Постанова від 25 серпня 2026 р. у справі №343/603/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 343/603/26 пров. № А/857/30763/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Іщук Л. П.,

суддів – Обрізка І. М., Пліша М.А.,

за участю секретаря судового засідання – Демчик Л.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 22 травня 2026 року (головуючий суддя Монташевич С.М., м. Долина, 11:52 год.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці про визнання протиправною та скасування постанови у справі про порушення митних правил,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Львівської митниці, у якому просить скасувати постанову у справі про порушення митних правил № 1616/UA20900/2025 від 09 грудня 2025 року.

Рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області від 22 травня 2026 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій покликається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що Спеціалізована лабораторія з питань експертизи та досліджен Державної митної служби України не уповноважена на визначення митної вартості переміщуваних речей у справах про порушення митних правил, що в подальшому є підставою для визначення розміру штрафу. Вказує,що матеріали справи не містят доказів, що експерт був повідомлений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Вважає, що належних та допустимих доказів, на підставі яких можливо достовірно встановити порушення позивачем Митного кодексу України, не встановлено. Також звертає увагу, що посадова особа Львівського управління експертиз та досліджень здійснила порівняння вилученого товару 2013 року виробництва із товарами 2024 та 2025 року виробництва, одночасно вказавши про відсутність ознак використання в портативному ультразвуковому апараті TM “SonoScape”, модель S2, серійний номер 3203390, 2013 року виробництва.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Представник скаржника під час апеляційного розгляду підтримав апеляційну скаргу.

Представник відповідача у судовому засіданні просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення представника апелянта, представника відповідача, проаналізувавши письмові докази, що є в матеріалах справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції і вбачається з протоколу про порушення митних прави № 1616/UA20900/2025 від 10.11.2025, головний державний інспектор Львівської митниці у присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 встановив, що 10.11.2025 близько 03:05 в зону митного контролю в напрямку в`їзду в Україну смугою руху "зелений коридор" пункту пропуску "Шегині-Медика" митного поста "Мостиська" Львівської митниці заїхав транспортний засіб "Mercedes-Benz", н.з. НОМЕР_1 . При здійсненні митного контролю даного транспортного засобу виникла підозра щодо наявності в ньому товарів, які підлягають обов`язковому декларуванню та оподаткуванню. При проведенні митного контролю із застосуванням вантажних скануючих систем у багажному відділенні серед особистих речей виявлено аномалію. Автомобіль було переведено зі смуги спрощеного митного контролю в місце поглибленого огляду транспортних засобів та товарів, де без ознак приховування виявлено товар, який, відповідно до ст. 374 МК України, перевищує неоподатковану норму переміщення через митний контроль, а саме: дитячий зимовий комбінезон ТМ "H&М" - 10 шт., шапка-шолом ТМ "H&М" - 12 шт., дитяче боді (набір 3 шт.) - 28 шт., дитяча кофта ТМ "H&М" - 19 шт., дитяча піжама ТМ "H&М" - 10 шт., дитячий флісовий костюм (светер і штани) ТМ "H&М" - 45 шт., дитячий світшот ТМ "H&М" - 19 шт., дитячі спортивні штани (набір 3 шт.) ТМ "H&М" - 8 шт., дитячі напівкомбінезони ТМ "H&М" - 19 шт., дитячі черевики в асортименті ТМ "H&М" - 23 пари, портативний ультразвуковий апарат ТМ "SonoScape" модель S2 серійний номер 3203390 - 1 шт. Виявлений товар ОСОБА_1 визнав своєю власністю. ОСОБА_1 вчинив дії щодо недекларування товарів, які переміщуються громадянами через митний кордон України. ОСОБА_1 ознайомлений з правами, передбаченими ст. 494, 498 МК України, пояснення надав на окремому аркуші, про розгляд справи повідомлений, примірник протоколу отримав, що засвідчив своїми підписами (а.с. 70-72).

Під час проведення митного огляду був складений акт проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 10.11.2025, з яким ОСОБА_1 ознайомився, про що свідчить його підпис (а.с. 73).

Виявлені у ОСОБА_1 товари описані, що встановлено з опису предметів (справа про ПМП № 1616/UA20900/25) від 10.11.2025 (а.с. 75), та зберігаються на складі Львівської митниці, що підтверджується службовою запискою та довідкою № 998 про витрати митного органу (а.с. 64-65).

У письмових поясненнях від 10.11.2025 ОСОБА_1 зазначив, що 10.11.2025 він перетинав кордон України через пункт пропуску "Шегині" на автомобілі "Мерседес", н.з. НОМЕР_1 , як пасажир. Виявлений товар, а саме дитячий одяг та ультразвукову установку, визнав своєю власністю. Не задекларував товар, оскільки не знав його реальної вартості. Вину визнав та просив скористатися положеннями ст. 521 МК України (а.с. 74). ОСОБА_1 просив припинити провадження у справі про порушення митних правил № 1616/UA20900/25 від 10.11.2025 шляхом компромісу у випадку, передбаченому ст. 521 МК України.

Згідно із висновком № 1420003400-1078 від 28.11.2025, який складений експертами Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби, загальна вартість вилученого товару у справі про порушення митних правил № 1616/UA20900/25, становить 426919,47 грн (а.с. 55-61).

Вказана експертиза була проведена на підставі постанови Державної митної служби України про призначення експертизи у справі про порушення митних правил № 1616/UA20900/25 від 18.11.2025 (а.с. 63).

Постановою заступника начальника Львівської митниці Хомутянського В.В. від 09.12.2025 № 1616/UA20900/2025 ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч. 2 ст.471 МК України, та на нього накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 30 відсотків вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами, а саме, 127467,61 грн.

Не погодившись з визначеною митним органом вартістю вилученого у нього товару, і відповідно, з сумою накладеного штрафу, який визначається у відсотках від вартості товару, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції не ставив під сумнів повноваження митного органу на проведення і призначення відповідного дослідження, оскільки така експертиза відповідно до ст. 515 МК України не є судовою експертизою.

Суд першої інстанції вказав, що висновок №1420003400-1078, складений 28.11.2025 Спеціалізованою лабораторією з питань експертизи та досліджень Держмитслужби ДМС України, проведений уповноваженим органом, відповідає вимогам закону, є належним та допустимим доказом у справі про порушення митних правил. Разом з тим, суд наголосив, що заперечуючи проти порядку проведення визначення вартості товару, позивач не був позбавлений можливості надати докази на підтверження його вартості (рахунки-фактури, чеки, квитанції, тощо) чи звернутися до будь-якої експертної установи з приводу призначення експертизи, але цього не зробив.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до статті 486 МК України завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону.

Диспозицією ч.2 ст.471 МК України передбачено відповідальність за недекларування товарів (крім зазначених у частинах першій та/або третій цієї статті), що переміщуються через митний кордон України громадянами.

Згідно примітки до ст.471 МК України недекларуванням у цій статті вважається незаявлення громадянином за встановленою формою точних та достовірних відомостей, перелік яких визначений цим Кодексом, про товари, які переміщуються (пересилаються) таким громадянином через митний кордон України (у тому числі при проходженні (проїзді) ним каналом, позначеним символами зеленого кольору («зелений коридор»).

Відповідно до ч. 2 ст. 366 МК України канал, позначений символами зеленого кольору ("зелений коридор"), призначений для декларування шляхом вчинення дій громадянами, які переміщують через митний кордон України товари в обсягах, що не підлягають оподаткуванню митними платежами та не підпадають під встановлені законодавством заборони або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території і не підлягають письмовому декларуванню.

Частиною 1 ст. 374 Митного кодексу України визначено, що товари (за винятком підакцизних), сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 1000 євро, що ввозяться громадянами на митну територію України у ручній поклажі та/або у супроводжуваному багажі через пункти пропуску через державний кордон України, відкриті для повітряного сполучення, та товари (крім підакцизних), сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 500 євро та сумарна вага яких не перевищує 50 кг, що ввозяться громадянами на митну територію України у ручній поклажі та/або у супроводжуваному багажі через інші, ніж відкриті для повітряного сполучення, пункти пропуску через державний кордон України, не підлягають письмовому декларуванню (за винятком товарів, на які відповідно до статті 197 Митного кодексу України встановлено обмеження щодо переміщення громадянами через митний кордон України, і випадків, передбачених частиною другою цієї статті) та не є об`єктами оподаткування митними платежами.

Частиною 8 статті 374 Митного кодексу України встановлено, що товари (крім підакцизних), сумарна фактурна вартість яких перевищує еквівалент 10000 євро, що пересилаються (переміщуються) на митну територію України в міжнародних поштових відправленнях, міжнародних експрес-відправленнях, у ручній поклажі, супроводжуваному та несупроводжуваному багажі, а також товари (крім підакцизних), незалежно від їх фактурної вартості, що переміщуються на митну територію України у вантажних відправленнях, підлягають декларуванню та митному оформленню з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств, а також дозволів (ліцензій), сертифікатів відповідності чи свідоцтв про визнання відповідності у випадках, установлених законодавством України для суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, та оподатковуються ввізним митом за повними ставками Митного тарифу України і податком на додану вартість за ставкою, встановленою Податковим кодексом України.

Нормами ч.1 ст.458 МК України визначено, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Відповідно до норм ст. 495 МК України доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються, зокрема, протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів та іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді.

Колегія суддів наголошує, що, звертаючись до суду з цим позовом, позивач не заперечує своєї вини у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч. 2 статті 471 Митного кодексу України, лише не погоджується з розміром штрафу, накладеного на нього, у зв`язку з неправильним, на його думку, визначенням митним органом вартості ввезеного ним і незадекларованого товару.

Позивачем не оспорюються обставини справи, наведені в оскаржуваній постанові в частині перевезення та виявлення товару, його кількості, найменування, способу перетину митного кордону, а також особи, яка цей товар перевозила. Позивач фактично не заперечує факт вчинення порушення митних правил, але не погоджується з розміром стягнення.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що позивач, не заявивши за встановленою формою точних та достовірних відомостей про товари, перелік яких визначений Митним кодексом України, які переміщуються ним через митний кордон України (у тому числі при проїзді каналом, позначеним символами зеленого кольору (зелений коридор), вчинив порушення митних правил, передбачене ч. 2 статті 471 Митного кодексу України.

Частиною 1 ст. 511 МК України визначено, що товари - безпосередні предмети порушення митних правил та відповідні документи, необхідні як докази у справі про порушення митних правил, можуть тимчасово вилучатись, на підставі чого товар, був тимчасово вилучений протоколом про порушення митних правил та переданий на склад Львівської митниці.

Відповідно до норм ч.ч. 2, 3 ст. 357 Митного кодексу України дослідження (аналізи, експертизи) проводяться експертами спеціалізованого органу з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, чи його відокремленого підрозділу або інших експертних установ (організацій), призначених митним органом. Зазначені дослідження (аналізи, експертизи) проводяться з метою забезпечення здійснення митного контролю та митного оформлення і не є судовими експертизами.

Частинами 1, 2 ст. 515 Митного кодексу України встановлено, що експертиза призначається, якщо для з`ясування питань, що виникають у справі про порушення митних правил, виникла потреба у спеціальних знаннях з окремих галузей науки, техніки, мистецтва, релігії тощо. Зазначена експертиза не є судовою експертизою.

Експертиза проводиться експертами спеціалізованого органу з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, його відокремлених підрозділів та інших установ або окремими спеціалістами, які призначаються посадовою особою митного органу, у провадженні якої знаходиться справа про порушення митних правил. Особа, щодо якої порушено зазначену справу, має право на проведення за її рахунок незалежної експертизи.

Згідно норм ст. 516 Митного кодексу України, визнавши за необхідне проведення експертизи, посадова особа митного органу, у провадженні якої знаходиться справа про порушення митних правил, виносить постанову, у якій визначаються підстави для призначення експертизи, прізвище експерта або найменування спеціалізованого органу з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, його відокремленого підрозділу чи іншої відповідної установи, в якій має проводитися експертиза. У цій же постанові ставляться конкретні питання, які мають бути вирішені під час проведення експертизи, а також визначаються матеріали, що передаються у розпорядження експерта.

Як встановлено з матеріалів справи, митницею 18 листопада 2025 року винесено постанову про призначення експертизи у справі про порушення митних правил №1616/UA209000/2025 з метою встановлення вартості вилученого згідно з переліком товару, зазначеним у протоколі про порушення митних правил № 1616/UA20900/2025 від 10.11.2025.

Колегія суддів наголошує, що відповідно до пункту 3 Положення про СЛЕД Держмитслужби, затвердженого наказом Держмитслужби від 23.10.2019 № 18, у редакції наказу від 12.11.2019 № 29 (зі змінами), на СЛЕД Держмитслужби покладено завдання з проведення досліджень та здійснення експертної діяльності у митній сфері, а також здійснення відповідно до законодавства попередньої оцінки майна, вилученого, конфіскованого за порушення митного законодавства.

Отже, повноваження СЛЕД Держмитслужби на проведення експертизи в справах про порушення митних правил, в тому числі проведення товарознавчої експертизи із визначенням вартості вилученого майна, що є предметом правопорушення, закріплено Положенням про СЛЕД Держмитслужби, що відповідає вимогам МК України, з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001 № 2658-ІІІ.

Відповідно до ч. 14 розділу V наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження порядку взаємодії структурних підрозділів та територіальних органів Державної фіскальної служби України із Спеціалізованою лабораторією з питань експертизи та досліджень ДФС від 02.12.2016 № 1058, під час проведення досліджень (аналізів, експертиз) експертами застосовуються методи досліджень та методики проведення експертиз, які визначені в нормативно-правових актах та нормативно- технічних документах (міжнародні та національні стандарти, технічні умови, правила, норми, положення, інструкції рекомендації, переліки, науково-технічна та довідкова література, програмні продукти тощо). Обрання методу (методики) проведення досліджень (експертиз) належить до компетенції експерта.

Нормативне врегулювання форми висновку, складеного експертами СЛЕД Держмитслужби за результатами експертизи предметів правопорушення з метою визначення їх вартості визначено підзаконним нормативно-правовим актом головного органу у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію єдиної державної митної політики, а саме наказом Міністерства фінансів України від 02.12.2016 № 1058, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 26.12.2016 за №1693/29823.

Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що висновок про вартість товару, складений Спеціалізованою лабораторією з питань експертизи та досліджень Держмитслужби, зокрема, у даній справі - висновок від 28.11.2025 №1420003400-1078, є документом, що відповідно до Митного кодексу України встановлює оцінку майна, вилученого, конфіскованого за порушення митного законодавства.

Як вже було встановлено, згідно висновку експерта СЛЕД Держмитслужби від 28.11.2025 №1420003400-1078 вартість товару, тимчасово вилученого протоколом про порушення митних правил №1616/UA209000/2025, становить 426619,47 гривень.

Прзивач, не погоджуючись з визначеною митним органом вартістю вилученого у нього товару, будь-яких доказів ( документів ), які б підтверджували вартість виявлених у нього незадекларованих товарів, не надав, у зв`язку з чим митницею, відповідно до ст. ст. 515 - 516 МК України, була призначена товарознавча експертиза, проведення якої було доручено експертам СЛЕД Держмитслужби України.

Також позивач не скористався своїм правом на проведення незалежної експертизи.

Колегія суддів наголошує на дотриманні такого принципу адміністративного судочинства як змагальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 3 ст. 9 КАС України кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

Як встановлено з матеріалів справи та визнається сторонами, позивач не звертався до будь-якої експертної установи з приводу призначення експертизи та укладення з експертною установою договору на проведення незалежної товарознавчої експертизи.

Призначення іншої експертизи у разі незгоди позивача з висновком СЛЕД Держмитслужби не є обов`язком Державної митної служби, тому позивач мав самостійно ініціювати питання призначення іншої експертизи.

Отже, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що незалежна експертиза вилученого товару не була проведена виключно внаслідок бездіяльності позивача.

Також судом першої інстанції вірно встановлено і не спростовано позивачем, що у матеріалах справи відсутні докази щодо вартості та інших характеристик вказаного товару (акти придбання, товарні чеки, накладні, інвойси, тощо).

Наведені обставини унеможливлюють використати в якості об`єктів порівняння товарних пропозицій на ринку країни придбання товарів, а тому використання експертом в якості об`єктів порівняння товарних пропозицій на ринку України є правомірним. У висновку наявна детальна інформація щодо методології визначення вартості товару, джерел цінової інформації, врахування стану товарів, а також інших факторів, які могли б вплинути на об`єктивність визначення їх ринкової вартості.

Позивач, заперечуючи проти порядку проведення розрахунку вартості товару, не був позбавлений можливості надати докази на підтверження його вартості (рахунки-фактури, чеки, квитанції, тощо).

Враховуючи зазначене, апеляційний суд вважає, що митний орган виконав свій обов`язок щодо з`ясування всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, вчинив всі можливі дії з метою отримання доказів, відтак погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність оскаржуваної постанови.

При обґрунтуванні цієї постанови апеляційним судом також враховується п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, згідно якого обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й відрізних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За наведених обставин, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального або порушення норм процесуального права, що відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись статтями 286, 272, 310, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 22 травня 2026 року у справі № 343/603/26 – без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Л. П. Іщук

судді І. М. Обрізко

М.А. Пліш

Повне судове рішення складено 26 серпня 2026 року