Постанова від 25 серпня 2026 р. у справі №946/6023/26 — Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 946/6023/26

Провадження № 3/946/1419/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 серпня 2026 року м. Ізмаїл

Суддя Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області Адамов А.С., розглянувши матеріали справи, які надійшли з Головного управління ДПС в Одеській області, про адміністративне правопорушення у відношенні

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, директора ТОВ "ІЗМАЇЛ-ТРАНСБАЛКТЕРМІНАЛ", який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

встановив:

04.08.2026 до суду надійшов від Головного управління ДПС в Одеській області протокол про адміністративне правопорушення №153/15-32-07-03-17 від 27.07.2026, складений відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, в якому зазначено, що ОСОБА_1 - директор ТОВ "ІЗМАЇЛ-ТРАНСБАЛКТЕРМІНАЛ" порушив вимоги абзацу б) п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями) та Порядок заповнення і подання податкової звітності з ПДВ, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 28.01.2016 № 21 (із змінами і доповненнями), у зв`язку з чим перевіркою було виявлено відсутність права у ТОВ «ІЗМАЇЛ-ТРАНСБАЛКТЕРМІНАЛ» на отримання бюджетного відшкодування за квітень 2026 року та відсутність права на врахування такої суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку (ряд.20.2.1 декларації з ПДВ за квітень 2026 року) у розмірі 185 937 грн. на підставі акту перевірки від 24.06.2026 № 30618/15-32-07-03-20, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.

19.08.2026 до суду надійшли письмові пояснення ОСОБА_1 , в яких останній зазначив, що у інкримінованому адміністративному правопорушенні він не винен. Провадження по справі про адміністративне правопорушення щодо нього підлягає закриттю на підставі п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП з наступних підстав. Відповідно до Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010р. №984, акт – це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово – господарської діяльності платника податків. Виходячи із обставин справи, жодних інших доказів по справі, крім протоколу немає. Так, в протоколі про адміністративне правопорушення, в порушення вимог ст. 256 КУпАП, зовсім не розкрито суті порушення ведення податкового обліку, вчиненого ним, ОСОБА_1 , та його об`єктивної сторони. Натомість працівники ДПС в Одеській області при складані протоколу обмежились перерахуванням положень Податкового кодексу, які нібито він порушив без розкриття сутності цих порушень. Зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення, правові норми не регламентують порядок ведення податкового обліку, а роз`яснюють, що таке податковий кредит, що таке податкова накладна та сума податку. За таких умов, протокол про адміністративне правопорушення складений щодо нього не можливо визнавати таким процесуальним документом, який засвідчує факт вчиненого адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП так як цією статтею передбачена відповідальність за відсутність податкового обліку. У протоколі ж про адміністративне правопорушення не зазначено об`єктивну сторону адміністративного правопорушення, та які конкретно протиправні дії чи бездіяльність з порушення ведення податкового обліку я вчинив як посадова особа. Це позбавляє його можливості ефективно захищатися від обвинувачення і робить неможливим об`єктивний розгляд справи, перевірку наявності чи відсутності в його діях складу правопорушення. У протоколі про адміністративне правопорушення відсутні дані, про такі порушення, та що їх було вчинено саме ОСОБА_1 . Тобто вбачається очевидна невідповідність та неправильність встановлення фактичних обставин, які, згідно ст.280 КУпАП, підлягають доведенню у суді. Крім цього протокол про адміністративне правопорушення містить суперечливі відомості щодо події правопорушення, яке взагалі не збігається з формулюванням обвинувачення, передбаченим у ч. 1 ст. 163-1 КУАП. У протоколі також відсутня вказівка на докази, якими підтверджується вчинення правопорушення, передбаченого саме ч. 1 ст. 163-1 КУАП. вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, у своїх письмових поясненнях у справі зазначив про розгляд справи без його участі.

Справу може бути розглянуто під час відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (ч. 1 ст. 268 КУпАП).

Розглянувши протокол про адміністративне правопорушення, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно з ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Положеннями ст. 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідно до Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010р. №984, акт – це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово – господарської діяльності платника податків.

Згідно з положеннями Податкового кодексу України акт перевірки тільки фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, факти виявлених можливих порушень законодавства та не є остаточним документом, що зобов`язує до вчинення будь-яких дій. Він не є юридичною формою рішення податкового органу і сам по собі не породжує певних правових наслідків для платника податків, не є актом індивідуальної дії та не підлягає оскарженню.

Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до постанови Касаційного адміністративного суду Верховного Суду 08 вересня 2020 року у справі № П/811/2893/14А висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій працівників податкових органів і самі собою не породжують правових наслідків для платника податків та, відповідно, такий акт не порушує прав останнього. наказ до протоколу не доданий, що не дозволяє констатувати той факт, що сама перевірка, як зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення, проводилась у порядку, передбаченому законом на дату вчинення правопорушення. З урахуванням того, що суд розглядає справу в межах протоколу про адміністративне правопорушення, і згідно з КУпАП не має повноважень виходити за його межі. За таких обставин відсутні належні докази вини та справа підлягає закриттю. Зазначена позиція так само підтверджується судовою практикою в рішенні по справі № 758/7514/23 від 25.09.2023р.

Згідно ст. 256 КУпАП я впевнена, що у протоколі про адміністративне правопорушення окрім іншого зазначаються: місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; інші відомості необхідні для вирішення справи. Цих вимог закону при складані протоколу про адміністративне правопорушення у повній мірі виконано не було.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, адміністративна відповідальність настає за відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України.

Як було вище встановлено, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, директор ТОВ "ІЗМАЇЛ-ТРАНСБАЛКТЕРМІНАЛ" ОСОБА_1 порушив вимоги абзацу б) п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями) та Порядок заповнення і подання податкової звітності з ПДВ, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 28.01.2016 № 21 (із змінами і доповненнями), у зв`язку з чим перевіркою було виявлено відсутність права у ТОВ «ІЗМАЇЛ-ТРАНСБАЛКТЕРМІНАЛ» на отримання бюджетного відшкодування за квітень 2026 року та відсутність права на врахування такої суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку (ряд.20.2.1 декларації з ПДВ за квітень 2026 року) у розмірі 185 937 грн. на підставі акту перевірки від 24.06.2026 № 30618/15-32-07-03-20, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.

Проте, суд зазначає, що як обґрунтовано зазначає притягуваний, у протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено об`єктивну сторону адміністративного правопорушення, та які конкретно протиправні дії чи бездіяльність з порушення ведення податкового обліку він вчинив як посадова особа.

З поданого протоколу та доданих до нього матеріалів не вбачається суті порушення ведення податкового обліку, вчиненого притягуваною та не надано жодних доказів вчинення такого порушення, як і відсутні посилання на такі докази. В той час, як сам по собі протокол та акт податкової перевірки не є самостійними та достатніми доказами вчинення правопорушення, а є лише засобом фіксації певних обставин. Інших доказів наявності з боку притягуваного певних порушень суду не надано.

Крім того, суду надано лише 1, 2 та 14 сторінки Акту без жодних додатків.

Не надано доказів наявності в діях ОСОБА_1 ознак порушень правил податкового обліку та порядку ведення податкового обліку, а також вини ОСОБА_1 у вчиненні таких дій.

Крім того, суд звертає увагу та не, що він позбавлений з власної ініціативи збирати докази, які можуть бути в наступному використані для обвинувачення притягуваного. На цьому також наголошує у своїй практиці ЄСПЛ.

Так, зокрема, у справі «Гайдашевський проти України», Європейський суд зазначив, що апеляційний суд у справі про притягнення особи до адміністративної відповідальності, за власною ініціативою відшукав ключові докази, які шкодили позиції обвинуваченого, і використав їх у своїй постанові для спростування наведених стороною захисту аргументів. Жоден інший учасник адміністративного провадження не був присутній, щоб просити суд провести таку перевірку чи зібрати докази. Крім того, Європейський суд відзначив, що відшукавши такі докази за власною ініціативою та згодом визнавши заявника винним на підставі отриманих у такий спосіб доказів, апеляційний суд створив враження плутанини між ролями прокурора та судді, а тому дав підстави для законних сумнівів щодо безсторонності суду за результатами об`єктивної перевірки. В таких діях суду ЕСПЧ встановив наявність порушення п.1 ст.6 Конвенції.

Згідно ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у справі «Гурепка проти України» (п.50-55 Рішення від 06.09.2005 року) суд не має сумніву, що в силу суворості санкції справа про адміністративне правопорушення за суттю є кримінальною, а адміністративне покарання фактично носить кримінальний характер з усіма гарантіями ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, що дає підстави для застосування практики Європейського суду з прав людини з кримінальних справ у справах про адміністративні правопорушення залежно від суворості санкції статті Закону.

Європейський суд з прав людини притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» №39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява №25).

Крім того, у справі «Paul and Audrey Edwards v. the United Kingdom» (№46477/99), суд зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з`ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 №23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.

Згідно з ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У відповідності до роз`яснень, які містяться в ч. 2 п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», визнання особи винуватою, може мати місце лише за умови доведеності її вини.

За таких умов, суд вважає, що зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення відомості про те, що ОСОБА_2 порушила вимоги абзацу б) п. 200.4 ст. 200 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI та п.1, п.п.4 п.5 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ затвердженого наказом Міністерства фінансів України 28.01.2016 року №21 не підтверджуються достатніми доказами, які були надані суду.

З урахуванням чого суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.

Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, з урахуванням приписів ст. 62 Конституції України, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що в матеріалах справи відсутні будь-які достатні докази, які б беззаперечно доводили винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, отже провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, в зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 9, 245, 251, 252, 247, 266, 283 – 285 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова про накладення адміністративного стягнення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги та підлягає зверненню до виконання протягом трьох місяців з моменту її винесення. В разі ж оскарження постанови перебіг строку давності звернення її до виконання зупиняється до розгляду скарги.

Суддя А.С. Адамов