Постанова від 26 серпня 2026 р. у справі №380/7728/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/7728/26 пров. № А/857/38289/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Глазька С.М.,

суддів Глушка І.В., Сала П.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 червня 2026 року (головуючий суддя Крутько О.В. м. Львів) у справі № 380/7728/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача в якому просив:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Одеській області від 12.03.2026 р. № 133850022730 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 ;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 25.12.2025, зарахувавши до страхового стажу період навчання з 01.09.1988 по 12.06.1992, з 01.09.1993 по 30.06.1994 та до пільгового стажу за Списком №2 періоди роботи з 18.07.1994 по 30.09.2004 та з 01.08.2008 по 24.06.2016.

В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що він звернувся до Головного управління у Львівській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2. За результатом розгляду заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України у Одеській області винесено рішення від 12.03.2026 № 133850022730, яким відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах з причин відсутності необхідного страхового стажу та пільгового стажу. У своєму рішенні відповідач зазначив, що до страхового стажу не зараховано період навчання згідно диплома НОМЕР_1 від 30.06.1994, оскільки відсутня дата вступу та закінчення навчання. До пільгового стажу не зараховано періоди роботи: з 18.07.1994 по 28.03.2001, з 01.03.2001 по 30.09.2004 та з 01.08.2008 по 24.06.2016 згідно довідки від 26.01.2026 №7, оскільки довідка не відповідає вимогам Додатку 5 до Порядку. Вважаючи оскаржуване рішення протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15 червня 2026 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 12.03.2026 №133850022730 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного Фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання з 01.09.1988 по 12.06.1992 згідно диплому серії НОМЕР_1 від 30.06.1994.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного Фонду України в Одеській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 за Списком №2 періоди роботи 18.07.1994 по 28.03.2001, з 01.03.2001 по 30.09.2004 та з 01.08.2008 по 24.06.2016 згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 від 24.07.1994 та довідки №7 від 26.01.2026, виданої Приватним акціонерним товариством «Спеціалізоване монтажне управління №24». Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 04.03.2026, з урахуванням правової позиції, викладеної судом у цьому рішенні. В задоволенні решти позовних вимог – відмовлено.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що трудова книжка позивача містить усі необхідні належні записи про прийняття та переведення на посади майстра будівельних та монтажних робіт і виконроба (що передбачені Списком № 2), а у відповідача були відсутні підстави вимагати уточнюючі довідки за наявності належно оформленого основного документа про трудовий стаж. Щодо навчання, суд урахував подану позивачем архівну довідку НУ «Львівська політехніка» від 02.04.2026 № 68-43-485, яка підтверджує факт та конкретні строки навчання за денною формою, зазначивши, що недоліки заповнення диплому навчальним закладом не можуть обмежувати право особи на соціальний захист.

Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши матеріали справи та усі доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.

З матеріалів справи слідує, що 04.03.2026 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління у Львівській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За принципом екстериторіальності заяву позивача про призначення пенсії разом з документами було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області.

Рішенням Головного управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області від 12.03.2026 №133850022730 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Вік заявника 55 років.

Страховий стаж заявника становить 28 років 11 днів.

Пільговий стаж за Списком №2 заявника відсутній.

Результати розгляду документів, доданих до заяви:

до страхового стажу не зараховано:

період навчання згідно диплома НОМЕР_1 від 30.06.1994, Оскільки відсутня дата вступу та закінчення навчання.

до пільгового стажу не зараховано:

періоди роботи з 18.07.1994 по 28.03.2001, з 01.03.2001 по 30.09.2004 та з 01.08.2008 по 24.06.2016 згідно довідки від 26.01.2026 №7, оскільки довідка не відповідає Додатку 5 до Порядку, а саме: відсутня довіреність, що уповноважує в.о. голови правління на право підписання довідок, відсутній підпис головного бухгалтера, а також в довідці не зазначено постанову Кабінету Міністрів України, яка була чинною на період роботи заявника.

Позивач вважає вказане рішення протиправним і таким, що порушує його права, внаслідок чого звернувся з цим позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV).

Відповідно до п. «б» ст. 13 Закону № 1788-XII працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Частиною четвертою статті 24 Закону № 1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно з нормами статті 114 зазначеного Закону, право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Згідно зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637, визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Отже, надання уточнюючих довідок про підтвердження спеціального стажу має місце лише у разі відсутності в трудовій книжці/або відповідних записах до неї відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, або за вислугу років, встановлених для окремих категорій працівників. Таким чином, необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону № 1058 є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списках №1 та №2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією.

Також, суд зазначає, що відповідно до пункту 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29 липня 1993 року № 58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Пунктом 2.4 Інструкції визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Згідно з пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботі особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтверджень документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92р. та результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92р.

Відповідно до записів трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 від 24.07.1994, позивач у спірний пільговий період:

18.07.1994 – прийнятий на посаду майстра на будівництві магістральних трубопроводів;

01.03.2001 – переведений на посаду виконавця робіт;

01.10.2004 – переведений на посаду начальника дільниці №1;

01.10.2008 – переведений на посаду виконавця робіт дільниці №1.

Зараз продовжує працювати.

Згідно Довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 26.01.2026 №7, виданої Приватним акціонерним товариством «Спеціалізоване монтажне управління №24», позивач працював: з 18.07.1994 по 28.03.2001 на посаді майстра будівельних та монтажних робіт (наказ №85\к від 18.07.1994), з 01.03.2001 по 30.09.2004 на посаді виконавця робіт (наказ №3\к від 01.03.2001) та з 01.08.2008 по 24.06.2016 на посаді виконавця робіт (наказ №114\к від 01.08.2008).

Майстром будівельних та монтажних робіт, виконавцем робіт працював постійно, повний робочий день, повний робочий тиждень, виконував роботу по монтажу стальних конструкцій на будівництві компресорних станцій, нових будівель та споруд. Будівництвом сільськогосподарських об`єктів і ремонтом споруд не займався. Працював майстром виконавцем робіт без сумісництва інших професій, користувався додатковою відпусткою як працюючий зі шкідливими умовами праці.

Робота позивача у ПАТ «Спеціалізоване монтажне управління №24» у період з 18.07.1994 по 28.02.2001 майстром будівельних та монтажних робіт, а також з 01.03.2001 по 30.09.2004 та з 01.08.2006 по 24.06.2015 виконавцем робіт, передбачена за Списком № 2 (Розділ XXVII Будівництвом, реконструкція, технічне переоснащення, реставрація та ремонт будівель, споруд та інших об`єктів; б) Керівники і спеціалісти; 22900006 – 23419 Майстри будівель і монтажних робіт; 22900006 – 23441 Виконавці робіт).

Разом з тим, вищевказані дані підтверджуються записами у трудовій книжці серії НОМЕР_2 від 24.07.1994.

Щодо зарахування періоду навчання позивача, то суд звертає увагу, що згідно з дипломом від 30.06.1994 серії НОМЕР_1 позивач здобув вищу освіту за кваліфікацією інженер-механік. Відсутність безпосередньо у тексті диплому конкретної дати зарахування та відрахування не позбавляє особи права на врахування цього періоду до страхового стажу. Наданою до матеріалів справи архівною довідкою НУ «Львівська політехніка» від 02.04.2026 № 68-43-485 документально підтверджено період навчання позивача з 01.09.1988 по 12.06.1992 (накази про зарахування та відрахування).

Обов`язок щодо заповнення та ведення трудових книжок осіб, працевлаштованих на підприємствах, установах, організаціях, покладається саме на відповідальну особу такого підприємства, установи, організації, а не на власника трудової книжки.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеною у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення, неналежний порядок ведення та заповнення будь-якої документації з вини підприємства. Існуючий недолік не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист, зокрема призначення пенсії.

Також, така позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 21.02.2018 у справі № 687/975/17, від 04.07.2023 у справі № 580/4012/19.

Крім цього, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Щодо зарахування пільгового стажу за Списком № 2, колегія суддів зауважує, з матеріалів справи та записів у трудовій книжці серії НОМЕР_2 від 24.07.1994 вбачається, що позивач у спірні періоди працював майстром будівельних та монтажних робіт і виконробом на будівництві. Зазначені посади прямо передбачені Розділом XXVII Списку № 2 (підрозділ «Б», позиції 22900006-23419, 22900006-23441).

Записи у трудовій книжці внесені у відповідності до вимог Інструкції № 58, містять номери та дати наказів, скріплені печатками та не містять застережень чи виправлень. Сумнівів у їх достовірності відповідач не висловив. Оскільки трудова книжка містить повну інформацію про посади та періоди роботи, у відповідача не було правових підстав висувати вимоги щодо формальної відповідності уточненої довідки ПрАТ «СМУ № 24» від 26.01.2026 № 7 вимогам Додатка 5.

Статтею 62 Закону № 1788-ХІІ, встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).

Пунктом 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Системний аналіз наведених норм доводить, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, і лише у разі її відсутності, або відсутності в ній відповідних записів, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, зокрема, уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Таким чином, надання уточнюючих довідок повинно здійснюватися лише у випадках неправильного, неповного або нечіткого заповнення трудової книжки, що робить незрозумілим зроблений запис.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі № 234/13910/17 та від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 червня 2026 року у справі № 380/7728/26 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених в статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя С. М. Глазько

судді І. В. Глушко

П. І. Сало