Постанова від 26 серпня 2026 р. у справі №466/3313/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 466/3313/26 пров. № А/857/38096/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Запотічного І.І., Калмикової Ю.О.,

за участі секретаря судового засідання Пославський Д.Б.,

представник позивача: Забродній Є.О.,

представника відповідача: Зима С.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 26 червня 2026 року у справі № 466/3313/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Галицький відділ державної виконавчої служби м. Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови,

суддя в 1-й інстанції – Едер П.Т.,

час ухвалення рішення – не зазначено,

місце ухвалення рішення – м. Львів,

дата складання повного тексту рішення –26 червня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

16 квітня 2026 на адресу Шевченківського районного суду м. Львова через систему «Електронний суд» поступила позовна заява адвоката Заброднього Євгена Олександровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: Галицький відділ державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, в якій просить поновити строк для оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення від 25.02.2026 № 129; скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення від 25.02.2026 № 129 та закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення на підставі пункту 7 частини 1 статті 247 КУпАП, у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків для притягнення особи до адміністративної відповідальності, які передбачені статтею 38 КУпАП; стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у сумі 1 331,20 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що 25.02.2026 полковником ОСОБА_2 , начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 винесено постанову № 129, згідно з якою ОСОБА_1 притягнено до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме за порушення правил військового обліку під час дії особливого стану. Вказаною постановою накладено адміністративне стягнення на ОСОБА_1 у вигляді штрафу в сумі 17 000,00 грн.

Сторона позивача, вважає, що постанова по справі про адміністративне правопорушення від 25.02.2026 № 129 є незаконною та підлягає скасуванню з огляду на те, що позивач не подавав жодної заяви про згоду на розгляд справи та притягнення його до адміністративної відповідальності за відсутності, як це передбачено ч. 1 ст. 279-9 КУпАП. Відповідно позивач не був належним чином і своєчасно повідомлений про дату, час та місце розгляду справи відповідачем, як того вимагає стаття 278 КУпАП.

Крім цього, позивач зазначає, що з дня можливого вчинення правопорушення, передбаченого статтею 210 КУпАП минув строк, що значно перевищує один рік з дати вчинення правопорушення, який установлений частиною 9 статті 38 КУпАП, як граничний строк для накладення адміністративного стягнення за дане правопорушення. Більше того, зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що відповідачем встановлено дату вчинення позивачем правопорушення, передбаченого статтею 210 КУпАП, про що зазначено в оскаржуваній постанові. В свою чергу, посилання ІНФОРМАЦІЯ_2 на триваючий характер правопорушення на думку позивача є безпідставним, оскільки частина 9 статті 38 КУпАП, яка застосовується до правопорушень, передбачених статтею 210 КУпАП, не передбачає можливості накладання адміністративного стягнення за триваюче правопорушення, на відміну від частини 1 статті 38 КУпАП, де передбачені строки притягнення до адміністративної відповідальності за триваюче правопорушення. Підсумовуючи викладене, відповідачем неправомірно застосовано положення частини 1 статті 38 КУпАП в частині визначення строків притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене статтею 210 КУпАП. Позивач вважає, що враховуючи, що строки притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене статтею 210 КУпАП сплинули, справа про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 підлягає закриттю.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 26 червня 2026 року у справі № 466/3313/26 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню.

Також вказує про те, що відповідачем по справі № 466/3313/26 не надано належних та допустимих доказів на підтвердження належного повідомлення ОСОБА_1 про дату та час розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Зазначає, що з дня можливого вчинення ОСОБА_1 (12.07.2022) правопорушення, передбаченого статтею 210 КУпАП минув строк, що значно перевищує один рік з дати вчинення правопорушення, який установлений частиною 9 статті 38 КУпАП, як граничний строк для накладення адміністративного стягнення за дане правопорушення.

Вказує, що матеріали справи № 466/3313/26 не містять жодних належних та допустимих доказів факту звернення ІНФОРМАЦІЯ_2 до правоохоронних органів щодо доставлення ОСОБА_1 для складання протоколу про адміністративне правопорушення за порушення правил військового обліку, а також факту безпосереднього доставлення ОСОБА_1 до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_2 працівниками правоохоронних органів.

Просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 26 червня 2026 року та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що позивач вчинив порушення правил військового обліку під час дії особливого періоду, що введений Указом Президента України від 17.03.2014 року № 303/2014, воєнного стану, що введений Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 (із змінами) та загальної мобілізації, що введена Указом Президента України від 24.02.2022 року № 69/2022 і Указом Президента України від 24.02.2022 року № 65/2022 (із змінами). Суд правильно дійшов висновку, що не постановка на військовий облік за новим місцем проживання протягом установленого строку є триваючим адміністративним правопорушенням, оскільки особа перебуває у стані безперервного невиконання покладеного на неї обов`язку до моменту постановки на облік.

Просить у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 26.06.2026 року у справі № 466/3313/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , тертя особа Галицький відділ державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення – відмовити. Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 26.06.2026 року у справі №466/3313/26 залишити без змін.

Крім цього, на адресу апеляційного суду надійшли додаткові пояснення від представника позивача.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, та підтверджується із матеріалів справи, що ОСОБА_1 21.02.2026 року доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_3 . ОСОБА_1 змінив місце проживання як внутрішньо переміщена особа та з 12.01.2022 року зареєстрований і проживав за адресою: АДРЕСА_1 .

10.01.2026 року на адресу правоохоронних органів було скеровано звернення щодо доставлення правопорушника.

21.02.2026 року відносно ОСОБА_1 складено протокол № 129 про адміністративне правопорушення, від підписання якого позивач відмовився, але йому було повідомлено, що розгляд справи про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 ст. 210 КУпАП відбудеться о 10 год. 00 хв. 25.02.2026 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 в кабінеті № 21.

Однак у вказані день і годину позивач до ІНФОРМАЦІЯ_4 не з`явився.

25.02.2026 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 винесено постанову № 129, згідно з якою ОСОБА_1 притягнено до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме за порушення правил військового обліку під час дії особливого стану.

Постановою № 129 накладено адміністративне стягнення на ОСОБА_1 у вигляді штрафу в сумі 17 000,00 грн.

У зв`язку з неявкою позивача копії протоколу та постанови по справі про адміністративне правопорушення були належним чином засобами поштового зв`язку надіслані за адресою: АДРЕСА_1 , але повернулися до ІНФОРМАЦІЯ_2 з відміткою «адресат відсутній», що підтверджується конвертом повернутого поштового відправлення з відповідною відміткою.

Постанова № 129 направлена для здійснення примусового виконання до Галицького відділу державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України. 08.04.2026 головним державним виконавцем Грабовенською Л.О. відкрито виконавче провадження № 80708394 з примусового виконання оскаржуваної постанови.

У відповідності до приписів частини 2 статті 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення з позивача стягується подвійний розмір штрафу, зазначеного в оскаржуваній постанові від 25.02.2026 № 129. Відповідно сума стягнення за вказаною постановою з ОСОБА_1 складає 34 000,00 грн. В рамках виконавчого провадження № 80708394 на позивача також покладено виконавчий збір у сумі 3 400,00 грн (10% від суми стягнення) та витрати виконавчого провадження у сумі 575,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що оскаржувана постанова прийнята обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), а отже відповідає принципам правомірної адміністративної поведінки.

Враховуючи зазначені висновки суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з такими та зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

За приписами ст. 77 КАС України, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків та показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.

Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Таким чином, висновок про наявність чи відсутність у діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме правопорушення (у випадку його вчинення), повинне бути належним чином зафіксоване.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст. 287 КУпАП України постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Статтею 210-1 КУпАП встановлена відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, відповідно до частини третьої якої вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до частини четвертої ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії воєнного стану призовники, військовозобов`язані та резервісти, які залишили або покинули своє місце проживання, зобов`язані в семиденний строк з дати взяття на облік внутрішньо переміщеної особи стати на військовий облік у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на обліку внутрішньо переміщеної особи (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, а військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - у зазначений строк повідомити про зміну місця проживання відповідному підрозділу розвідувальних органів України).

Пунктом 10-1 додатка 2 «Правил військового обліку призовників і військовозобов`язаних» до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджених постановою КМУ від 30.12.2022 №1487 (в редакції від 18.05.2024) було визначено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії правового режиму воєнного стану у разі залишення свого місця проживання стати в семиденний строк з дати взяття на облік внутрішньо переміщеної особи на військовий облік у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на обліку внутрішньо переміщеної особи (військовозобов`язані та резервісти СБУ - в Центральному управлінні або регіональних органах СБУ, а військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів - у зазначений строк повідомити про зміну місця проживання відповідним підрозділам розвідувальних органів).

У свою чергу, абзацом 11 пункту 9 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою КМУ від 23.02.2022 №154 передбачено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов`язаних та резервістів СБУ та розвідувальних органів): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).

Відповідно до положень статті 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Отже, у позивача, який був зареєстрований як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_1 з 12.01.2022 року, з моменту набрання чинності п. 10-1 додатка 2 «Правил військово обліку призовників і військовозобов`язаних» до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджених постановою КМУ від 30.12.2022 №1487 виник обов`язок у семиденний строк встати на військовий облік до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, за місцем перебування на обліку внутрішньо переміщеної особи, який ним не було виконано.

З урахуванням встановлених обставин справи, колегія суддів, як і суд першої інстанції, вважає, що ОСОБА_1 були порушені вимоги законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, визначенні положеннями Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу».

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог, а відтак відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

У апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що суд першої інстанції не врахував, що оскаржувану постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, винесено уповноваженою особою відповідача з пропуском строку визначеного положеннями ст.38 КУпАП апеляційний суд відхиляє з огляду на таке.

За приписами ч. 1 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначених у частинах дев`ятій і десятій цієї статті, та за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).

Згідно ч. 7 ст. 38 КУпАП, адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Відповідно до висновку, викладеного Верховним Судом у постанові від 11.04.2018 у справі №804/401/17, триваючим правопорушенням слід вважати проступок пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону.

Отже, після набрання чинності Законом №3633-IX, ОСОБА_1 не виконав вимогу щодо взяття на військовий облік за місцем своєї реєстрації як ВПО. Оскільки станом на день винесення оскаржуваної постанови (25.02.2026) позивач так і не з`явився територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем проживання у м. Львів для взяття на облік, правопорушення є таким, що триває в часі, а отже, строки передбачені статтею 38 КУпАП (один рік з моменту виявлення в особливий період), відповідачем порушені не були.

Таким чином, адміністративне стягнення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП накладено в межах закону - протягом трьох місяців з дня виявлення триваючої бездіяльності.

Відтак, доводи апелянта не знайшли підтвердження в ході апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції.

Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи.

Отже, за наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, всебічно і повно дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, правильно застосував норми матеріального права та дотримався норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення, що свідчить про необґрунтованість апеляційної скарги та відсутність підстав для її задоволення.

Керуючись ст. 286, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 328 КАС України, суд –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 26 червня 2026 року у справі № 466/3313/26– залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк

судді І. І. Запотічний

Ю. О. Калмикова

Повне судове рішення складено 27.08.26