Постанова від 25 серпня 2026 р. у справі №607/12552/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

Суд: Восьмий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: дорожнього руху

Дата: 25 серпня 2026 р.

Справа: №607/12552/26

Суддя: Боршовський Тарас Іванович

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2026 року м. Львів Справа № 607/12552/26 пров. № А/857/36323/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Боршовського Т.І.,

суддів Ільчишин Н.В.,

Носа С.П.,

за участю:

секретаря судового засідання Арбуза Р.В.,

представника позивача Щербініна Є.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 червня 2026 року у справі № 607/12552/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, -

суддя в 1-й інстанції – Царук І.М.,

дата і час ухвалення рішення – 22 червня 2026 року о 15:21:37 год,

місце ухвалення рішення – м. Тернопіль.

ВСТАНОВИВ:

І. ОПИСОВА ЧАСТИНА.

ОСОБА_1 (далі також – ОСОБА_1 , позивач) через свого представника звернувся в суд з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції (далі також – відповідач), в якому просив: скасувати постанову серії ЕНА №7284286 від 30.05.2026 про накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбаченого частиною першою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП), та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області (далі також – Суд першої інстанції) від 22 червня 2026 року у справі № 607/12552/26 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, тоді як відповідачем правомірність оскарженої постанови у справі про адміністративне правопорушення підтверджена належними та допустимими доказами.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що Суд першої інстанції не надав належної оцінки тому, що фіксація швидкості автомобіля позивача здійснювалася інспектором поліції «з рук», а не у стаціонарному (зафіксованому) положенні. Зазначає, що відповідачем доказів того, що лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 (серійний номер ТС001012) був закріплений (розміщений) патрульним поліцейським в порядку, передбаченому статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію», суду не надано. Також не надано відповідачем безперервного відеозапису з приладу TruCam, який би відображав весь процес наближення автомобіля позивача, оскільки поодинокі фото чи короткий уривок відеофіксації, на яких лазерний приціл наведений на автомобіль у потоці машин, не є беззаперечним доказом того, що швидкість 81 км/год належала саме транспортному засобу позивача. Крім того, на переконання позивача, Суд першої інстанції залишив поза увагою положення частини другої статті 40 Закону України «Про Національну поліцію», яке чітко зобов`язує органи поліції встановлювати інформацію про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відеотехніку на видному місці. Твердить, що контроль швидкості приладом TruCam LTI 20/20 може здійснюватися виключно на ділянках доріг, які облаштовані дорожнім знаком 5.76 «Автоматична відеофіксація порушень правил дорожнього руху». На ділянці дороги, де здійснювався контроль швидкості, відсутній дорожній знак 5.76 «Автоматична відеофіксація порушень правил дорожнього руху», що є прямим порушенням вимог частини другої статті 40 Закону України «Про Національну поліцію». Наголошує, що контроль швидкості без попередження водіїв відповідним знаком є незаконним, а здобуті в такий спосіб відеоматеріали - недопустимими доказами. З урахуванням наведеного, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач подав відзив, в якому заперечує щодо задоволення апеляційної скарги позивача. Зазначає про те, що Суд першої інстанції правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права, повно та всебічно з`ясував обставини справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору, а тому дійшов правильного висновку про відмову у позові. Наголошує, що лазерний вимірювач руху TruCAM LTI 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак та особу водія. Використаний під час вимірювання швидкості руху автомобіля під керуванням позивача пристрій TruCAM LTI 20/20 (серійний номер ТС001012) відповідно до свідоцтва про повірку, експертного висновку та сертифіката відповідає вимогам технічної документації на вимірювач, тобто є придатним до застосування. Отже, використання вказаного пристрою при вимірюванні швидкості автомобіля під керуванням позивача було правомірним; постанова про накладення адміністративного стягнення є законною. Доводи апеляційної скарги, на переконання відповідача, є безпідставними. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

ІІ. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА.

1.ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

30.05.2026 поліцейським взводу № 2 роти № 4 батальйону Управління патрульної поліції у Тернопільській області Департаменту патрульної поліції Стефанишиним І.В. прийнято постанову серії ЕНА №7284286 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі. Відповідно до вказаної постанови ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності згідно з частиною першою статті 122 КУпАП.

Згідно зі змістом вищезазначеної постанови ОСОБА_1 ставиться у провину те, що він 30.05.2026 о 11 год 50 хв на автодорозі М-30 (162 км) в населеному пункту с. Ступки, керуючи автомобілем марки та моделі «BMW X6 X-drive 30D», номерний знак НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 81 км/год при дозволеній швидкості руху 50 км/год, чим порушив вимоги пункту 12.9. б) Правил дорожнього руху.

Позивач, вважаючи вказану постанову про адміністративне правопорушення протиправною, звернувся до суду першої інстанції з позовом про її скасування та закриття провадження у справі.

2. ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ. ВИСНОВКИ.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 280 КУпАП закріплено обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Відповідно до пункту 11 частини першої статті 23 Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Відповідно до частини першої статті 276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.

Частиною другою статті 258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

Положеннями статті 222 КУпАП встановлено, що органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 89, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга, третя і п`ята статті 122, частина перша статті 123, 124-1, 125, частини перша, друга і четверта статті 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, стаття 132-1, частини перша, друга та п`ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев`ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, частини шоста і сьома статті 152-1, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 192, 194, 195).

Отже, постанова виноситься у разі виявлення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП, відтак відповідач діяв в межах наданих йому повноважень.

Закон України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353 регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання.

Відповідно до статті 14 вказаного Закону учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.

До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин.

Учасники дорожнього руху зобов`язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР України).

Відповідно до пунктів 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Пунктом 12.9.б) ПДР України водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту "и" пункту 30.3 цих Правил.

Згідно з частиною першою статті 122 КУпАП за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжкам, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Зі змісту оскаржуваної постанови видно, що ОСОБА_1 30.05.2026 о 11 год 50 хв на автодорозі М-30 (162 км) в населеному пункту с. Ступки, керуючи автомобілем марки та моделі «BMW X6 X-drive 30D», номерний знак НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 81 км/год при дозволеній швидкості руху 50 км/год.

При цьому швидкість вимірювалась лазерним вимірювачем швидкості руху транспортних засобів TruCam LTI 20/20 (серійний номер ТС001012).

У матеріалах справи наявна роздруківка з лазерного вимірювача швидкості руху TruCam LTI 20/20 (серійний номер ТС001012), яка підтверджує рух автомобіля BMW X6 X-drive 30D, номерний знак НОМЕР_1 , зі швидкістю 81 км/год в межах населеного пункту с. Ступки Тернопільської області, що є порушенням пункту 12.9. б) Правил дорожнього руху України.

На переконання колегії суддів, зазначений доказ Суд першої інстанції підставно визнав допустимим та належним, з огляду на те, що в оскаржуваній постанові міститься інформація про технічний засіб, яким зафіксовано правопорушення; вказаний доказ дає можливість ідентифікувати транспортний засіб; точний час та місце руху транспортного засобу з перевищенням допустимої швидкості в межах населеного пункту; відстань приладу до транспортного засобу.

Також матеріали справи містять відеозапис з нагрудного портативного відеореєстратора поліцейського від 30.05.2026, що описує обставини розгляду справи про адміністративне правопорушення стосовно позивача.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта про те, що використання поліцейським лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20 у ручному режимі, без його закріплення на штативі, однострої чи службовому транспортному засобі або стаціонарного розміщення суперечить вимогам статті 40 Закону № 580-VIII, а отримані за допомогою такого приладу результати не можуть вважатися належними та допустимими доказами вчинення адміністративного правопорушення, з огляду на такі мотиви.

Відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/35386 від 21 листопада 2026 року за результатами повірки встановлено, що засіб вимірювальної техніки TruCam LTI 20/20 (серійний номер ТС001012) відповідає вимогам технічної документації на вимірювач. Діапазон вимірювань швидкості від 2 км/год до 320 км/год. Максимально допустима похибка при вимірюванні швидкості в ручному та автоматичному режимі: +/- 2 км/год в діапазоні від 2 км/год до 200 км/год.

Отже, у свідоцтві про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки визначено метрологічні характеристики вимірювача TruCAM під час його використання в ручному режимі.

При цьому технічною документацією лазерного вимірювача швидкості транспортних засобів TruCam LTI 20/20 (серійний номер ТС001012) передбачено граничну (максимально допустиму) похибку при вимірюванні швидкості в ручному режимі.

Суд враховує, що листом ДП «Всеукраїнського державного науково-виробничого центру стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» від 01 жовтня 2019 року № 22-38/1-49 проінформовано Департамент патрульної поліції про те, що прилад TruCam відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів (ТЗ), тобто конструктивно створений для утримання в руках під час вимірювань. Крім основного, ручного режиму роботи, прилад також може бути встановлено на триногу для проведення вимірювань швидкості руху ТЗ в автоматичному режимі. В автоматичному режимі без участі оператора забезпечується циклічне виконання послідовності дій: вибір цільового ТЗ, вимірювання швидкості руху ТЗ, документування результатів вимірювання та фотофіксація належної до цих результатів дорожньої ситуації.

Крім того, у листі ДП «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» від 01 липня 2025 року № 22-38/30 зазначено, зокрема, що прилади TruCAM конструктивно створені для утримування в руках під час вимірювань швидкості руху транспортних засобів, а їх основним призначенням є експлуатація в ручному режимі за утримування приладу в руках та безпосередньої участі оператора. Прилади TruCAM можуть працювати як у ручному, так і в автоматичному режимах. Алгоритм розрахунку одного результату вимірювання передбачає здійснення близько 70 окремих незалежних вимірювань швидкості, і лише у разі збігу проміжних результатів прилад формує остаточний результат вимірювання. В іншому випадку прилад TruCAM бракує таке вимірювання (наприклад, у разі тремтіння приладу, за неналежного прицілювання на транспортний засіб). Алгоритми роботи під час вимірювань в автоматичному режимі, так і в ручному режимі є однаковими. В обох режимах неналежні результати вимірювань бракуються.

За приписами статті 40 Закону №580-VIII поліція для забезпечення дотримання правил дорожнього руху, виявлення або фіксування правопорушення може застосовувати технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення, зокрема, фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень.

Технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних повітряних суднах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель.

На підставі аналізу наведених положень можна дійти обґрунтованого висновку, що законодавець надав поліції право застосовувати технічні прилади та технічні засоби для виявлення та фіксації правопорушень, а також визначив можливість їх закріплення на однострої, службових транспортних засобах та інших об`єктах або монтування чи розміщення по зовнішньому периметру доріг і будівель.

При цьому використане законодавцем формулювання «може закріплювати» та «може монтувати/розміщувати» не встановлює прямої заборони на використання технічного приладу відповідно до його конструктивного призначення в ручному режимі.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що використання поліцейським лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20 (серійний номер ТС001012) у ручному режимі відповідає конструктивному призначенню цього приладу та не свідчить про порушення вимог статті 40 Закону №580-VIII.

Також колегія суддів не погоджується з доводом апеляційної скарги, що відповідачем не надано до суду доказів щодо того, що фіксація правопорушення здійснювалась в зоні дії дорожнього знаку 5.76 «Автоматична відеофіксація порушень Правил дорожнього руху».

Так, згідно з розділом 33 «Дорожні знаки» ПДР України до інформаційно - вказівних знаків відносяться: 5.76 «Автоматична відеофіксація порушень Правил дорожнього руху» - позначає ділянки доріг, де можливе здійснення контролю за порушенням Правил дорожнього руху за допомогою спеціальних технічних та/або електронних засобів.

Тобто, вже зі самої назви дорожнього знаку 5.76 можна виснувати, що його встановлюють на ділянки доріг, де можливе здійснення контролю за порушенням ПДР України за допомогою спеціальних технічних та/або електронних засобів в автоматичному режимі.

Згідно з пунктом 5 Порядку функціонування системи фіксації адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху в автоматичному режимі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.2017 № 833, інформування учасників дорожнього руху про фіксацію (фотозйомку або відеозапис) фактів адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху стаціонарними технічними засобами (приладами контролю) здійснюється не пізніше початку роботи таких технічних засобів (приладів контролю) на визначених місцях (ділянках вулично-дорожньої мережі) шляхом установлення відповідних дорожніх знаків на вулично-дорожній мережі, а також шляхом розміщення відповідних відомостей на офіційних веб-сайтах МВС та Національної поліції.

Проте розділ 33 «Дорожні знаки» ПДР України не містить попереджувального дорожнього знаку для здійснення контролю швидкості за допомогою спеціальних технічних та/або електронних засобів не в автоматичному режимі.

З наведеного випливає, що законодавством передбачено інформування учасників дорожнього руху про фіксацію фактів адміністративних правопорушень лише в автоматичному режимі.

Як встановлено судом першої інстанції, постанову серії ЕНА №7284286 від 30.05.2026 поліцейським взводу № 2 роти № 4 батальйону Управління патрульної поліції у Тернопільській області Департаменту патрульної було винесено за адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.

Отже, в спірному випадку, з огляду на викладені вище мотиви, інспектор поліції був повноважний здійснювати вимірювання швидкості руху транспортного засобу лазерним вимірювачем швидкості руху TruCAM не в автоматичному режимі (тримаючи прилад у руках) без встановлення інформаційного знаку 5.76 «Автоматична відеофіксація порушень Правил дорожнього руху».

Окрім цього, колегія суддів зазначає, що обставина наявності чи відсутності вказаного дорожнього знаку жодним чином не свідчить про відсутність у позивача обов`язку стежити за безпекою та дорожньою обстановкою, дотримуватись запровадженого ПДР України швидкісного режиму в межах населеного пункту.

З огляду на викладені обставини та враховуючи наведені норми права, Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками Суду першої інстанції щодо правомірності спірної постанови про накладення на позивача адміністративного стягнення у виді штрафу за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, що є адміністративним правопорушенням, відповідальність за яке передбачена частиною першою статті 122 КУпАП; адміністративне стягнення накладене уповноваженою особою, за наявності складу адміністративного правопорушення та в межах встановленої законодавством санкції, що виключає правові підстави для задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Оскільки апеляційний суд визнав доводи апеляційної скарги помилковими та такими, що не спростовують висновки суду першої інстанції, то апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

За правилами статті 139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта.

Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 червня 2026 року у справі № 607/12552/26 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Т. І. Боршовський

судді Н. В. Ільчишин

С. П. Нос

Повне судове рішення складено 26.08.26

Оригінал: reyestr.court.gov.ua