Постанова від 25 серпня 2026 р. у справі №380/15259/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/15259/25 пров. № А/857/30135/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Обрізко І.М.,

суддів Іщук Л.П., Пліша М.А.,

за участю секретаря судового засідання Демчик Л.Р.,

за участю представника позивача Косендюк Я.О.,

за участю представника відповідача Штибель Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляційну скаргу Приватного підприємства «АГРОФІРМА «ДЗВОНИ» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2026 року, прийняте суддею Клименко О.М. у м. Львові, повний текст складено 27 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «АГРОФІРМА «ДЗВОНИ» до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в :

28.07.2025, Приватне підприємство «АГРОФІРМА «ДЗВОНИ» (далі – позивач, ПП) звернулося до суду із позовом до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області (далі – відповідач, ГУ ДПС), в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення (ППР) №17687/13 01-07-10 від 23.04.2025 (Форма «С») на суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) та/або пені 2755387,51 грн.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2026 в задоволенні позову відмовлено. Розподіл судових витрат не здійснено.

Суд виходив з того, що ГУ ДПС у Львівській області дотримано порядок призначення та проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП, а доводи останнього, що податковий орган провів перевірку без надіслання запиту всупереч вимогам, визначеним підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України, не знайшли свого підтвердження.

Суд також відхилив доводи позивача, що податковий орган посилається на постанову Правління НБУ від 24.02.2022 №18, однак не врахував, що такі заходи захисту як запровадження граничного строку розрахунку за експортно-імпортними операціями вже припинили свою дію під час розгляду справи, позаяк вказана Постанова № 18 та її зміни не підпадають під процедурні обмеження Закону №2473-VIII, адже ґрунтуються на спеціальних повноваженнях НБУ, обумовлених саме введенням воєнного стану.

Також, органом в межах спірних правовідносин є відповідач, а саме ГУ ДПС у Львівській області, який в межах проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ПП встановив факт порушення граничних строків розрахунків за операцією з імпорту (який позивач не спростовує), як наслідок нарахував за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності пеню у сумі 2755387,51 грн. Тож, твердження позивача, що стягнення пені вчинено неналежним суб`єктом, суд відхилив, як помилкове.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу, вказує на неповне з`ясування обставин справи та порушенням норм матеріального права, тому таке просить скасувати і задовольнити позов.

Вимоги обґрунтовує тим, що податковий орган провів перевірку без надіслання запиту, що суперечить вимогам, визначеним підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України.

Дія заходів захисту, запроваджених пунктом 14-1 Постанови № 18, не продовжувалась НБУ, як того вимагає ч. 2 ст. 12 Закону № 2473-VIII, а тому на думку позивача запроваджені заходи захисту у вигляді встановлення граничних строків проведення розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів припинили свою дію через 6 (шість) місяців після їх запровадження, тобто 9 січня 2023.

Також вказує на те, що за ч. 8 ст. 13 Закону № 2473-VIII передбачену частиною 5 ст. 13 цього Закону пеню за результатами перевірки стягує саме центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, а не ГУ ДПС як у даному випадку.

Стороною відповідача подано відзив на апеляційну скаргу з якого підтримуються мотиви судового рішення, а така вбачається безпідставною.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на підставі наказу ГУ ДПС у Львівській області від 18.03.2025 № 1811-ПП проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «АГРОФІРМА «ДЗВОНИ», з питань дотримання вимог Закону України від 21.06.2018 №2473-VIII «Про валюту і валютні операції» (далі як і раніше – Закон №2473-VIII) (із внесеними змінами) по зовнішньоекономічному договору від 18.06.2024 № 00054338, дата здійснення авансового платежу, 20.06.2024 на суму 537600,00 євро.

За результатами перевірки складено акт від 02.04.2025 №14758/13-01-07-10/30394156 (далі акт перевірки від 02.04.2025) у якому встановлено порушення позивачем ч. 3 ст. 13 Закону №2473-VIII з урахуванням пункту 14-2 постанови Національного банку від 24.02.2022 № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» (далі як і раніше – Постанова №18), а саме: порушення граничного строку розрахунку, встановленого НБУ по зовнішньоекономічному договору від 18.06.2024 № 00054338 (дата здійснення імпортної операції (попередня оплата) від 20.06.2024, укладеного з фірмою нерезидентом Van Aarsen International B.V. (Нідерланди) у сумі 537600,00 євро на 39 днів.

В подальшому, на підставі акта від 02.04.2025 № 14758/13-01-07-10/30394156 ГУ ДПС у Львівській області винесено ППР №17687/13-01-07-10 від 23.04.2025, яким за порушення ч. 3 ст. 13 Закону №2473-VIII, на підставі п.п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України та згідно із п.5 ст.13 Закону №2473-VIII застосовано суму пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД в розмірі 2755387,51 грн.

Розрахунок пені наведено в додатку № 2 до акта перевірки від 02.04.2025.

За наслідками оскарження спірного податкового повідомлення-рішення, скаргу позивача залишено без задоволення, а ППР №17687/13-01-07-10 від 23.04.2025, без змін.

Не погоджуючись із вказаним ППР, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ, відповідальність за порушення ними валютного законодавства встановлює Закон України «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018 № 2473-VIII (Закон № 2473-VIII, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Особливості встановлення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів урегульовані статтею 13 Закону № 2473-VIII.

Відповідно до частини 1 Закону № 2473-VIII, Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Згідно із частиною 3 Закону № 2473-VIII, у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).

Відповідно до ч.5 ст.13 Закону № 2473-VIII, порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

Правління Національного банку України постановою від 02 січня 2019 № 5 затвердило Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті (далі - Положення № 5).

Це Положення відповідно до пункту 1 розділу І визначає заходи захисту, запроваджені Національним банком України, порядок їх застосування (порядок здійснення валютних операцій в умовах запроваджених цим Положенням заходів захисту), а також порядок здійснення окремих операцій в іноземній валюті.

Згідно з пунктом 21 розділу ІІ Положення № 5 граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.

Також відповідно до статті 7 Закону України «Про Національний банк України» 24 лютого 2022 з метою забезпечення надійності та стабільності функціонування банківської системи Національний банк України прийняв постанову № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» (Постанова № 18).

Відповідно до пункту 14-2 Постанови № 18, граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 180 календарних днів та застосовуються до операцій, здійснених з 05 квітня 2022.

Отже, за загальним правилом імпорт товарів має здійснюватися у строки, зазначені у договорах, але не пізніше граничного строку розрахунків, встановленого Національним банком України, що обчислюється з дня здійснення авансового платежу (попередньої плати). З огляду на введення в Україні воєнного стану Національний банк України змінив граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту. Відповідно до указаних змін у період з 05 квітня 2022 такі строки становлять 180 календарних днів.

Отже, наведені норми законодавства установлюють чіткі граничні строки розрахунків за операціями з іноземним елементом, визначені Національним банком України, а у разі їх порушення передбачає нарахування пені як заходу відповідальності.

Так, ПП на виконання умов імпортного договору від 18.06.2024 №00054338, укладеного з фірмою-нерезидентом Van Aarsen International B.V. (Нідерланди), здійснено авансовий платіж нерезиденту з валютного рахунку № НОМЕР_1 , відкритого в АТ «ПРОКРЕДИТ БАНК», на загальну суму 537 600,00 євро згідно платіжної інструкції в іноземній валюті від 20.06.2024 №114 в сумі 537 600,00 євро. В призначенні платежу зазначено: FOR FEEDMILL EQUIPMENT INVOCE no. 5138006 date 18/06/24, CONTRACT 00054338 date 18/06/24/.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Закону 2473-VIII у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати). На порушення вказаної норми Закону 2473-VIII, з урахуванням пункту 142 Постанови № 18, валютні кошти в сумі 537 600,00 євро були повернуті нерезидентом Van Aarsen International B.V., (Нідерланди) 24.01.2025 на рахунок ПП №1832098400000260 08210392713, відкритий в АТ «ПРОКРЕДИТ БАНК», з порушенням граничних строків розрахунків згідно платіжної інструкції в іноземній валюті від 24.01.2025 № 510322882 в сумі 537 600,00 євро. В призначенні платежу зазначено: повернення по контракту 00054338 date 18/06/24 _35211919-Netherlands-Van Aarsen International B.V.-REFUND DOWN PAYMENT 00054338 AS AGREED. Кількість днів прострочення становить – 39 днів; Зведені дані по договору від 18.06.2024 № 00054338, укладеному з фірмою нерезидентом Van Aarsen International B.V. (Нідерланди), відображено в Додатку № 1.

На підставі ч. 5 ст. 13 Закону № 2473 ГУ ДПС у Львівській області нараховано пеню за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у сумі 2 755 387,51 грн (537 600,00 х 43,8064 х 39 х 0,3 %).

В межах спірних правовідносин ПП не спростовує і не заперечує факт порушення граничних строків розрахунків.

Разом з тим, як у позові та і у апеляційній скарзі сторона позивача вказує на те, що податковий орган провів перевірку без надіслання запиту, що суперечить вимогам, визначеним підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України, а відтак відсутніми були підстави для проведення перевірки.

Відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка може бути проведена у разі отримання податкової інформації, що свідчить про можливе порушення платником податків вимог податкового або валютного законодавства, якщо платник не надасть пояснення та їх документальне підтвердження або якщо надані пояснення не усувають встановлених контролюючим органом сумнівів щодо наявності порушень.

Підставою для призначення перевірки у нашому випадку стала отримана контролюючим органом податкова інформація від Національного банку України щодо виявлених фактів порушення ПП встановлених Національним банком України граничних строків розрахунків за зовнішньоекономічним договором від 18.06.2024 № 00054338.

Матеріалами справи підтверджується факт дотримання контролюючим органом вимог податкового законодавства щодо направлення платнику податків запиту про надання інформації та документального підтвердження. Так, ГУ ДПС у Львівській області направило ПП запит від 30.01.2025 № 2809/6/13-01 07-10-16 про надання інформації та її документального підтвердження, який був вручений позивачу 19.02.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0601111556508. Також встановлено, що позивач скористався своїм правом на надання пояснень та документів і листом від 03.03.2025 № 0303/01 надав відповідь на зазначений запит контролюючого органу.

Отже, сам факт надання позивачем відповіді на запит додатково підтверджує його належне отримання та спростовує доводи про недотримання контролюючим органом вказаної вище процедури. Відтак доводи з цього приводу є непідтвердженими і спростовані матеріалами справи.

З приводу доводів апелянта, що податковий орган посилається на Постанову №18, однак не врахував, що такі заходи захисту як запровадження граничного строку розрахунку за експортно-імпортними операціями вже припинили свою дію, то апеляційний суд вказує на наступне.

Так, Постанова № 18 є спеціальним нормативно-правовим актом, ухваленим саме на виконання визначених статтею 7 Закону України «Про Національний банк України» функцій, які наділяють НБУ повноваженнями визначати особливості функціонування банківської системи в умовах воєнного стану. Такий підхід підтверджується правовою природою функцій НБУ за статтею 7 Закону України «Про Національний банк України». У редакції, чинній з 17 березня 2022, пункт 20 цієї статті дозволяє НБУ визначати особливості функціонування не лише банківської системи, а й діяльності інших фінансових установ, а також валютного нагляду в умовах воєнного стану.

Постанова № 18, зокрема її пункт 14-2, є реалізацією цих спеціальних повноважень, спрямованих на адаптацію регуляторних механізмів до надзвичайних обставин, що виникли у зв`язку з введенням воєнного стану в Україні. При цьому пункт 21 Постанови № 18 підкреслює її спеціальний характер, фактично визначаючи, що протягом дії воєнного стану інші нормативно-правові акти НБУ, включно з Постановою № 5, застосовуються лише в тій частині, що не суперечить Постанові № 18. Це додатково підтверджує її пріоритетність і винятковість у регулюванні валютних питань за умов воєнного стану. Постанова №18 та подальші внесені до неї постановами № 68, № 113 і № 142 зміни не запроваджували нові заходи захисту, у спосіб передбачений статтею 12 Закону 2473-VIII. Отже, норми запроваджені Постановою № 18, установили спеціальні правила, які враховують умови воєнного стану. Пункт 14-2 Постанови № 18 (який введений постановою № 68 від 4 квітня 2022 та змінений постановами № 113 від 7 червня 2022 і № 142 від 7 липня 2022), не скасував загальний строк розрахунків у 365 днів, визначений Постановою № 5, а встановив конкретні, коротші строки (спочатку 90, потім 120, а згодом 180 календарних днів) саме для операцій, здійснених з 5 квітня 2022.

Подібні підходи практикує Верховний Суд у постановах від 13 березня 2025 в справі № 560/19941/23; від 18 березня 2026 в справі № 320/9656/23; від 27 лютого 2025 в справі №520/2941/24.

Отже суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що Постанова № 18 та її зміни не підпадають під процедурні обмеження Закону № 2473-VIII, адже ґрунтуються на спеціальних повноваженнях НБУ, обумовлених саме введенням воєнного стану, а відтак доводи апеляційної скарги в цій частині безпідставні.

Одним із доводів апеляційної скарги є твердження позивача про те, що пеня за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності нарахована неналежним суб`єктом владних повноважень, оскільки відповідно до ч.8 ст. 13 Закону № 2473-VIII таким суб`єктом визначено виключно ДПС України, без зазначення територіальних органів.

Подібна трактовка зазначеної норми матеріального права стороною позивача обґрунтовано відхилена судом першої інстанції.

Так, відповідно до частини першої статті 11 Закону № 2473-VIII, валютний нагляд в Україні здійснюється органами валютного нагляду та агентами валютного нагляду. Органами валютного нагляду відповідно до цього Закону є Національний банк України та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Ч. 4 ст. 11 Закону № 2473-VIII передбачає, що органи валютного нагляду в межах своєї компетенції здійснюють нагляд за дотриманням резидентами та нерезидентами валютного законодавства. Згідно частини шостої вказаної статті Закону, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, здійснює валютний нагляд за дотриманням резидентами (крім уповноважених установ) та нерезидентами вимог валютного законодавства. Частиною п`ятою статті 13 Закону № 2473-VIII встановлена відповідальність за порушення встановлених строків розрахунків.

Згідно ч. 8 ст. 13 Закону № 2473-VIII, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, за результатами перевірки стягує у встановленому законом порядку з резидентів пеню, передбачену частиною п`ятою вказаної статті Закону.

Отже, положеннями Закону № 2473-VIII не врегульовано процедуру прийняття рішення про нарахування пені, як виду адміністративно - господарської санкції за порушення строків проведення розрахунків в іноземній валюті, а такий порядок унормований положеннями Податкового кодексу України.

Так, підпунктом 19-1.1.4 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України встановлено, що на контролюючі органи, що визначені підпунктом 41.1.1. пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу покладено функцію зі здійснення контролю за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті. Відповідно до підпункту 41.1.1. пункту 41.1 статті 41 ПК України контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.

Відповідно до підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення, у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Отже, контролюючий (податковий) орган здійснює контроль за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті та у разі встановлення порушень таких строків нараховує пеню у визначених розмірах. Таким органом в межах спірних правовідносин є відповідач, а саме ГУ ДПС у Львівській області, який в межах проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ПП встановив факт порушення граничних строків розрахунків за операцією з імпорту (який позивач не спростовує), як наслідок нарахував за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності пеню у сумі 2755387,51 грн.

Відтак, згідно з Податковим кодексом України та Положеннями про ДПС та її територіальні органи, Головні управління ДПС на місцях є правонаступниками відповідних податкових органів, мають статус контролюючого органу та здійснюють повноваження з контролю за дотриманням валютного законодавства.

Також в контексті досліджуваного питання, апеляційний суд звертає увагу на численні судові рішення прийняті Верховним Судом у справах за позовами господарюючих суб`єктів до ГУ ДПС у регіонах щодо скасування податкових повідомлень-рішень про нарахування пені за ст. 13 Закону № 2473-VIII, проте жодного разу не визнавали ГУ ДПС неналежним суб`єктом лише на тій підставі, що рішення прийняте обласним управлінням, а не центральним органом.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм, висновків Верховного Суду з подібних правовідносин та фактичних обставин справи.

При обґрунтуванні цієї постанови суд апеляційної інстанції також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Пронін проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відтак, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на результат вирішення апеляційної скарги та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «АГРОФІРМА «ДЗВОНИ» залишити без задоволення, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2026 року у справі №380/15259/25 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя І. М. Обрізко

судді Л. П. Іщук

М.А. Пліш

Повне судове рішення складено 26.08.2026.