Рішення від 26 серпня 2026 р. у справі №584/1365/26 — Путивльський районний суд Сумської області

Справа № 584/1365/26

Провадження № 2-а/584/34/26

РІШЕННЯ

Іменем України

27.08.2026 Путивльський районний суд Сумської області

у складі: головуючого - судді Данік Я.І.,

за участю: секретаря – Кравченко А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Путивль за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,

встановив:

Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом і свої вимоги обґрунтовує тим, що 5 травня 2026 року т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 склав постанову №825 про адміністративне правопорушення, якою позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн.

Відповідно до змісту постанови, ОСОБА_1 під час дії особливого періоду (який настав з моменту оприлюднення Указу Президента України №303/2014 від 17 березня 2014 року і діє до теперішнього часу), у порушення вимог абз.4 ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Закону України №4235-ІХ від 12 лютого 2025 року, абз.4 ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» не пройшов медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби вчасно.

Позивач вважає, що притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, є протиправним та необґрунтованим, оскільки він був необізнаний про дату, час та місце розгляду справи. Крім того, відповідачем не надано належних та допустимих доказів того, що у позивача був обов`язок для проходження медичного огляду до 2 травня 2026 року. Також зазначив, що у оспорюваній постанові міститься відмітка про набрання постановою законної сили, однак відсутні докази направлення її позивачу. Оскільки т.в.о.начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 при розгляді постанови про адміністративне правопорушення повно та всебічно не з`ясував усі обставини справи та не надав жодного доказу наявності адміністративного правопорушення, позивач просить визнати цю постанову протиправною та скасувати, а провадження у справі закрити.

Представник відповідача подав відзив на позов, в якому позов не визнав, та зазначив, що відповідно до облікових даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (АІСТ «Оберіг») ОСОБА_1 у графі «Відомості про медичний огляд» в обліковій картці інформація відсутня, і відповідно до п.2 Розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких Законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» ОСОБА_1 зобов`язаний був до 5 червня 2025 року пройти медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Крім того, зазначив, що позивач був сповіщений про розгляд справи при складанні протоколу, що підтверджується підписами свідків, оскільки він відмовився від підписання протоколу про адміністративне правопорушення (а.с.18-21).

Позивач подав додаткові пояснення, у яких зазначив, що представник відповідача щодо обов`язку проходження медичного огляду до 5 червня 2025 року посилається на норми п.2 Розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких Законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», однак ці норми стосуються осіб, визнаних обмежено придатними, однак відповідного статусу він не має, а представником відповідача не надано доказів, що він є обмежено придатним. Також зазначив, що був необізнаний про дату, час та місце розгляду справи, а підписи свідків у протоколі про адміністративне правопорушення підтверджують лише факт відмови підпису вказаного протоколу та отримання його копії. Крім того зазначив, що представник відповідача не надав доказів вручення чи направлення оспорюваної постанови позивачу (а.с.32-33).

Позивач у судове засідання не з`явився, подав письмову заяву про підтримання позову, справу просив розглядати у його відсутність (а.с.36).

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином (а.с.35).

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Як убачається з матеріалів справи, 2 травня 2026 року ОСОБА_1 було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_1 за порушення військового обліку, а саме: непроходження (відмова від проходження) військово-лікарської комісії (п.2 Розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких Законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист») (а.с.26зв.,27,28).

2 травня 2026 року уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 в присутності ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення №825, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП, відносно останнього, за фактом того, що ОСОБА_1 під час дії особливого періоду (який настав з моменту оприлюднення Указу Президента України №303/2014 від 17 березня 2014 року і діє до теперішнього часу), у порушення вимог абз.4 ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Закону України №4235-ІХ від 12 лютого 2025 року, абз.4 ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» не пройшов медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби вчасно (а.с.25зв.-26)

При складанні вказаного протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 відмовився від підписання протоколу та отримання його копії, що підтверджується підписами свідків.

У той же час у вказаному протоколі відсутній підпис ОСОБА_1 (а у разі відмови – свідків), про оповіщення про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення.

5 травня 2026 року т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення №825 відносно ОСОБА_1 , за ч.3 ст.210-1 КУпАП про накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн. по справі про адміністративне правопорушення, за те, що ОСОБА_1 під час дії особливого періоду (який настав з моменту оприлюднення Указу Президента України №303/2014 від 17 березня 2014 року і діє до теперішнього часу), у порушення вимог абз.4 ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Закону України №4235-ІХ від 12 лютого 2025 року, абз.4 ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» не пройшов медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби вчасно (а.с.10).

Як вбачається із тексту вказаної постанови, відомості про направлення її поштою ОСОБА_1 відсутні.

Постановою від 11 серпня 2026 року відкрито виконавче провадження №81713101 щодо виконання постанови №825 від 5 травня 2026 року (а.с.11), а постановою від 11 серпня 2026 року накладено арешти на всі рахунки ОСОБА_1 (а.с.12).

З цим порушенням позивач не згоден, про що він зазначає в адміністративному позові.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Частиною 3 ст.210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період.

Відповідно до абз.3 ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані: проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Згідно з абз.4 ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно.

Постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30 грудня 2022 року затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі за текстом - Порядок № 1487, у редакції від 16.01.2025). Він визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, органами військового управління, військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності, а також визначає особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном.

Пунктом 19 Порядку №1487 визначено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти, винні в порушенні вимог правил військового обліку, несуть відповідальність згідно із законом.

Пунктом 1 Додатка 2 до Порядку №1487 передбачено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти, зокрема, але не виключно, повинні: 4) проходити медичний огляд та лікування в закладах охорони здоров`я згідно з рішеннями комісій з питань взяття на військовий облік, направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарських комісій районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я СБУ, а у розвідувальних органах - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії розвідувальних органів.

Верховна Рада України 11 квітня 2024 року прийняла Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку" (далі - Закон № 3633-ІХ), який набрав чинності 18 травня 2024 року.

Підпунктом 1 пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №3633-ІХ установлено, що під час дії Указу Президента України "Про загальну мобілізацію" від 24 лютого 2022 року №65/2022, затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про загальну мобілізацію" від 3 березня 2022 року №2105-IX, громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані у разі перебування на території України - шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста (за наявності).

Також, 4 травня 2024 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» №3621-IX від 21 березня 2024 року.

Цим документом із положень законодавства про військовий обов`язок і військову службу виключено такі визначення як «обмежено придатний до військової служби» та «непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час».

Пунктом 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3621-IX у первісній редакції було установлено, що громадяни України, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом, протягом дев`яти місяців з дня набрання чинності цим Законом підлягають повторному медичному огляду з метою визначення придатності до військової служби.

Законом № 4235-IX від 12 лютого 2025 року, що набрав чинності 15 лютого 2025 року, до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3621-IX внесено зміни, якими встановлено, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

За визначенням у Законі України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Особливий період в Україні розпочався з 17 березня 2014 року, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17 березня 2014 року №303/2014 «Про часткову мобілізацію».

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває на теперішній час.

Відповідно до ст.235 КУпАП розгляд справ про адміністративне правопорушення, передбачене ст.210-1 КУпАП, віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, від імені яких розглядати справи мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Згідно зі ст.ст.7, 245 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови.

Європейський суд з прав людини вказав, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (рішення у справі «Каракуця проти України», заява №18986/06, від 16 лютого 2017 року).

Відповідно до ст.251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст.268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому, особа вважається невинуватою до тих пір, поки її вина не буде доказана у встановленому законом порядку. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст.62 Конституції України).

У зв`язку із застосуванням даного принципу саме відповідач, як особа, що виявила факт адміністративного правопорушення, повинна довести наявність події і складу адміністративного правопорушення та винуватість особи, тобто наявність законних підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Частинами 1-3 ст.283 КУпАП передбачено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Крім того, відповідно до ст.ст. 9, 77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. При цьому, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У відповідності зі ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів та показаннями свідків.

Відповідно до ч.1 ст.73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Крім того, згідно зі ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов`язку суд витребовує названі документи та матеріали.

Суд може збирати докази з власної ініціативи відповідно до ч.4 ст.9 КАС України.

Оцінка доказів здійснюється судом за правилами ст.90 КАС України, відповідно до приписів якої суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З наданих суду доказів неможливо встановити підставу притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП, оскільки обов`язок пройти повторний медичний огляд до 5 червня 2025 року, передбачений п.2 Розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких Законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» стосується осіб, які визнані обмежено придатними, однак представником відповідача не надано належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 був визнаний обмежено придатним і мав обов`язок до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби.

Також відсутні докази того, що позивач був сповіщений про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, а також докази направлення оспорюваної постанови позивачу.

Це дає підстави для висновку про порушення відповідачем процедури притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

В силу ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою,з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, аналіз викладених правових норм та обставин справи, з урахуванням встановлених порушень при притягненні до адміністративної відповідальності позивача, дає підстави для висновку про те, що оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 3 статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП у виді штрафу в сумі 17000 грн., а справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст.210-1 КУпАП слід закрити.

У зв`язку із задоволенням позовних вимог ОСОБА_1 підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 665 грн. 60 коп.

Керуючись ч.3 ст.210-1, ст.ст.222, 251, 258, 280 КУпАП, ст.ст.2, 5-9, 72-77, 90, 243- 246, 250, 271, 286 КАС України,

вирішив:

Позов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення задовольнити.

Скасувати постанову №825 від 5 травня 2026 року у справі про адміністративне правопорушення, винесену т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП у виді штрафу в сумі 17000 грн.

Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст.210-1 КУпАП закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 відшкодування витрат по сплаті судового збору у розмірі 665 грн. 60 коп. (шістсот шістдесят п`ять гривень шістдесят копійок).

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Я.І.Данік