Постанова від 26 серпня 2026 р. у справі №140/6346/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 140/6346/25 пров. № А/857/40621/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача Шинкар Т.І.,

суддів Довгої О.І.,

Запотічного І.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Стецик Н.В.), ухвалене в порядку письмового провадження в м. Луцьк 05 вересня 2025 року, у справі №140/6346/25 за позовом Володимирської окружної прокуратури в інтересах Володимирської районної державної (військової) адміністрації до ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

10.06.2025 Володимирська окружна прокуратура в інтересах Володимирської районної державної (військової) адміністрації (далі - Володимирської РДА, позивач) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , відповідач) про зобов`язання ОСОБА_1 протягом одного місяця з дати набрання рішенням суду законної сили укласти з Володимирською районною державною (військовою) адміністрацією охоронний договір на частину, а саме 50/100, житлового будинку - пам`ятку архітектури місцевого значення, яка знаходиться у АДРЕСА_1 , на умовах і в порядку, що визначені постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2025 року позов задоволено.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи обставини бездіяльності з боку відповідача та наявний визначений Конституцією України виключний випадок, який обґрунтовує представництво прокурором інтересів держави у цій справі, суд дійшов висновку, що пред`явлення прокурором позову зобов`язального характеру є ефективним способом захисту інтересів держави, що спрямований на реалізацію державою примусу в частині виконання вимог Основного Закону зі збереження об`єкта культурної спадщини місцевого значення. Відтак, за наведених обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи прокурора є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2025 року та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції залишив поза увагою те, що прокурор фактично просив суд зобов`язати укласти охоронний договір одним співвласником житлового будинку без згоди іншого співвласника. Також звертає увагу, що прокурором до суду не надано копію інформації, яка була використана при прийняті рішення виконавчого комітету Волинської обласної ради народних депутатів від 22.07.1985 №228. Також до позовної заяви не долучено копій досліджень археологічної, естетичної історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності житлового будинку по АДРЕСА_1 . Окрім того зазначає, що він, як власник будинку по АДРЕСА_1 , не був поінформований про реєстрацію вказаного будинку як об`єкта культурної спадщини.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Враховуючи положення статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України не відповідає.

Як встановлено судом першої інстанції з матеріалів справи, на території Володимирської міської територіальної громади по АДРЕСА_1 розташований об`єкт культурної спадщини “Житловий будинок”, дата спорудження 1889 року, який рішенням Волинської ради народних депутатів №228 від 22.07.1985 визнаний пам`яткою архітектури місцевого значення (а.с.9-18).

Згідно інформації Володимирської районної державної (військової) адміністрації, викладеній у листі 655/30/2-25 від 12.03.2025, житловий будинок по АДРЕСА_1 наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 19.04.2024 №295 занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України під охоронним номером 2012-ВЛ (а.с.25).

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №430210401 від 06.06.2025 власником частки 50/100 вказаного житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 (а.с.26).

Повідомленням щодо занесення до Реєстру нерухомого об`єкта культурної спадщини, зареєстрованого в журналі обліку видачі повідомлень про статус нерухомого об`єкта культурної спадщини від 03.05.2024, відділ гуманітарної політики Володимирської райдержадміністрації поінформував відповідача, що об`єкт культурної спадщини “Житловий будинок, 1889р.”, розташований у АДРЕСА_1 , відповідно до наказу Міністерства культури та інформаційної політики України від 19.04.2024 №295 “Про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України”, занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, взято під охорону рішенням виконавчого комітету Волинської обласної ради народних депутатів від 22.07.1985 №228, як пам`ятку архітектури місцевого значення під охоронним номером 2012-Вл (а.с.20).

Листом №50-969ВИХ-25 від 26.05.2025 керівник Володимирської окружної прокуратури звернувся до Володимирської міської ради з проханням надати інформацію чи укладено охоронний договір на пам`ятку архітектури місцевого значення, яка розташована за адресою: м. Володимир, вул. Цинкаловського, 15 (а.с.18).

Листом від 03.06.2025 №1565/1.21/2-25 Володимирською міською радою повідомлено, що інформація щодо укладеного охоронного договору ОСОБА_1 , який є власником 50/100 житлового будинку по АДРЕСА_1 , та облікова документація на вказаний об`єкт культурної спадщини відсутня (а.с.19).

У відповідь на лист Володимирської окружної прокуратури №50-968ВИХ-25 від 26.05.2025, Управління культури, з питань релігій та національностей Волинської обласної державної адміністрації у листі №901/20.1-24/2-25 від 30.05.2025 зазначило, що за результатами аналізу інформації про стан укладання охоронних договорів, наданої Володимирською районною військовою адміністрацією, охоронний договір з ОСОБА_1 станом на дату підготовки цього листа не укладені та на зберігання до Управління не передані (а.с.22).

Відповідно до листа Володимирської районної державної (військової) адміністрації №655/30/2-25 від 12.03.2025 підтверджено, що пам`ятка архітектури місцевого значення – житловий будинок, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 19.04.2024 №295 занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України під охоронним номером 2012-Вл. Зазначено, що Володимирською районною військовою адміністрацією було направлено лист Володимирському міському голові з проханням поінформувати власників об`єкта культурної спадщини з одночасним врученням копії повідомлення щодо занесення даної пам`ятки до Реєстру нерухомого об`єкта культурної спадщини за формою, наведеною у додатку 8 до Порядку. За інформацією, наданою Володимирською міською радою, повідомлення було вручено ОСОБА_1 14.05.2024. Ураховуючи вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 №1768 “Про затвердження Порядку укладення охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини” укладення охоронного договору на пам`ятку архітектури місцевого значення - житловий будинок, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 не проводилось у зв`язку з відсутністю облікової документації на вищевказаний об`єкт культурної спадщини (а.с.25).

Враховуючи, що відповідач по справі не вчиняє жодних дій щодо укладення охоронного договору на об`єкт культурної спадщини, прокурор звернувся з позовом до суду в інтересах держави.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

При прийнятті рішення судом апеляційної інстанції враховано, що частинами четвертою та п`ятою статті 54 Конституції України визначено, що культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами.

Спірні правовідносини регулюються спеціальним нормативно-правовим актом – Законом України «Про охорону культурної спадщини» від 08.06.2000 № 1805-III (далі – Закон № 1805-III).

Так, об`єкти культурної спадщини, які знаходяться на території України, у межах її територіального моря та прилеглої зони, охороняються державою.

Охорона об`єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 1 Закону №1805-III культурна спадщина - сукупність успадкованих людством від попередніх поколінь об`єктів культурної спадщини; об`єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти (об`єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність; нерухомий об`єкт культурної спадщини - об`єкт культурної спадщини, який не може бути перенесений на інше місце без втрати його цінності з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду та збереження своєї автентичності; пам`ятка культурної спадщини (далі - пам`ятка) - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України; охорона культурної спадщини - система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об`єктів культурної спадщини; виявлення об`єкта культурної спадщини - сукупність науково-дослідних, пошукових заходів з метою визначення наявності та культурної цінності об`єкта культурної спадщини; щойно виявлений об`єкт культурної спадщини - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Переліку об`єктів культурної спадщини відповідно до цього Закону.

Згідно з п. 17 ч. 1 ст. 6 Закону №1805-III до повноважень органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції належить зокрема укладення охоронних договорів на пам`ятки.

Частиною 1 ст. 13 Закону №1805-III врегульовано, що об`єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України (далі - Реєстр) за категоріями національного та місцевого значення пам`ятки. Порядок визначення категорій пам`яток встановлюється Кабінетом Міністрів України. Із занесенням до Реєстру на об`єкт культурної спадщини, на всі його складові елементи, що становлять предмет його охорони, поширюється правовий статус пам`ятки.

За змістом п. “а” ч. 1 ст. 14 Закону №1805-III занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру та внесення змін до нього (вилучення з Реєстру, зміна категорії пам`ятки) провадяться відповідно до категорії пам`ятки національного значення постановою Кабінету Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини протягом одного року з дня одержання подання.

Статтею 23 Закону №1805-II передбачено, що усі власники пам`яток, щойно виявлених об`єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об`єкти зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір.

При передачі пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини у володіння, користування чи управління іншій особі істотною умовою договору про таку передачу є забезпечення особою, якій передається пам`ятка, щойно виявлений об`єкт культурної спадщини чи її (його) частина, збереження пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини відповідно до вимог цього Закону та умов охоронного договору, укладеного власником або уповноваженим ним органом (особою) з відповідним органом охорони культурної спадщини.

Водночас, основним завданням охоронного договору є встановлення режиму використання пам`ятки культурної спадщини чи її частини, у тому числі території, на якій вона розташована, видів і термінів виконання реставраційних, консерваційних, ремонтних робіт, робіт з упорядження її території, інших пам`яткоохоронних заходів, необхідність яких визначається відповідним органом охорони культурної спадщини.

З наведеного убачається, що такий договір є першочерговим документом, що встановлює гарантії збереження індивідуально визначеної пам`ятки культурної спадщини, що враховує її цінність, особливості та стан.

Важливим елементом охоронного договору, який підтверджує його публічно-правову природу, є предмет пам`ятка архітектури, правовий режим якої відрізняється від інших матеріальних об`єктів.

Особливий предмет охоронного договору обумовлює спеціальний суб`єктний склад.

Так, охоронний договір є актом за участю суб`єкта владних повноважень та співвласника пам`ятки культурної спадщини, має форму договору, визначає взаємні права та обов`язки його учасників у публічно-правовій сфері (реалізація державного управління охороною культурної спадщини) і укладається на підставі статті 23 Закону №1805-III. Укладання такого договору відбувається замість видання індивідуального акта органу охорони культурної спадщини, яким покладається на власника зобов`язання щодо забезпечення збереження пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини.

Укладання охоронних договорів має імперативний характер та спрямоване на реалізацію державної політики у сфері охорони культурної спадщини. Такими договорами не вирішується питання власності на об`єкт культурної спадщини, а встановлюється режим використання пам`яток та відповідальність за порушення такого режиму, види і терміни виконання реставраційних, консерваційних, ремонтних робіт, робіт з упорядження її території, інших пам`яткоохоронних заходів, необхідність яких визначається відповідним органом охорони культурної спадщини.

Водночас, порядок укладання охоронних договорів та їхні типові форми затверджуються Кабінетом Міністрів України (ч. 3 ст. 23 Закону №1805-III).

Відповідно до Закону України “Про охорону культурної спадщини” Кабінет Міністрів України постановою від 28.12.2001 №1768 затвердив Порядок укладення охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини (далі - Порядок №1768).

Пунктами 1, 2 Порядку №1768 визначено, що охоронний договір встановлює режим використання пам`ятки культурної спадщини (далі - пам`ятка) чи її частини, у тому числі території, на якій вона розташована.

Власник пам`ятки чи її частини або уповноважений ним орган (особа) зобов`язаний не пізніше ніж через один місяць з моменту отримання пам`ятки чи її частини у власність або у користування укласти охоронний договір з відповідним органом охорони культурної спадщини.

Пунктом 5 Порядку №1768 встановлено, що в охоронному договорі, складеному за зразком згідно з додатком, зазначаються особливості режиму використання пам`ятки, види і терміни виконання реставраційних, консерваційних, ремонтних робіт, робіт з упорядження її території, інших пам`яткоохоронних заходів, необхідність яких визначається відповідним органом охорони культурної спадщини.

Згідно з п. 6 Порядку №1768 до охоронного договору додаються: акт технічного стану пам`ятки (форма якого затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини) на момент укладення охоронного договору. Для ансамблів (комплексів) складається окремий акт на кожний їх об`єкт. Акт технічного стану поновлюється не рідше ніж раз на 5 років. Якщо стан пам`ятки значно змінився (після проведення ремонтних, реставраційних та інших робіт чи внаслідок дії чинників, що призвели до руйнування або пошкодження), - у п`ятиденний термін після його зміни; 2) опис культурних цінностей і предметів, які належать до пам`ятки, знаходяться на її території чи пов`язані з нею і становлять історичну, наукову, художню цінність, з визначенням місця і умов зберігання та використання; 3) план поверхів пам`яток-будівель і споруд (у масштабі 1:100); 4) план інженерних комунікацій та зовнішніх мереж (за наявності); 5) генеральний план земельної ділянки, на якій розташована пам`ятка (у масштабі 1:50, 1:100, 1:500, 1:1000 або 1:2000); 6) паспорт пам`ятки.

Згідно з висновком, сформульованим у постанові Верховного Суду від 23.12.2019 у справі №806/1536/18, охоронний договір, що укладений на підставі ст. 23 Закону N 1805-III, є адміністративним договором.

Як зазначив суд першої інстанції, саме юридичні або фізичні особи, у власності або користуванні яких перебувають об`єкти культурної спадщини чи їх частини, зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір встановленого зразка, до якого мають бути додані додаткові документи.

Такий висновок сформульований Верховним Судом у постановах від 13.12.2018 у справі №826/4605/16 та від 19.02.2021 у справі №826/25854/15.

Аналіз наведених вище правових норм дає суду апеляційної інстанції можливість для висновку про те, що такі встановлюють обов`язок для всіх власників пам`ятки укласти охоронний договір з відповідним органом культурної спадщини, після переходу права власності на нього. Крім цього, використання пам`ятки повинно здійснюватися відповідно до режимів використання, встановлених органами охорони культурної спадщини, у спосіб, що потребує як найменших змін і доповнень пам`ятки та забезпечує збереження її матеріальної автентичності, просторової композиції, а також елементів обладнання, упорядження, оздоби тощо.

Як убачається з матеріалів справи, об`єкт культурної спадщини – “Житловий будинок”, дата спорудження 1889 року по АДРЕСА_1 рішенням Волинської ради народних депутатів №228 від 22.07.1985 визнаний пам`яткою архітектури місцевого значення.

Наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 19.04.2024 №295 занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України під охоронним номером 2012-ВЛ.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №430210401 від 06.06.2025 власником частки 50/100 вказаного житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 03.03.2020.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно 430211175 від 06.06.2025 ОСОБА_2 ІПН НОМЕР_1 , є власником 50/100 частин вказаного житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 25.02.2021.

Як на підставу подання позову прокурор покликається на Закон України «Про охорону культурної спадщини» та Постанову Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768 «Про затвердження Порядку укладення охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини» згідно яких усі власники пам`яток чи їхніх частин, незалежно від форм власності на ці пам`ятки, зобов`язані не пізніше ніж через один місяць з моменту отримання пам`ятки чи її частини у власність укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір.

Водночас згідно п.1.1 Наказу Мінкультури від 11.03.2013 №158 Про затвердження Порядку обліку об`єктів культурної спадщини (далі-Наказ №158), замовник облікової документації - особа або організація, яка замовляє розробку облікової документації на об`єкт (об`єкти) культурної спадщини (далі - Замовник).

Згідно п.2.1 Наказу №158, виявлення нерухомих об`єктів культурної спадщини та складання на них відповідної облікової документації забезпечують уповноважені органи, а також районні державні адміністрації, виконавчі органи сільської, селищної, міської ради відповідно до їх компетенції у сфері охорони культурної спадщини, зокрема виконують функції Замовника та укладають з цією метою контракти на виявлення, дослідження нерухомих об`єктів культурної спадщини для їх взяття на облік та подальшої державної реєстрації.

За п. 3.1 Наказу №158, на об`єкт, який виявлено в процесі досліджень і щодо якого подано Картку до органу охорони культурної спадщини, складається облікова документація у складі облікової картки за формою, наведеною в додатку 2 до цього Порядку, до якої додаються коротка історична довідка та фотофіксація.

Згідно п. 3.6. Наказу №158, облікова документація у паперовій формі має бути скріплена, пронумерована згідно зі змістом та містити титульний аркуш. Облікову документацію підписує керівник органу охорони культурної спадщини. Титульний аркуш має містити назву об`єкта культурної спадщини, найменування замовника та розробника, ідентифікаційний код та підпис керівника розробника.

Пунктом 3.7 Наказу №158 передбачено, що електронна версія облікової картки підписується кваліфікованим електронним підписом уповноваженої особи та передається Замовнику. За відсутності Замовника процедура передачі йому облікової картки не виконується.

Облікова картка на нерухомий об`єкт культурної спадщини разом із супровідним листом подається до органу охорони культурної спадщини, повноваження якого поширюються на територію розміщення нерухомого об`єкта культурної спадщини, для винесення її на розгляд Консультативної ради (п. 4.1 Наказу №158).

Подавати облікову картку до органу охорони культурної спадщини, повноваження якого поширюються на територію розміщення нерухомого об`єкта культурної спадщини, мають право представник Замовника, громадські об`єднання, до статутних завдань яких належать питання охорони культурної спадщини, або розробник облікової картки, в разі відсутності Замовника або в разі делегування йому Замовником повноважень подання облікової картки (п.4.2 Наказу №158).

Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до листа Володимирської районної державної (військової) адміністрації №655/30/2-25 від 12.03.2025 підтверджено, що пам`ятка архітектури місцевого значення – житловий будинок, який знаходиться за адресою м. Володимир, вул. Цинкаловського, 15 наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 19.04.2024 №295 занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України під охоронним номером 2012-Вл.

Зазначено у листі, що Володимирською районною військовою адміністрацією було направлено лист Володимирському міському голові з проханням поінформувати власників об`єкта культурної спадщини з одночасним врученням копії повідомлення щодо занесення даної пам`ятки до Реєстру нерухомого об`єкта культурної спадщини за формою, наведеною у додатку 8 до Порядку.

За інформацією, наданою Володимирською міською радою, повідомлення було вручено ОСОБА_1 14.05.2024.

Водночас ураховуючи вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 №1768 “Про затвердження Порядку укладення охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини” укладення охоронного договору на пам`ятку архітектури місцевого значення - житловий будинок, який знаходиться за адресою м. Володимир, вул. Цинкаловського, 15, як це зазначено у листі, не проводилось у зв`язку з відсутністю облікової документації на вищевказаний об`єкт культурної спадщини.

При прийнятті рішення судом враховано, що законодавцем згідно статті 92 КУпАП передбачено, що порушення вимог законодавства про охорону культурної спадщини, зокрема, ухилення від підписання охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини тягне за собою накладення штрафу на громадян від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від ста до ста п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Так, статтею 255 КУпАП визначено уповноважених на те посадових осіб на складання протоколу про правопорушення за ст. 92 КУпАП.

Частиною 2 ст. 218 КУпАП визначено, що адміністративні комісії при виконавчих органах сільських, селищних рад розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені, в тому числі статтею 92 цього Кодексу.

Отже, з наведеного убачається, що в окресленому випадку відсутня бездіяльність відповідача щодо укладення охоронного договору на частину належної відповідачу будівлі з метою належного збереження вищезазначеної пам`ятки архітектури місцевого значення у зв`язку з тим, жодним належним доказом така позивачем у справі не доведена, а судом не встановлена.

Водночас, оскільки згідно вищезгаданого листа Володимирської районної державної (військової) адміністрації укладення охоронного договору на пам`ятку архітектури місцевого значення - житловий будинок, який знаходиться за адресою м. Володимир, вул. Цинкаловського, 15 не проводилось у зв`язку з відсутністю облікової документації на вищевказаний об`єкт культурної спадщини, а тому суд апеляційної інстанції доходить висновку що бездіяльність по укладенні спірного охоронного договору має місце не щодо відповідача у справі – ОСОБА_1 , а саме щодо Володимирської районної державної (військової) адміністрації як спеціального суб`єкта укладення охоронного публічно-правову договору, оскільки така уповноважена законом створити передумови для укладення такого договору, в тому числі ініціювати питання, щодо складання на вищевказаний об`єкт культурної спадщини відповідної облікової документації, відповідно до її компетенції у сфері охорони культурної спадщини.

Отже за окреслених підстав та обставин такий позов до задоволення не підлягає, оскільки є передчасним.

Статтею 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За встановлених обставин, надаючи правову оцінку аргументам сторін, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, враховуючи їхній зміст та юридичну природу, суд апеляційної інстанції вважає, що в межах спірних правовідносин підстави для задоволення позову відсутні.

Частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З огляду на викладене, враховуючи положення статті 317 КАС України прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить переконання, що судом першої інстанції рішення прийняте з порушенням норм матеріального права, що є наслідком його скасування з прийняттям постанови про відмову у задоволенні позову.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 317, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2025 року у справі №140/6346/25 скасувати та прийняти постанову, якою у задоволенні позову Володимирської окружної прокуратури в інтересах Володимирської районної державної (військової) адміністрації до ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити дії відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т. І. Шинкар

судді О. І. Довга

І. І. Запотічний