Постанова від 23 серпня 2026 р. у справі №712/16833/25 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/821/1804/26 № 22-ц/821/1805/26Головуючий по першій інстанції

Справа № 712/16833/25 Категорія: 304070000 Чапліна Н.М.

Доповідач в апеляційній інстанції

Сіренко Ю. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 серпня 2026 року

м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів:

Сіренка Ю.В., Новікова О.М., Фетісової Т.Л.,

секретар:

учасники справи:

позивач – Комунальне підприємство теплових мереж «Черкаситеплокомуненерго» Черкаської міської ради,

відповідач – ОСОБА_1 ,

особа, яка подає апеляційну скаргу – ОСОБА_1 ,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 на ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 19 червня 2026 року про повернення заяви та на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 03 червня 2026 року (у складі судді Чапліної Н.С.) у справі за позовом Комунального підприємства теплових мереж «Черкаситеплокомуненерго» Черкаської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення боргу за спожиту теплову енергію,

в с т а н о в и в :

У грудні 2025 року КПТМ «Черкаситеплокомуненерго» Черкаської міської ради звернулося до суду із даним позовом, в якому просило стягнути з відповідача борг за спожиту теплову енергію, який станом на 31.07.2025 становить 63256,17 грн, а також судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що КПТМ «Черкаситеплокомуненерго» Черкаської міської ради є виконавцем житлово-комунальних послуг населенню м. Черкаси, у тому числі відомчого житлового фонду. Комунальне підприємство теплових мереж «Черкаситеплокомуненерго» Черкаської міської ради здійснює постачання теплової енергії на будинок за затвердженими у встановленому порядку тарифами. Інформація щодо встановлених тарифів є загальновідомою, розміщена на офіційних веб-порталах КПТМ «Черкаситеплокомуненерго» та Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Позивач зазначав, що боржнику надано житлово-комунальні послуги належним чином, а саме якісно, своєчасно та у повному обсязі, проте обов`язків по сплаті коштів за надані послуги відповідач належним чином не виконує.

Протягом всього строку виникнення заборгованості відповідач періодично вчиняв дії, що свідчать про визнання ним заборгованості перед позивачем, однак оплати були меншими за вартість фактично спожитих послуг, таким чином станом на 31.07.2025 залишок заборгованості за комунальні послуги становить 63256,17 грн, з урахуванням раніше стягнутих на підставі рішень коштів.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 03.06.2026 позов задоволено повністю.

Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 63256,17 грн, судовий збір у розмірі 3028 грн, а всього 66284,17 грн.

Суд першої інстанції на підставі наявних в матеріалах справи доказів дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та стягнення боргу за спожиту теплову енергію.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 19.06.2026 заяву відповідача про перегляд заочного рішення від 03.06.2026 у цивільній справі за позовом Комунального підприємства теплових мереж «Черкаситеплокомуненерго» Черкаської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення боргу за спожиту теплову енергію повернуто заявнику.

Така ухвала суду мотивована тим, що за заявою відповідача, суд, що ухвалив рішення, може переглянути тільки заочне рішення, а судові рішення, ухвалені в загальному порядку, можуть бути оскаржені і переглянуті в апеляційному порядку.

Оскільки рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 03.06.2026 ухвалене в загальному порядку, підстави для його перегляду судом першої інстанції відсутні.

Не погодившись із вказаними судовими рішенням, ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» подала апеляційні скарги.

Так, скаржник зазначає, що ухвала Соснівського районного суду м. Черкаси від 19.06.2026 перешкоджає реалізації, передбаченого ЦПК України, способу захисту прав відповідача.

Звертає увагу на те, що Соснівським районним судом м. Черкаси було ухвалено заочне рішення, відтак повернення заяви про перегляд заочного рішення є незаконним.

На підставі викладеного, просить ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 19.06.2026 скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Разом з тим, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 03.06.2026, яке просить скасувати та ухвали нове про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування зазначає, що суд першої інстанції ухвалив заочне рішення за відсутності умов, передбачених ст. 280 ЦПК України.

Також зазначає, що позивачем подано необґрунтовані позовні вимоги, проте суд першої інстанції переклав тягар доказування на відповідачку.

Звертає увагу на те, що позивачем не доведено надання послуг конкретній квартирі.

Крім того, скаржник зазначає, що судом першої інстанції не вирішено клопотання відповідача про витребування доказів.

Вважає, що висновок суду щодо позовної давності зроблено без установлення необхідних фактів.

Відзив на апеляційні скарги до Черкаського апеляційного суду не надходив.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ.

Згідно з пунктами 1, 3 частини 6 цієї статті для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи про стягнення аліментів, збільшення та зменшення їх розміру, припинення стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України окремо від рішення суду може бути оскаржена в апеляційному порядку ухвала суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові).

Згідно з ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 06 серпня 2026 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність і обґрунтованість судових рішень, в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів доходить наступних висновків.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Щодо рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 03.06.2026.

Судом встановлено, що на КПТМ «Черкаситеплокомуненерго» Черкаської міської ради покладений обов`язок забезпечення підприємств, установ, організацій та населення міста тепловою енергією для потреб опалення та гарячого водопостачання, згідно з рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради від 31.10.2007 № 1480 «Про визначення виконавців житлово-комунальних послуг населенню м. Черкаси».

Рішенням від 14.04.2011 № 630 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг – КПТМ «Черкаситеплокомуненерго» Черкаської міської ради видано ліцензію на право постачання теплової енергії, на підставі якої забезпечує тепловою енергією населення, організації та підприємства всіх форм власності у м. Черкаси.

Крім того, на виконання рішень виконавчого комітету Черкаської міської ради від 13.10.2021 № 1122, 19.10.2022 № 859, 13.10.2023 № 1525 КПТМ «Черкаситеплокомуненерго» Черкаської міської ради здійснює постачання теплової енергії на будинок за затвердженими у встановленому порядку тарифами.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач у справі ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , з 16.12.2011.

Згідно з розрахунком заборгованості за теплову енергію, постачання гарячої води та сум індексу інфляції, 3 % річних по о/р НОМЕР_1 ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 31.07.2025 розмір заборгованості становить 63256,17 грн, з урахуванням раніше стягнутих на підставі судових рішень коштів (17315,59 грн на підставі судового наказу Соснівського районного суду м. Черкаси від 10.08.2017 по справі № 712/9157/17; 37410,53 грн на підставі заочного рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 23.12.2022 у справі № 712/7401/22).

Зобов`язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов`язанням.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Положеннями ст. ст. 526, 530 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Як зазначено у ст. 610 ЦК України, – порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до положень ст. 611 ЦК України, – у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

У разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо (ч. 1 ст. 543 ЦК України).

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, визначені Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд згідно нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

До житлово-комунальних послуг належать, зокрема, комунальні послуги – послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами (п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Відповідно до вимог п. 6 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач – фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Згідно зі пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України «Про житлово?комунальні послуги» споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.

Відповідно до частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний: укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; своєчасно вживати заходів до усунення виявлених неполадок, пов`язаних з отриманням житлово-комунальних послуг, що виникли з його вини; забезпечувати цілісність обладнання приладів (вузлів) обліку комунальних послуг відповідно до умов договору та не втручатися в їхню роботу; власним коштом проводити ремонт та заміну санітарно-технічних приладів і пристроїв, обладнання, іншого спільного майна, пошкодженого з його вини, яка доведена в установленому законом порядку; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Згідно із п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово?комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17, Верховного Суду від 15.03.2018 у справі № 401/710/15-ц, від 26.09.2018 у справі № 750/12850/16-ц, від 13.03.2019 у справі № 521/3743/17-ц).

Відповідно до ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору, розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Крім того, згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води передбачені статтями 21 та 22 цього Закону.

Відповідно до п. п. 3, 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», виконавцем послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація, а послуг з постачання гарячої води – суб`єкт господарювання, який є власником (або володіє і користується на інших законних підставах) теплової, тепловикористальної або теплогенеруючої установки, за допомогою якої виробляє гарячу воду, якщо споживачами не визначено іншого постачальника гарячої води.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

КПТМ «Черкаситеплокомуненерго» Черкаської міської ради здійснює нарахування за постачання теплової енергії за затвердженими в установленому порядку тарифами.

На офіційному веб-сайті КПТМ «Черкаситеплокомуненерго» Черкаської міської ради міститься інформація про затвердження тарифів на відповідний рік.

КПТМ «Черкаситеплокомуненерго» Черкаської міської ради є виконавцем житлово-комунальних послуг населенню у м. Черкаси, та здійснює постачання теплової енергії, зокрема, до будинку за адресою: АДРЕСА_1 , в якій зареєстрований відповідач.

Із наведеного слідує, що відповідач отримує послуги з постачання теплової енергії, яку надає позивач. Однак, ОСОБА_1 своєчасно та в повному обсязі не вносила плату за надані послуги, у зв`язку з чим утворилася заборгованість в розмірі 63256,17 грн.

Колегія суддів завертає увагу, що крім розрахунку заборгованості по особовому рахунку відповідача, позивачем було надано динаміку тарифів, яка фактично ілюструє динаміку тарифів на послуги із теплопостачання, яка відображає тарифи, розмір абонентської плати, абонентське обслуговування, внески комерційного обліку та загальний розмір.

Водночас, розмір заборгованості, визначений позивачем, ОСОБА_1 в апеляційній скарзі не спростований, лише зазначено, що наданий позивачем розрахунок є невірним, оскільки не містить формули, помісячного обсягу теплової енергії або гарячої води, показань вузла комерційного чи розподільного обліку, площі та коефіцієнтів розподілу, конкретних тарифних рішень, а також документів, за якими можна встановити дату, суму, платника і призначення кожної оплати.

Проте, такі доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, так як з розрахунку заборгованості вбачається, що загальний розмір заборгованості включає не лише кошти, як плата за спожиті послуги з постачання теплової енергії, а в дану суму враховано кошти за гаряче водопостачання, плата за абонентське обслуговування, внески на вузли комерційного обліку, згідно визначених тарифів. Також з розрахунку вбачається часткова сплата за нараховані послуги.

Всупереч вимог ст. ст. 12, 81 ЦПК України, ОСОБА_1 не надала суду власного контррозрахунку, не довела належними та допустимими доказами помилковість здійснених розрахунків позивачем, зокрема не надала суду будь-яких доказів звернення до позивача із скаргами щодо неправильного нарахування плати за постачання теплової енергії, чи звернення до виконавця щодо несправності будинкового лічильника теплової енергії, не надано акт-претензії відповідно до ст. 27 Закону України «Про житлово?комунальні послуги».

Колегія суддів також зазначає, що відповідачем при розгляді справи не спростовано той факт, що теплова енергія до квартири ОСОБА_1 позивачем КПТМ «Черкаситеплокомуненерго» Черкаської міської ради не була поставлена.

Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності.

Статтею 256 ЦК України передбачено, що позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, спеціальна позовна давність в один рік встановлено пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України відносно неустойки.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Частиною першою статті 264 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

Обставинами такого визнання можуть бути визнання претензії, односторонній правочин боржника, двосторонній договір за волевиявленням обох сторін правовідносин, часткове виконання обов`язку чи боргу із чіткою ідентифікацією самого зобов`язання тощо.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності до нового строку не зараховується (ч. 3 ст. 264 ЦК України).

Згідно із ч. ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення. Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу. У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, кредитор протягом усього часу вправі заявити в суді вимоги про повернення тієї частини боргу, що підлягає сплаті. Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів.

Відтак, оскільки у даних правовідносинах встановлено обов`язок відповідача сплачувати вартість наданих житлово-комунальних послуг щомісячно на підставі показників лічильника (індивідуального чи загальнобудинкового) на кінець розрахункового періоду, тобто зі спливом кожного календарного місяця, початок перебігу позовної давності для погашення щомісячних платежів за договором визначається за кожним таким черговим платежем з моменту його прострочення.

Подібний правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12.

Разом з тим, відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CоV-2» на всій території України встановлено карантин з 12.03.2020 до 22.05.2020.

Дію карантину неодноразово було продовжено на всій території України, востаннє, постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2023 № 383, до 30.06.2023.

Отже, розглядаючи обставини цієї справи в контексті вказаних норм права, встановлений на території України карантин з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), діяв з 12.03.2020 до 30.06.2023.

Крім того, відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом № 2102-ІХ від 24.02.2022, в зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, в Україні було введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, з подальшими його продовженнями, який триває і наразі.

Законом України від 15.03.2022 № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» внесено зміни до ЦК України щодо строків позовної давності.

Пунктом 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Відновлення строків позовної давності передбачено Законом від 14.05.2025 № 4434-IX «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України щодо поновлення перебігу позовної давності», який набрав чинності 04.09.2025.

З матеріалів справи вбачається, що позовна заява подана на суму заборгованості за вирахуванням вже стягнутої заборгованості наказом суду від 10.08.2017 у справі № 712/9157/17 та рішенням суду від 23.12.2022 у справі № 712/7401/22.

Крім того, як вбачається з розрахунку заборгованості, остання сплата за надані послуги відбулася у липні 2025 року.

Відтак, підстави для застосування наслідків пропуску позовної давності у даній справі відсутні.

Також відповідач в апеляційній скарзі звертає увагу на те, що судом першої інстанції залишилось не вирішеним клопотання про витребування доказів, подане ОСОБА_1 .

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що разом з відзивом на позовну заяву було подано клопотання про витребування доказів у позивача.

Як вбачається з протоколів судових засідань від 28.04.2026 та 03.06.2026 вказане клопотання ставилось на обговорення, відповідач ОСОБА_1 надавала пояснення з приводу заявленого клопотання та головуючим суддею було ухвалено відмовити у задоволенні клопотання про витребування доказів.

Відтак, доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не вирішено заявлене клопотання є безпідставними.

Щодо ухвали Соснівського районного суду м. Черкаси від 19.06.2026 про повернення заяви про перегляд заочного рішення суду.

Глава 8 «Заочний розгляд справи» ЦПК України встановлює особливі умови та порядок проведення заочного розгляду справи, ухвалення заочного рішення, подання і розгляду заяви про його перегляд, а також скасування й оскарження цього рішення.

Суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи (частина перша статі 280 ЦПК України).

Про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу (частина перша статті 281 ЦПК України).

У частині першій статті 282 ЦПК України визначено, що за формою і змістом заочне рішення повинно відповідати вимогам, встановленим статтями 263 і 265 цього Кодексу, і, крім цього, у ньому має бути зазначено строк і порядок подання заяви про його перегляд.

В матеріалах даної справи відсутня ухвала про заочний розгляд справи.

Також колегія суддів зазначає, що в тексті рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 03.06.2026 не міститься вказівка, що рішення ухвалене при заочному розгляді.

Крім того, з протоколу судового засідання вбачається, що відповідач брала участь в розгляді даної справи.

Разом з тим, в резолютивній частині рішення роз`яснено загальний порядок та строки подання апеляційної скарги на судове рішення відповідно до статей 354, 355 ЦПК України для всіх учасників справи.

Аналізуючи викладене вище, апеляційний суд доходить висновку, що відсутні підстави вважати, що рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 03.06.2026 за формою і змістом є заочним.

Відтак, судом першої інстанції постановлено та законну та обґрунтовану ухвалу про повернення заяви про перегляд заочного рішення, оскільки рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 03.06.2026 не є заочним.

Проаналізувавши встановлені обставини справи, та надавши їм правову оцінку, з урахуванням зазначених вище положень діючого законодавства, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційних скарг та скасування або зміни оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки апеляційні скарги залишаються без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в :

Апеляційні скарги ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 03 червня 2026 року та ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 19 червня 2026 року про повернення заяви у даній справі залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених Цивільним процесуальним кодексом України.

Судді Ю.В. Сіренко

Т.Л. Фетісова

О.М. Новіков