Рішення від 26 серпня 2026 р. у справі №155/1201/26 — Горохівський районний суд Волинської області

Справа №155/1201/26

Провадження №2-о/155/72/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.08.2026 м. Горохів

Горохівський районний суд Волинської області в складі :

головуючого судді Сметани В.М.,

при секретарі судового засідання Воронюк Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Мар`янівська селищна рада, ОСОБА_2 , про встановлення факту прийняття спадщини

УСТАНОВИВ:

Заявник 13 липня 2026 року звернувся до суду із заявою про встановлення факту прийняття спадщини.

Свої вимоги обґрунтовує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер її батько ОСОБА_3 , після смерті спадкодавця залишилося спадкове майно, а саме житловий будинок та земельна ділянка на якому розташований будинок.

Зазначає, що спадкоємцями після смерті спадкодавця є ОСОБА_1 та її брат ОСОБА_2 .

Також, вказує, що вона з 2002 року, зареєстрована в селі Цегів, Луцького району, Волинської області, в результаті чого на час відкриття спадщини після смерті батька, з ним не проживала.

Вказує, що у визначений законом строк не звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті батька, оскільки, вважала, що фактично вступила в управління спадковим майном після смерті спадкодавця та в результаті чого, вважала не потрібно звертатися до нотаріуса з вказаною заявою. Крім того, батька до смерті вона доглядала батька, здійснила організацію похорону, доглядала за майном спадкодавця.

Враховуючи наведене, просить, встановити факт прийняття заявником спадщини після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном.

Ухвалою судді Горохівського районного суду Волинської області від 15 липня 2026 року дану заяву було залишено без руху.

На виконання вимог ухвали про залишення заяви без руху заявником 22 липня 2026 року були усунуті недоліки, зазначені в ухвалі суду.

Ухвалою судді Горохівського районного суду Волинської області від 22 липня 2026 року прийнято до розгляду заяву та відкрито провадження у справі, призначено судове засідання.

Заявник в судове засідання не з`явився, подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, вимоги заяви підтримує.

Представник заінтересованої особи Мар`янівської селищної ради в судове засідання не з`явився, причини неявки суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Заінтересована особа ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, причини неявки суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов висновку, що заява підлягає до задоволення з наступних підстав.

Предметом розгляду заяви є встановлення факту належності правовстановлюючих документів.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно ч.2 ст.315 ЦПК України, в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , ОСОБА_4 , народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , її батьками записано як ОСОБА_3 та ОСОБА_5 (а.с.7).

Згідно з копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 08 квітня 2000 року Скригівською сільською радою Горохівського району Волинської області, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.5).

Як вбачається з копії постанови №137/02-31 від 24 грудня 2025 року, видної приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Волошиним С.А., відмовлено ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії, а саме видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно, яке належало спадкодавцю. Оскільки, ОСОБА_1 пропустила строк для подачі заяви про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, також не подано відповідних правовстановлюючих документів. (а.с.3-4).

Відповідно до частини 1 статті 548 ЦК Української РСР від 18.07.1963 року для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями.

У частині 1 та 2 статті 549 ЦК Української РСР від 18.07.1963 року передбачено, що визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Аналіз змісту статей 548, 549 ЦК Української РСР від 18.07.1963 року свідчить, що для прийняття спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Діями спадкоємця, що свідчать про прийняття ним спадщини є: 1) фактичний вступ в управління або володіння спадковим майном; 2) подача державну нотаріальну контору за місцем відкриття спадщини заяви про прийняття спадщини. Вказані дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Згідно з п.п. 4, 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2003 року, положення зазначеного Кодексу застосовується до тих прав і обов`язків, що виникли до набрання чинності Кодексом або продовжують існувати після набрання ним чинності. Правила книги шостої цього Кодексу «Спадкове право» застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Якщо спадкодавець помер до 01 січня 2004 року, то спори щодо прийняття спадщини можуть полягати у встановленні факту прийняття спадщини або продовженні строку прийняття спадщини, якщо він пропущений з поважних причин.

Відповідно до ст. 529 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963 року, який діяв на момент смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.

Відповідно до ст. 553 ЦК Української РСР спадкоємець за законом або за заповітом вправі відмовитися від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Вважається, що відмовився від спадщини також той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини (стаття 549 цього Кодексу).

Отже, прийняття спадщини як за заповітом, так і за законом є правом спадкоємця й залежить виключно від його власного волевиявлення. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.

Неприйняття спадкоємцем спадщини може бути виражено фактично, коли спадкоємець протягом строку, встановленого для прийняття спадщини, не здійснює дій, що свідчать про намір прийняти спадщину, або може бути виражено явно, коли спадкоємець шляхом подачі заяви в нотаріальну контору виражає свою незгоду прийняти спадщину.

Таким чином, для встановлення тієї обставини, чи прийняв спадкоємець спадщину, необхідно встановити, чи фактично такий вступив в управління або володіння спадковим майном протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Під фактичним вступом у володіння або управління спадковим майном, що підтверджує факт прийняття спадщини, маються на увазі різні дії спадкоємця по управлінню, розпорядженню і користуванню цим майном, підтриманню його в належному стані або сплату податків та інших платежів тощо.

Фактичний вступ у володіння частиною спадкового майна розглядається як прийняття всієї спадщини, з чого б вона не складалася і де б вона не знаходилась. Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідної місцевої державної адміністрації чи органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним; довідка державної податкової служби або страховика чи іншого органу про те, що спадкоємець після відкриття спадщини сплачував податки або страхові платежі по обов`язковому страхуванню; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який підтверджує, що спадкоємець був постійно прописаний (зареєстрований) у спадковому будинку (квартирі); інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Заявником в заяві зазначено, що вона здійснювала організацію поховання батька та здійснювала догляд за його майном.

Проте, суд не погоджується з такою дією заявника, а саме здійснення організації поховання батька, що в результаті можна визнаватися як фактичний вступ в управління спадщиною, оскільки такі дії не стосуються спадкового майна.

Заявник, також, не надала до суду жодних доказів, що вона фактично вступила в управління або володіння спадковим майном протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Оскільки, доказів на підтвердження факту вступу в управління та володіння спадковим майном позивач суду не надала, підстав вважати, що вона вступила у володіння та управління спадковим майном за ст. 549 ЦК УРСР, немає, а тому немає підстав для встановлення факту прийняття спадщини.

Тобто факт прийняття спадщини за правилами ст. 549 ЦК УРСР не доведений, отже, спадщина фактично не прийнята.

Виходячи з викладеного, суд не має належних підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 13, 76-81, 141, 263, 265, ст.268, 273, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ

В задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Мар`янівська селищна рада, ОСОБА_2 , про встановлення факту прийняття спадщини – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Сторони по справі є:

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Заінтересована особа: Мар`янівська селищна рада Луцького району Волинської області, місцезнаходження: смт.Мар`янівка, вулиця Незалежності, 26, Луцький район, Волинська область, код ЄДРПОУ:04334933).

Заінтересована особа: ОСОБА_2 , житель АДРЕСА_2 , РНОКПП: невідомо.

Дата складення повного тексту рішення 27 серпня 2026 року.

Суддя Горохівського районного суду

Волинської області В.М. Сметана