Рішення від 18 серпня 2026 р. у справі №158/3195/26 — Ківерцівський районний суд Волинської області

Справа № 158/3195/26

Провадження № 2-о/0158/69/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2026 року м. Ківерці

Ківерцівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді - Костюкевича О.К.

за участю секретаря - Хмілевської І.О.

представника заявника - Курбай Л.М.

заінтересованої особи - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Ківерці цивільну справу за заявою ОСОБА_2 , заінтересовані особи: ОСОБА_1 , Виконавчий комітет Ківерцівської міської ради Волинської області про встановлення факту перебування неповнолітньої дитини на утриманні, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2 , в інтересах якого діє його представник – адвокат Курбай Л.М., звернуся до суду із заявою про встановлення факту перебування неповнолітньої дитини на утриманні.

Покликається на ті обставини, що заявник ОСОБА_2 та заінтересована особа ОСОБА_1 уклали шлюб 25.05.2018.

До моменту укладення шлюбу та під час заявник проживає однією сім`єю разом із дружиною та трьома дітьми, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , народився у першому шлюбі дружини заявника. ІНФОРМАЦІЯ_4 його біологічний батько помер, у зв`язку з чим дитина фактично втратила батька та залишилась без його матеріальної підтримки. Надалі забезпечення потреб дитини, її виховання та утримання здійснювалось виключно в сім`ї матері та заявника.

Заявник повністю утримує та забезпечує ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , усім необхідним для належного розвитку і повсякденного життя, окрім того має постійне місце роботи та стабільний дохід. За час спільного проживання та перебування у шлюбі із ОСОБА_1 подружжям було придбано квартиру, дана обставина свідчить про стабільний матеріальний стан сім`ї та можливість забезпечення належних житлово-побутових умов для виховання та розвитку дітей.

Встановлення зазначеного факту надасть можливість підтвердити, що на утриманні ОСОБА_2 перебувають троє дітей віком до 18 років, що забезпечить йому реалізацію соціальних прав та гарантій, зокрема права на відстрочку від мобілізації згідно статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Ухвалою судді Ківерцівського районного суду від 04.08.2026 у справі відкрито провадження та призначено судове засідання.

В судовому засіданні представник заявника - адвокат Курбай Л.М. заяву підтримала та просила її задовольнити з підстав, наведених у ній.

Заінтересована особа ОСОБА_1 у судовому засіданні заяву підтримала та просила її задовольнити повністю, при цьому пояснила, що вона є дружиною заявника, в їхній сім`ї виховуються троє дітей і її чоловік утримує їх.

Представник третьої особи Виконавчого комітету Ківерцівської міської ради Волинської області Міщенко Л.І. в судове засідання також не з`явилась, подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутності.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 підтвердили факт спільного проживання заявника з неповнолітнім ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , його утримання та виховання заявником.

Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши представлені письмові докази, суд прийшов до такого висновку.

Судом встановлено, що заявник ОСОБА_2 та заінтересована особа ОСОБА_1 уклали шлюб 25.05.2018, який був зареєстрований Виконавчим комітетом Озерської сільської ради Ківерцівського району Волинської області, за актовим записом № 7, що стверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 25.05.2018 (а.с. 9).

У шлюбі в них народилось двоє дітей - донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що стверджується копіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_2 від 16.05.2018 та серії НОМЕР_3 від 07.09.2020 (а.с. 15-16).

Ще до одруження із заявником ОСОБА_1 перебувала у шлюбі з ОСОБА_9 , який було розірвано рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 липня 2016 року (а.с. 11).

Під час цього шлюбу в них народився син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьком якого є ОСОБА_9 (а.с. 12).

Як вбачається із свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 09.12.2021 ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 13).

Як вбачається, заявник, його дружина, їхні спільні діти та неповнолітній ОСОБА_5 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 24).

Відповідно до довідки Виконавчого комітету Ківерцівської міської ради від 10.06.2026 № 268, заявник, його дружина, їхні спільні діти та неповнолітній ОСОБА_5 фактично проживають без реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 .

З акту обстеження умов проживання сім`ї заявника від 18.06.2026 вбачається, що за вказаною вище адресою всім дітям створені належні умови для проживання та виховання, вони забезпечені усім необхідним. Підтверджено факт спільного проживання заявника ОСОБА_2 з сином дружини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 26).

Надаючи правову оцінку фактичним обставинам справи, суд зазначає наступне.

Статтями 15, 16 ЦК України передбачено право особи на звернення до суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно до положень частини другої статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до ст. 150 Сімейного Кодексу України, батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до ст. 155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Як визначено ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до ст. 8 СК України якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім`ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами Цивільного кодексу України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин.

Згідно із ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Частиною другою статті 315 ЦПК України передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Пунктом 3 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку» передбачено, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.

Отже, враховуючи наявність у заявника та його дружини двох спільних дітей, встановлення факту перебування на утриманні заявника дитини його дружини від попереднього шлюбу має юридичне значення для заявника, оскільки даний факт може бути підставою для звільнення його від призову на військову службу під час мобілізації.

Статтею 260 СК України передбачено, що якщо мачуха, вітчим проживають однією сім`єю з малолітніми, неповнолітніми пасинком, падчеркою, вони мають право брати участь у їхньому вихованні.

Відповідно до частини першої статті 268 СК України мачуха, вітчим зобов`язані утримувати малолітніх, неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ними проживають, якщо у них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу.

Зі змісту наведених вище положень законодавства вбачається, що незалежно від того, чи перебувають батьки у шлюбі між собою, вони зобов`язані утримувати своїх дітей. При цьому чоловік дружини, у якої є дитина від іншого шлюбу, що проживає в їхній сім`ї, в силу положень статті 260 СК України має право брати участь у вихованні такої дитини.

Водночас, обов`язок утримувати таку дитину виникає у вітчима лише у разі відсутності у дитини матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ж, якщо ці особи з поважних причин не можуть надавати дитині належного утримання.

Оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини, а визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов`язків щодо утримання дитини, то факт утримання дитини вітчимом може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі щодо виконання батьками обов`язків з виховання та утримання дитини.

В ході розгляду справи не доведено обставин, які входять до предмету доказування: що неповнолітній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не має діда, баби, повнолітніх братів та сестер, або ж ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, що виключає можливість виникнення у позивача обов`язку, передбаченого ч.1 ст.268 СК України.

З наданих суду доказів не можна вважати, що заявник є особою, який утримує неповнолітнього сина своєї дружини самостійно, оскільки суду не надано доказів того, що така допомога надається саме ним, а не матір`ю дітей, на яку такий обов`язок покладений в силу вимог ст.180 СК України.

Відсутність у матері дітей доходу протягом певного періоду часу не звільняє її від покладеного на неї законом обов`язку утримувати свого неповнолітнього сина, у тому числі і за допомогою держави у певних випадках, і не робить автоматично заявника зобов`язальною особою з утримання сина дружини.

Смерть біологічного батька неповнолітнього та фактичне надання заявником матеріальної допомоги дитині не виключають можливості отримання ним матеріального забезпечення за рахунок інших передбачених законом виплат, а тому не свідчать про те, що саме заявник є єдиною особою, яка здійснює її утримання.

Окрім того, показання свідків суд оцінює у сукупності з іншими доказами у справі та вважає, що вони підтверджують факт участі заявника у матеріальному забезпеченні та вихованні дитини дружини, однак не є достатніми для встановлення факту перебування неповнолітньої на його утриманні.

Таким чином, оцінивши зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що заявником не доведено належними, допустимими та достатніми доказами факт перебування неповнолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на його утриманні, у зв`язку з чим у задоволенні заяви слід відмовити.

Керуючись статтями 76-81, 83, 258-259, 263-268, 273, 293, 315, 319, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

у х в а л и в:

В задоволенні заяви ОСОБА_2 , заінтересовані особи: ОСОБА_1 , Виконавчий комітет Ківерцівської міської ради Волинської області про встановлення факту перебування неповнолітньої дитини на утриманні – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

На виконання п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України суд зазначає повне найменування сторін та інших учасників справи:

Заявник: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 .

Представник заявника: ОСОБА_10 , адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_6 .

Заінтересована особа: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_7 .

Заінтересована особа: Виконавчий комітет Ківерцівської міської ради Волинської області, юридична адреса: м. Ківерці, вул. Шевченка, 14, Луцького району Волинської області, код ЄДРПОУ: 04051307.

Повний текст судового рішення складений 27.08.2026

Суддя Ківерцівського районного суду О.К. Костюкевич