Постанова від 23 серпня 2026 р. у справі №712/946/26 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/1513/26Головуючий по 1 інстанції

Справа № 712/946/26 Категорія: 304090000 Пироженко В.Д.

Доповідач в апеляційній інстанції

Сіренко Ю. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 серпня 2026 року

м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів:

Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л., Новікова О.М.,

учасники справи:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»;

відповідач – ОСОБА_1 ;

особа, яка подала апеляційну скаргу – Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»;

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 05 травня 2026 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

У січні 2026 року ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 30.10.2017 між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № С20.225.74404.

17.11.2023 між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено Договір факторингу № 17112023, відповідно до умов якого АТ «Ідея Банк» відступило ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» право вимоги до відповідачки на загальну суму заборгованості 20 929,87 грн, з яких: 5 433,97 грн – заборгованість за основною сумою боргу; 15 495,90 грн – заборгованість за відсотками.

Згідно з умовами Кредитного договору позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування позикою та виконати інші зобов`язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених Договором.

Всупереч умовам договору, відповідач не виконала свого зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, остання не здійснила жодного платежу для погашення кредитної заборгованості.

Відтак, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № С20.225.74404 від 30.10.2017 в розмірі 20 929,87 грн та судові витрати.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 05 травня 2026 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Стягнуто із ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати на правову допомогу в сумі 5 000,00 грн.

Мотивуючи прийняте рішення, суд першої інстанції зазначив, що в матеріалах справи відсутні належні, допустимі і достатні докази перерахування кредитних коштів позичальнику.

Запит щодо витребування таких документів у первісного кредитора позивачем не направлено. Клопотання про витребування судом таких доказів заявлено не було, довідка про їх зарахування на платіжну картку суду не надана.

Відтак, позивачем не доведено, що позичальнику надано кредитні грошові кошти в строк, у розмірі та на умовах встановлених договором позики.

Не погодившись з рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 05 травня 2026 року, ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило вказане рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що отримання ОСОБА_1 кредитних коштів відображено у виписці про рух коштів по рахунку № НОМЕР_1 з 30.10.2017 до 17.11.2023, що є первинним бухгалтерським документом. Вказана виписка підтверджує як користування кредитним лімітом, так і внесення платежів на погашення заборгованості за кредитним лімітом. Доказів протилежного, зокрема того, що відповідні кошти не були зараховані на картковий рахунок позичальника, відповідач суду не надав.

16.07.2026 до Черкаського апеляційного суду через підсистему «Електронний суд» від представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.

У відзиві на апеляційну скаргу сторона відповідача заявила орієнтовний розрахунок судових витрат на професійну правничу допомогу, яку ОСОБА_1 очікує понести під час розгляду справи судом апеляційної інстанції, у сумі 5 000,00 грн.

Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою.

Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 369 ЦПК України).

Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України).

Зважаючи на те, що ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів зазначає таке.

Із матеріалів справи судом апеляційної інстанції встановлено, що 30.10.2017 між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 була підписана Угода С20.225.74404 про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки.

Пунктом 2 Угоди визначено, що банк відкриває клієнту рахунок № НОМЕР_1 у валюті гривні, операції за яких можуть здійснюватися за дебетно-кредитною схемою обслуговування з використанням електронного платіжного засобу, що буде використовуватися в рамках Угоди та Договору, у тому числі, для розміщення коштів та відображення операцій, здійснених з використанням електронного платіжного засобу та випускає клієнту міжнародну платіжну картку MasterCard.

За умовами Угоди банк надає клієнту кредит шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії по поточному рахунку. Максимальний ліміт кредитної лінії встановлюється у розмірі 200 000 грн. Ліміт кредитної лінії, доступний клієнту на момент укладення Угоди, становить 7 000 гривень. Процентна ставка за користування кредитними коштами становить 24,0000 % річних ( п. 3-3.3).

Отже, сторони погодили, що кредит видається із застосуванням кредитної картки.

До кредитної угоди додано паспорт споживчого кредиту в якому зазначено, що строк кредитування 12 місяців.

17.11.2023 між АТ «Ідея Банк» (Клієнт) та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (Фактор) укладено договір факторингу № 17112023, відповідно до умов якого АТ «Ідея Банк» відступає, а ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» приймає права вимоги, у тому числі до відповідача ОСОБА_1 .

Перехід права вимоги за вказаною угодою до позивача підтверджується Реєстром боржників № 1 від 17.11.2023, та платіжною інструкцією від 20.11.2023 № 20494 з призначенням платежу: «оплата за відступлення прав вимоги зг. Договору факторингу № 17112023 від 17.11.2023».

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Оцінивши надані письмові докази в їх сукупності, апеляційний суд доходить висновку, що позивач належним чином довів факт набуття ним статусу нового кредитора та переходу до нього права вимоги до відповідача за укладеним кредитним договором.

Правовідносини між сторонами, які виникли на підставі вищенаведених фактичних обставин щодо стягнення кредитного боргу, регламентуються такими правовими нормами.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч. 2 ст. 15 ЦК України).

Так, за ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Договір, у тому числі, і договір кредиту, є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

У силу ст. ст. 509, 525, 526, 598, 610, 611, 622 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості і виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Особа, яка порушила зобов`язання (не виконала його, або виконала з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання) повинна нести негативні наслідки такої поведінки, а саме, сплатити в межах позовної давності неустойку і відшкодувати збитки.

Зазначене у повній мірі стосується і кредитних зобов`язань, які не виконані належним чином.

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У ч. 1 ст. 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів може встановлюватися договором.

Згідно з ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Із матеріалів справи судом встановлено, що відповідачкою не заперечується факт укладення кредитного договору № С20.225.74404 від 30.10.2017 з АТ «Ідея Банк». Натомість, стороною відповідача заперечується факт отримання кредитних коштів.

На підтвердження наявності заборгованості у відповідача позивачем до позовної заяви додано довідку-розрахунок за кредитним договором № С20.225.74404 від 30.10.2017, складену АТ «Ідея Банк», відповідно до якої станом на 17.11.2023 заборгованість становить 20 929,87 грн, з яких: заборгованість за основним боргом – 5 433,97 грн; заборгованість за відсотками – 15 495,90 грн.

Також позивачем надано виписку по рахунку № НОМЕР_1 від 17.11.2023, складену АТ «Ідея Банк», за період з 30.10.2017 до 17.11.2023, в якій за рахунком відповідачки відображено операції з використання кредитних коштів та погашення заборгованості, зокрема операції з погашення основного боргу, строкових та прострочених процентів тощо, а також зарахування коштів на рахунок.

Отже, надана позивачем виписка по рахунку відображає рух коштів за рахунком та містить відомості про здійснені банківські операції, зокрема зарахування коштів та їх подальше спрямування на погашення окремих складових кредитної заборгованості. Водночас, зазначена виписка сама по собі не дає можливості встановити розмір заборгованості, заявлений позивачем до стягнення.

Зокрема, у підсумкових показниках виписки зазначено обороти за дебетом та кредитом рахунку в сумі 27 681,33 грн. Однак ці показники характеризують загальний рух (оборот) коштів за рахунком протягом відповідного періоду та не є сумою заборгованості позичальника. Отже, сама по собі відмінність між вказаним оборотом за рахунком та визначеною позивачем сумою заборгованості не свідчить про неправильність розрахунку останньої.

Разом із тим, позивачем визначено загальну заборгованість у розмірі 20 929,87 грн, з яких 5 433,97 грн — заборгованість за основним боргом та 15 495,90 грн — заборгованість за процентами. При цьому, наданий позивачем розрахунок фактично містить лише кінцеві суми заборгованості за відповідними складовими та не містить відомостей про порядок їх формування за спірний період.

Зокрема, з поданих документів неможливо послідовно встановити розмір фактично наданого кредиту, залишок основного боргу після кожного здійсненого позичальником платежу, суми процентів, нарахованих за конкретні періоди, розмір та дату їх сплати, а також порядок зарахування кожного платежу в рахунок погашення основного боргу, процентів та інших платежів.

Хоча виписка містить окремі операції із зазначенням їх призначення, зокрема операції щодо погашення прострочених процентів та простроченого основного боргу тощо, такі відомості не дозволяють простежити послідовність формування заборгованості та перевірити, яким саме чином із відображених у виписці операцій позивач дійшов кінцевих сум 5 433,97 грн основного боргу та 15 495,90 грн процентів.

Таким чином, надані позивачем документи підтверджують здійснення певного руху коштів за рахунком та проведення позичальником окремих платежів, однак не містять достатніх даних для перевірки правильності визначення заявленої до стягнення заборгованості та не дають можливості достовірно встановити механізм її формування.

Відтак, суд не має підстав вважати доведеним саме заявлений позивачем розмір заборгованості, оскільки для його встановлення необхідно було б фактично здійснити самостійний розрахунок за весь період кредитування на підставі окремих операцій, визначаючи розмір та періоди нарахування процентів, залишок основного боргу та порядок зарахування кожного платежу, тоді як відповідного деталізованого розрахунку позивачем не надано.

Питання про витребування у АТ «Ідея Банк» деталізованого розрахунку заборгованості позивачем не ініціювалось.

Відповідно до частин першої, п`ятої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про недоведеність факту надання відповідачці кредитних коштів є помилковим, однак цей висновок не призвів до неправильного вирішення справи по суті, оскільки позивачем не надано достатніх доказів, які б дозволяли перевірити правильність визначення заявленої до стягнення суми заборгованості.

З урахуванням викладеного, колегія суддів доходить висновку, що рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 05 травня 2026 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог підлягає залишенню без змін, з викладенням мотивувальної частини рішення в редакції цієї постанови.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до положень статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України вбачається, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, понесені відповідачем в суді апеляційної інстанції, у розмірі 5000,00 грн, колегія суддів зазначає, що матеріали справи містять докази на підтвердження надання адвокатом Батюком О.О. клієнту ОСОБА_1 послуг з професійної правничої допомоги під час розгляду даної справи в Черкаському апеляційному суді, однак, вказана сума, на думку колегії суддів, є завищеною, враховуючи обсяг виконаних адвокатом робіт, складність справи, характер та обсяг підготовлених процесуальних документів, а також те, що розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

З огляду на зазначене, враховуючи критерії реальності, необхідності та розумності витрат, а також їх співмірність з обсягом фактично наданих адвокатом послуг, колегія суддів вважає, що витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 2500,00 грн є обґрунтованими, розумними та співмірними, а тому саме в цій сумі підлягають відшкодуванню відповідачці.

Витрати зі сплати судового збору залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» задовольнити частково.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 05 травня 2026 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором, змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на користь до ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції в сумі 2500,00 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Судді: Ю.В. Сіренко

О.М. Новіков

Т.Л. Фетісова