Рішення від 26 серпня 2026 р. у справі №507/266/26 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

Справа № 507/266/26

Номер провадження № 2/521/3917/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2026 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді: Шевчук Н.О.,

секретаря судового засідання: Жекової А.О.

за участю представників учасників, учасників справи:

від ОСОБА_1 – особисто, адвокат Кравченко О. С., яка діє на підставі ордеру;

від ОСОБА_2 – особисто;

від Міністерства Оборони України – не з`явився;

від Військової частини № НОМЕР_1 – не з`явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в режимі відеоконференції в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 ), Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Міністерство Оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітряних Сил, 6, ЄДРПОУ: 00034022 електронна пошта: admou@post.mil.gov.ua), Військова частина № НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

У лютому 2026 року ОСОБА_1 звернулася до Любашівського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, в якому просить суд встановити факт, що має юридичне значення, а саме: факт спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без укладання шлюбу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 під час проходження військової служби в АДРЕСА_4 за період з 2014 року по 01.10.2025 року.

Зокрема, обґрунтовуючи позовні заяви, позивачка вказала, що вона проживала разом з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 з 2014 року як дружина та чоловік, шлюб між ними не був зареєстрований.

За доводами позивача, вона з ОСОБА_4 познайомилися в с. Новоселівка Подільського району Одеської області в 2014 році та почали проживати разом, з 2015 року працювали разом в м. Одесі двірниками, в 2018 році купили будинок в АДРЕСА_5 за спільні кошти, які заробили в м.Одесі.

Як вказала позивачка, коли почалася війна вона та її чоловік повернулися додому в с. Новоселівка та 05.08.2022 року ОСОБА_4 призвали до ЗСУ.

Водночас, за твердженнями позивача, відповідно до сповіщення сім`ї №12747 від 03.10.2025 року ОСОБА_3 , військовослужбовець 2 самохідного артилерійського взводу першої самохідної артилерійської батареї самохідного артилерійського дивізіону Військової частини НОМЕР_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 в населеному пункті Іванпуть Новгород-Сіверського району Чернігівської області, смерть настала під час проходження військової служби.

Як зазначено позивачем, за час проживання однією сім`єю як чоловіка та дружини вона з ОСОБА_4 вели спільне господарство, мали спільний сімейний бюджет, займалися благоустроєм будинку: робили ремонт, купували меблі та інші предмети домашнього побуту; крім того всі свята проводили в колі рідних та друзів, піклувалися один про одного, мали взаємні права та обов`язки щодо один одного як подружжя. ОСОБА_3 спілкувався з родичами та друзями позивачки.

Крім того, за твердженнями позивачки, вона особисто здійснювала поховання цивільного чоловіка ОСОБА_3 на місцевому кладовищі з їх спільного будинку по АДРЕСА_5 , за власний кошт організувала поминальний обід.

Посилаючись на те, що члени сім`ї загиблого військовослужбовця мають право на отримання виплат від держави у розмірі 15 мільйонів гривень, а також інші виплати, щомісячне грошове забезпечення до дня смерті, додаткову винагороду, компенсацію за невикористану відпустку та витрати на поховання, позивачка вважає наявними підстави для задоволення позовних вимог про встановлення факту проживання її з чоловіком як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу.

Рух справи; вирішення судом клопотань, поданих сторонами, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Після надходження позовної заяви, головуючого суддю визначено автоматизованою системою документообігу суду, відповідно до ст. 14, 33 ЦПК України.

Ухвалою Любашівського районного суду Одеської області від 06.02.2026 року цивільну справу №507/266/26 передано до Хаджибейського районного суду міста Одеси за підсудністю.

03.03.2026 року цивільна справа №507/266/26 надійшла у провадження судді Шевчук Н.О.

Ухвалою Хаджибейського районного суду міста Одеси від 03.03.2026 року вказану цивільну справу прийнято до свого провадження, відкрито провадження за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання, залучено до участі у справі у якості Третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Міністерство Оборони України, Військову частину № НОМЕР_1 .

16.03.2026 року до Хаджибейського районного суду міста Одеси через підсистему «Електронний Суд» від Міністерства оборони України надійшли письмові пояснення (вх. №17750), у яких представник Міністерства оборони України просить суд в задоволенні позову ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення - відмовити. Письмові пояснення долучені до матеріалів цивільної справи.

Зокрема, за доводами пояснень, представник Третьої особи вказав, що у даному разі встановлення факту, що має юридичне значення, потрібно позивачці для отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Водночас, обов`язковою умовою для визнання осіб членами однієї сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, наявність інших обставин, які підтверджують реальність сімейних відносин, проте, показання свідків та спільні фотографії не можуть свідчити про факт спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та не можуть бути визначальними у вирішенні цього питання.

Тобто, на переконання представника МО, заявницею не надано належних доказів ведення спільного господарства, спільного побуту, придбання товарів для сімейного користування, що є підставою для відмови позивачці у задоволенні позову.

18.03.2026 року до Хаджибейського районного суду міста Одеси через підсистему «Електронний Суд» від представника ОСОБА_2 – адвоката Пинзіної Юлії Олександрівни надійшов відзив на позовну заяву (вх. №18277), у якому відповідачка просить суд витребувати у позивача докази купівлі-продажу будинку АДРЕСА_5 ; в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Відзив судом долучено до матеріалів цивільної справи.

Зокрема, за доводами відзиву на позов, відповідач зауважила, що вона є рідною донькою ОСОБА_3 та вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки її батько, деякий час дійсно перебував у відносинах із позивачем, однак не проживав постійно, спільного господарства позивач та її батько не вели. В той же час, будинок в АДРЕСА_5 не належить позивачці та батьку відповідачки, вказаний будинок належить племіннику ОСОБА_3 , якого було мобілізовано з 05.08.2022 року і з того моменту він не проживав у с. Новоселівка, мав відносини з іншою жінкою, про що неодноразово повідомляв доньку.

На підтвердження заперечень проти позову, відповідачка вказала, що позивачем не надано жодного та належного доказу на підтвердження ведення спільного господарства, наявності спільного сімейного бюджету, спільного благоустрою будинку та купівлі меблів. При цьому, на переконання відповідача, акт № 17 про обстеження умов проживання від 13.10.2025 року не відповідає дійсності та не може бути належним доказом підтвердження спільного проживання, оскільки не містить дати початку такого проживання та твердження по день смерті, не відповідає дійсності, оскільки з 05.08.2022 року ОСОБА_3 проходив військову службу та не проживав у с. Новоселівка.

Також, як вказала відповідач, похованням батька займалась саме вона разом із дружиною рідного дядька, а тому, зважаючи на викладені у відзиві на позовну заяву обставини, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволення.

13.04.2026 року до Хаджибейського районного суду міста Одеси від представника відповідача надійшло клопотання про витребування доказів, у якому сторона відповідача просила суд витребувати у позивача докази купівлі-продажу будинку АДРЕСА_5 .

Ухвалою Хаджибейського районного суду міста Одеси від 14.05.2026 року у справі №507/266/26клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Кравченко Олени Сергіївни про витребування доказів задоволено; витребувано від Ширяївського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Березівському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України: належним чином посвідчену копію Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо зареєстрованого шлюбу від 03.10.1997 року укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 .

Також, 14.05.2026 року під час підготовчого судового провадження у даній справі, розглянувши клопотання представника відповідача про витребування письмових доказів у позивача, суд протокольною ухвалою відмовив у його задоволенні, оскільки, як встановлено судом, відповідачка, всупереч вимог ст. 84 ЦПК України суду не надала жодних доказів на підтвердження неможливості самостійного витребування вказаних письмових доказів у позивача. Крім того, як встановлено судом під час судового розгляду справи у підготовчому провадженні, який проводився в режимі відеоконференції, сторона позивача наголосила на тому, що витребувані докази, які має намір отримати відповідачка, у позивача відсутні.

Інших клопотань, зокрема, витребування будь-яких відомостей щодо державної реєстрації нерухомого майна, ані позивачем, ані відповідачем заявлено не було.

09.06.2026 року до Хаджибейського районного суду міста Одеси від представника відповідача до суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі відповідачки одночасно із яким вчергове надійшло клопотання про витребування доказів купівлі – продажу будинку від позивача, - аналогічне раніше заявленим клопотанням, без зазначення інших, встановлених судом під час їх вирішення обставин, яке судом залишене без розгляду.

11.06.2026 року до Хаджибейського районного суду міста Одеси від Ширяївського відділу ДРАЦС у Березівському районі Одеської області надійшли витребувані судом матеріали щодо укладення шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 .

Ухвалою Хаджибейського районного суду міста Одеси від 22.07.2026 року у справі №507/266/26 клопотання ОСОБА_1 про виклик в судове засідання та допит свідків задоволено; викликано в судове засідання свідків для їх допиту, попереджено їх про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання чи відмову від давання показань відповідно до ст.384, 385 КК України: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ; підготовче провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Міністерство Оборони України, Військова частина № НОМЕР_1 про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу закрите, призначено розгляд справи до судового розгляду по суті позовних вимог.

В судовому засіданні, яке проводилося в режимі відеоконференції з приміщення іншого суду, позивач та її представник підтримали позовні вимоги з мотивів, викладених письмово у позовній заяві, просили суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. При цьому, позивачка наголосила, що мала тривалі стосунки з ОСОБА_3 , проживала з ним однією родиною як чоловік та дружина, разом придбали будинок в АДРЕСА_5 , який на даний час належить племіннику ОСОБА_12 , з дозволу якого, позивачка у 2024 році зареєструвала своє місце проживання.

Відповідачка в судовому засіданні заперечувала щодо позовних вимог у повному обсязі, просила суд позовні вимоги залишити без задоволення. Зазначила суду про тісні стосунки її як доньки з батьком, наявність у її нині померлого батька за життя численних стосунків із жінками, вказала про те, що ОСОБА_13 не проживав із позивачкою у заявлений нею період.

Представник Міністерства оборони України за вимогами письмових заперечень, скерованих до суду також заперечував щодо задоволення позовних вимог у повному обсязі, просив суд розглядати справу без участі представника МО.

Представник Військової частини в судове засідання також не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином та своєчасно, будь-яких заяв або клопотань до суду не скерував, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 6 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Згідно до п. п. 6, 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки та виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Крім того, ухвала суду про відкриття провадження у даній справі та призначення до судового розгляду по суті позовних вимог розмішена в Єдиному державному реєстрі судових рішень та на електронному сайті Хаджибейського районного суду міста Одеси, тобто ухвали суду є доступними для ознайомлення та загальновідомими.

Згідно із ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Отже, у зв`язку із тим, що судом створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнана обов`язковою, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників Третіх осіб.

Також, судом у судовому засіданні було приведено до присяги та допитано наступних свідків: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_8 .

Раніше заявлене клопотання про допит в судовому засіданні свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , позивач та її представник, під час розгляду справи по суті позовних вимог - не підтримали.

Дослідивши матеріали справи, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін, оцінку наявним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо шляхом їх всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження, заслухавши пояснення учасників справи, заслухавши свідків, суд вважає, що позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Міністерство Оборони України, Військова частина № НОМЕР_1 про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, задоволення не потребує, враховуючи таке.

Хаджибейським районним судом міста Одеси було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.

Відповідно до наявного у матеріалах справи паспорта громадянина України, ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 у м. Котовськ, Молдова.

З відбитку сторінки паспорту про місце проживання 23.06.2023 року ОСОБА_1 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_6 . В подальшому, 12.01.2024 року позивачка змінила місце реєстрації на наступне: АДРЕСА_5 , що також підтверджується наявним у матеріалах справи Витягом з реєстру територіальної громади від 13.10.2025 року.

Із сповіщення сім`ї №1540 від 03.10.2025 року за вих. №12747, направленого ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_1 вбачається, що ОСОБА_3 , військовослужбовець 2 самохідного артилерійського взводу першої самохідної артилерійської батареї самохідного артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 в населеному пункті Іванпуть Новгород-Сіверського району Чернігівської області, причина смерті – гостра серцева недостатність, смерть настала під час проходження військової служби.

Відповідно до свідоцтва про смерть НОМЕР_5 від 08.10.2025 року, виданого Любашівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 49 років у селищі Іванпуть Новгород – Сіверського району Чернігівської області.

08.10.2025 року про смерть ОСОБА_3 було сформовано Витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання №00054065385.

З військового квитка НОМЕР_6 вбачається, що ОСОБА_3 перебував на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_7 .

З повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_8 від 02.12.2025 року №3270 вбачається, що ОСОБА_1 було запропоновано звернутися до суду з метою встановлення факту проживання однією сім`єю із ОСОБА_3 , для реалізації подальшого права на отримання одноразової допомоги і надання пільг в установленому законодавством порядку.

13.10.2025 року комісією у складі сільського голови Г. Головаченко, діловода ОСОБА_14 , свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_16 було складено Акт №17 обстеження умов проживання сім`ї ОСОБА_1 , за висновками якого встановлено, що остання дійсно зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_5 , разом з нею до дня смерті був зареєстрований та проживав співмешканець ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 . Проживали у власному домогосподарстві з 2018 року, вели спільне особисте підсобне господарство, побут.

Відповідно до довідки Новоселівського старостинського округу Любашівської селищної ради Подільського району Одеської області від 08.10.2025 року №114, ОСОБА_3 , 07.10.2025 року дійсно похований на місцевому кладовищі в с. Новоселівка Подільського району Одеської області.

Відповідно до довідки Новоселівського старостинського округу Любашівської селищної ради Подільського району Одеської області від 13.10.2025 року №118, ОСОБА_3 до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 був зареєстрований та проживав разом із співмешканкою ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_5 .

З квитанції до прибуткового касового ордера №35/10 від 01.10.2025 року вбачається, що ФОП « ОСОБА_17 » від ОСОБА_1 було прийнято 26960 грн. за поховання ОСОБА_3 .

29.01.2026 року Новоселівським старостинським округом Любашівської селищної ради Подільського району Одеської області було видано довідку №12 про те, що ОСОБА_1 дійсно провела поховання військовослужбовця (співмешканця) ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до відповіді від 14.01.2026 року №800 на адвокатський запит, ВЧ НОМЕР_1 повідомила адвоката про те, що особисте розпорядження на випадок своєї загибелі про виплату одноразової грошової допомоги особі за його вибором солдата ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у ВЧ НОМЕР_1 відсутнє.

З повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб від 02.06.2026 року №0005870355 вбачається, що 03.10.1997 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_18 було укладено шлюб, який 21.02.2003 року Другим Малиновським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції було розірвано.

Інших належних та допустимих доказів стосовно наявних між сторонами спірних правовідносин, зокрема, доказів придбання або утримання спільного майна, ведення спільного побуту, факту спільних покупок тощо, матеріали справи не містять.

Також, під час розгляду справи в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 повідомив суду, що ОСОБА_3 був його рідним братом, проживав з позивачкою як чоловік та дружина з 2014 року в будинку у АДРЕСА_5 . За час спільного проживання позивачка та його брат працювали в м. Одесі, придбали автомобіль, будинок, займалися спільним господарством.

Свідок ОСОБА_19 в судовому засіданні пояснила суду, що ОСОБА_3 був її рідним братом, проживав з позивачкою як чоловік та дружина з 2014 року в будинку у АДРЕСА_5 . За час спільного проживання позивачка та її брат у період, який свідок не пам`ятає, працювали в м. Одесі в комунальній установі, проживали у напівпідвальному приміщенні, придбали автомобіль, брат дарував позивачці коштовності, брат та позивачка займалися спільним господарством. Щодо придбання будинку свідок пояснити будь-яких обставин не змогла.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснив суду, що ОСОБА_20 був другом та сусідом, знав, що ОСОБА_4 живе із ОСОБА_21 з 2003 року, питань щодо спільного господарства, придбаного майна ОСОБА_4 не задавав, бачив в дворі ОСОБА_4 автомобіль, марку якої не пам`ятає, позичив позивачці гроші на поховання у розмірі близько 12000 грн.

Предметом спору у даній справі є встановлення обставин на підтвердження або спростування підстав для встановлення факту проживання позивачки з ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 однією родиною як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу з 2014 року.

Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених позивачем в позовній заяві, за якими суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Пунктом 6 рішення Конституційного Суду від 03.06.1999 N 5-рп/99 установлено, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т. п.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Згідно із ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Правило ст. 74 СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Крім того, для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі ст. 74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно.

Отже, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.

У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини (ст. 1264 ЦК України).

Встановлення факту проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту їх спільного проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв`язку із цим взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи).

Спільний побут, в свою чергу, передбачає ведення жінкою та чоловіком спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги тощо.

До прав та обов`язків, притаманних подружжю, слід віднести, зокрема, але не виключно, існування між чоловіком та жінкою, реалізацію ними особистих немайнових прав, передбачених главою 6 СК України, тощо. При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин, оскільки самі по собі, наприклад, факти перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки або спільна присутність їх на святах, або пересилання коштів, або періодичний спільний відпочинок, або проживання за однією адресою, факт реєстрації за такою адресою при відсутності інших наведених вище ознак не можуть свідчити, що між чоловіком та жінкою склались та мали місце усталені відносини, притаманні подружжю.

Наведені правові висновки суду повністю узгоджуються із правовими позиціями, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі №554/8023/15-ц, постановах Верховного Суду від 26.09.2018 року у справі №244/4801/13-ц, від 28.11.2018 року у справі №127/11013/17, від 16.01.2019 року у справі №343/1821/16-ц, від 27.02.2019 року у справі №522/25049/16-ц, від 27.03.2019 року у справі №354/693/17-ц, від 17.04.2019 року у справі №490/6060/15-ц, від 15.08.2019 року у справі №588/350/15, від 23.09.2019 року у справі №279/2014/15-ц, від 10.10.2019 року у справі №748/897/18, від 11.12.2019 року у справі №712/14547/16-ц, від 12.12.2019 року у справі №490/4949/17, від 18.12.2019 року в справі №761/3325/17-ц, від 24.01.2020 року у справі №490/10757/16-ц, від 09.11.2020 року у справі №757/8786/15-ц, від 03.11.2022 року у справі N 361/4744/19.

Взаємність прав та обов`язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов`язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно - правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з`ясування місця і часу такого проживання. Підтвердженням цього може бути їх реєстрація за таким місцем проживання, пояснення свідків, представників житлово-експлуатаційної організації. Щодо часу проживання слід зазначити, що за своєю природою проживання однією сім`єю спрямоване на довготривалі відносини (постанова Верховного Суду від 30.10.2019 року у справі №643/6799/17).

Належними і допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу можуть бути, зокрема, але не виключно: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із "подружжя"; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що "подружжя" вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства та ін. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 15.07.2020 року у справі №524/10054/16 (провадження N 61-21748св18).

Відповідно до п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" судам роз`яснено, що суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо твердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію у зв`язку із втратою годувальника. Суд не може відмовити в розгляді заяви про встановлення факту родинних відносин з мотивів, що заявник може вирішити це питання шляхом встановлення неправильності запису в актах громадянського стану.

Для встановлення спільного проживання однією сім`єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання фактичного подружжя та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання) чоловіка та жінки, фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо.

Показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.12.2019 року у справі №466/3769/16, від 27.02.2019 року у справі №522/25049/16-ц, від 11.12.2019 року у справі №712/14547/16-ц, від 24.01.2020 року у справі №490/10757/16-ц.

Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки.

Також, Верховний Суд у постановах від 05.10.2022 року в справі №686/15993/21, від 09.11.2022 року в справі №753/10315/19, від 16.11.2022 року у справі №199/3941/20 вказував, що для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні подружжю. Предметом доказування у справах про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

Факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні свят, пересилання відповідачем коштів на рахунок позивачки, самі по собі окремо, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю (постанови Верховного Суду від 30.06.2022 року у справі №694/1540/20, від 25.03.2026 року у справі №709/2037/24).

Факт реєстрації місця проживання жінки та чоловіка за однією адресою не є ані головною, ані обов`язковою ознакою наявності фактичного шлюбу. Так само факт спільного проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу не може бути встановлений лише показаннями свідків та наявністю спільних фотографій за відсутності інших доказів (правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 04.12.2023 року у справі №543/563/22).

Тобто, Закон не визначає, які конкретно докази є беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду при їх оцінці.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним з найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі (постанова Верховного Суду від 26.05.2022 року у справі №362/3705/20).

За правилами доказування, визначеними ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як вбачається з матеріалів даної цивільної справи, позивачка, звертаючись до суду із позовом про встановлення факту проживання її з ОСОБА_3 однією сім`єю як чоловіка та дружини просить суд встановити такий факт за період з 2014 року по 01.10.2025 року.

При цьому, на підтвердження своїх позовних вимог, позивачка надала суду копію свого паспорта, відповідно до якого ОСОБА_1 12.01.2024 року була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 , що також підтверджується наявним у матеріалах справи Витягом з реєстру територіальної громади від 13.10.2025 року.

Судом встановлено, що із сповіщення сім`ї №1540 від 03.10.2025 року за вих. №12747, направленого ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_1 вбачається, що ОСОБА_3 , військовослужбовець 2 самохідного артилерійського взводу першої самохідної артилерійської батареї самохідного артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 в населеному пункті Іванпуть Новгород-Сіверського району Чернігівської області, причина смерті – гостра серцева недостатність, смерть настала під час проходження військової служби.

Відповідно до свідоцтва про смерть НОМЕР_5 від 08.10.2025 року, виданого Любашівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 49 років у селищі Іванпуть Новгород – Сіверського району Чернігівської області.

Також, 13.10.2025 року комісією у складі сільського голови Г. Головаченко, діловода ОСОБА_14 , свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_16 було складено Акт №17 обстеження умов проживання сім`ї ОСОБА_1 , за висновками якого встановлено, що остання дійсно зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_5 , разом з нею до дня смерті був зареєстрований та проживав співмешканець ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 . Проживали у власному домогосподарстві з 2018 року, вели спільне особисте підсобне господарство, побут.

Відповідно до довідки Новоселівського старостинського округу Любашівської селищної ради Подільського району Одеської області від 08.10.2025 року №114, ОСОБА_3 , 07.10.2025 року дійсно похований на місцевому кладовищі в с. Новоселівка Подільського району Одеської області.

Відповідно до довідки Новоселівського старостинського округу Любашівської селищної ради Подільського району Одеської області від 13.10.2025 року №118, ОСОБА_3 до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 був зареєстрований та проживав разом із співмешканкою ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_5 .

Таким чином, як встановлено судом у даній справі, надані позивачкою докази на підтвердження реєстрації її та ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_5 є суперечливими, оскільки, по – перше, сама позивачка у вказаному вище будинку була зареєстрована 12.01.2024 року, по – друге, дата реєстрації ОСОБА_3 в помешканні наданими позивачкою доказами не підтверджена, оскільки позивачем жодного письмового доказу з цього приводу суду не надано, а довідки, надані Новоселівським старостинським округом часового проміжку, періоду, конкретної дати реєстрації ОСОБА_3 взагалі не зазначають.

Таким чином, суд констатує, що надані позивачкою докази у своїй сукупності, які окрім вказаних довідок мають також документи на підтвердження організації поховання військовослужбовця у своїй сукупності є недостатніми для встановлення заявленого позивачкою факту.

Одночасно із цим, суд зауважує, що позивачка просить встановити факт спільного проживання з 2014 року, водночас з Акта №17 обстеження умов проживання сім`ї ОСОБА_1 , комісія встановила, що остання дійсно зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_5 , разом з нею до дня смерті був зареєстрований та проживав співмешканець ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 . Проживали у власному домогосподарстві з 2018 року, вели спільне особисте підсобне господарство, побут.

Проте, і вказаний вище письмовий документ суперечить і факту реєстрації місця проживання позивачки з 2024 року у вказаному помешканні, і її твердженню про спільне проживання з ОСОБА_3 з 2014 року.

Таким чином, надані позивачкою письмові докази не узгоджуються між собою, не дають підстав достеменно встановити період спільного проживання позивачки з ОСОБА_22 , та, відповідно, правових підстав для встановлення заявленого позивачем юридичного факту.

Інших, будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції (правочинів щодо нерухомого майна, квитанцій про сплату комунальних послуг, чеків щодо придбання будь-яких товарів для родини тощо) позивачкою суду не надано.

При цьому, суд зауважує, що допитані в судовому засіданні свідки також не підтвердили ані факту придбання спільного майна, оскільки ОСОБА_10 заявив про купівлю будинку позивачкою та ОСОБА_4 , а рідна сестра ОСОБА_23 цього факту не підтвердила, як і сама позивачка, яка під час розгляду справи вказала суду на ту обставину, що будинок досі належить племіннику ОСОБА_12 . Щодо інших обставин, на які наголошували свідки, суд зауважує, що відноситься до таких свідчень критично, оскільки вони не узгоджуються між собою та також є суперечливими.

Одночасно із цим, суд зауважує, що у даному разі, доведення або недоведення позивачкою в судовому засіданні факту поховання ОСОБА_4 за її рахунок є в своїй сукупності з іншими наявними у матеріалах справи письмовими доказами є недостатнім для встановлення юридичного факту, про який просить позивачка.

Також, судом приймається до уваги те, що особисте розпорядження на випадок своєї загибелі про виплату одноразової грошової допомоги особі за його вибором солдата ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у ВЧ НОМЕР_1 відсутнє.

Таким чином, зважаючи на відсутність вказаного вище розпорядження, вбачається, що фактично, ОСОБА_3 , який був мобілізований у 2022 році не мав на меті, як мінімум, зазначати позивачку як особу, з якою пов`язував своє сімейне майбутнє.

Отже, наведені та досліджені в судовому засіданні обставини справи, відомості, надані суду свідками, по своїй суті не підтверджують аргументи позивачки щодо її спільного проживання з ОСОБА_3 з 2014 року по 2025 рік за місцем її реєстрації, а саме АДРЕСА_5 , а твердження позивачки щодо факту спільного придбання житлової нерухомості є сумнівним з огляду на відсутність у матеріалах справи будь-яких належних та допустимих доказів з цього приводу.

Надані позивачкою спільної світлини з роботи, з якої неможливо встановити дату створення, а також покази свідків, достовірно не свідчать про спільне ведення ОСОБА_1 та ОСОБА_3 спільного господарства, наявності у них спільного бюджету та взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю, протягом більш ніж 5 років.

Отже, у даній справі суд приходить до висновку, що позивачкою не доведено існування між нею та ОСОБА_3 протягом тривалого часу відносин, притаманних сім`ї. При цьому, саме собою перебування позивачки з ОСОБА_3 у близьких стосунках, можливе надання їй фінансової допомоги не можуть беззаперечно свідчити, що між ними склались та мали місце усталені відносини, притаманні подружжю у відповідний період. Не може про це свідчити і факт поховання ОСОБА_1 ОСОБА_3 .

Таким чином, суд вважає, що встановлені вище обставини не свідчать про те, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 як між дружиною та чоловіком склалися усталені відносини, які притаманні подружжю, відтак не є підтвердженням факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

При цьому, суд враховує, що показання свідків не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю. Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 08.12.2021 року у справі №531/295/19.

Ураховуючи вищевикладене та встановлені судом у даній справі обставини, суд виснує, що у даному разі відсутні підстави для задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Міністерство Оборони України, Військова частина № НОМЕР_1 про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, з огляду на що у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому суд залишає за позивачем понесені нею судові витрати по сплаті судового збору.

Керуючись ст. 10, 12, 13, 76, 81, 141, 258-260, 263-265, 273, 274-279, 354, 355 ЦПК України, Хаджибейський районний суд міста Одеси

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 ), Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Міністерство Оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітряних Сил, 6, ЄДРПОУ: 00034022 електронна пошта: admou@post.mil.gov.ua), Військова частина № НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступну і резолютивну частини рішення складено та проголошено в судовому засіданні 27.08.2026 року.

Повний текст рішення складено та підписано 27.08.2026 року.

Суддя: Н.О. Шевчук