Постанова від 26 серпня 2026 р. у справі №490/6509/26 — Центральний районний суд м. Миколаєва

490/6509/26 від27.08.2026

н\п 3/490/1795/2026

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2026 року суддя Центрального районного суду м. Миколаєва Лященко В.Л., при секретарі Козир А.Е., за участі представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності Денисенка В.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від УПП в Миколаївській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

- за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП,

В С Т А Н О В И В :

Згідно протоколу серії ВАБ №661218 від 11.07.2026 року, 11 липня 2026 року о 08 годині 05 хвилин за адресою: вулиця Веселинівська-Одеське шосе, місто Миколаїв, водій ОСОБА_1 надавав послуги з перевезення пасажирів на транспортному засобі «Mercedes-Benz», номерний знак НОМЕР_1 , без державної реєстрації як суб`єкта господарювання та без ліцензії на провадження певного виду діяльності, що підлягає ліцензуванню, чим порушив вимоги п.24 ст.7 ЗУ «Про ліцензування видів господарської діяльності» та ст.9 ЗУ «Про автомобільний транспорт», тим самим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.164 КУпАП.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, повідомлявся належним чином.

Представник в судовому засіданні заперечував обставини викладені в протоколі про адміністративне правопорушення. Вказав, що працівниками ВБДР УПП у Миколаївській області, було проігноровано той факт що ОСОБА_1 не порушував вимоги Закону України «Про автомобільний транспорт» та постанови КМУ №176 оскільки не є перевізником у розумінні визначеному вказаним Законом та ПКМУ №176, а являється найманою собою (водієм) фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , який надає послуги з нерегулярних перевезень пасажирів та сає ліцензію. Саме за його вказівкою, 11.07.2026р. ОСОБА_1 виконував замовлення з перевезення пасажирів за маршрутом м. Кременчук – м. Одеса – м. Кременчук.

Вказав, що під час складання протоколу, ОСОБА_1 було надано працівникам поліції особисте водійське посвідчення, реєстраційний талон на автомобіль який зокрема виданий на власника, а саме ОСОБА_2 (фотодокази наявні в матеріалах справи). Також ОСОБА_1 було надано працівникам поліції копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про реєстрацію ОСОБА_2 як фізичної особи-підприємця, було надано копію витягу Державної служби України з безпеки на транспорті про видачу ОСОБА_2 від 26.04.2018р. №380 ліцензії на внутрішні перевезення пасажирів автобусами, було надано договір про здійснення нерегулярних перевезень укладеного саме ФОП ОСОБА_2 , розрахункову квитанцію про оплату послуг з перевезення а також було надано бланк підтвердження діяльності про те що ОСОБА_1 є водієм ФОП ОСОБА_2 . Але усі вищевказані документи повністю проігноровані працівниками ВБДР УПП у Миколаївській області, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ №661218.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд доходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

У відповідності до п.2 ч.1 ст.278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує питання, зокрема, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ст.280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєне адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Положеннями ч. 1 ст. 164 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за дії, які полягають у провадженні господарської діяльності без державної реєстрації як суб`єкта господарювання або без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов`язковість подання такого повідомлення передбачена законом, або без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, або у період зупинення дії ліцензії, у разі якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності у період зупинення дії ліцензії, або без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб», під господарською діяльністю розуміється діяльність у сфері суспільного виробництва, спрямована на виробництво та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється з метою одержання прибутку, є підприємництвом. Під некомерційною господарською діяльністю розуміється господарська діяльність, що здійснюється без мети одержання прибутку.

Згідно ст.42 Закону України «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб», комерційною господарською діяльністю (підприємництвом) є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється юридичними особами та фізичними особами - підприємцями з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Так, істотною ознакою адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.164 КУпАП, є не тільки факт надання послуг за винагороду, а систематичний характер таких дій, їх самостійний та ініціативний характер, що і становить суть господарської діяльності.

Саме у разі здійснення господарської діяльності та реалізації господарської компетенції особи визнаються суб`єктами господарювання та підлягають державній реєстрації у встановленому законом порядку як юридична особа чи фізична особа підприємець.

За відсутності в діяльності особи щодо реалізації продукції ознак самостійності (ініціативності) та систематичності, а також господарської компетенції відсутні підстави для висновку про її господарський характер, а отже, і про обов`язок особи зареєструватись як суб`єкт господарювання.

У протоколі при викладі обставин вчинення правопорушення відображено одиничний факт, що мав місце відповідно 11.07.2026, а не систематичну діяльність, яка має здійснюватися протягом певного періоду часу.

При цьому відповідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про реєстрацію ОСОБА_2 як фізичної особи-підприємця, витягу Державної служби України з безпеки на транспорті про видачу ОСОБА_2 від 26.04.2018р. №380 ліцензії на внутрішні перевезення пасажирів автобусами, договору про здійснення нерегулярних перевезень укладеного ФОП ОСОБА_2 , де зазначено що ОСОБА_1 є водієм ФОП ОСОБА_2 , дорожнього листа вбачається, що ОСОБА_1 виконував виключно функцію водія.

Інших доказів на підтвердження обставин викладених у протоколі про адміністративне правопорушення матеріали справи не містять.

Що стосується здійснення господарської діяльності ОСОБА_1 без ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст.20 ЗУ «Про ліцензування видів господарської діяльності» передбачено, що за провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, без ліцензії, суб`єкти господарювання притягаються до адміністративної відповідальності, передбаченої Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Статтею 2 Закону України «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб» визначено, що суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законом.

Згідно ч.3 ст.2 Закону України «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб», господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані у встановленому законом порядку; громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Системне тлумачення вказаних вище норм Закону України ЗУ «Про ліцензування видів господарської діяльності» та Закону України «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб» дає підстави дійти висновку, що ліцензія надається лише суб`єкту господарювання, який здійснює господарську діяльність та такими видами діяльності, які підлягають ліцензуванню.

Тобто, суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, а саме за провадження господарської діяльності без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню може бути лише суб`єкт господарювання.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 не є суб`єктом господарювання, а відтак і суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, тобто здійснення господарської діяльності без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню.

Окрім того, матеріали справи не містять доказів про порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху, які б відповідно до ст.35 Закону України «Про Національну поліцію» давали право працівникам поліції здійснити закону зупинку транспортного засобу під керуванням останнього.

Безпідставна зупинка транспортного засобу є незаконною, та повністю узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 15.03.2019 року у справі №686/11314/17.

Отже, суд вважає, що вказаний протокол про адміністративне правопорушення складено з порушенням вимог ст.256 КУпАП.

Вказані недоліки, наявні в протоколі про адміністративне правопорушення, не можуть бути усунуті судом.

Особа, визначена ст.255 КУпАП, яка складала протокол про адміністративне правопорушення формально підійшла до з`ясування всіх істотних обставин у справі, а тому наведені вище обставини позбавляють суд можливості всебічно і повно з`ясувати обставини справи, а відтак вирішити справу у точній відповідності із законом.

У відповідності до рішень ЄСПЛ (рішення від 30.05.2013 року, заява № 36673/04 та рішення від 20.09.2016 року, заява № 926/08), у випадку, коли викладена у протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає усіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа належним чином не може підготуватись до захисту) та принципу рівності сторін (оскільки фактично суд перебирає на себе не властиву йому функцію обвинувачення), що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, і у такому разі справа має бути закрита у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до п.43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey, п. 282) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.

Стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особи, яка притягується довідповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Аналогічного роду положення закріплено і в ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Проаналізувавши викладені обставини та матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі з причини відсутності в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП.

Керуючись ст.ст. 222, 245, 256, 278 КУпАП, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Провадження в справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.164 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.

Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Суддя В.Л.Лященко