Постанова від 25 серпня 2026 р. у справі №140/7091/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 140/7091/25 пров. № А/857/4828/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Курильця А.Р.,

суддів Заверухи О.Б., Мікули О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2025 року у справі № 140/7091/25 за адміністративним позовом Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного до ОСОБА_1 про визнання протиправними дій,-

суддя в 1-й інстанції Шепелюк В.Л.,

час ухвалення рішення 16 грудня 2025 року,

місце ухвалення рішення м.Луцьк,

дата складання повного тексту рішення 16 грудня 2025 року,

ВСТАНОВИВ:

Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1 про визнання протиправними дій.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2025 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного витрати, пов`язані з утриманням у зазначеному закладі вищої освіти у розмірі 458539,00 грн (чотириста п`ятдесят вісім тисяч п`ятсот тридцять дев`ять грн 00 коп.).

Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про відмову в задоволенні позову.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що відсутні підстави для стягнення з колишнього курсанта, який прийшов на військову службу за контрактом та мав військове звання “солдат”, витрат, пов`язаних із утриманням під час навчання, як особі, яка перебувала на публічній службі, у частині відшкодування сум грошового забезпечення за виконання окремих завдань (охорона об`єктів). Крім того, зазначається, що позивач до позовної заяви не долучив розрахункових відомостей та інших передбачених документів, які підтверджують виплату щомісячного грошового забезпечення курсанту, при розрахунку не врахував період, коли курсант ОСОБА_1 не проживав у казармі (тобто не був на повному забезпеченні, а за свої кошти орендував кімнату для проживання). Вказує, що ОСОБА_1 щиро розкаявся у вчиненому злочині, уклав угоду про визнання винуватості, тобто дострокове розірвання контракту не було через небажання продовжувати (службу) навчання або недисциплінованість курсанта, так як він подав до адміністрації установи заяву про бажання проходити військову службу за контрактом.

Колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу в порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст. 311 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав, а саме.

Наказом начальника Академії від 21 серпня 2022 року №29-КС (по особовому складу) солдата ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу (а.с.19 ).

Наказом начальника Академії від 21 серпня 2022 року №245 (по стройовій частині) солдата ОСОБА_1 з 22 серпня 2022 року зараховано до списків особового складу Академії та на всі види забезпечення (а.с.20).

21 серпня 2022 року між Міністерством оборони України в особі начальника Академії та солдатом ОСОБА_1 укладено контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу. Згідно з пунктом 1 вказаного контракту відповідач зобов`язувався, зокрема, відшкодовувати Міністерству оборони України витрати, пов`язані із його утриманням у вищому військовому навчальному закладі, в якому проходить військову службу (навчання), в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість чи відмови від подальшого проходження військової служби після закінчення цього закладу (а.с.21).

Наказом начальника Академії від 07 листопада 2024 року №407 (по стройовій частині) курсанта ОСОБА_1 , знято з усіх видів забезпечення, а з котлового забезпечення з сніданку 08 листопада 2024 року у зв`язку з затриманням.

Наказом начальника Академії від 19 листопада 2024 року №424 (по стройовій частині) курсанта ОСОБА_1 , що прибув 19 листопада 2024 року після відбування покарання у вигляді тримання під вартою після внесення застави було зараховано на котлове забезпечення з сніданку 20 листопада 2024 року (а.с.23).

Наказом начальника Академії від 02 травня 2025 року№129 (по стройовій частині) курсанта ОСОБА_1 , знято з усіх видів забезпечення, а з котлового забезпечення з сніданку 03 травня 2025 року у зв`язку з арештом (а.с.32).

Наказом начальника Національної академії сухопутних військ імені Гетьмана Петра Сагайдачного від 21 травня 2025 року №32-КС (по особовому складу) з солдатом ОСОБА_1 , відповідно до пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”, пункту 3 розділу ІІ Особливостей відрахування, поновлення та переведення курсантів, слухачів, ад`юнктів закладів фахової передвищої військової освіти, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти та наукових установ у системі Міністерства оборони України, затверджених наказом Міністерства оборони України від 31 грудня 2024 року №877, на підставі вироку Сихівського районного суду м. Львова від 26 березня 2025 року у справі №464/1382/25, що набрав законної сили, солдата ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 307 Кримінального кодексу України та призначене покарання у виді позбавлення волі на 8 (вісім) років з конфіскацією майна, яке є його власністю, достроково розірвано контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу, відраховано його з числа курсантів третього курсу на підставі обвинувального вироку суду, що набрав законної сили, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі, позбавлення військового звання чи позбавлення права обіймати певні посади, звільнено з військової служби у запас за підпунктом “в” у зв`язку набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі з 02 травня 2025 року (а.с.33).

Наказом начальника Академії від 23 травня 2025 року №152 (по стройовій частині) солдата ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу Національної академії та всіх видів забезпечення, визначено відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням в Національній академії за період з 21 серпня 2022 року по 07 листопада 2022 року та з 20 листопада 2024 року по 02 травня 2025 року в сумі 458539,00 грн (а.с.34).

Витрати, пов`язані з утриманням відповідача в Академії, складаються з витрат на: грошове забезпечення 291278,18 грн; продовольче забезпечення 109014,18 грн; медичне забезпечення 959,00 грн; спожиті комунальні послуги та енергоносії 57287,64 грн (а.с.35).

Закон України “Про військовий обов`язок і військову службу” від 25 березня 1992 року №2232-XII (далі – Закон №2232-XII) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

За приписами частини першої статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти, є видом військової служби (частина шоста статті 2 Закону №2232-XII).

Згідно з пунктом 3 частини першої, частини третьої статті 24 Закону №2232-XII початком проходження військової служби вважається день призначення на посаду курсанта закладу фахової передвищої військової освіти, вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти - для громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов`язаних. Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

За правилами частин третьої та п`ятої статті 25 Закону №2232-XII зарахування громадян України до закладів фахової передвищої військової освіти, вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти проводиться на добровільних засадах відповідно до особистих заяв після успішного складення вступних іспитів та відповідних випробувань. З громадянами України - курсантами закладу фахової передвищої військової освіти, вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти укладається контракт про проходження військової служби (навчання) на строки, передбачені абзацом четвертим частини другої статті 23 цього Закону.

Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі – Положення №1153/2008).

Відповідно до пункту 15 розділу ІІ Положення №1153/2008 одним із видів контрактів, які укладаються з громадянами, які добровільно вступають на військову службу, є контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти (далі - контракт про навчання) - письмова угода, що укладається між громадянином і державою, від імені якої виступає Міністерство оборони України, для встановлення правових відносин між сторонами під час проходження військової служби (навчання).

Судом встановлено, що відповідно до абзацу шостого пункту 1 Контракту про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України, укладеного 21 серпня 2022 року між Міністерством оборони України, в особі начальника Академії, і ОСОБА_1 , останній взяв на себе зобов`язання відшкодувати Міністерству оборони України витрати, пов`язані з утриманням у закладі, в якому проходить військову службу (навчання), в разі дострокового розірвання Контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість чи відмови від подальшого проходження військової служби після закінчення цього закладу у випадках, визначених частиною десятою статті 25 Закону №2232-XII.

Так, частиною десятою статті 25 Закону №2232-XII передбачено, що курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану - за його наявності), в інших випадках, передбачених законом, та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб сержантського, старшинського або офіцерського складу після закінчення відповідно закладу фахової передвищої військової освіти, вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти відповідно до підпунктів “д”, “е”, “з”, “и” пункту 1, підпунктів “д”, “е”, “ж”, “з” пункту 2 та підпункту “в” пункту 3 частини п`ятої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці заклади освіти, витрати, пов`язані з їх утриманням у закладі фахової передвищої військової освіти, вищому військовому навчальному закладі, військовому навчальному підрозділі закладу вищої освіти, відповідно до порядку та умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.

Механізм відшкодування курсантами в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану - за наявності), у зв`язку з припиненням громадянства України та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб сержантського, старшинського або офіцерського складу після закінчення відповідно закладу фахової передвищої військової освіти, вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти, а також особами офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років (10 років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти відповідно до підпунктів “д”, “е”, “з”, “и” пункту 1, підпунктів “д”, “е”, “ж”, “з” пункту 2 і підпункту “в” пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”, витрат, пов`язаних з їх утриманням у закладах фахової передвищої військової освіти, вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти (далі - витрати) визначає Порядок відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов`язаних з їх утриманням у закладах фахової передвищої військової освіти, вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 року №964 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2025 року №167) (далі - Порядок №964).

Відповідно до пункту 3 Порядку №964 встановлено, що відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов`язаних із: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; перевезенням до місця проведення канікулярної відпустки та у зворотному напрямку; оплатою комунальних послуг. Порядок розрахунку витрат встановлюється Міноборони та центральними органами виконавчої влади, яким підпорядковані заклади фахової передвищої військової освіти, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти.

Як передбачено пунктом 6 Порядку №964, у разі відмови курсанта або особи офіцерського складу добровільно відшкодувати витрати таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.

Відповідно до пункту 7 вказаного Порядку суми відшкодованих курсантами та особами офіцерського складу витрат перераховуються Міноборони та центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані заклади фахової передвищої військової освіти, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, із подальшим їх перерахуванням до загального фонду державного бюджету за кодом класифікації доходу бюджету 24060300 “Інші надходження”. Зарахування сум, відшкодованих курсантами та особами офіцерського складу, витрат, що будуть надходити за рішеннями судів, прийнятими до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2025 р. №167 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 р. №964”, продовжується до повного погашення боргу із подальшим перерахуванням їх до загального фонду державного бюджету.

З метою впорядкування діяльності посадових осіб та органів військового управління щодо відшкодування курсантами, які проходять підготовку на посади осіб офіцерського складу, Міністерству оборони України, Міністерству внутрішніх справ України, Державній прикордонній службі України, Управлінню державної охорони України, Службі безпеки України та Державній спеціальній службі транспорту України (далі - міністерства) витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищому військовому навчальному закладі, військовому навчальному підрозділі вищого навчального закладу, у разі дострокового розірвання контракту про проходження військової служби (навчання) через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, а також у разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах офіцерського складу у військових формуваннях, правоохоронних органах або органах спеціального призначення після закінчення ВНЗ розроблено Порядок розрахунку витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах, затверджений наказом Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Служби безпеки України від 16 липня 2007 року №419/831/240/605/537/219/534, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 липня 2007 року за N 863/14130 (далі - Порядок №419).

Як передбачено пунктом 1.2 Порядку №419 зобов`язання про добровільне відшкодування курсантом витрат, пов`язаних з його утриманням, зазначається в контракті під час його укладання.

Відповідно до пункту 2.1 Порядку №419 відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищому навчальному закладі, а саме витрат на: грошове забезпечення; продовольче забезпечення; речове забезпечення; медичне забезпечення; перевезення до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та назад; оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв.

Згідно з пунктом 2.1.1 Порядку №419 витратами на грошове забезпечення є отримане курсантом щомісячне грошове забезпечення за весь період навчання, яке визначається з посадового окладу та додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу та надбавки), передбачених чинним законодавством для цієї категорії військовослужбовців. Фактичні дані беруться з розрахункових відомостей та інших передбачених документів, що підтверджують виплату щомісячного грошового забезпечення курсанту.

Відповідно до пункту 2.1.2 Порядку №419 витратами на продовольче забезпечення є витрати, пов`язані із забезпеченням курсанта продовольством згідно з нормами харчування, які провадяться на підставі довідки-розрахунку, складеної начальником продовольчої служби.

Згідно з пунктом 2.1.4. Порядку №419 витратами на медичне забезпечення є витрати, пов`язані з наданням медичної допомоги, у тому числі стоматологічної, безпосередньо у вищому навчальному закладі, та вартість лікування у військових госпіталях.

Відповідно до пункту 2.1.6. Порядку №419 до спожитих курсантом вищого навчального закладу комунальних послуг та енергоносіїв належать тепло, гаряча та холодна вода, водовідведення та електроенергія.

Приписами пункту 2.3 Порядку №419 передбачено, що у разі дострокового розірвання контракту відповідні служби (підрозділи) забезпечення навчального процесу здійснюють остаточний розрахунок фактичних витрат за відповідними видами забезпечення, складають довідки-розрахунки та подають їх до кадрового підрозділу вищого навчального закладу.

Період навчання, за який здійснюється відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням, визначається з дня зарахування по день виключення курсанта зі списків особового складу вищого навчального закладу.

У наказі про звільнення курсанта сума відшкодування відображається узагальнено та вноситься до книги обліку нестач вищого навчального закладу.

Як встановлено судом вище, наказом начальника Академії від 21 травня 2025 року №32-КС (по особовому складу) з солдатом ОСОБА_1 , відповідно до пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”, пункту 3 розділу ІІ Особливостей відрахування, поновлення та переведення курсантів, слухачів, ад`юнктів закладів фахової передвищої військової освіти, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти та наукових установ у системі Міністерства оборони України, затверджених наказом Міністерства оборони України від 31 грудня 2024 року №877, на підставі вироку Сихівського районного суду м. Львова від 26 березня 2025 року у справі №464/1382/25, що набрав законної сили, солдата ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 307 Кримінального кодексу України та призначене покарання у виді позбавлення волі на 8 (вісім) років з конфіскацією майна, яке є його власністю, достроково розірвано контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу, відраховано його з числа курсантів третього курсу на підставі обвинувального вироку суду, що набрав законної сили, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі, позбавлення військового звання чи позбавлення права обіймати певні посади, звільнено з військової служби у запас за підпунктом “в” у зв`язку набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі з 02 травня 2025 року (а.с.33).

Наказом начальника Національної академії від 23 травня 2025 року №152 (по стройовій частині) солдата ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу Національної академії та всіх видів забезпечення, визначено відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням в Національній академії за період з 21 серпня 2022 року по 07 листопада 2022 року та з 20 листопада 2024 року по 02 травня 2025 року в сумі 458539,00 грн. (а.с.34).

Відповідно до довідки-розрахунку від 23 травня 2025 року №63 загальна сума визначених до відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням дня солдата ОСОБА_1 за період з 21 серпня 2022 року по 07 листопада 2024 року та з 20 листопада 2024 року по 02 травня 2025 року становить 458539,00 грн та такі витрати складаються: грошове забезпечення 291278,18 грн; продовольче забезпечення 109014,18 грн; медичне забезпечення 959,00 грн; спожиті комунальні послуги та енергоносії 57287,64 грн (а.с.35).

В матеріалах справи також містяться довідки-розрахунки витрат на грошове забезпечення, продовольче забезпечення, медичне забезпечення та на оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв (а.с.37-42).

Відтак, Академією відповідно до вимог Порядку №964 та Порядку №419 розраховані фактичні витрати, пов`язані з утриманням відповідача з дня його зарахування до Академії по день виключення зі списків особового складу вищого навчального закладу, загальна сума яких, згідно з довідкою-розрахунком від 23 травня 2025 року №63, складає 458539,00 грн.

Суд наголошує на тому, що відповідач був ознайомлений під власноручний підпис із законами та іншими нормативно-правовими актами, які регулюють порядок проходження військової служби (навчання), останній добровільно взяв на себе зобов`язання відшкодувати Міністерству оборони України витрати, пов`язані з утриманням у закладі, в якому проходить військову службу (навчання), для проходження військової служби на посадах офіцерського складу в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання (а.с.21).

Крім того, з відповідачем було проведено бесіди, під час яких йому роз`яснено положення Порядку №964, що підтверджується відповідними аркушами бесіди від 28 квітня 2025 року, з якими солдат ОСОБА_1 ознайомився під особистий підпис (а.с.29-31).

При цьому, відповідач доказів добровільної сплати зазначених коштів до суду не подав.

Таким чином, будучи обізнаним під час підписання контракту про необхідність відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням в навчальному закладі у разі дострокового розірвання контракту, зокрема через небажання продовжувати навчання, відповідач на даний час не відшкодував кошти, які витрачені на його утримання. При цьому, відповідач самостійно визнав свій обов`язок, підписавши зобов`язання у письмовому вигляді.

Суд оцінює доводи представника відповідача про те, що навчання курсанта є військовою службою і не виключає виконання завдань військової служби, а тому виплачене грошове забезпечення не може вважатися витратами, пов`язаними з його утриманням у навчальному закладі.

Відповідно до частини першої статті 25 Закону №2232-XII час навчання у вищому військовому навчальному закладі є особливим видом проходження військової служби військовою службою (навчанням). Тобто законодавець відмежовує службу за призначенням у військовій частині від навчання у вищому військовому навчальному закладі, встановлюючи спеціальний правовий режим для курсантів.

Стаття 25 цього ж Закону прямо передбачає, що держава забезпечує курсантів грошовим, продовольчим, речовим та медичним забезпеченням, а також наданням житла та комунальних послуг. Такі видатки класифікуються не як елемент соціального забезпечення військовослужбовців у широкому розумінні, а саме як витрати на утримання курсантів у процесі їх навчання. Вони мають цільове призначення - забезпечити можливість здобуття освіти й підготовки фахівців для потреб Збройних Сил України.

Положення пункту 3 Порядку №964, прямо відносять до складу таких витрат грошове забезпечення, виплачене курсанту. Отже, доводи позивача суперечать прямій нормі підзаконного акта, виданого на виконання Закону.

Грошове забезпечення курсанта під час навчання є частиною комплексу державного утримання курсанта (разом із харчуванням, речовим майном, проживанням, медичним забезпеченням). Це не є “заробітною платою” чи суто соціальною виплатою, а є фінансуванням державою процесу його навчання та підготовки як військового фахівця.

Отже, грошове забезпечення, що виплачувалося відповідачу під час його навчання в Академії, є складовою частиною витрат держави на його утримання як курсанта, і тому підлягає відшкодуванню у випадках дострокового розірвання контракту.

Також доводи представника відповідача про те, що позивач не врахував період, коли курсант ОСОБА_1 не проживав у казармі (тобто не був на повному забезпеченні, а за свої кошти орендував кімнату для проживання), суд відхиляє з огляду на таке. Відповідач рапорту на проживання за межами Академії не подавав, наказ про проживання відповідача за межами Академії не видавався, а відтак, на ОСОБА_1 виділялися комунальні послуги та енергоносії в період з 21 серпня 2022 року по 02 травня 2025 року. Крім того, договір суборенди нерухомого майна від 22 листопада 2024 року не містить власноручного підпису відповідача, а тому не може бути визнаний належним доказом у справі (а.с.71).

Таким чином, враховуючи те, що ОСОБА_1 не відшкодовано у добровільному порядку витрати в розмірі 458539,00 грн, пов`язані з утриманням в Академії, а тому такі підлягають до стягнення в судовому порядку.

Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Відповідно дост. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.

Враховуючи наведене вище, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.308,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2025 року у справі № 140/7091/25 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя А. Р. Курилець

судді О. Б. Заверуха

О. І. Мікула

Повне судове рішення складено 26 серпня 2026 року.