Постанова від 24 серпня 2026 р. у справі №704/113/25 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/821/1685/26Головуючий по першій інстанції

Справа № 704/113/25 Категорія: 310000000 Москаленко І.В.

Доповідач в апеляційній інстанції

Сіренко Ю. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2026 року

м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів:

Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л., Новікова О.М.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – ОСОБА_2 ,

особа, яка подає апеляційну скаргу – представник ОСОБА_2 – адвокат Ткаченко Михайло Олександрович,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 – адвоката Ткаченка Михайла Олександровича на рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 21 травня 2026 року (у складі судді Москаленко І.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права на отримання аліментів,

в с т а н о в и в:

У січні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом, в якому просив припинити стягнення аліментів на утримання колишньої дружини.

В обґрунтування зазначав, що згідно з постановою Черкаського апеляційного суду від 27.06.2024 з нього стягуються аліменти на утримання колишньої дружини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/8 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно. Аліменти присуджені в зв`язку з тим, що відповідачка за час перебування в шлюбі отримала ІІ групу інвалідності, потребує постійного догляду та лікування, не може самостійно пересуватися та самообслуговуватися, а тому за станом здоров`я працювати не може, а лише отримує виплати у вигляді пенсії.

Позивачу стало відомо, що на даний час відповідачка проживає в Республіці Польща, де отримує соціальні виплати та працює, періодично приїжджає на територію України, кордон перетинає самостійно, без супроводу, а відтак вважає, що відповідач перестала потребувати матеріальної допомоги.

Рішенням Тальнівського районного суду Черкаської області від 21.05.2026 позов задоволено.

Припинено право ОСОБА_2 на аліменти, що стягуються з ОСОБА_1 у розмірі 1/8 частини зі всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно згідно рішення Тальнівського районного суду від 14.02.2024, зміненим постановою Черкаського апеляційного суду від 27.06.2024 у справі № 704/881/23.

Повернено з державного бюджету ОСОБА_1 1211,20 грн сплаченого судового збору.

Суд першої інстанції, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, дійшов висновку про те, що ОСОБА_2 на дату розгляду справи не потребує матеріальної допомоги від позивача, оскільки встановлені в ході розгляду справи обставини, а саме: місце проживання в Республіці Польща, неодноразовий перетин державного кордону України у 2024-2025 роках відповідачкою самостійно, без допомоги сина ОСОБА_3 , який би мав здійснювати за нею догляд, свідчать про значне покращення її фізичних та матеріальних можливостей та про поновлення її працездатності.

Не погоджуючись із таким рішенням суду, представником відповідача ОСОБА_2 – адвокатом Ткаченком М.О. через підсистему «Електронний суд» подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 21.05.2026 та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування зазначає, що вказане рішення суду є незаконним, необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Вказує, що сам по собі факт наявності інвалідності, як і сам по собі факт проживання за кордоном чи окремих переміщень, не є законом встановленою підставою для припинення аліментного права.

У даній справі позивач не довів ані відновлення працездатності відповідачки, ані припинення її потреби в матеріальній допомозі, ані появу в неї регулярного доходу, достатнього для самозабезпечення. Натомість, суд переклав обов`язок доказування на відповідачку, вимагаючи від неї спростовувати припущення про доходи за кордоном. Такий підхід суперечить принципам змагальності та правової визначеності.

Звертає увагу на те, що матеріали справи містять докази, що спростовують висновок суду про припинення потреби у матеріальній допомозі: довідку МСЕК про безстрокову ІІ групу інвалідності, довідку лікувального закладу про хронічне невиліковне захворювання, неможливість самостійно пересуватися та самообслуговуватися, а також акт про здійснення догляду. Дані докази на даний час ніким не оскаржувалися та не скасовувалися.

06.07.2026 на адресу Черкаського апеляційного суду через підсистему «Електронний суд» від представника позивача – адвоката Кушнеренко Т.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Вважає апеляційну скаргу необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Так, судом було витребувано інформацію від відповідачки про джерела доходів за кордоном, проте, вона умисно ігнорувала вимоги суду, з метою приховати свої доходи та надалі продовжувати безпідставно отримувати аліменти від ОСОБА_1 .

Також, згідно інформації наданої Адміністрацією Державної прикордонної служби України щодо перетинання державного кордону України ОСОБА_3 (сином сторін) та ОСОБА_2 встановлено, що ОСОБА_3 з 20.02.2023 року перебуває за кордоном і на територію України не в`їжджав, тобто дана інформація підтверджує доводи позивача, що довідка про те, що його колишня дружина потребує постійного стороннього догляду видана саме з метою вивезення сина за кордон, з метою уникнення останнім мобілізації.

При цьому, відповідачка за період часу з 11.02.2024 по 24.08.2025 систематично перетинала кордон в пунктах пропуску самостійно без супроводу.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ.

Згідно з пунктами 1, 3 частини 6 цієї статті для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи про стягнення аліментів, збільшення та зменшення їх розміру, припинення стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства).

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 02 липня 2026 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів доходить таких висновків.

Судом встановлено, що рішенням Тальнівського районного суду у справі № 704/582/22 від 27.12.2022 шлюб між сторонами розірвано.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 27.03.2024 змінено рішення Тальнівського районного суду у справі № 704/881/23 від 14.02.2024 та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1/8 частину всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 29.08.2023.

Згідно копії довідки до акта МСЕК від 12.12.2022 ОСОБА_2 присвоєно ІІ групу інвалідності з 07.12.2022, причина інвалідності – загальне захворювання, інвалідність встановлена безтерміново, висновок про умови і характер праці – працепристосування.

Апеляційний суд зазначає, що статус особи з інвалідністю ІІ групи є беззаперечним доказом її непрацездатності у розумінні положень сімейного законодавства, що презюмує потребу такої особи у додатковому матеріальному забезпеченні (утриманні).

В наданій позивачем копії довідки № 7, виданої КНП «Тальнівський ЦПМСД ТРМ» 05.07.2023, зазначено, що ОСОБА_2 спостерігається в лікувальному закладі з приводу хронічного невиліковного захворювання, через порушення функцій організму не може самостійно пересуватися та обслуговуватися, потребує самостійного догляду та допомоги.

На виконання ухвали суду першої інстанції виконавчим комітетом Тальнівської міської ради надано завірену копію заяви ОСОБА_3 (сина сторін) щодо видачі акту встановлення факту здійснення догляду за матір`ю ОСОБА_2 та копію акту встановлення факту здійснення догляду від 06.01.2023 про те, що ОСОБА_3 дійсно здійснює догляд за ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи та дійсно потребує стороннього догляду.

Також, на виконання ухвали суду першої інстанції, представником відповідачки – адвокатом Ткаченком М.О. надано виписку по рахункам, які відкриті в банках на території України за період з 01.01.2023 по 01.09.2025, з якої вбачається, що ОСОБА_2 є власником рахунку в АТ КБ «ПриватБанк» на який надходять пенсійні виплати; довідку про доходи за 2023-2025 роки з Пенсійного фонду України, в якій зазначено, що ОСОБА_2 перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в Черкаській області і отримує пенсію по інвалідності, всього з січня 2023 року до серпня 2025 року ОСОБА_2 нараховано та отримано 93818 грн; відомості від 04.09.2025 року з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за 1 квартал 2023 року по 3 квартал 2025 року, де зазначено, що в лютому 2023 року ОСОБА_2 нараховано та виплачено Черкаським ОЦЗ 6655,18 грн (Соціальні виплати з відповідних бюджетів), доходи за 2024-2025 роки відсутні.

На виконання ухвали суду першої інстанції, Адміністрацією Державної прикордонної служби України надано інформацію щодо перетинання державного кордону України ОСОБА_3 (сином сторін), з якої вбачається, що останній з 20.02.2023 перебуває за кордоном і на територію України не в`їжджав.

Також, на виконання ухвали суду першої інстанції, Адміністрацією Державної прикордонної служби України надано інформацію щодо перетинання державного кордону України відповідачкою ОСОБА_2 у пункті пропуску Шегині 20.02.2023, тобто перетинала кордон з сином ОСОБА_3 , також за період часу з 11.02.2024 по 24.08.2025 відповідачка перетинала неодноразово кордон в пунктах пропуску Устилуг, Шегині, Краківець.

Відповідно до частин другої-четвертої статті 75 СК України, право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є особою з інвалідністю I, II чи III групи. Один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом.

За правилами частин першої та другої статті 76 СК України, розірвання шлюбу не припиняє права особи на утримання, яке виникло у неї за час шлюбу. Після розірвання шлюбу особа має право на утримання, якщо вона стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу і потребує матеріальної допомоги і якщо її колишній чоловік, колишня дружина може надавати матеріальну допомогу.

Згідно з частинами першою та третьою статті 79 СК України, аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви. Якщо один із подружжя одержує аліменти у зв`язку з інвалідністю, сплата аліментів триває протягом строку інвалідності.

Відповідно до частин першої та третьої статті 82 СК України, право одного з подружжя на утримання, а також право на утримання, яке особа має після розірвання шлюбу, припиняється у разі поновлення його працездатності, а також реєстрації з ним повторного шлюбу. Право на утримання припиняється від дня настання цих обставин.

Право одного з подружжя на аліменти, які були присуджені за рішенням суду, може бути припинене за рішенням суду, якщо буде встановлено, що: 1) одержувач аліментів перестав потребувати матеріальної допомоги; 2) платник аліментів неспроможний надавати матеріальну допомогу.

У постанові від 24.06.2021 року по справі № 759/6629/19 Верховний Суд зазначив, що призначення особі з інвалідністю відповідної пенсії по інвалідності або іншої соціальної виплати не може знаходитися у зв`язку із виплатами, які здійснює подружжя на утримання іншого подружжя, яке є особою із інвалідністю. Факт призначення державою пенсії по інвалідності не може впливати на факт призначення судом аліментів на утримання подружжя або ж виключати його.

На підставі викладеного вище, колегія суддів звертає увагу на те, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що на даний час позивач неспроможний надавати колишній дружині ОСОБА_2 матеріальну допомогу. Також, позивачем не доведено факту зміни його матеріального стану, його доходи належними доказами не підтверджено.

Посилання суду першої інстанції на неподання відповідачкою довідок про доходи на території Республіки Польща не може слугувати достатньою підставою для висновку про наявність у неї інших доходів чи покращення її матеріального стану, оскільки матеріали справи не містять доказів працевлаштування або отримання регулярних доходів останньою за межами України, а тягар доведення відсутності потреби в допомозі у даній категорії справи покладено на позивача.

Колегія суддів також зазначає, що сам по собі факт перетину державного кордону України відповідачем не свідчить про працездатність останньої чи відсутність у неї захворювань. Медичний висновок МСЕК про встановлення ОСОБА_2 . ІІ групи інвалідності не оскаржувався та є чинним.

Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України позивачем не доведено обставин, які б слугували підставою для припинення за рішенням суду його обов`язку зі сплати аліментів на колишню дружину, зокрема, матеріали справи не містять належних доказів про те, що відповідач ОСОБА_2 перестала потребувати матеріальної допомоги або позивач ОСОБА_1 неспроможний надавати матеріальну допомогу колишній дружині.

Також, в апеляційній скарзі представником відповідача – адвокатом Ткаченком М.О. заявлено клопотання про долучення доказів, а саме: копії лікарської довідки про стан здоров`я, копії історій хвороби ОСОБА_2 , які викладені іноземною мовою.

Апеляційний суд звертає увагу скаржника на те, що документи, складені нерезидентами, які подаються сторонами як докази, приймаються судами з огляду на їх допустимість після їх легалізації у встановленому законодавством України порядку.

Згідно зі ст. 9 ЦПК України та ч. 1 ст. 12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» цивільне судочинство і діловодство в судах України провадиться державною мовою.

Частиною 1 ст. 14 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» визначено, що у судах України судочинство провадиться, а діловодство здійснюється державною мовою.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 4, 5 ст. 95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.

Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 14 Закону України «Про засади державної мовної політики», сторони, які беруть участь у справі, подають до суду письмові процесуальні документи і докази, викладені державною мовою. У межах території, на якій поширена регіональна мова (мови), що відповідає умовам ч. 3 ст. 8 цього Закону, допускається подача до суду письмових процесуальних документів і доказів, викладених цією регіональною мовою (мовами), з перекладом, на державну мову без додаткових витрат для сторін процесу.

Отже, Законом встановлено вимоги, відповідно до яких сторони, які беруть участь у справі, подають до суду письмові процесуальні документи і докази, викладені державною мовою.

У разі, коли письмові докази подаються до суду іноземною мовою, додається їх засвідчений у встановленому порядку переклад українською мовою. Вірність перекладу документів юридичного характеру повинна бути нотаріально посвідчена в порядку ст. 79 Закону України «Про нотаріат».

Згідно з положеннями ст. 79 Закону України «Про нотаріат» нотаріус засвідчує вірність перекладу документа з однієї мови на іншу, якщо він знає відповідні мови. Якщо нотаріус не знає відповідних мов, переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус.

Таким чином, до письмових доказів, викладених іноземною мовою, повинні додаватися переклади українською мовою, засвідчені належним чином.

Відсутність нотаріально засвідченого перекладу зазначених доказів позбавляє суд можливості встановити їх зміст та інформацію, яка у них зазначена.

Таким чином, долучені до клопотання довідки з перекладом на українську мову, який не засвідчений належним чином, не можуть бути прийняті та враховані судом як допустимий доказ.

Отже, клопотання представника відповідача – адвоката Ткаченка О.М. про долучення доказів слід залишити без розгляду.

Відповідно до частини першої ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За вказаних обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі сторона відповідача ОСОБА_2 просить стягнути з позивача судові витрати на професійну правничу допомогу, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції.

До скарги долучено ордер на надання правничої допомоги серії СА № 1116889 та копію акта наданих послуг до Договору про надання правничої допомоги № б/н від 18.02.2025.

Як вбачається зі змісту вказаного акта, адвокатом Ткаченком М.О. надані відповідачу Поліщук Н.М. наступні юридичні послуги:

– складання та подача апеляційної скарги на рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 21.05.2026 у справі № 704/113/25; вартість 10000 грн;

– складання та подача клопотання про долучення доказів; вартість 2000 грн;

– представництво клієнта в суді апеляційної інстанції; вартість 1 судового засідання 3500 грн.

У додатковій постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2022 у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат слід враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08.09.2021 у справі № 206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Дослідивши надані стороною відповідача докази, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу, надану відповідачу адвокатом Ткаченком М.О. в суді апеляційної інстанції, не відповідає критеріям реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності та необхідних процесуальних дій сторони.

Враховуючи співмірність заявлених судових витрат зі складністю справи, апеляційний суд вважає, що сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15500 грн є непропорційною та неспівмірною зі складністю справи та обсягом підготовлених та поданих до суду адвокатом документів.

Крім того, дана справа призначена до розгляду судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження без виклику сторін, тобто адвокат Ткаченко М.О. не брав участі в судовому засіданні.

Беручи до уваги складність справи, обсяг виконаної адвокатом роботи, апеляційний суд вважає за необхідне зменшити витрати на оплату правничої допомоги за вказані послуги до 4000 грн, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 .

Керуючись ст. ст. 141, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 – адвоката Ткаченка Михайла Олександровича задовольнити.

Рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 21 травня 2026 року у даній справі скасувати та ухвалити нове.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про припинення права на отримання аліментів відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 4000 грн понесених витрат на правову допомогу під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених Цивільним процесуальним кодексом України.

Судді Ю.В. Сіренко

Т.Л. Фетісова

О.М. Новіков