Постанова від 26 серпня 2026 р. у справі №140/499/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 140/499/25 пров. № А/857/22871/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Запотічного І.І.,

суддів: Довгої О.І., Шинкар Т.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року (суддя Шепелюк В.Л., ухвалене в м. Луцьку) у справі № 140/499/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, –

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 ) звернулася в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі – ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (далі – ГУ ПФУ в Кіровоградській області, відповідач 2, Пенсійний орган) про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Кіровоградській області від 17 вересня 2024 року № 032550008174 про відмову у призначенні пенсії; зобов`язання ГУ ПФУ у Волинській області повторно розглянути заяву від 10 вересня 2024 року про призначення пенсії, зарахувавши до страхового стажу період роботи з 21 березня 1989 року по 11 липня 1994 року в Немирівській сільській раді.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 17 вересня 2024 року №032550008174.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати ОСОБА_1 період роботи з 21 березня 1989 року по 11 липня 1994 року та повторно розглянути заяву від 10 вересня 2024 року про призначення пенсії за віком.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області судові витрати у сумі 807,47 грн (вісімсот сім грн 47 коп.).

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, його оскаржив відповідач- Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, подавши апеляційну скаргу до Восьмого апеляційного адміністративного суду, та з наведених в ній підстав, покликаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняте нове про відмову в задоволенні позову.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_1 вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить апеляційний суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзив, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 10 вересня 2024 року звернулася до ГУ ПФ України у Волинській області з заявою про призначення пенсії за віком.

За принципом екстериторіальності така заява розглядалася ГУ ПФ України в Кіровоградській області, рішенням якого від 17 вересня 2024 року № 032550008174 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Як видно зі змісту цього рішення, вік заявниці 62 роки 11 місяців 12 днів, страховий стаж становить 17 років 09 місяців 25 днів. За результатом розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не зараховано період роботи згідно з трудовою книжкою (серія НОМЕР_1 від 15 січня 1983 року), зокрема, з 21 березня 1989 року по 11 липня 1994 року, оскільки в протоколі про звільнення відсутній номер, для зарахування періоду згідно з трудовою книжкою необхідно надати належним чином оформлену довідку, видану за місцем роботи (правонаступником/архівним відділом) на підставі первинних документів, та довідки про перейменування (в разі необхідності).

Тут же зазначено, що право на призначення пенсії відповідно до статті 26 Закону № 1058-ІV, заявниця набуде після досягнення 65-річного віку, з 29 вересня 2026 року.

Позивач не погодилася з таким рішенням Пенсійного органу, а тому звернулася до суду з цим позовом.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно частини 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (надалі – Закон №1058) передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року – не менше 29 років.

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року – від 21 до 31 року (частина друга статті 26 Закону №1058-IV).

Відтак, особа, яка народилась у 1961 році набуває право на пенсію після досягнення нею 60 років і більше, а її страховий стаж на дату звернення за призначенням пенсії повинен становити не менше 29 років.

Згідно частини 4 ст. 24 Закону №1058 періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 24 Закону №1058, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку – на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ (надалі – Закон №1788) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідно із ст. 62 Закону №1788, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За правилами пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 (надалі – Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Згідно пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.

Таким чином, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. І лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях, яка затверджена постановою Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20.06.1974 р. (втрата чинності 29.07.1993 року) та Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників №58 від 29.07.1993, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України (далі Інструкція №58) встановлені певні правила ведення трудових книжок.

Пунктом 2.4 Інструкції №58 передбачено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення – у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис.

Згідно пункту 2.6 Інструкції № 58 власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Таким чином, власник трудової книжки не несе відповідальності за її заповнення, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не самим власником. Більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу Позивача за спірний період.

Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а зазначив, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для не врахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Водночас, як видно зі змісту оскаржуваного судового рішення, спірний період роботи ОСОБА_1 з 21 березня 1989 року по 11 липня 1994 року не зараховано Пенсійним органом до страхового стажу для призначення пенсії, оскільки в протоколі про звільнення відсутній номер.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції під час розгляду справи дослідив долучені до матеріалів справи інші докази, що подавалися заявницею до Пенсійного органу, та на підставі яких приймалося оскаржуване рішення відповідачем.

Зокрема, суд першої інстанції вірно встановив, що з архівної довідки від 07 жовтня 2022 року № 911, яка надавалась органу пенсійного фонду разом із заявою про призначення пенсії від 10 вересня 2024 року, вбачається, що ОСОБА_1 згідно з особових рахунків та відомостей про заробітну плату працівників за 1989-1994 роки, дійсно працювала в Немирівській сільській раді та з березня 1989 року по червень 1994 року їй нараховувалась заробітна плата. Так само з матеріалів справи видно, що відповідно до архівної довідки від 26 грудня 2024 року № 693/01.18 розрахували ОСОБА_1 з посади бухгалтера Немирівської сільської ради з 11 липня 1994 року згідно з поданою заявою у зв`язку з поганим станом здоров`я (так у документі; рішення виконавчого комітету Немирівської сільської ради народних депутатів від 11 липня 1994 року; номер рішення не зазначений).

Крім того, суд першої інстанції обґрунтовано зауважив, що у випадку, якщо поданих позивачем документів про призначення пенсії, або ж для підтвердження періодів трудової діяльності було не достатньо, то ГУ ПФУ в Кіровоградській області мав всі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, провести перевірку, зустрічну перевірку для з`ясування спірних обставин та спростування сумнівів.

Досліджуючи матеріали справи, суд першої інстанції встановив, що вони не містять об`єктивних доказів про те, що Пенсійним органом було вчинено дії, які спрямовано для отримання будь-яких інших додаткових документів для підтвердження спірного страхового стажу позивача.

Оцінюючи зібрані докази в їх сукупності, беручи до уваги заперечення Пенсійного органу, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що до страхового стажу ОСОБА_1 підлягає зарахуванню період роботи з 21 березня 1989 року по 11 липня 1994 року за відомостями трудової книжки.

При вирішенні вказаного спору суд вірно вказав, що відповідачем у справах, в яких оспорюються, зокрема, рішення, ухвалені в результаті розгляду заяви про призначення пенсії, є саме орган державної влади – суб`єкт владних повноважень, який прийняв відповідне рішення.

Тому відповідач, не зарахувавши до страхового стажу позивача спірний період її роботи, і відповідно відмовивши у призначенні пенсії за віком, діяв не на підставі, не в межах та не у спосіб, визначені чинним законодавством. За таких умов, вказане рішення є протиправним та належить до скасування.

З урахуванням тої обставини, що в межах спірних правовідносин заява позивача про призначення пенсії розглянута за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в Кіровоградській області та за результатом її розгляду прийнято спірне рішення, суд першої інстанції визнав, що позовні вимоги до ГУ ПФУ у Волинській області були заявлені позивачем безпідставно.

За наведених обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування рішення Головного Управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 17 вересня 2024 року № 032330008174 та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати ОСОБА_1 період роботи з 21 березня 1989 року по 11 липня 1994 року та повторно розглянути заяву від 10 вересня 2024 року про призначення пенсії за віком.

Згідно ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду з наведених вище мотивів, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

За правилами статті 139 КАС України, судом не вирішується питання про розподіл судових витрат.

Керуючись статтями 308,311,315,316,321,328 КАС України, суд, –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року в справі № 140/499/25 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. І. Запотічний

судді О. І. Довга

Т. І. Шинкар