Постанова від 24 серпня 2026 р. у справі №486/1711/26 — Південноукраїнський міський суд Миколаївської області

Справа №: 486/1711/26 Провадження № 3/486/469/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 серпня 2026 року м. Південноукраїнськ

Південноукраїнський міський суд Миколаївської області

в складі: головуючого судді Далматової Г.А.,

при секретарі Манзенко В.В.,

учасники справи: особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , потерпілий ОСОБА_2 ,

розглянувши справи про адміністративні правопорушення, які надійшли з відділення поліції №3 Вознесенського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсіонера, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ,

за ст. 122-4, ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №728721 від 25 липня 2026 року, 25 липня 2026 року о 00:00 год. за адресою: вул. Енергобудівників, 3, м. Південноукраїнськ, ОСОБА_1 керував транспортним засобом ТЕСЛА державний номерний знак НОМЕР_2 та невпевнившись в безпеці руху пішохода, не зробив безпечний об`їзд, в результаті чого здійснив зіткнення з пішоходом ОСОБА_2 , в результаті чого пішохід впав та отримав незначні тілесні ушкодження. ОСОБА_2 від госпіталізації та від швидкої допомоги відмовився. Пошкоджень транспортного засобу не виявлено. Чим порушив п.12.3. Правил дорожнього руху України - невжиття заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 728736 від 25 липня 2026 року, 25 липня 2026 року о 12:22 год. за адресою: вул. Енергобудівників, 3, м. Південноукраїнськ, ОСОБА_1 керував транспортним засобом ТЕСЛА державний номерний знак НОМЕР_2 та невпевнившись в безпеці руху пішохода, не зробив безпечний об`їзд, в результаті чого здійснив зіткнення з пішоходом ОСОБА_2 , в результаті чого пішохід впав та отримав незначні тілесні ушкодження. ОСОБА_2 від госпіталізації та від допомоги ШМД відмовився. Пошкоджень транспортного засобу не виявлено. Після чого водій ОСОБА_1 залишив місце ДТП, чим порушив п.2.10.а Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, як порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів чи іншого майна та за ст. 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення, як залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 свою вину у вчиненні даних адміністративних правопорушень не визнав. Пояснив, що 25 липня 2026 року о 12:20 год. він, керуючи автомобілем ТЕСЛА державний номерний знак НОМЕР_2 по вул. Енергобудівників, 3 у м. Південноукраїнську, їхав у дворі будинку, дотримуючись ПДР. В цей час на зустріч його автомобіля вийшов відомий йому чоловік ОСОБА_3 , який махав йому руками, тому він зупинився. Останній підійшов до автомобіля. Він зрозумів, що ОСОБА_4 знаходився у алкогольному сп`янінні, а тому поїхав далі. ОСОБА_1 зазначив, що він не відчув, що зачепив останнього.

Потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_1 , керуючи автомобілем, не здійснював на нього наїзду. Він сам зачепився за авто, підсковзнувся та впав, вини ОСОБА_1 у цьому немає. Зателефонував до поліції тому що розгубився.

Заслухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, дослідивши матеріали справ про адміністративне правопорушення, у тому числі відеозапис, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

При вирішенні питання щодо доведеності вини особи у скоєнні, в тому числі й адміністративного правопорушення, слід виходити з положень ст. 62 Конституції України про те, що обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи мають тлумачитись на її користь.

Такий підхід до тлумачення норм, в тому числі, адміністративного законодавства, відповідає контексту рішення Європейського Суду від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (заява №7460/03), в якому зазначено, що правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод (далі - Конвенція), що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне правопорушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів доведеності вини обвинуваченого.

Отже, стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширено Європейським Судом й на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (справа «Лучанінова проти України» (рішення від 09 червня 2011 року, заява № 16347/02).

Відповідно до ст. 124 КУпАП, відповідальність за вказаною статтею настає коли порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Згідно з п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року №14 «суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП, може бути будь-яка особа, яка бере безпосередню участь у процесі руху на дорозі як пішохід, водій, пасажир, погонич тварин. При цьому пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна має бути наслідком порушення Правил дорожнього руху».

Об`єктом правопорушень, будуть суспільні відносини у сфері власності, а об`єктивна сторона має бути доповнена вказівкою на настання наслідків у вигляді майнової шкоди. При цьому слід розмежовувати склад правопорушень та випадки настання цивільно-правової чи кримінальної відповідальності. Зокрема створення небезпеки для життя людей або ж спричинення потерпілому середньої тяжкості чи тяжких тілесних ушкоджень повинно бути кваліфіковано, як злочин за відповідною статтею Кримінального кодексу України.

Також, Верховний Суд у постанові від 02 жовтня 2018 року у справі №493/1096/15-к зазначив, що положення статті 124 КУпАП передбачає покарання у виді штрафу або позбавлення права керувати транспортними засобами за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна. Проте притягнення до адміністративної відповідальності за спричинення потерпілому тілесних ушкоджень дана норма не передбачає, оскільки це є складом кримінального правопорушення, передбаченого Розділом ІІ КК України.

В порушення вищевказаних норм, до протоколу про адміністративне правопорушення не додано доказів пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна. Вищезазначене підтверджується схемою місця ДТП від 25 липня 2026 року, у якій не зазначено ніяких пошкоджень майна.

До протоколу про адміністративне правопорушення додано копію рапорту старшого слідчого СВ ВП №3 Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області від 28 липня 2026 року, в якому зазначено, що в матеріалах перевірки №4190 відсутні будь-які відомості та докази, які б у своїй сукупності були підставою для реєстрації даного факту до ЄРДР як кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи, що шкода заподіяна не була, а також, як пояснив потерпілий ОСОБА_2 , він сам впав внаслідок своїх дій, притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП суд вважає безпідставним.

Статтею 122-4 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.

Тобто, виходячи із диспозиції даної статті слідує, що для кваліфікації дій правопорушника за даною статтею, необхідною умовою є наявність факту дорожньо-транспортної пригоди, усвідомлення особою, що притягується до адміністративної відповідальності, причетності до неї та умисел вказаної особи на залишення дорожньо-транспортної пригоди.

Пунктами 2.10.а Правил дорожнього руху, порушення яких ставляться у провину ОСОБА_1 , визначено, що у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний: негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.

Оскільки дорожньо-транспортної пригоди не сталося, притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 122-4 КУпАП суд вважає безпідставним.

Відповідно до вимог п. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, провадження у справах про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 про вчинення ним адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4 та ст. 124 КУпАП, підлягають закриттю за відсутності складу адміністративних правопорушень.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

Оскільки ОСОБА_1 інкриміновано два правопорушення, справи про які одночасно розглядаються суддею, суд вважає за необхідне справу про адміністративне правопорушення № 486/1711/26, провадження № 3/486/469/2026 та справу №486/1714/26, провадження № 3/486/470/2026 об`єднати в одне провадження та надати справі № 486/1711/26, провадженню № 3/486/469/2026.

Керуючись п. 1 ст. 247, ст. ст. 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд

П О С Т А Н О В И В:

Справи про адміністративні правопорушення № 486/1711/26, провадження №3/486/469/2026, та справу №486/1714/26, провадження № 3/486/470/2026, відносно ОСОБА_1 за ст. 122-4 та 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення об`єднати в одне провадження та надати справі №486/1711/26, провадженню № 3/486/469/2026.

Провадження у справах про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 122-4 та 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити на підставі п. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення - за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку її оскарження.

Постанова може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду через Південноукраїнський міський суд Миколаївської області, протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя Г. А. Далматова