Постанова від 25 серпня 2026 р. у справі №380/21802/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/21802/25 пров. № А/857/11853/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Пліша М.А.,

суддів Іщук Л.П., Обрізка І.М.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Львові на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2026 року (головуючий суддя Брильовський Р.М., м. Львів) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові щодо не зарахування ОСОБА_1 до стажу служби (роботи) в Державному бюро розслідувань, що дає право на встановлення доплати за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, стажу служби ОСОБА_1 в податковій міліції з 14 серпня 2018 року по 17 березня 2021 року;

- зобов`язати Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Львові зарахувати до стажу служби (роботи) ОСОБА_1 в Державному бюро розслідувань, що дає право на встановлення доплати за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, стаж його служби в податковій міліції з 14 серпня 2018 року по 17 березня 2021 року.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2026 року позов задоволено повністю.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові оскаржило його в апеляційному порядку, просить рішення суду скасувати та в позові відмовити.

В апеляційній скарзі зазначає, що на розгляд Комісії ТУ ДБР у м. Львові 02.10.2025 надійшов рапорт позивача, в якому останній просив зарахувати його стаж служби в податковій міліції з 14.08.2018 по 17.03.2021 до стажу служби (роботи) в ДБР, який дає право на доплату за вислугу років, посилаючись при цьому на позицію викладену у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 07.10.2020 у справі № 826/16143/18 якою, на його думку, прирівняно статус позивача, що проходив службу в органах податкової міліції, до статусу осіб, що перебували на службі в органах внутрішніх справ України. В ході розгляду рапорту позивача, в протоколі від 09.10.2025 № 5дск Комісія ТУ ДБР у м. Львові установила, що дійсно в матеріалах особової справи позивача наявні документи, які підтверджують службу в органах податкової міліції у період з 14.08.2018 по 17.03.2021.

В ході розгляду рапорту позивача, в протоколі від 09.10.2025 № 5дск Комісія ТУ ДБР у м. Львові установила, що дійсно в матеріалах особової справи позивача наявні документи, які підтверджують службу в органах податкової міліції у період з 14.08.2018 по 17.03.2021.

Проте Комісія ТУ ДБР у м. Львові дійшла висновку про відсутність правових підстав для зарахування ОСОБА_1 до стажу служби в ДБР період проходження ним служби в органах податкової міліції (про що проінформовано ОСОБА_1 листом від 16.10.2025 №12-06-16/162-25), ураховуючи наступне.

На думку скаржника суд першої інстанції у даному випадку допустив неправильне застосування закону, вказавши про поширення на спірні правовідносини приписів частини 2 статті 78 Закону України «Про Національну поліцію» та помилково застосував вказані норми, адже правові підстави для зарахування ОСОБА_1 до стажу служби (роботи) в ДБР стажу служби в податковій міліції з 14.08.2018 по 17.03.2021 були відсутні.

Скаржник вважає, що відсутні будь-які підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки спірне рішення ТУ ДБР у м. Львові прийняте на підставі та у відповідності до норм чинного законодавства, а також закріпленим у статті 2 КАС України критеріям правомірності рішень суб`єкта владних повноважень.

Згідно п. 3 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних міркувань.

Як встановлено судом першої інстанції, згідно з Витягом з наказу від 17 березня 2021 року №136-о/с/ДСК ОСОБА_1 прийнято на службу на посаду начальницького складу Державного бюро розслідувань та призначено як переможця конкурсу з 18 березня 2021 року на посаду оперуповноваженого оперативного відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові.

Відповідно до витягу з наказу від 13 травня 2025 року № 54-ос/ДСК призначено капітана Державного бюро розслідувань ОСОБА_1 , як переможця конкурсу у порядку просування по службі з 14 травня 2025 року, на посаду старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах Територіального управління державного бюро розслідувань, розташоване у місті Львові.

Позивач 02.10.2025 направив рапорт до Територіального управління державного бюро розслідувань, розташоване у місті Львові про зарахувати його стаж служби в податковій міліції з 14.08.2018 по 17.03.2021 до стажу служби (роботи) в ДБР, який дає право на доплату за вислугу років.

Протоколом від 09.10.2025 № 5дск Комісія з обчислення та встановлення стажу служби особами рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань, який надає діє право на отримання доплати за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки розглянула вказаний рапорт. За результатом розгляду повідомлено про те, що дійсно в матеріалах особової справи позивача наявні документи, які підтверджують службу в органах податкової міліції у період з 14.08.2018 по 17.03.2021. Разом із цим, Комісія констатувала, що пп.2.2.2. пункту 2.2 розділу 2 Інструкції передбачено, що до стажу служби, зараховуються періоди, визначені частиною другою статті 78 Закону України «Про Національну поліцію», та час проходження служби в Державному бюро розслідувань на посадах рядового та начальницького складу. Приписами частини другої статті 78 Закону «Про Національну поліцію» закріплено вичерпний перелік видів служб та часу роботи, які зараховуються до Стажу служби, і служба в підрозділах податкової поліції в цьому переліку відсутня. Відтак, Комісія ухвалила рішення про відсутність правових підстав для зарахування позивачу вказаного трудового стажу.

Згідно з Довідкою від 22.10.2025 №12-06-16/165-25 ОСОБА_1 з 18 березня 2021 року проходить службу в Державному бюро розслідувань, з 14 травня 2025 року по теперішній час проходить службу на посаді начальницького складу Державного бюро розслідувань у Територіальному управлінні державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові.

Постановляючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, відмовляючи позивачу у відповідних вимогах про зарахування стажу роботи в податковій міліції до стажу роботи в ДБР, зазначив, що приписами частини другої статті 78 Закону України «Про Національну поліцію» закріплено вичерпний перелік видів служб та часу роботи, які зараховуються до стажу служби, і служба в підрозділах податкової міліції в цьому переліку відсутня.

Водночас суд першої інстанції звернув увагу, що відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 07.10.2020 у справі № 826/16143/18, Суд погодився із висновком судів попередніх інстанцій щодо тотожності правового статусу служби в органах внутрішніх справ і служби в органах податкової міліції, вказавши, що, визначаючи наявність чи відсутність права на зарахування спірного стажу служби, необхідно враховувати не підпорядкування органів державної влади, а суть діяльності особи, функції, які нею виконувались, та визначення чинним на момент проходження служби законодавством статусу такої служби.

Чинним на час проходження позивачем служби в податковій міліції та виникнення спірних правовідносин законодавством статус осіб, які проходили службу в податковій міліції, прирівнювався до статусу осіб, які перебували на службі в органах внутрішніх справ, а відповідно до пункту 3 частини другої статті 78 Закону №580-VIII, до стажу служби в поліції зараховується служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені і у постанові Верховного Суду від 13.08.2021 у справі №440/1564/20.

Беручи до уваги висновки Верховного Суду, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що стаж служби позивача у податковій міліції з 14 серпня 2018 року по 17 березня 2021 року підлягає зарахуванню до стажу проходження служби в поліції, відповідно, як наслідок, і до стажу служби в ДБР, який дає право на встановлення доплати за вислугу років і надання додаткової оплачуваної відпустки.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Згідно із положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Правові основи організації та діяльності Державного бюро розслідувань визначає Закон України «Про Державне бюро розслідувань» від 12.11.2015 № 794-VIII (Закон № 794-VIII).

Відповідно ч. 1 ст. 1 Закону № 794-VIII Державне бюро розслідувань є державним правоохоронним органом, на який покладаються завдання щодо запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування кримінальних правопорушень, віднесених до його компетенції.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 794-VIII визначено, що систему Державного бюро розслідувань складають центральний апарат, територіальні управління, спеціальні підрозділи, навчальні заклади та науково-дослідні установи. У складі Державного бюро розслідувань діють слідчі, оперативні підрозділи, підрозділи внутрішнього контролю та інші підрозділи.

Відповідно до положень ст. 14 Закону № 794-VIII до працівників Державного бюро розслідувань належать особи рядового і начальницького складу, державні службовці та особи, які уклали трудовий договір (контракт) із Державним бюро розслідувань. Служба в Державному бюро розслідувань є державною службою особливого характеру, що полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України. Час проходження служби в Державному бюро розслідувань зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби відповідно до закону.

Відповідно до положень ст. 19 Закону № 794-VIII держава забезпечує соціальний захист працівників Державного бюро розслідувань відповідно до Конституції України, цього Закону та інших актів законодавства. Особи рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань користуються соціальними гарантіями відповідно до Закону України "Про Національну поліцію" та інших законів України з урахуванням положень, встановлених цим Законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII (Закону №580-VIII) Національна поліція України (поліція) це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.

За приписами ст. 59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Час проходження служби в поліції зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 78 Закону №580-VIII стаж служби в поліції дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки. До стажу служби в поліції зараховуються: 1) служба в поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду; 2) військова служба в Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту; 3) служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду; 4) час роботи у Верховній Раді України, місцевих радах, центральних і місцевих органах виконавчої влади із залишенням на військовій службі, на службі в органах внутрішніх справ України або на службі в поліції; 5) час роботи в органах прокуратури і суді осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих, а також служба у Службі судової охорони; 6) дійсна військова служба в Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР.

За приписами ст. 348 розділу XVIII-2 «Податкова міліція» (чинного до 25.09.2021) Податкового кодексу України (ПК України) податкова міліція складається із спеціальних підрозділів по боротьбі з податковими правопорушеннями, що діють у складі відповідних контролюючих органів, і здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, виконує оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції (п. 348.1). Завданнями податкової міліції є: запобігання кримінальним та іншим правопорушенням у сфері оподаткування та бюджетній сфері, їх розкриття, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення; розшук осіб, які переховуються від слідства та суду за кримінальні та інші правопорушення у сфері оподаткування та бюджетній сфері; запобігання і протидія корупції у контролюючих органах та виявлення її фактів; забезпечення безпеки діяльності працівників контролюючих органів, захисту їх від протиправних посягань, пов`язаних з виконанням службових обов`язків (п. 348.2).

Відповідно до п. 353.1 ст. 353 розділу XVIII-2 «Податкова міліція» (чинного до 25.09.2021) ПК України особи начальницького і рядового складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.

Відповідно до п. 356.1 ст. 356 розділу XVIII-2 «Податкова міліція» (чинного до 25.09.2021) ПК України держава гарантує правовий та соціальний захист осіб начальницького і рядового складу податкової міліції та членів їхніх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені Законом України "Про Національну поліцію" та Законом України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист".

У ч. 4 ст. 78 Закону №580-VIII зазначено, що порядок обчислення вислуги років у поліції встановлює Кабінет Міністрів України.

Приписами підпунктів 3-6 пункту 7 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №580-VIII зобов`язано Кабінет Міністрів України в місячний строк: прийняти нормативно-правові акти, що випливають із цього Закону; привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; забезпечити перегляд і приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом; забезпечити прийняття міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів, що випливають із цього Закону.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їхніх сімей» від 23.12.2015 №900-VIII, який набрав чинності 29.12.2015, пункт 15 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №580-VIII доповнено абзацами другим і третім такого змісту: «За колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб. Право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію»».

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 №509-XII (який був чинним до 20.11.2012; Закон №509-XII) податкова міліція складається із спеціальних підрозділів по боротьбі з податковими правопорушеннями, що діють у складі відповідних органів державної податкової служби, і здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, виконує оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції. Завданнями податкової міліції є: запобігання злочинам та іншим правопорушенням у сфері оподаткування, їх розкриття, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення; розшук платників, які ухиляються від сплати податків, інших платежів; запобігання, виявлення та припинення корупційних правопорушень в органах державної податкової служби; забезпечення безпеки діяльності працівників органів державної податкової служби, захисту їх від протиправних посягань, пов`язаних з виконанням службових обов`язків.

У ст. 21 Закону №509-XII, яка визначала повноваження податкової міліції, зазначено, що податкова міліція відповідно до покладених на неї завдань: приймає і реєструє заяви, повідомлення та іншу інформацію про злочини і правопорушення, віднесені до її компетенції, здійснює в установленому порядку їх перевірку і приймає щодо них передбачені законом рішення; здійснює відповідно до закону оперативно-розшукову діяльність, досудову підготовку матеріалів за протокольною формою, а також проводить дізнання та досудове (попереднє) слідство в межах своєї компетенції, вживає заходів до відшкодування заподіяних державі збитків; виявляє причини і умови, що сприяли вчиненню злочинів та інших правопорушень у сфері оподаткування, вживає заходів до їх усунення; забезпечує безпеку діяльності органів державної податкової служби та їх працівників, а також захист працівників від протиправних посягань, пов`язаних з виконанням ними службових обов`язків; запобігає, виявляє, припиняє корупційні правопорушення працівників органів державної податкової служби; складає протокол про вчинення корупційного правопорушення відповідно до закону; збирає, аналізує, узагальнює інформацію щодо порушень податкового законодавства, прогнозує тенденції розвитку негативних процесів кримінального характеру, пов`язаних з оподаткуванням (ч. 1).

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону №509-XII особи начальницького складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького складу органів внутрішніх справ.

Згідно зі ст. 26 Закону №509-XII держава гарантує правовий і соціальний захист осіб начальницького складу податкової міліції та членів їх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20-23 Закону України «Про міліцію» та Законом України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист».

В даному ж випадку, спірні правовідносини між сторонами склались з приводу незарахування відповідачем стажу служби позивача в органах податкової міліції до стажу служби в поліції та, відповідно, до стажу служби в ДБР. Такий стаж впливає на встановлення позивачу надбавки за вислугу років і надання додаткової оплачуваної відпустки.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, зокрема трудовою книжкою від 01.07.2013 серії НОМЕР_1 , проходження позивачем служби в органах податкової міліції у період з 14 серпня 2018 року по 17 березня 2021 року (у Головному управлінні ДФС у Львівській області).

Разом з цим відповідач, відмовляючи позивачу у відповідних вимогах про зарахування стажу роботи в податковій міліції до стажу роботи в ДБР, зазначив, що приписами частини другої статті 78 Закону України «Про Національну поліцію» закріплено вичерпний перелік видів служб та часу роботи, які зараховуються до стажу служби, і служба в підрозділах податкової міліції в цьому переліку відсутня.

Відповідно до частини другої статті 19 Закону № 794-VIII особи рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань користуються соціальними гарантіями відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» та інших законів України з урахуванням положень, встановлених цим Законом.

У свою чергу, згідно з пунктом 3 частини другої статті 78 Закону №580-VIII до стажу служби в поліції зараховується служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу.

Водночас, приписами статей 353, 356 розділу XVIII-2 «Податкова міліція» (чинного до 25.09.2021) ПК України визначено, що особи начальницького і рядового складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ; на них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20-23 Закону України «Про міліцію» та Законом України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист».

Проходження служби особами начальницького складу податкової міліції у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, передбачалося також частиною першою статті 24 Закону №509-XII.

При цьому як підставно зазначив суд першої інстанції, що питання наявності правових підстав для зарахування поліцейському стажу служби в органах податкової міліції до стажу служби в поліції вже досліджувалося Верховним Судом.

Так, 07.10.2020 Верховний Суд ухвалив постанову в справі №826/16143/18 за схожих фактичних обставин справи і правового регулювання спірних відносин.

У наведеній постанові, проаналізувавши повноваження, завдання та функції податкової міліції та відповідних підрозділів поліції, Верховний Суд дійшов висновку, що ці органи здійснюють оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції. Враховуючи зазначене, Суд погодився із висновком судів попередніх інстанцій щодо тотожності правового статусу служби в органах внутрішніх справ і служби в органах податкової міліції, вказавши, що визначаючи наявність чи відсутність права на зарахування спірного стажу служби, необхідно враховувати не підпорядкування органів державної влади, а суть діяльності особи, функції, які нею виконувалися.

У контексті спірних правовідносин у справі №380/7750/20 (постанова від 31.03.2021) Верховний Суд дійшов висновку, що чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством статус осіб, які проходили службу в органах податкової служби України, прирівнювався до статусу осіб, які перебували на службі в органах внутрішніх справ України.

Відтак, чинним на час проходження позивачем служби в податковій міліції та виникнення спірних правовідносин законодавством статус осіб, які проходили службу в податковій міліції, прирівнювався до статусу осіб, які перебували на службі в органах внутрішніх справ, а відповідно до пункту 3 частини другої статті 78 Закону №580-VIII, до стажу служби в поліції зараховується служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу.

Аналогічний правовий підхід застосовано Верховним Судом в постановах від 13.08.2021 у справі №440/1564/20, від 11.11.2021 у справі №280/1546/21, від 02.06.2022 у справі № 280/8419/20.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд констатує, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що стаж служби позивача у податковій міліції з 14 серпня 2018 року по 17 березня 2021 року підлягає зарахуванню до стажу проходження служби в поліції, відповідно, як наслідок, і до стажу служби в ДБР, який дає право на встановлення доплати за вислугу років і надання додаткової оплачуваної відпустки.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Львові залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2026 року у справі №380/21802/25– без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя М.А. Пліш

судді Л. П. Іщук

І. М. Обрізко