Рішення від 31 травня 2026 р. у справі №504/1741/25 — Доброславський районний суд Одеської області

Справа № 504/1741/25

Номер провадження 2/504/1145/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.06.2026с-ще Доброслав

Доброславський районний суд Одеської області у складі:

судді Литвинюк А.В.

за участю секретаря судового засідання Данько Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: орган опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради, про позбавлення батьківських прав -

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог: органу опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради, в якому просить суд: позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_3 у неї та ОСОБА_2 народилася дитина, ОСОБА_3 .

Як вказує позивачка ОСОБА_1 , у шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 вони ніколи не перебували.

Батько дитини, за твердженнями позивачки, проживав разом з нею та їх спільною донькою, ОСОБА_3 , однією сім`єю до 2023 року. У 2023 році відповідач зник, після чого позивачка ніколи його не бачила, не спілкувалася з ним, будь-якими відомостями про теперішнє місцезнаходження відповідача позивачка не володіє.

У позовній заяві вказано, що з моменту свого зникнення відповідач ніяким чином не піклується про дитину, не проявляє заінтересованості в її подальшій долі, не цікавиться успіхами дитини, станом здоров`я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, про її навчання, про підготовку до самостійного життя, зокрема - не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу; не створює умов для отримання нею освіти - створились умови, які шкодять інтересам дитини. Відповідач не спілкується з дитиною навіть по телефону.

Відповідач покладених законом на батьків обов`язків не виконує, не бере педагогічної, матеріальної, грошової або будь-якої іншої участі у вихованні дитини. Всі питання щодо виховання вирішуються позивачкою самостійно без участі та підтримки з боку відповідача, дитина знаходиться на повному утриманні позивачки.

Аліментів на утримання доньки, ОСОБА_3 , відповідач не сплачує, будь-якої матеріальної допомоги не надає.

На думку позивачки, наведені обставини можна розцінювати як свідоме ухилення батьком від виконання своїх батьківських обов`язків з виховання, піклування та утримання малолітньої дитини, у зв`язку з чим, позивачка звертається до суду з цим позовом про позбавлення батьківських прав.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.05.2025 року, справу розподілено судді Литвинюк А. В.

Ухвалою Доброславського районного суду Одеської області від 06.05.2025 року відкрито загальне позовне провадження у справі з проведенням підготовчого засідання та повідомленням (викликом) сторін, призначено підготовче засідання на 22.07.2025 року о 11:30 годині в приміщенні Доброславського районного суду Одеської області, розташованому за адресою: Одеська область, Одеський район, с-ще Доброслав, вул. Захисників Маріуполя, 51 (зала судових засідань №2), а також визначено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

09.07.2025 року до суду у підсистемі «Електронний суд» надійшли пояснення третьої особи щодо позову, в яких повідомлено про намір органу опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради розглянути на комісії з питань захисту прав дітей Пересипської райадміністрації Одеської міської ради та підготувати за наслідками розгляду висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав після надання позивачкою запитуваної інформації та надання необхідних документів.

Підготовче судове засідання у справі, призначене на 22.07.2025 року о 11:30 годині в приміщенні Доброславського районного суду Одеської області, розташованому за адресою: Одеська область, Одеський район, с-ще Доброслав, вул. Захисників Маріуполя, 51 (зала судових засідань №2), не відбувалось у зв`язку з неявкою сторін та було відкладено на 07.10.2025 року о 10:45 годині.

17.09.2025 року третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: органом опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради на виконання своїх повноважень було підготовлено та надано суду висновок про доцільність позбавлення батьківських прав № 01-05-8/889 від 16.09.2025 року.

22.09.2025 року суду було надано відповідь Доброславського відділу державної виконавчої служби Одеського району Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Одеси № 21.13-56141 від 22.09.2025 року з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів по виконавчому провадженню № 77828663 станом на 18.09.2025 року.

Ухвалою Доброславського районного суду Одеської області від 07.10.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті о 12:15 годині 09.12.2025 року в приміщенні Доброславського районного суду Одеської області, розташованому за адресою: Одеська область, Одеський район, с-ще Доброслав, вул. Захисників Маріуполя, 51 (зала судових засідань №2).

Судове засідання у справі, призначене на 09.12.2025 року о 12:15 годині в приміщенні Доброславського районного суду Одеської області, розташованому за адресою: Одеська область, Одеський район, с-ще Доброслав, вул. Захисників Маріуполя, 51 (зала судових засідань №2), не відбувалось у зв`язку з відсутністю електропостачання та було відкладено на 02.03.2026 року о 12:00 годині.

Судове засідання у справі, призначене на 02.03.2026 року о 12:00 годині в приміщенні Доброславського районного суду Одеської області, розташованому за адресою: Одеська область, Одеський район, с-ще Доброслав, вул. Захисників Маріуполя, 51 (зала судових засідань №2), не відбувалось у зв`язку з неявкою сторін та було відкладене на 01.06.2026 року об 11:30 годині.

У судове засідання у справі, призначене на 01.06.2026 року об 11:30 годині в приміщенні Доброславського районного суду Одеської області, розташованому за адресою: Одеська область, Одеський район, с-ще Доброслав, вул. Захисників Маріуполя, 51 (зала судових засідань №2), учасники справи не з`явилися. Про дату, час та місце розгляду справи учасники повідомлялися належним чином, у відповідності до вимог ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - ЦПК України), що підтверджується матеріалами судової справи.

Разом з тим, позивачка надала суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила задовольнити, проти ухвалення заочного рішення у справі не заперечувала.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, також надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності та прийняття рішення з урахуванням прав та інтересів дитини.

В свою чергу, відповідач причини своєї неявки суду не повідомив, своїм правом на подачу відзиву на позовну заяву в установлені строки не скористався, жодної участі у розгляді справи не брав.

Стаття 280 ЦПК України визначає, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Оскільки відповідач не з`явився у судове засідання, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового розгляду, про поважність причини неявки суду не повідомив, не надав відзив на позовну заяву, участі у розгляді справи не брав, а позивачка заперечень щодо заочного розгляду справи не висловила, суд вважає за доцільне у даній справі провести заочний розгляд.

Дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд, керуючись законом і правосвідомістю, дійшов наступного висновку.

За ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

За змістом положень ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 263 Цивільного процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася ОСОБА_3 , про що 27.11.2020 року складено відповідний актовий запис № 6193. Наведене підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 27.11.2020 року Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), наявного в матеріалах справи.

Батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зазначеному свідоцтві про народження серії НОМЕР_1 від 27.11.2020 року вказано ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Відповідно до довідки № 13-136458-ф/л від 14.07.2023 року про реєстрацію місця проживання або місця перебування особи ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 з 14.07.2023 року по теперішній час.

За вказаною адресою АДРЕСА_1 з 21.03.2005 року також зареєстрована мати малолітньої дитини, ОСОБА_1 , що вбачається з копії її паспорта серії НОМЕР_2 , виданого 25.07.2012 року Хаджибейським ВМ Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області.

Звернувшись до суду з позовом про позбавлення батьківських прав, позивачка ОСОБА_1 стверджує, що позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відповідатиме якнайкращим інтересам дитини, ОСОБА_3 , оскільки батько дитини фактично самоусунувся від виконання батьківських обов`язків, у вихованні та забезпеченні дитини участі не приймає.

Згідно з частиною третьою статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною сьомою статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Відповідно до частини першої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Частиною першою статті 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Згідно зі статтею 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК України.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише за наявності вини у діях батьків.

При вирішенні такої категорії спорів судам необхідно мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.

Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків.

Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайній захід впливу та захисту прав дитини.

Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах: від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18 (провадження № 61-4014св20), від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18 (провадження № 61-8883св19), від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17 (провадження № 61-13752св19), від 23 грудня 2020 року у справі № 522/21914/14 (провадження № 61-8179св19).

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

У рішенні по справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України»).

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача.

Згідно педагогічної характеристики на ОСОБА_3 , вихованку Одеського закладу дошкільної освіти «Ясла-садок» № 232 Одеської міської ради від 04.04.2025 року, наданої суду, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виховується в дитячому закладі з 18.03.2024 року.

Вихованням ОСОБА_4 займається мати, яка створює належні умови для її розвитку та навчання. Виявляє цікавість до рекомендацій вихователя, регулярно відвідує батьківські збори. Дитина завжди охайна, доглянута, акуратно одягнена відповідно до сезону та умов.

Оплату за харчування у дитячому садочку здійснює виключно мати. За період з 18.03.2024 року по сьогодні батько дитини у дитячому закладі не з`являвся.

За цей час ОСОБА_4 проявила себе, як контактна та доброзичлива дитина, добра та життєрадісна. ОСОБА_4 виявляє інтерес до навчальних занять, уміє концентрувати увагу на поставленому завданні, розуміє інструкції вихователя, володіє великим словниковим запасом, вміє висловлювати свої думки із задоволенням приймає участь у різних конкурсах та розвагах. В ігровій діяльності проявляє себе ініціатором, пропонує різні сюжети гри.

ОСОБА_4 - весела, відкрита дівчинка, адекватно реагує як на похвалу так і на критику.

В матеріалах справи також містяться власноруч складені та підписані заяви ОСОБА_5 від 08.04.2025 року, ОСОБА_6 від 09.04.2025 року, ОСОБА_7 від 09.04.2025 року, ОСОБА_8 від 10.04.2025 року, ОСОБА_9 від 10.04.2025 року, ОСОБА_10 від 10.04.2025 року.

Так, у власноруч складеній та підписаній заяві від 08.04.2025 року ОСОБА_5 звернула увагу на невиконання ОСОБА_2 своїх батьківських обов`язків по відношенню до ОСОБА_3 . З 2023 року ОСОБА_11 не виховує дочку, не проявляє турботу, ігнорує потреби дитини, не забезпечує її ні медичним доглядом, ні освітою, ні іншими видами батьківської уваги. Батько не проводить час разом з дитиною та не приймає участі у житті та розвитку дочки.

У своїй заяві від 09.04.2025 року ОСОБА_6 повідомила, що вона є донькою ОСОБА_1 і рідною сестрою ОСОБА_3 , та звертала увагу, що батько ОСОБА_3 , ОСОБА_12 , не надає будь-якої матеріальної допомоги на утримання дитини, не приймає участі у вихованні доньки, не забезпечує будь-яких потреб дитини. З 2023 року зовсім не з`являється в її житті, усі матеріальні та фінансові потреби дитини забезпечує виключно мати.

ОСОБА_7 у своїй заяві від 09.04.2025 року повідомив, що він є давнім знайомим сім`ї та вказав на невиконання ОСОБА_2 обов`язків батька, відсутність забезпечення увагою ОСОБА_3 та відсторонення батька від дитини з 2023 року. Вихованням та забезпеченням дитини займається її мати, ОСОБА_1 .

ОСОБА_8 у своїй заяві від 10.04.2025 року вказала, що вона є рідною тіткою ОСОБА_1 та повідомила, що ОСОБА_2 не виконує батьківських обов`язків щодо виховання його доньки. Вихованням займається мати ОСОБА_13 . Дитина в такому віці, що потребує багато уваги, навчання та дитячих розваг. Батько відсторонився від дитини у 2023 році, жодним чином її не підтримує.

У заяві від 10.04.2025 року ОСОБА_9 повідомила, що вона є матір`ю ОСОБА_1 та зазначила, що батько малолітньої дитини, ОСОБА_2 , не виконує своїх батьківських обов`язків, не приділяє дитині уваги та не з`являється у її житті, фінансово її не забезпечує. Вихованням та розвитком дитини займається виключно мати.

ОСОБА_10 у заяві від 10.04.2025 року зазначила, що є давньою знайомою родини та її син разом з ОСОБА_14 ходять до одного дитячого закладу. Також, повідомила, що батько ОСОБА_3 , ОСОБА_12 не виконує своїх батьківських обов`язків, з 2023 року не приймає участі у вихованні дитини, ігнорує її потреби, матеріально її не забезпечує, батьківської уваги не приділяє.

Також, з наданої суду відповіді Доброславського відділу державної виконавчої служби Одеського району Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Одеси № 21.13-56141 від 22.09.2025 року з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів по виконавчому провадженню № 77828663 вбачається, що станом на 18.09.2025 року у ОСОБА_2 наявна заборгованість зі сплати аліментів у сукупному розмірі 20 282,81 грн.

Враховуючи вищенаведені обставини, суд вважає, що відповідачем свідомо обрано такі життєві умови, за якими відсутня його участь у вихованні своєї малолітньої доньки. Відповідач не здійснює жодних реальних дій щодо спілкування зі своєю дитиною, не шукає зустрічі з нею, відповідач не виконує належним чином свої батьківські обов`язки.

ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці.

Відсутність побачень з дитиною та навіть спроб їх здійснення, свідчить про відсутність інтересу до дитини з боку відповідача, що, відповідно до рішення «Хант проти України», є підставою для позбавлення батьківських прав.

Суд вважає, що зазначені фактори свідчать саме про свідоме нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками, що є винною поведінкою, в контексті ст. 164 СК України.

Нормами статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитись з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Так, частина 4 статті 19 СК України передбачає, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування.

Участь органів опіки та піклування обумовлена, насамперед, інтересами дитини та необхідністю проведення актів обстеження умов проживання як батька, так і матері, та надання свого висновку щодо рекомендацій та доцільності визначення місця проживання дитини з одним з батьків. Висновок органів опіки долучається до матеріалів справи та не має для суду наперед встановленого значення.

Частина п`ята статті 19 СК України визначає, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Приймаючи рішення, суд, у більшості випадків, керується висновком органу опіки та піклування, проте може відступити від нього, адже суд оцінює усю сукупність доказів, та звертає увагу на прихильність дитини, навівши відповідні мотиви у рішенні.

В матеріалах справи міститься висновок органу опіки і піклування - Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за № 01-05-8/889 від 16.09.2025 року.

Згідно висновку № 01-05-8/889 від 16.09.2025 року, орган опіки і піклування - Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради, на підставі рішення комісії з питань захисту прав дитини Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради (протокол засідання від 04.09.2025 року № 5), керуючись ст. 164 СК України, постановою № 3 Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», вважає доцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Суд вважає, що висновок органу опіки і піклування - Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за № 01-05-8/889 від 16.09.2025 року є повним, обґрунтованим, всебічним, та таким, що узгоджується з наявними в матеріалах справи доказами.

Враховуючи все вищевикладене, досліджені судом обставини справи дають підстави вважати, що відповідач ОСОБА_2 втратив інтерес до своєї малолітньої доньки та свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків по її вихованню, що є підставою для позбавлення його батьківських прав.

Також, суд враховує поведінку відповідача під час перебування даної справи у провадженні суду. Відповідач не з`являвся в судові засідання та не проявляв інтересу до судового розгляду, що свідчить про його байдуже ставлення до наслідків розгляду даного спору.

Суд наголошує, що позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі дитини. Позбавлення батьківських прав допускається тоді, коли змінити ставлення батьків до виховання дитини неможливо.

Необхідно зазначити, що позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав, якщо його поведінка зміниться.

Суд враховує, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.

Позивачкою, в свою чергу, доведено, що позбавлення відповідача батьківських прав буде сприяти якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Позбавлення відповідача батьківських прав, здійснене згідно із законом (пункт 2 частини першої статті 164 СК України), спрямоване на захист прав та інтересів дитини, отже, має законну мету і втручання в права відповідача є пропорційним меті позбавлення його батьківських прав.

З огляду на встановлені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо позбавлення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , слід задовольнити.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10.02.2010, заява № 4909/04).

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України, у резолютивній частині рішення (окрім іншого) зазначається розподіл судових витрат.

Судові витрати, в силу приписів ст. 133 ЦПК України, складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 12 ч. 3 ст. 12 ЦПК України, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, є однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства.

Зважаючи на наявність підстав для задоволення позову, судові витрати позивачки зі сплати судового збору у розмірі 3028,00 грн слід покласти на відповідача у відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. 7, 19, 150, 155, 164, 166 СК України, ст. 12, 13, 76, 77, 78, 79, 81, 89, 174, 178, 223, 263, 280 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: орган опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради, про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 судові витрати в частині сплати судового збору у розмірі 3028,00 грн.

На підставі вимог ч. 6 ст. 164 СК України, рішення суду про позбавлення батьківських прав, після набрання ним законної сили, надіслати органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.

Роз`яснити, що мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав у разі зміни поведінки особи, позбавленої батьківських прав, та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя : Литвинюк А. В.