Рішення від 26 серпня 2026 р. у справі №490/3674/26 — Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/3674/26

н\п 2/490/3213/2026

Центральний районний суд м. Миколаєва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2026 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Саламатіна О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про стягнення боргу за спожиту теплову енергію,

ВСТАНОВИВ:

24.04.2026 року позивач ПрАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль», в особі свого представника, звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідачів боргу за спожиту теплову енергію у сумі 6691,87 грн та судовий збір у розмірі 3328,00 грн.

В обгрунтування позову зазначено, що в опалюваних сезонах 2022-2025 позивач здійснював постачання теплової енергії, зокрема, до будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно п. 5 ст. 13 Закону 2189, між позивачем та відповідачами укладено індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання та відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 . Нарахування відповідачам сум оплати за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень здійснювалося за тарифами, зазначеними у постановах Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Позивач надав теплову енергію за період з 01.11.2022 року по 01.12.2025 року на суму 6691,87 грн, за яку відповідачі не сплатили.

Позивач зазначає, що обов`язки по утепленню місць загального користування законодавством покладено на власника, балансоутримувача будинку та/або виконавця заходів з утеплення місць загального користування будинку, а не на підприємство, Позивач, який не є учасником таких відносин, не повинен нести негативних наслідків, пов`язаних з можливим невиконанням вказаними суб`єктами своїх обов`язків. Нарахування витрат відповідно до Методики №315 проводиться незалежно від стану опалювальних приладів та теплоізоляції, на підставі лише даних про довжину, діаметр трубопроводів, загальну площу будинку, площу квартири власника. Обсяг теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи опалення - це втрати теплової енергії в трубопроводах та в обладнанні внутрішньобудинкової системи опалення поза межами опалюваних приміщень, опалюваних місць загального користування та допоміжних приміщень.

Отже, позивач вважає законними нарахування відповідачам витрат за спожиту теплову енергію місць загального користування та допоміжних приміщень за затвердженою методикою.

За такого, на думку позивача, відповідачі не виконали своїх зобов`язань в повному обсязі, чим завдали позивачу матеріальну шкоду.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.04.2026 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Саламатіна О.В.

Ухвалою судді від 27.04.2026 року, прийнято вищезазначену позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Сторони в судове засідання не викликались відповідно до ч. 5 ст. 279 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), проте в ухвалі про відкриття спрощеного позовного провадження від 27.04.2026 року відповідачам був наданий строк в 15 днів з дня отримання даної ухвали суду, на подачу відзиву на позовну заяву та роз`яснено право подати заяву із обґрунтованими запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідачам за адресою зареєстрованого місця проживання направлялась копія позовної заяви з додатками та копія ухвали про відкриття провадження у справі. Зворотні повідомлення вказаних поштових відправлень повернулись на адресу суду 25.05.2026 року, як не вручені щодо трьох відповідачів.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною правової системи України, кожна особа має право на справедливий судовий розгляд справи. Це право включає в себе доступність до правосуддя.

В той же час, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Також, Рішенням Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Отже зважаючи на те, що судом вжито всіх можливих та розумних заходів щодо повідомлення відповідачів про розгляд справи, в тому числі і шляхом розміщення відповідного оголошення про розгляд справи на офіційному веб-порталі судоввої влади України та неподання відповідачами у встановлений судом строк заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та/або клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін та/або письмового відзиву на позов, справа вирішується за наявними матеріалами у відповідності з нормою частини 5 статті 279 ЦПК України.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення її по суті, суд встановив наступні обставини справи.

За адресою: АДРЕСА_2 , відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 для розрахунків за надані послуги теплопостачання.

Як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, право власності на квартиру за адресою АДРЕСА_2 , зареєстровано за ОСОБА_3 .

Як вбачається з довідки про зареєстрованих осіб за адресою: АДРЕСА_2 , за період з 01.01.2022 по 03.12.2025 року, за вказаною адресою станом на 03.12.2025 року зареєстровані три особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 .

Як вбачається з розрахунку заборгованості по особовому рахунку № НОМЕР_1 , заборгованість за адресою: АДРЕСА_2 , за надані послуги опалення місць загального користування за період з 01.11.2022 року по 01.12.2025 року становить 6691,87 грн.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 07.01.2025 року у справі №490/10351/24 було скасовано судовий наказ виданий Центральним районним судом м. Миколаєва від 10.12.2024 року по справі №490/10351/24 про стягнення заборгованості в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 боргу за спожиту теплову енергію за період з листопада 2022 року по серпень 2024 року на користь Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» в розмірі 3976,22 грн та судовий збір у розмірі по 100,93 грн з кожного.

Судом встановлено, що ПрАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль» є суб`єктом господарської діяльності з постачання теплової енергії споживачам м. Миколаєва.

Факт опалення місць загального користування в будинку за адресою: АДРЕСА_1 , які обслуговуються позивачем підтверджуються наданими ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» копіями нарядів на підключення постачання теплової енергії до будинку за адресою: АДРЕСА_1 , за 14.11.2022 р., 22.11.2023 р., 06.11.2024 р. та 13.11.2025 р., з яких вбчається, що вказані наряди підписані споживачем, а саме балансоутримувачем будинку ТОВ ЖЕК «Забота».

За такого, підключення будинку постачання теплової енергії погоджено з балансоутримувачем будинку за адресою: АДРЕСА_1 , в особі представника ТОВ ЖЕК «Забота», що підтверджує факт надання послуг позивачем.

Обов`язками усіх співвласників таких багатоквартирних будинків відповідно до статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та частини 2 статі 382 ЦК України є: забезпечення належного утримання та належного санітарного, протипожежного і технічного стану спільного майна багатоквартирного будинку; забезпечення технічного обслуговування та у разі необхідності проведення поточного і капітального ремонту спільного майна багатоквартирного будинку.

Відповідно до змісту статті 322 ЦК України, саме на власника покладається тягар утримання майна, яке згідно до статей 150, 156 ЖК України та статей 379, 382-383 ЦК України використовується власником для власного проживання чи проживання членів сім`ї.

Відповідно до п. 5 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Згідно зі п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.

Як встановлено у п. 2 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуга з постачання теплової енергії виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску.

Відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання», споживач зобов`язаний щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до п. 13 Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року №830 (далі Правила), надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах. Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до ст. 13 і 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». З пропозицією про укладення договору про надання комунальних послуг або про внесення змін до нього (крім індивідуальних договорів, укладених відповідно до частини п`ятої ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги») може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором. Індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем. Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги або надсилання через Єдину платформу електронного повідомлення про прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепт), наданої відповідно до вимог ст. 10 та 11 Закону України «Про електронну комерцію» (за наявності електронних кабінетів у споживача та виконавця).

У постановах від 26 вересня 2018 року (справа №703/58/16-ц) та від 3 жовтня 2019 року (справа №539/2966/15-ц) Верховний Суд зазначив, що оскільки житло відповідача знаходиться у багатоквартирному будинку, вона зобов`язана нести витрати з утримання та обслуговування будинку спільно з іншими власниками квартир цього будинку, отже, оплачувати послуги з централізованого опалення місць загального користування згідно з встановленими тарифами.

Отже, відповідачами було прийнято (акцептовано) оферту позивача укласти індивідуальний договір шляхом мовчазної згоди в порядку ч. 5 ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Відсутність письмово оформленого договору з постачальником послуг не позбавляє споживача обов`язку сплачувати надані послуги.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 30.10.2013 року в справі №6-59цс13 і від 20.04.2016 року в справі №6-2951цс15, та у постановах Верховного Суду від 26.09.2018 року в справі №750/12850/16-ц і від 06.11.2019 року в справі №642/2858/16.

За положеннями статей 379, 382 ЦК України житлом фізичної особи визнається житловий будинок або квартира, яка є ізольованим помешканням в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання. Усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Згідно до частин 4 і 6 статті 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» визначається, що розподіл між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг здійснюється відповідно до методики, затвердженої центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства. А обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється відповідно до правил, встановлених цією статтею, також на власників (співвласників) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання.

У відповідності до наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №315 від 22 листопада 2018 року «Про затвердження Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг» місцями загального користування є загальнодоступні місця у будівлі/будинку (вестибюль, загальний коридор, сходова клітка, загальні кухні, спільні душові та санвузли, загальні пральні, передпокій квартири тощо), окрім допоміжних приміщень.

Слід зауважити, що до вказаної Методики №315 кількаразово вносились зміни. Так п. 2 розділу І. зазначеної Методики в первісній редакції, що діяла станом на 1 грудня 2021 року було визначено, що:

- місця загального користування (далі - МЗК) - місця, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців, крім допоміжних приміщень;

- неопалюване приміщення - приміщення у будівлі, яка забезпечується тепловою енергією від централізованого або автономного джерела теплопостачання та у якому не нормується температура внутрішнього повітря і відсутні опалювальні прилади будь-якого типу та трубопроводи внутрішньобудинкової системи теплопостачання та постачання гарячої води;

- обсяг теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи опалення - втрати теплової енергії у трубопроводах та в обладнанні внутрішньобудинкової системи опалення поза межами опалюваних приміщень, опалюваних МЗК та допоміжних приміщень, а також обсяг теплової енергії від транзитних ділянок трубопроводів цієї системи, що надходить у приміщення з індивідуальним опаленням та приміщення, у якому комунальна послуга з постачання теплової енергії не надається;

- опалювані МЗК та допоміжні приміщення - місця загального користування та допоміжні приміщення у будівлі, що приєднана до зовнішніх інженерних мереж або обладнана системою автономного теплопостачання, для яких нормується температура внутрішнього повітря;

- опалюване приміщення - приміщення у будівлі, яке забезпечується тепловою енергією за допомогою внутрішньобудинкової системи теплопостачання та у якому забезпечується нормативна температура повітря.

Відтак розділ III «Визначення та розподіл обсягу спожитої у будівлі теплової енергії на опалення МЗК та допоміжних приміщень» Методики у вказаній редакції передбачав порядок розподілу обсягу такої саме для опалюваних МЗК та допоміжних приміщень, а розділом V. «Визначення обсягу теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та ГВП» передбачався порядок розподілу обсягу поза межами таких, тобто неопалюваних приміщень, в яких відсутні опалювальні прилади.

При цьому п. 2 розділу І. Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг у редакції наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28 грудня 2021 року № 358 не містить поняття «неопалюваного приміщення» та «обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи опалення», натомість визначає, що:

- допоміжні приміщення - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будівлі/будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення);

- загальнобудинкові потреби на опалення - витрати на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку, без врахування обсягу теплової енергії, витраченої на функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання, та обсягу теплової енергії, який надходить від ділянок транзитних трубопроводів до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення;

- місця загального користування (далі - МЗК) - загальнодоступні місця у будівлі/будинку (вестибюль, загальний коридор, сходова клітка, загальні кухні, спільні душові та санвузли, загальні пральні, передпокій квартири тощо), окрім допоміжних приміщень;

- обсяг теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) - втрати теплової енергії у трубопроводах та в обладнанні внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (далі - ГВП), у тому числі в індивідуальному тепловому пункті;

- окремі приміщення з транзитними мережами опалення - окремі приміщення у будівлі/будинку, через які проходять ділянки транзитних трубопроводів опалення та відсутні опалювальні прилади відповідно до проекту будівлі/будинку, та які перебувають у власності або користуванні різних споживачів послуги з постачання теплової енергії;

- опалюване приміщення - приміщення у будівлі/будинку, яке забезпечується тепловою енергією за допомогою внутрішньобудинкової системи теплопостачання, та у якому забезпечується нормативна температура повітря.

Тому підпунктом 12 пункту 42 Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії №830 від 21 серпня 2019 року (далі - Правила №830) одним із обов`язків споживача, який відключився від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) відповідно до Порядку відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання гарячої води, затвердженого наказом Мінрегіону від 26 липня 2019 року № 169, визначено зобов`язання відшкодовувати частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається як з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку, так і обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції).

За наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України «Про затвердження норм часу та матеріально-технічних ресурсів, норм обслуговування для робітників при утриманні будинків, споруд і прибудинкових територій» №603 від 25 грудня 2013 року встановлено, що внутрішньобудинковими системами мережі є арматура на них, прилади та обладнання, засоби обліку та регулювання споживання житлово-комунальних послуг, які розміщені в межах будинку, споруди, системи протипожежного захисту, включаючи стояки холодної та гарячої води, водовідведення та опалення, які розташовані в межах житлових і нежитлових приміщень.

Отже, за аналізом наведених норм права слід дійти висновку, що обов`язком будь-якого споживача, який відключився від мережі централізованого опалення у встановленому порядку, є зобов`язання відшкодувати витрати з частини обсягу теплової енергії, наданої для опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будинку, а також для забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.

Відсутність приладів опалення в під`їзді багатоквартирного будинку не підтверджує відсутність системи опалення у місцях загального користування всього будинку.

До такого правового висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові №357/4664/15-ц від 20.11.2019 року.

Відповідно до наданих позивачем копій нарядів на підключення системи опалення від 14 листопада 2022 року, 22 листопада 2023 року, 06 листопада 2024 року та 13 листопада 2025 року, будинок за адресою: АДРЕСА_1 , підключено до теплопостачання відповідно до рішень виконкому Миколаївської міської ради. А тому позивачем підтверджено, що в опалювальні сезони 2022-2025рр до багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 , де розташована квартира, в якій зареєстровані відповідачі, надавалися послуги з теплопостачання, зокрема, теплоносій витрачався для опалення місць загального користування, де хоча і не встановлені опалювальні прилади, але проходять внутрішньобудинкові мережі, та додатково надані послуги з опалення допоміжних приміщень будинку, і для забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.

Таким чином, відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , споживали послуги з теплопостачання, які надаються ПрАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль» для забезпечення функціонування будинку та внутрішньобудинкових систем опалення, внаслідок чого зобов`язані оплачувати такі витрати, навіть за відсутності укладеного договору на постачання тепла.

Виконання такого обов`язку фактичним споживачем послуг за загальними нормами цивільного права покладено на нього у відповідності до статті 11, частини 1 статті 14, статті 526 ЦК України.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обв`язки.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України, та відповідно до статті 509 ЦК України означають правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право від боржника виконання його обов`язку.

Отже, у розумінні положень Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» і Закону України «Про теплопостачання», а також положень Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №315 від 22 листопада 2018 року, власник майна, яке розташовано у багатоквартирному будинку, що має спільні мережі теплопостачання, повинен сплатити надані йому послуги з постачання теплової енергії у місцях загального користування та допоміжних приміщень, і обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення, зокрема, у випадку невиконання ним обов`язку укласти індивідуальний договір до факту їх отримання.

За такого підприємством, як надавачем послуг з теплопостачання до багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 , та на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , в якій зареєстровані відповідачі, відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 , та нараховано витрати за утримання місць загального користування та допоміжних приміщень, а також функціонування внутрішньобудинкової системи опалення за встановленими тарифами та відповідну абонплату за період, починаючи з 01 листопада 2022 року і по 01 грудня 2025 року включно, у загальному розмірі 6691,87 грн, які позивачем пред`явлено для стягнення з відповідачів у судовому порядку.

У відповідності до положень пункту 1 частини 1 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначається, що плата за абонентське обслуговування - платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір) або за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем) (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії), що включає витрати виконавця, пов`язані з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води і теплової енергії (у разі їх наявності у будівлі споживача), крім випадків, визначених цим Законом, а також за виконання інших функцій, пов`язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води).

У відповідності до пункту 33 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №830 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 р. №1022) також передбачена плата виконавцю за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем складається з: плати за послугу, визначеної відповідно до цих Правил та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання; плати за абонентське обслуговування, визначеної виконавцем, розмір якої не може перевищувати граничного розміру, встановленого Кабінетом Міністрів України; плати за технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної послуги, що визначається окремим договором між виконавцем та співвласниками багатоквартирного будинку.

Отже, плата за послугу, абонентське обслуговування та плата за обслуговування, поточний ремонт внутрішньобудинкової системи теплопостачання багатоквартирного будинку вноситься споживачем виконавцю щомісяця однієї сумою в порядку та розмірах, визначених договором. При цьому виконавець забезпечує деталізацію інформації щодо структури плати у рахунках споживачів.

Таким чином, позивачем ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» нараховано відповідачам, за період з 01 листопада 2022 року і по 01 грудня 2025 року витрати в загальній сумі 6691,87 грн, які складаються з: обсягу теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та з абонентського обслуговування.

Самі нарахування витрат за послугами теплопостачання з розподілу теплової енергії на загальнобудинкові потреби за будинком за адресою: АДРЕСА_1 , здійснено ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» за тарифами зазначеними у постановах Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, які містяться на офіційному сайті позивача та є загальнодоступною інформацією. Нарахування абонентської плати з послуг теплопостачання, виходячи із визначення її розміру за кожним окремим абонентом.

У відповідності до приписів частини 1 статті 541 ЦК України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

При цьому, частиною 1 статті 543 ЦК України встановлено, що у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Таким чином, за наведених та встановлених обставин, слід виснувати про наявність підстав для обов`язкової участі відповідачів у витратах на загальнобудинкові потреби, якими є витрати на забезпечення спільних потреб будівлі/будинку комунальними послугами у вигляді теплопостачання, та загальнобудинкових потреб на опалення, тобто витрат на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, а також функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку, та обсягу теплової енергії, який надходить від ділянок транзитних трубопроводів до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення, а також внесенні абонентської плати.

Отже, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню та з відповідачів на користь позивача слід стягнути в солідарному порядку заборгованість за опалення місць загального користування та допоміжних приміщень у розмірі 6691,87 грн.

Суд враховує усталену практику Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів, де мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно позиції Європейського суду з прав людини, сформованої, зокрема у справах "Салов проти України", "Проніна проти України" та "Серявін та інші проти України": принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

Згідно зі ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Матеріалами справи підтверджується, що при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3025,20 грн та судовий збір за видачу судового наказу у справі №490/10351/24 у сумі 302,80 грн. Ухвалою суду від 07.01.2025 року у справі №490/10351/24 скасовано судовий наказ за заявою Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» про видачу судового наказу з вимогою про стягнення з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 заборгованості за спожиту теплову енергію.

За ч.2 ст. 164 ЦПК України, у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.

Таким чином, враховуючи задоволення позовних вимог, судовий збір у загальному розмірі 3328,00 гривень підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача в солідарному порядку по 1109,33 грн. з кожного.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» (юридична адреса: 54020, м. Миколаїв, вул. Каботажний узвіз, буд. 18, код ЄДРПОУ: 30083966) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 ) про стягнення боргу за спожиту теплову енергію, задовольнити.

Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» заборгованість за спожиту теплову енергію за період з 01.11.2022 року по 01.12.2025 року в розмірі 6691 (шість тисяч шістсот дев`яносто одну) гривень 87 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» судовий збір у розмірі 1109 (одна тисяча сто дев`ять) гривень 33 копійки.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» судовий збір у розмірі 1109 (одна тисяча сто дев`ять) гривень 33 копійки.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» судовий збір у розмірі 1109 (одна тисяча сто дев`ять) гривень 33 копійки.

Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Саламатін О.В.