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З огляду на викладене, враховуючи положення статті 317 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції при винесені оскаржуваного рішення неповно встановив обставини у справі, порушив норми матеріального права, а тому таке слід скасувати та в задоволенні позову відмовити.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 317, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Волинської митниці задовольнити.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2025 року у справі № 140/3702/25 скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю «777 Трейдінг Груп» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т. І. Шинкар

судді О. І. Довга

І. І. Запотічний