Рішення від 26 серпня 2026 р. у справі №154/3394/26 — Володимирський міський суд Волинської області

154/3394/26

2/154/1828/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2026 року м. Володимир

Володимирський міський суд Волинської області в складі:

головуючого – судді Мушкета О.О.,

з участю секретаря Тивонюк А.О.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Володимирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача -адвокат Павлюк Радислав Сергійович до ОСОБА_2 про виділ в натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності та набуття право власності на виділене майно,-

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2026 року ОСОБА_1 , представник позивача- адвокат Павлюк Р.С. звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про виділ в натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності та набуття право власності на виділене майно.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до Договору дарування житлового будинку, посвідченого державним нотаріусом Володимир - Волинської державної нотаріальної контори Бобак Ж.С., номер в нотаріальному реєстрі № 3-331, зареєстрованому 11.04.2002 у Волинському обласному бюро технічної інвентаризації, мені, їй належить на праві приватної спільної часткової власності 14/25 частки житлового будинку, з надвірними будівлями та спорудами, який знаходиться в АДРЕСА_1 ,

Вказує, що на час придбання нею в дарунок частки у зазначеному вище житловому будинку, співвласником іншої частки будинку була, ОСОБА_3 , котра також була і співвласником (разом із нею мною), земельної ділянки для обслуговування цього житлового будинку, загальною площею 0,861 га.

Після смерті ОСОБА_3 , її син - ОСОБА_4 , реалізовуючи свої спадкові права, на підставі рішення Володимир-Волинського міського суду від 22.07.2016, визначив свою частку у вказаній вище земельній ділянці та виділив 11/25 частки в будинку - в окрему квартиру під номером АДРЕСА_2 , визнавши право власності на цю квартиру.

В подальшому, ОСОБА_4 продав вказану вище квартиру АДРЕСА_2 та свою частку у земельній ділянці ОСОБА_2 , котра є власником цієї квартири і на даний час, а також відповідачем у цій справі.

Зазначила, що 17.10.2023, вона з ОСОБА_2 уклали нотаріально посвідчений договір про поділ вказаної вище присадибної земельної ділянки, номер у нотаріальному реєстрі 4389, й право власності на дві, утворені в результаті поділу, присадибні земельні ділянки, відповідно до частин будинку, кожен із нас, зареєстрував у Державному реєстрі речових прав з окремими кадастровими номерами.

Отже, на даний час вказаний вище будинок фактично розділений на дві половини та складає собою дві повноцінні квартири, які обладнані окремими входами й комунікаціями, розташовані на окремих земельних ділянках та мають свої подвір`я.

Згідно із технічним паспортом на об`єкт нерухомого майна, від 07.07.2026, конструктивні елементи житлового будинку, який знаходиться в АДРЕСА_1 , збудовані таким чином, що будинок технічно розділений на дві частини з облаштуванням двох квартир, й відповідно до цього технічного паспорту, її квартира під АДРЕСА_3 , складається із: коридору площею 3,6 м2; кухні пл. 12, 9 м2; санвузла пл. 5,4 м2; кімнати пл. 9,4 м2; кімнати пл. 14,7 м2; коридору 10,2 м2; коридору пл. 6,4 м2; кімнати пл. 7,8 м2 - всього 70,4 м2 з них 31,9 м2 житлової площі та 38,5 м. 2 — допоміжної.

Згідно Експертного висновку № 73-26 від 31.07.2026 «Про проведення технічного обстеження квартири АДРЕСА_4 , вказана квартира відокремлена від іншої частини будинку, має окремий вхід, розташована на власній земельній ділянці та може бути зареєстрована на ОСОБА_1 , як окрема квартира, без виконання будівельно-монтажних робіт.

Беручі до уваги викладені обставини, а також те, що другому співвласнику вказаного вище будинковолодіння, рішенням суду вже було виділено в натурі його частку у спільній частковій власності, як окрему квартиру під номером АДРЕСА_2 , позивачка вказує, що вона не може належним чином володіти користуватися і розпоряджатися своєю часткою житлового будинку - квартирою АДРЕСА_3 , без належного правового статусу цього нерухомого майна, а тому змушена звернутися до суду за захистом своїх прав та інтересів з цією позовною заявою.

Тому просить виділити їй в натурі, належні на праві приватної спільної часткової власності 14/25 частки житлового будинку, як окрему квартиру, яка відповідно до технічного паспорта на об`єкт нерухомого майна складається із: коридору площею 3,6 м2; кухні площею 12, 9 м2; санвузла площею 5,4 м2; кімнати площею 9,4 м2; кімнати площею 14,7 м2; коридору площею 10,2 м2; коридору площею 6,4 м2; кімнати площею 7,8 м2 - загальною площею приміщень 70,4 м2, що розташована на присадибній ділянці по АДРЕСА_1 й виділеній квартирі присвоїти номер 2 (два), визнавши за нею право приватної власності на цю квартиру, як на окремий об`єкт нерухомого майна та припинити її право спільної часткової власності на 14/25 частки житлового будинку, який знаходиться по АДРЕСА_1 .

Ухвалою судді від 14.08.2026 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

В підготовче судове засідання позивачка ОСОБА_1 та її представник- адвокат Павлюк Р.С., документи про підтвердження повноважень якого містяться матеріалах справи, на розгляд справи не з`явились, представник позивача подав суду письмову заяву згідно якої позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити та слухати справу у його відсутності та відсутності позивача.

Відповідачка ОСОБА_2 у підготовче судове засідання не з`явила, подала суду письмову заяву, згідно якої позовні вимоги визнав повністю та просила суд слухати справу у її відсутності.

У зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи та проведенням розгляду справи за їх відсутності, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, не здійснювалося.

Суд, перевіривши матеріали справи та оцінивши їх в сукупності, приходить до висновку, що позов підставний та підлягає до задоволення, виходячи із наступних підстав.

Відповідно до ч.3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Згідно ч. 4 ст. 200 ЦПК України ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі визнання позову проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

У відповідності до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до статей 12, 13 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних обов`язків, передбачених законом.

Суд, розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що відповідно до копії договору дарування житлового будинку, посвідченого 11.03.2002 року державним нотаріусом Володимир - Волинської державної нотаріальної контори Бобак Ж.С., номер в нотаріальному реєстрі № 3-331, зареєстрованому 11.04.2002 у Волинському обласному бюро технічної інвентаризації, ОСОБА_1 на праві приватної спільної часткової власності належить 14/25 частки житлового будинку, з надвірними будівлями та спорудами, який знаходиться в АДРЕСА_1 .

Відповідно до копії Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 490970, виданого на підставі рішення Володимир -Волинської міської ради № 40/12 від 26.02.2010 року, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,0861 га, яка знаходиться в АДРЕСА_1 .

Рішенням Володимир - Волинського міського суду Волинської області від 22.07.2016 року, визначено 11/25 частки земельної ділянки для обслуговування житлового будинку та господарських споруд, яка розташована на АДРЕСА_1 і є спільною сумісною власністю, за ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнано за ОСОБА_4 право власності на квартиру АДРЕСА_2 з належної його покійній матері ОСОБА_3 11/25 частки житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, який знаходиться на АДРЕСА_1 , яку він успадкував за законом після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнано за ОСОБА_4 право власності на 11/25 частки земельної ділянки площею 0,0861 га для обслуговування житлового будинку та господарських споруд за адресою АДРЕСА_1 , яку він успадкував за законом після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав, ОСОБА_2 на підставі договору купівлі- продажу, серія та номер 2720, виданий 07.09.2023 року, посвідченого приватним нотаріусом Володимирського районного нотаріального округу Волинської області Велимчаницею А.І., належить на праві приватної власності квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_5 .

Відповідно до копії договору про поділ земельної ділянки, посвідченого 17.10.2023 року приватним нотаріусом Володимирського районного нотаріального округу Волинської області Гордійчуком Б.І., співвласники домовилися про поділ земельної ділянки у натурі кожному з них: ОСОБА_2 буде належати земельна ділянка площею 0,0340 га., що призначена для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка утворена в результаті поділу земельної ділянки площею 0.0861 га., кадастровий номер 0710200000:01:003:3616, що призначена для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), місце розташування: АДРЕСА_1 ; ОСОБА_1 буде належати земельна ділянка площею 0,0521 га., що призначена для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) яка утворена в результаті поділу земельної ділянки площею 0.0861 га., кадастровий номер 0710200000:01:003:361, що призначена для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), місце розташування: АДРЕСА_1 .

Згідно із технічним паспортом на об`єкт нерухомого майна, від 07.07.2026, конструктивні елементи житлового будинку, який знаходиться в АДРЕСА_1 , збудовані таким чином, що будинок технічно розділений на дві частини з облаштуванням двох квартир, й відповідно до цього технічного паспорту, її квартира під АДРЕСА_3 , складається із: коридору площею 3,6 м2; кухні пл. 12, 9 м2; санвузла пл. 5,4 м2; кімнати пл. 9,4 м2; кімнати пл. 14,7 м2; коридору 10,2 м2; коридору пл. 6,4 м2; кімнати пл. 7,8 м2 - всього 70,4 м2 з них 31,9 м2 житлової площі та 38,5 м. 2 — допоміжної.

Згідно Експертного висновку № 73-26 від 31.07.2026 «Про проведення технічного обстеження квартири АДРЕСА_4 , вказана квартира відокремлена від іншої частини будинку, має окремий вхід, розташована на власній земельній ділянці та може бути зареєстрована на ОСОБА_1 , як окрема квартира, без виконання будівельно-монтажних робіт.

Згідно з положеннями статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Відповідно до статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Частинами першою, другою статті 319 ЦК України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).

Згідно ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Відповідно до ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Суб`єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.

Відповідно до ч. 3 ст. 358 ЦК України, кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Отже, право спільної часткової власності це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле.

Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно у цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними відсотками від цілого чи у дрібному виразі.

Згідно з ч. 1 ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Згідно ст. 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

За змістом ч. 3 ст. 364 ЦК України, у разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

За змістом цієї норми виділ частки зі спільного майна - це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частки в праві спільної власності й припинення для цієї особи права на частку у спільному майні (такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16.10.2023 у справі №161/23210/21).

За приписами 365 ЦК України, право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

Порядок проведення робіт з поділу, виділу та розрахунку часток житлових будинків, будівель, споруд, іншого нерухомого майна при підготовці проектних документів щодо можливості проведення цих робіт визначається Інструкцією щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна, затвердженої Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18 червня 2007 № 55 (далі Інструкція).

Пунктами 1.2, 2.4, 3.10, 3.11 Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 55 від 18 червня 2007 року, передбачено, що поділ та виділ частки в натурі здійснюється відповідно до законодавства з наданням Висновку щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна (додаток 1) або Висновку щодо технічної можливості виділу в натурі частки з об`єкта нерухомого майна (додаток 2), який готує суб`єкт господарювання.

Згідно з правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 28 липня 2021 року (справа № 310/7011/17), здійснено висновок про те, що відповідно до статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється. Виходячи з аналізу змісту наведених норм права, поняття «поділ» та «виділ» не є тотожними. При поділі майно, що знаходиться в спільній частковій власності, поділяється між усіма співвласниками, і правовідносини спільної часткової власності припиняються. При виділі частки правовідносини спільної часткової власності, як правило, зберігаються, а припиняються лише для співвласника, частка якого виділяється. Винятком з цього правила є ситуація, коли майно належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам, - тоді має місце поділ спільного майна. Тобто, поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку в спільному майні однією суттєвою ознакою - у разі поділу майна право спільної часткової власності на нього припиняється.

У постанові Верховного Суду від 29 червня 2022 року (справа № 495/3521/18) зазначено, що у разі виділу співвласник отримує свою частку в майні в натурі й вибуває зі складу учасників спільної власності. За всіма іншими співвласниками спільна власність при виділі частки зберігається. На відміну від виділу, за якого право власності припиняється лише для того співвласника, частка якого виділяється із спільної власності в разі поділу (стаття 367 ЦК України), спільна часткова власність припиняється для всіх її учасників. При цьому слід ураховувати, що після поділу майна, що є у спільній частковій власності (в порядку статтею 367 ЦК України), так і після виділу частки зі спільного нерухомого майна в порядку статті 364 ЦК України (у разі, коли майно належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам) право спільної часткової власності припиняється, кожному із співвласників має бути визначена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого (інших) співвласників, мати окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто складати окремий об`єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 ЦК України. Таким чином, суд повинен зазначити в рішенні, яка частка із спірного майна надається відповідачу, тим самим визначивши конкретний окремий об`єкт нерухомого майна, який залишається у власності відповідача.

Приймаючи до уваги, те, що позивачка виявила бажання виділити належну їй частку в натурі в окремий об`єкт нерухомого майна та є технічна можливість такого виділення, невизначеність частки у праві спільної сумісної власності порушує права позивача, суд приходить до висновку, що порушене право підлягає захисту, позивач має право на звернення до суду з вимогами про визначення часток.

З урахуванням наведених норм законодавства, суд вважає, що позов ОСОБА_1 щодо виділу частки майна в натурі підлягає задоволенню, таке визнання не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

У зв`язку з виділом частки позивача слід припинити її право у спільній часткової власності на 14/25 частки житлового будинку, який знаходиться по АДРЕСА_1 .

Керуючись ст. 19, 76, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , представник позивача -адвокат Павлюк Радислав Сергійович до ОСОБА_2 про виділ в натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності та набуття право власності на виділене майно- задовольнити.

Виділити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , в натурі, належні на праві приватної спільної часткової власності 14/25 частки житлового будинку, як окрему квартиру, яка відповідно до технічного паспорта на об`єкт нерухомого майна складається із: коридору площею 3,6 м2; кухні площею 12, 9 м2; санвузла площею 5,4 м2; кімнати площею 9,4 м2; кімнати площею 14,7 м2; коридору площею 10,2 м2; коридору площею 6,4 м2; кімнати площею 7,8 м2 - загальною площею приміщень 70,4 м2, що розташована на присадибній ділянці по АДРЕСА_1 й виділеній квартирі присвоїти номер 2 (два), визнавши за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , право приватної власності на цю квартиру, як на окремий об`єкт нерухомого майна.

Припинити ОСОБА_1 право спільної часткової власності на 14/25 частки житлового будинку, який знаходиться по АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкриття чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_6 .

Представник позивача- адвокат Павлюк Радислав Сергійович, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1456 від 19.12.2023 року

Відповідачка: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_7 , адреса проживання: АДРЕСА_5 .

Суддя: Олександр МУШКЕТ