Постанова від 20 серпня 2026 р. у справі №496/120/26 — Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/120/26

Провадження № 3/496/282/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2026 року м. Біляївка

Суддя Біляївського районного суду Одеської області Шаньшина М.В., розглянувши матеріали, які надійшли від Відділення поліції №2 Одеського РУП №2 ГУНП в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов протокол про адміністративне правопорушення ЕПР № 550021 від 25.12.2025 року, відповідно до якого 25.12.2025 року о 01:52 год. в с. Протопопівка, вул. Широка, 9, ОСОБА_1 , керувала транспортним засобом KIA, державний номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння шкірного покриву, від проходження огляду на стан сп`яніння, у встановленому законодавством порядку відмовилась під відеозапис. Своїми діями ОСОБА_1 порушила п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснила, що 25.12.2025 року щодо неї були вчинені протиправні дії зі сторони її вітчима, який під час сварки наніс їй побої, у зв`язку із чим ОСОБА_1 , якій не вдалося викликати поліцію через поганий зв`язок, разом із матір`ю сіла в авто та попрямувала у напрямку найближчого блокпосту. Не доїжджаючи блокпосту її було зупинено працівниками поліції та одразу запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, на що ОСОБА_1 погодилася та повідомила про вчинення протиправних дій щодо неї з боку вітчима. Втім працівник поліції жодним чином не відреагував на таке повідомлення, у зв`язку з чим в них зав`язалася суперечка та в подальшому був складений відповідний протокол. Вважала такі дії працівників поліції неприпустимими та просила закрити провадження справі.

Від захисника – адвоката Петрушко І.С. надійшли письмові пояснення у яких захисник зазначає, що як вбачається з матеріалів справи і відеозапису, у ній відсутні докази того, що ОСОБА_2 була повідомлена причина зупинки її автомобіля, чи оформлений протокол із притягненням його до відповідальності за порушення ним ПДР, відтак, відсутні докази зупинки вказаного транспортного засобу і цей факт не підтверджений жодним доказом, а тому всі подальші вимоги поліцейського (пред`явити документи, пройти огляд на стан сп`яніння) стають неправомірними і у ОСОБА_1 був відсутній обов`язок їх виконувати, що за принципом «плодів отруйного дерева» повністю нівелює в якості законних доказів всі складені після цього документи, тощо, що мали на меті підтвердити порушення ним п. 2.5 ПДР і як наслідок, вчинення нею правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Констатуємо, що працівники поліції не можуть свавільно переслідувати та зупиняти кожну особу, яка перебуває на вулиці і вимагати пред`явити документи, пройти огляд на стан сп`яніння. Крім того, Відсутність повної та безперервної відеофіксації процедури оформлення адміністративних матеріалів (за відсутності свідків). Спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює цю процедуру, є Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху (затверджена Наказом МВС №1395). Відповідно до п. 6 Розділу X цієї Інструкції, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису (а в разі неможливості застосування таких засобів – у присутності двох свідків) складає протокол про адміністративне правопорушення.

Як вбачається з графи 9 Протоколу серії ЕПР1№550021, під час оформлення матеріалів свідки «НЕ ЗАЛУЧАЛИСЯ». За таких обставин відеозапис є єдиним джерелом, що має об`єктивно підтверджувати як сам факт правопорушення, так і точний час його вчинення та дотримання процедури оформлення матеріалів.

Згідно з даними протоколу, часом скоєння правопорушення (зупинки та фіксації відмови) визначено 01:52:00. Водночас датою та часом складання самого протоколу зазначено 02:13:16.

Надані поліцією відеоматеріали не дозволяють достовірно встановити та підтвердити зазначену хронологію подій. Факт зупинки транспортного засобу о 01:52 год. фіксується лише на відеореєстратор, який взагалі не вказаний як технічний засіб у матеріалах справи. Наявне відео безпосереднього спілкування інспекторів із ОСОБА_1 триває близько 8 хвилин і раптово обривається.

Таким чином, у матеріалах справи утворюється не зафіксований на відео часовий розрив (близько 13-15 хвилин) між закінченням відеозапису та офіційним часом складання протоколу (02:13:16). Цей проміжок часу та безпосередньо процес складання документа, надання особі можливості реалізувати свої права (зокрема, внести письмові пояснення до протоколу) та факт її остаточної відмови від підпису не були зафіксовані взагалі, що є прямим порушенням п. 6 Розділу X Інструкції №1395.

Крім того, такі дії працівників поліції є грубим порушенням вимог п. 5 Розділу ІІ Інструкції із застосування поліцейськими технічних приладів та технічних засобів (Наказ МВС України від 18.12.2018 № 1026). Зазначена норма імперативно встановлює, що відеозйомка ведеться безперервно до завершення виконання службових обов`язків. Також інструкція зобов`язує поліцейського переконатися в точності встановлених на пристрої дати та часу (чого на наданому відео IMG_0161.MOV не відображено).

Штучне переривання відеофіксації унеможливлює перевірку того, що саме відбувалося в період складання протоколу о 02:13:16. Неможливість об`єктивно встановити за допомогою безперервного відеозапису точну хронологію подій та перевірити дотримання процедури оформлення (за відсутності свідків) прирівнюється до неповноти матеріалів справи, що вимагає їх обов`язкового повернення для належного оформлення. Відсутність фіксування в протоколі наявних у матеріалах справи доказів (додатків) та використання технічних засобів, не зазначених у матеріалах.

Крім того, під час зупинки працівниками поліції ОСОБА_3 перебувала у стані реальної небезпеки, оскільки щойно зазнала жорстокого побиття та фактично намагалася уникнути подальшого насильства, тікаючи від свого нападника. Вона прямо повідомляла працівникам поліції про факт нападу та свій фізичний стан, однак ці пояснення були проігноровані, а її поведінка помилково кваліфікована як відмова від проходження огляду на стан сп`яніння.

Відповідно до статті 17 КУпАП, особа не підлягає адміністративній відповідальності, якщо вона діяла, зокрема, у стані крайньої необхідності. Положення статті 18 КУпАП конкретизують, що не є адміністративним правопорушенням дія, яка формально підпадає під ознаки правопорушення, але вчинена для усунення небезпеки, що загрожує правам і свободам особи, якщо така небезпека не могла бути усунута іншими засобами. У даному випадку дії ОСОБА_1 були безпосередньо зумовлені необхідністю захисту власного життя та здоров`я після вчиненого щодо неї насильства. Вона перебувала у стані сильного фізичного болю та стресу, що підтверджується довідкою КНП «Міська клінічна лікарня №11» №6892 від 25.12.2025 року, відповідно до якої у неї зафіксовано гематому потиличної ділянки. За таких обставин її поведінка була спрямована виключно на уникнення подальшої небезпеки та не могла бути адекватно оцінена як свідома відмова від проходження огляду.

Таким чином, на думку захисника, у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, оскільки її поведінка була вимушеною, обумовленою станом крайньої необхідності, а відтак відповідно до статей 17, 18 КУпАП вона не підлягає адміністративній відповідальності.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст. ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Склад адміністративного правопорушення - це передбачена нормами права сукупність об`єктивних і суб`єктивних ознак протиправного соціально шкідливого діяння, за наявності яких діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу в цілому.

Відповідно положень КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

На підтвердження вини водія ОСОБА_1 в інкримінованому їй діянні поліцейськими наданий тільки фрагмент відео запису, який є неповний, здійснений протягом семи хвилин, в ньому не зафіксований факт складання та видачі останній направлення до лікарні, не міститься відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом, а також ознайомлення з протоколом про адміністративне правопорушення.

Суд, звертає увагу, з посиланням на практику апеляційних судів, що направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння не можна визнати належним доказом, оскільки підпису або відмітки про видачу водію цього направлення в матеріалах справи немає.

Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які відомості про відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом, не зазначено особу, якій було доручено доставку та зберігання автомобіля, не зазначено місце його доставки (штрафмайданчик або адреса проживання). Згідно з ч. 1 розділу ІІ Вказаної Інструкції, протокол про адміністративне правопорушення складається відповідно до ст. 254 КУпАП, до якого долучається акт огляду та тимчасове затримання транспортного засобу, у разі здійснення його затримання.

Тому суд вважає, що в порушення вказаних вимог Інструкції та ч.ч. 1, 7 ст. 266 КУпАП, працівниками поліції не було виконано дій щодо відсторонення від керування транспортним засобом ОСОБА_1 .

З огляду на викладене, суд вважає не доведеними вказані, як в протоколі про адміністративне правопорушення від 25.12.2025 року, обставини керування ОСОБА_1 транспортним засобом із наявністю ознак алкогольного сп`яніння, що є обов`язковими ознаками правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а відтак і складу цього правопорушення.

Крім того, суд зауважує, що матеріали справи не містять доказів роз`яснення ОСОБА_1 її прав та обов`язків, зокрема, право на користування правовою допомогою, а також доказів того, що письмове направлення яке є в матеріалах справи, складалось в присутності останньої і вона була з нею ознайомлена.

При вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою, суди мають керуватися стандартом доведення (стандартом переконання), що передбачають: «ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи».

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і обвинувачений є винним у його вчиненні. Це питання має бути вирішене на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать «за» чи «проти» тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи в цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення.

Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Крім того, як вбачається з відеозапису ОСОБА_1 пояснила, що відносно неї було скоєно насилля, що також підтверджується наданою довідкою виданою 25.12.2025 року №6892 КНП «Міська клінічна лікарня №11», в якій зазначено діагноз підапоневратична гематома потилочної ділянки, а тому суд вважає, що з відео не вбачається явних зовнішніх ознак алкогольного сп`яніння, які могли б об`єктивно свідчити про перебування особи у стані сп`яніння. Водночас із відеозапису також убачається, що працівник поліції, розпочинаючи спілкування з водієм, не представився, не роз`яснив водію його процесуальні права та обов`язки, а також порядок проходження огляду на стан сп`яніння і правові наслідки відмови від його проходження. Наведені обставини суд оцінює в сукупності з іншими доказами, наявними в матеріалах справи, під час вирішення питання щодо дотримання працівниками поліції вимог законодавства при оформленні матеріалів про адміністративне правопорушення.

Також як вбачається з відеозапису, ОСОБА_1 звернулась до співробітника поліції за допомогою, пояснюючи, що їй було побито, але співробітником поліції було проігноровано її звернення.

Відповідно до п. 4 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що поліцейський зобов`язаний надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я.

За таких обставин, суд, при оцінюванні зібраних у справі доказів у їх сукупності, приходить до висновку, що в матеріалах справи недостатньо доказів, які встановлюють наявність адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та провину ОСОБА_1 у його вчиненні, а отже в діях ОСОБА_1 відсутній склад інкримінованого йому адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що дана справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю, оскільки відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв`язку з чим ОСОБА_1 не може бути притягнута до адміністративної відповідальності.

Керуючись ст.ст. 7, 130, 221, 247, 251, 255, 284 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

Провадження по адміністративній справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, закрити за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Біляївський районний суд Одеської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя М.В. Шаньшина