Рішення від 25 серпня 2026 р. у справі №155/1266/26 — Горохівський районний суд Волинської області

Справа №155/1266/26

Провадження №2/155/974/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

26.08.2026 м.Горохів

Горохівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Сметани В.М.,

при участі секретаря судових засідань Воронюк Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

Позивач 12 липня 2026 року звернувся з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує, що 21 червня 2019 року між АТ «АЛЬФА-БАНК» та ОСОБА_2 укладено Договір № 501154744, відповідно до умов якого кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредит в розмірі 19 000,00 грн, а позичальник зобов`язався повернути використану суму в строк до 21.06.2022 року та сплатити проценти за користування кредитними коштами в розмірі 33%.

Зазначає, що відповідно до Протоколу № 2/2022 від 18 серпня 2022 року позачергових зборів акціонерів АТ «АЛЬФА-БАНК» змінено найменування банку на АТ «СЕНС БАНК».

Вказує, що 17 травня 2021 року укладено Договір № 2 відповідно до якого АТ "АЛЬФА-БАНК" відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФЛЕКСІС" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за Договором № 501154744.

Зазначає, що 18 травня 2021 року укладено Договір № 18-05/21 відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФЛЕКСІС" відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за Договором № 501154744.

Вказує, що 10 січня 2023 року укладено Договір № 10-01/2023 відповідно до якого товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за Договором № 501154744.

У зв`язку з порушенням зобов`язань за договором відповідач має заборгованість перед ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» у розмірі 32 303,36 грн, з яких: 15 826,05 грн - тіло кредиту, 16 477,31 грн - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги.

Ураховуючи наведене, просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за Договором № 501154744 від 21 червня 2019 року в розмірі 32 303,36 грн та судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2662, 40 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 13 000 грн.

Відзив на позов від відповідача до суду не надійшов.

Ухвалою судді від 28 липня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін.

Представник позивача ТзОВ «Коллект центр» у судове засідання не з`явився, в прохальній частині позовної заяви просить суд розглядати справу у відсутності представника позивача, не заперечує щодо заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилася з невідомих суду причин, хоча належним чином була повідомлена про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника), без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За погодженням представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи в порядку спрощеного позовного провадження та подані докази, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 21 червня 2019 року ОСОБА_4 підписав Анкету-заяву про акцепт публічної пропозиції АТ «АЛЬФА-БАНК» на укладення Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «АЛЬФА-БАНК», а також Оферту на укладення угоди про надання кредиту № 501154744, обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, відповідно до умов якого відповідачу було надано «кредит готівкою» у сумі 19 000,00 грн, строком на 36 місяців, дата повернення 21 червня 2022 року та сплатою процентів за користування кредитними коштами в розмірі 33%.

Сторонами погоджено Графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки, з урахуванням вартості всіх супутніх послуг, який є Додатком № 1 до Угоди про надання кредиту № 501154744 від 21 червня 2019 року. Графік підписано ОСОБА_2 власноручним підписом.

Крім того, відповідачем підписано паспорт споживчого кредиту, який містить інформацію, яка надається споживачу до укладення договору, відомості про істотні умови кредиту, порядок його повернення, наслідки прострочення та/або невиконання зобов`язань. Сума/ліміт кредиту, строк кредиту, процентну ставку.

Відповідно до Протоколу № 2/2022 від 18 серпня 2022 року позачергових зборів акціонерів АТ «АЛЬФА-БАНК» змінено найменування банку на АТ «СЕНС».

Згодом, 17 травня 2021 року укладено Договір факторингу № 2 відповідно до якого АТ "АЛЬФА-БАНК" відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФЛЕКСІС" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за Договором № 501154744 від 21 червня 2019 року.

З Додатку 1-1 до Договору факторингу № 2 від 17 травня 2021 року встановлено, що заборгованість ОСОБА_1 за Договором № 501154744 від 21 червня 2019 року становить 26 594,28 грн, з яких: 15 826,05 грн - тіло кредиту, 10 768,23 грн відсотки.

Крім того, 18 травня 2021 року укладено Договір факторингу № 18-05/21 відповідно до якого товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФЛЕКСІС" відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за Договором № 501154744 від 21 червня 2019 року.

Згідно витягу з Додатку 1-1 до Договору факторингу № 18-05/21 від 18 травня 2021 року встановлено, що заборгованість відповідача за Договором № 501154744 від 21 червня 2019 року становить 26 594,28 грн, з яких: 15 826,05 грн - тіло кредиту, 10 768,23 грн - відсотки.

Також, 10 січня 2023 року укладено Договір № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за Договором № 501154744 від 21 червня 2019 року.

Згідно витягу Додатку 3 до Договору факторингу № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10 січня 2023 року встановлено, що заборгованість ОСОБА_1 за Договором № 501154744 від 21 червня 2019 року становить 32303,36 грн, з яких: 15 826,05 грн - тіло кредиту, 16 477,31 грн - відсотки.

Відповідно до розрахунку заборгованості наданого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» станом на 10 січня 2023 року, загальна заборгованість відповідача становить 32 303,36 грн, з яких: 15 826,05 грн - тіло кредиту, 16 477,31 грн - відсотки.

Згідно розрахунку заборгованості ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», загальна сума заборгованості за Договором № 501154744 від 21 червня 2019 року станом на 14 липня 2026 року складає 32 303,36 грн, з яких: 15 826,05 грн - тіло кредиту, 16 477,31 грн - відсотки.

Таким чином, між сторонами виникли спірні правовідносини у зв`язку з неналежним виконанням позичальником взятих на себе зобов`язань за Договором № 501154744 від 21 червня 2019 року, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Приписами п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України)

Приписами ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Нормою ст. 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з положеннями частини 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).

За змістом ч. 1 та 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Положеннями ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно з ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризики настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У ч. 2 ст. 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Відповідно до ст. 1082 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Відповідно до вимог ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1); жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч. 2); суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч. 3).

Судом встановлено, 21 червня 2019 року між АТ «АЛЬФА-БАНК» та відповідачем було укладено Договір № 501154744, відповідно до умов якого позичальнику було надано кредит в розмірі 19 000,00 грн, який зобов`язався повернути та сплатити проценти за користування кредитом на визначених у Договорі умовах (строк кредитування 36 місяців, дата повернення 21 червня 2022 року, процентна ставка 33% річних).

Первісний кредитор АТ «АЛЬФА-БАНК» відступило своє право грошової вимоги ТОВ «ФК «ФЛЕКСІС», яке в свою чергу відступило право вимоги ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», яке в подальшому відступило ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР».

Таким чином, позивач у встановленому законом порядку набув право грошової вимоги за кредитним договором № 501154744 до відповідача, який в порушення умов Кредитного договору не виконав своїх зобов`язань щодо повернення кредитів.

Верховний Суд у постанові від 25 січня 2023 року у справі №209/3103/21 вказав, що при вирішенні цивільних справ судами враховується стандарт доказування «більшої вірогідності», відповідно до якого вимоги позову щодо розміру заборгованості є доведеними у разі, коли стороною відповідача не спростовано розмір заборгованості, заявлений стороною позивача.

У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов`язок довести факт укладення між сторонами кредитного договору та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов`язань, а на відповідача - спростувати розмір існуючої заборгованості.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, вказане свідчить про порушення прав позивача, яке підлягає захисту шляхом стягнення заборгованості за кредитним договором.

Отже, наданий позивачем розрахунок заборгованості є належним та допустимим доказом на підтвердження розміру заборгованості відповідача за Кредитним договором. Відповідач не виконав свого обов`язку з повернення кредитних коштів у передбачений чинним законодавством та договором строк, чим допустив прострочення виконання грошового зобов`язання. Доказів протилежного відповідачем суду не надано, крім того відповідач не скористався своїм право подати відзив на позовну заяву та контррозрахунок розміру заборгованості.

Враховуючи, що відповідач отримав кредитні кошти та користувався ними, належних та допустимих доказів на підтвердження повернення усієї суми отриманих в кредит коштів ні на рахунки ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», ні на рахунки попередніх кредиторів не надав, а відтак, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення та з відповідача слід стягнути на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за Договором № 501154744 від 21 червня 2019 року в розмірі 32 303,36 грн, з яких: 15 826,05 грн - тіло кредиту, 16 477,31 грн – відсотки.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 13 000,00 гривень, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представником позивача подано до суду наступні документи: договір № 01-07/2024 про надання правової допомоги від 01 липня 2024 року, укладений між ТОВ "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" та адвокатським об`єднанням "ЛІГАЛ АССІСТАНС"; прайс-лист АО "ЛІГАЛ АССІСТАНС", затверджений рішенням Загальних зборів № 01-12/2025 від 01 грудня 2025 року; заявку на надання юридичної допомоги № 1137 від 01 червня 2026 року; витяг з акту № 23 про надання юридичної допомоги від 30 червня 2026 року, відповідно до якого на складання позовної заяви затрачено 3 години, вартість послуги 9000,00 грн, надання усної консультації з вивчення документів - 2 години, вартість послуг – 4000,00 грн. Всього витрати на професійну правову допомогу складають 13 000,00 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При стягненні витрат на правничу допомогу слід враховувати, що представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України).

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Такий правовий висновок сформовано у постанові Верховного Суду від 03.05.2018 у справі № 372/1010/16-ц.

Суд наголошує, що не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

У постановах від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц та від 05.07.2023 у справі №911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Верховний Суд у постанові від 31.08.2023 року у справі №824/20/23 висловив правову позицію, в якій зазначив, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Суд зауважує, що справа не входить до категорії складних та розглядалась у спрощеному провадженні. Крім того, послуги надані адвокатом, є типовими для позивача, оскільки стягнення заборгованості також є предметом діяльності позивача, відповідно не потребують витрати значного часу на складання документів та визначення правових позиції. Суд дійшов висновку, що заявлена сума відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 13 000,00 грн. є неспівмірною із складністю справи та виконаними роботами.

Зокрема, суд звертає увагу на те, що представником позивача завищені години, які об`єктивно необхідні для вчинення певного виду правової допомоги як надання усної консультації, так і складання позовної заяви про стягнення боргу.

З огляду на обставини справи, співмірність винагороди за надані юридичні послуги зі складністю справи, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, тривалість судового розгляду, значення справи для сторін, суд вважає, що розмір витрат позивача є непропорційним до предмету позову, вартість послуг є вочевидь завищеною, тому наявні підстави для часткового їх відшкодування відповідачем, а саме в розмірі 4 000,00 грн, що відповідатиме обсягу наданих послуг та вимогам розумності та справедливості.

Окрім того, на підставі вимог ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь банку підлягає стягненню судовий збір у сумі 2662,40 грн.

Керуючись ст. 12, 76-81, 89, 133, 137, 141, 247, 263-265, 274-279, 280-282 ЦПК України, ст. 207, 509, 512-514, 516, 526, 530, 598, 599, 610, 611, 625, 626, 628, 638, 639, 1046, 1047-1050, 1054, 1055, 1056-1, 1077, 1082 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов– задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» заборгованість за договором № 501154744 від 21 червня 2019 року в сумі 32 303,36 (тридцять дві тисячі триста три) гривні 36 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» понесені витрати на правову допомогу у розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду шляхом подання в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення суду апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Сторонами у справі є:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» (місцезнаходження: місто Київ, вулиця Мєчнікова, 3, офіс 306, код ЄДРПОУ 44276926);

відповідач: ОСОБА_1 (адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Повний текст рішення виготовлено 26 серпня 2026 року.

Суддя Горохівського районного суду

Волинської області В.М.Сметана