Постанова від 26 серпня 2026 р. у справі №156/460/23 — Іваничівський районний суд Волинської області

Справа № 156/460/23

Провадження № 3/156/3/26

Рядок статзвіту 304

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2026 року сел. Іваничі

Суддя Іваничівського районного суду Волинської області Малюшевська І. Є., розглянувши матеріали справи, що надійшли з Військової частини НОМЕР_1 про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , українця, громадянина України, одруженого, стрільця-помічника гранатометника військової частини НОМЕР_1 , у званні солдат, зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , раніше до адміністративної відповідальності не притягався,

за ч. 3 ст. 172-20 Кодексу України про адміністративне правопорушення (надалі КУпАП),

учасники справи:

особа, що притягується до адміністративної відповідальності — ОСОБА_1 – не з`явився,

в с т а н о в и в :

І. Опис обставин справи

26.04.2023 року до Іваничівського районного суду Волинської області надійшов протокол А4898 № 14 складений 24.04.2023 року відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 172-20 Кодексу України про адміністративне правопорушення.

23.04.2023 року о 22:00 год, перебуваючи на території військової частини НОМЕР_1 в АДРЕСА_1 , під час шикування особового складу 1 стрілецької роти в/ч НОМЕР_1 було виявлено, що солдат ОСОБА_1 перебував з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: хитка хода, різкий запах алкоголю з ротової порожнини, нечітка вимова.

24.04.2023 року о 00:55 був направлений до КНП «Нововолинська ЦМЛ», де проведено медичний огляд з використанням приладу Alcotest 5510 (результат 2,64‰) та складено консультаційний висновок спеціаліста від 24.04.2023 року про перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння.

Констатовано, що такими своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.

ІІ. Пояснення учасників справи

В судове засідання ОСОБА_1 не прибув, хоч належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідмоленням про вручення поштового відправлення – судової повістки 11.08.2026 особисто ОСОБА_1 .

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано кожній фізичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправних зволікань) судового захисту.

В поняття «розумний строк» розгляду справи Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Смірнов проти України» від 08.11.2005 слідує, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Рішеннями Європейського суду визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобовязана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обовязки.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобовязаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосується безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які повязані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Крім того, Європейський суд з прав людини в п. 41 рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Олександр Шевченко проти України», заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007 та «Трух проти України», заява N 50966/99 від 14.10.2003).

Згідно з ч. 2 ст. 268 КУпАП присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст. 172-20 КУпАП, не є обов`язковою.

Беручи до уваги те, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 достеменно знав про складання відносно нього адміністративного протоколу, не вжив жодних заходів для явки до суду, не подав будь-яких заяв чи клопотань, в тому числі клопотань щодо надання доказів невинуватості чи будь-яких інших доказів, які б вказували, чи мали місце події, зазначені в протоколі, та обставини їх виникнення, тому суддя вважає, що є всі підстави для розгляду справи за його відсутності на підставі наявних матеріалів справи.

ІІІ. Застосоване судом законодавство

Згідно зі статею 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого дотримання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до статті 9 КУпАП правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності.

У ч. 2 ст. 38 КУпАП зазначено, якщо справи про адміністративні правопорушення підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні не пізніш як через три місяці з дня його виявлення.

Визначення на законодавчому рівні у статті 38 КУпАП тривалості строків накладення адміністративного стягнення безпосередньо пов`язано з можливістю реального впливу адміністративної відповідальності на суспільні відносини, поведінку суб`єктів, їхню правосвідомість тощо, тобто з можливістю реалізації функцій адміністративної відповідальності, яка втрачається з плином часу.

Слід зазначити, що встановлення законодавцем строку давності притягнення до відповідальності є важливою гарантією прав особи, що випливає з принципу правової визначеності, який є елементом принципу верховенства права. У зв`язку з цим тлумачення положень частини другої статті 38 КУпАП не може бути довільного характеру та розумітися суто формально.

Так, у справі «Волков проти України» (Oleksandr Volkov vs. Ukraine, рішення від 9 січня 2013 року, заява № 21722/11) Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) зазначив: «Суд вважає, що строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності та остаточності, захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка могла б виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, на підставі доказів, які через сплив часу стали ненадійними та неповними. Строки давності є загальною рисою національних правових систем договірних держав щодо кримінальних, дисциплінарних та інших порушень» (§§ 137, 139).

Практика ЄСПЛ не містить конкретних вимог щодо того, якою тривалою має бути тривалість строку притягнення до відповідальності, у тому числі до адміністративної, залишаючи це питання на розсуд держави, у першу чергу, законодавця. Проте на думку ЄСПЛ, держави повинні встановити такі строки, при цьому відповідні норми мають відповідати критеріям якості та передбачуваності, що накладає певні обмеження під час їх тлумачення — таке тлумачення має бути виключно послідовним роз`ясненням правил кримінальної, адміністративної чи іншої відповідальності, яке повинно бути сумісним з сутністю правопорушення та може бути розумно передбачуваним (див. рішення у справі «ОАТ «Нафтова компанія «ЮКОС» проти Росії», § 571).

У пункті 7 статті 247 КУпАП зазначено, що провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

ІV. Висновки суду

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП підтверджується:

- протоколом про військове адміністративне правопорушення А4898 № 14 від 24.04.2023 року у якому викладені обставини та зміст адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП;

- консультаційним висновком лікаря-консультанта КНП «Нововолинська ЦМЛ» від 24.04.2023, згідно з яким, за результатами медичного огляду у ОСОБА_1 було встановлено стан алкогольного сп`яніння з показником 2,64 ‰та зроблено висновок про перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння.

Також до матеріалів справи долучено копію військового квитка ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 , виданого ІНФОРМАЦІЯ_2 25.05.1999 року, копію витягу з наказу від 14.02.2023 року № 4 про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 з 14.02.2023.

При цьому судом враховується також те, що ОСОБА_1 дії посадових осіб щодо складання відносно нього протоколу про військове адміністративне правопорушення не оскаржував, доказів неправомірної поведінки останніх та доказів, які б спростовували фактичні дані, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення та додатках до нього, суду не скеровував.

Аналізуючи наведені докази, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, суд дійшов переконання в доведенні винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 172-20 КУпАП - дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені в умовах особливого періоду, оскільки докази вини ОСОБА_1 є переконливими, достатніми, в повному обсязі відповідають фактичним обставинам справи та знайшли своє підтвердження в матеріалах справи, що були повно та всебічно досліджені.

V. Вирішення питання щодо закриття провадження

Як вбачається із матеріалів справи, протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 172-20 КУпАП відносно ОСОБА_1 складено 24.04.2023 року за подію, що мала місце 23.04.2023 року, та разом з іншими матеріалами 26.04.2023 року надійшов на розгляд до Іваничівського районного суду Волинської області. 26.04.2023 року, згідно з протоколом автоматизованого розподілу, справу розподілено судді Бахаєву І.М.

Постановою Іваничівського районного суду Волинської області від 22.05.2023 року (суддя Бахаєв І.М.) провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 172-20 КУпАП відносно ОСОБА_1 зупинено до його звільнення з військової служби.

Згідно розпорядження в.о. керівника апарату від 30.12.2024 року, призначено повторний автоматизований розподіл справи, оскільки на підставі рішення Вищої ради правосуддя від 24.12.2024 року № 3729/0/15-24 «Про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області (відряджений до Іваничівського районного суду Волинської області) у зв`язку з поданням заяви про відставку» наказом в.о. голови суду від 24.12.2024 року № 07/02-09 суддю ОСОБА_2 відраховано зі штату Іваничівського районного суду Волинської області.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.12.2024 року вказану справу розподілено судді Бєлоусову А. Є.

На підставі Указу Президента України від 02 червня 2026 року № 464/2026 «Про призначення судді» наказом голови суду від 03.06.2026 № 10/02-09 «Про відрахування судді ОСОБА_3 зі штату суду» 22 червня 2026 року суддю ОСОБА_3 відраховано зі штату Іваничівського районного суду Волинської області у зв`язку із призначенням на посаду судді Житомирського апеляційного суду.

На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.06.2026 вказану справу розподілено судді Малюшевській І.Є.

Постановою Іваничівського районного суду Волинської області від 25.06.2026 року суддею Малюшевською І. Є. прийнято справу до провадження.

Впродовж перебування вказаної справи в статусі зупиненої, суддею було скеровано ряд запитів щодо встановлення місця перебування цієї особи, щодо продовження ним військової служби, а також можливість прибуття в судове засідання.

Враховуючи, що із отриманої 04.08.2026 року відповіді вбачається, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, який самовільно залишив військову частину або місце служби та не виконує обов`язків військової служби, постановою від 05.08.2026 суддею поновлено провадження у справі та призначено судове засідання на 09:30 27 серпня 2026 року.

Про дату, час та місце розгляду справи ОСОБА_1 належним чином повідомлений?що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення 11.08.2026 судової поствістки про виклик особисто ОСОБА_1 (а.с.45).

Приписами статті 38 КУпАП встановлено строки, після закінчення яких виключається накладення адміністративних стягнень.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення А4898 № 14 від 24.04.2023 року ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення 23.04.2023, тобто кінцевий термін притягнення особи до відповідальності сплив через три місяці з дня вчинення правопорушень.

При цьому для обчислення встановленого законом строку для накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі у зв`язку з його спливом необхідним є встановлення факту вчинення адміністративного правопорушення - протиправної, винної дії чи бездіяльності. Тобто закриття провадження у справі за п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП можливе лише за умови встановлення судом факту вчинення особою винної протиправної дії чи допущення винної протиправної бездіяльності, що підпадає під ознаки адміністративного правопорушення. Наявність можливого адміністративного правопорушення, не доведеного та не підтвердженого належними та допустимими доказами, не може бути достатньою підставою для закриття провадження у справі відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Таким чином, закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку із закінченням на момент її розгляду строків накладення адміністративного стягнення не є реабілітуючою підставою, а відтак не звільняє суд обов`язку з`ясувати, передбачені ст. 280 КУпАП обставини про те, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, та навести виклад установлених під час розгляду справи обставин у постанові.

Суд виснував, що ОСОБА_1 є винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП.

Зважаючи на те, що вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.172-20 КУпАП доведено під час розгляду справи, однак на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення суддею ОСОБА_4 (27.08.2026) законодавчо встановлені строки впродовж яких можливе накладення адміністративного стягнення, передбачені статтею 38 КУпАП сплинули (слід зазначити, що ці строки минули і на момент повторного автоматизованого розподілу справи — 29.06.2026 р. та передачі справи судді Малюшевській І. Є.), провадження в справі про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП слід закрити на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» від 17 жовтня 2014 року № 11, статтею 277 КУпАП встановлено строки розгляду справи про адміністративні правопорушення і справа має бути розглянута навіть у разі порушення такого строку, а строки накладення адміністративного стягнення, передбачені статтею 38 КУпАП, не можуть бути продовжені.

VІ. Судові витрати

Згідно вимог ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. В свою чергу, статтею 4 Закону України «Про судовий збір» та ст. 40-1 КУпАП визначено, що судовий збір стягується лише у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, а тому виходячи з норм ч. 2 ст. 284 та ст. 247 КУпАП, суд не вбачає підстав для стягнення судового збору з ОСОБА_1 .

Керуючись статтею 4 Закону України «Про судовий збір», ст.ст. 1, 9, 38, п. 7 ч. 1 ст. 247, 280, 283-285 КУпАП, суд -

п о с т а н о в и в :

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП закрити у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена особою, яка притягувалась до адміністративної відповідальності, протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подачі апеляційної скарги до Волинського апеляційного суду через Іваничівський районний суд Волинської області.

Суддя І. Є. Малюшевська