Постанова від 20 серпня 2026 р. у справі №711/5036/26 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/821/572/26 Справа № 711/5036/26 Категорія: ч.5 ст.126 КУпАПГоловуючий у І інстанції Михальченко Ю. В. Доповідач в апеляційній інстанції Поєдинок І. А.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 серпня 2026 року м. Черкаси

Суддя Черкаського апеляційного суду Поєдинок І.А., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Придніпровського районного суду м.Черкаси від 03 липня 2026 року, якою –

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , громадянина України, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що дорівнює 40800 (сорок тисяч вісімсот) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 (п`ять) років, без оплатного вилучення транспортного засобу. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.

в с т а н о в и в :

Відповідно до постанови суду першої інстанції, 09 травня 2026 року о 10 год. 38 хв. в м. Черкаси, по вул. Чигиринська, 66, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «AUDI A4», д.н.з. НОМЕР_2 , порушив правила дорожнього руху, а саме керуючи ТЗ не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку, під час перестроювання з лівої смуги руху в праву, також керував ТЗ не маючи права керування даним ТЗ відповідної категорії, а саме ніколи його не отримував. Правопорушення вчинено повторно протягом року, згідно постанови серії ЕНА № 6630508, чим порушив п. 2.1а Правил дорожнього руху України ч. 10 ст. 15 ЗУ «Про дорожній рух», за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, вважаючи її незаконною, необгрунтованою, прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Придніпровського районного суду м.Черкаси від 03.07.2026 щодо нього, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Апеляційні вимоги обгрунтував тим, що суд першої інстанції не взяв до уваги та не дав належної оцінки тим обставинам, що були відсутні свідки даної події. А тому протокол про адміністративне правопорушення є неповним. Вважає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів його вини. Суд послався лише на протокол про адміністративне правопорушення, який є лише процесуальним документом, а не беззаперечним доказом його вини.

Вважає, що покарання призначене судом, являється занадто суворим та порушує його конституційні права так як унеможливлює в подальшому отримати йому водійські права.

В судове засідання апеляційної інстанції, правопорушник ОСОБА_1 не з`явився, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений у встановленому законом порядку, про що свідчить довідка про доставку повідомлення у додатку «Viber» (а.с.25).

Відповідно до ч.6 ст.294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або у суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.

Вважаю, що у відповідності до ч.6 ст.294 КУпАП перешкод для розгляду справи немає, а тому апеляційний розгляд можливо проводити у відсутності ОСОБА_1 .

Вивчивши матеріали адміністративної справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши мотиви і доводи апеляційної скарги, приходжу до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до положень ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. При цьому, він не обмежений її доводами, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, також апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обгрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необгрунтованим відхилення їх місцевим судом.

Згідно положення ст. 33 КУпАП, суд при накладенні адміністративного стягнення враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Вважаю, що зазначена постанова судді суду першої інстанції є законною та обґрунтованою.

Суддя районного суду вірно встановила фактичні обставини справи, а саме, що 09 травня 2026 року о 10 год. 38 хв. в м. Черкаси, по вул. Чигиринська, 66, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «AUDI A4», д.н.з. НОМЕР_2 , порушив правила дорожнього руху, а саме керуючи ТЗ не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку, під час перестроювання з лівої смуги руху в праву, також керував ТЗ не маючи права керування даним ТЗ відповідної категорії, а саме ніколи його не отримував. Правопорушення вчинено повторно протягом року, згідно постанови серії ЕНА № 6630508, чим порушив п. 2.1а Правил дорожнього руху України ч. 10 ст. 15 ЗУ «Про дорожній рух», за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується наступними доказами: відомостями протоколу про адміністративне правопорушення від 09.05.2026 року, постановою серії ЕНА № 6630508 від 08.02.2026 року за ч. 2 ст. 126 КУпАП, рапортом поліцейського взводу № 1 роти № 1 БУПП в Черкаській області ДПП рядового поліції Олексія Котляренка від 09.05.2026 року, відеозаписом з боді-камер № 472440, 468996.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з ч. 2 ст. 126 КУпАП, керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частиною 5 статті 126 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, а саме накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п`яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.

Відповідно до п. 2.1 (а) Правил дорожнього руху, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Згідно ч. ч. 9, 10 ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353-ХІІ, право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. Забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

Таким чином, зважаючи на встановлені судом фактичні дані, дії ОСОБА_1 вірно кваліфіковано за ч. 5 ст. 126 КУпАП, як повторне протягом року керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Доводи апелянта про незаконність, необгрунтованість, прийняття постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, та не відповідність суду фактичним обставинам справи, є необгрунтованими та спростовуються зібраними доказами у даній справі.

Відповідно до ч.1 ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Як вбачається з матеріалів справи, суд дослідив та у сукупності надав оцінку всім наявним доказам, та прийшов до висновку про вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, з цим висновком погоджується і суд апеляційної інстанції.

Крім того, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП підтверджується відеозаписом з нагрудної відеокамери (відеореєстраторів), використання яких передбачено ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» та Інструкцію про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них», затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції від 03.02.2016 року №100, та був досліджений у судовому засіданні, на якому зафіксовано обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, під час відео фіксації, в результаті чого був складений стосовно нього протокол про адміністративне правопорушення за ч.5 ст. 126 КУпАП.

Так, з матеріалів відео фіксації встановлено, що на відео зафіксовано рух автомобіля «AUDI A4», д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 та його зупинка працівниками поліції, встановлення його особи, та відсутність водійських прав на керування транспортним засобом.

Суд зазначає, що відеозапис є повним та вичерпно інформативним, носить безсторонній характер, позбавлений упередження та суб`єктивного ставлення і надає можливість повно та об`єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Відеозапис є належним та допустимим доказом, оскільки згідно з приписами п.1 ст.40 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року №580-УІІІ поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматично: фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою, зокрема, попередження, виявлення або фіксування правопорушення.

Доданий до протоколу про адміністративне правопорушення відеозапис відповідає вимогам ст.251 КУпАП, оскільки є показаннями технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.

При здійсненні відеофіксації події, чинним законодавством не передбачена обов`язкова участь інших осіб - свідків, як про це згадує апелянт у апеляційній скарзі.

Доводи апелянта про неналежність, як доказу протоколу про адміністративне правопорушення є неспроможними з огляду на наступне.

Відповідно до п. 2 розділу II Інструкції № 1395 від 07.11.2015, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які долучаються до протоколу.

ОСОБА_1 будь-яких зауважень щодо порушень поліцейськими законодавства при складанні протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП та про невідповідність внесених до протоколу даних не заявляв, підписав його, при цьому будь-яких пояснень не надавав зазначивши, що пояснення надасть у суді.

Як свідчить зміст протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 працівниками поліції було роз`яснено права та обов`язки, передбачені ст.268 КУпАП, та положення ст.63 Конституції України, і цей фак засвідчений підписом ОСОБА_1 (а.с.1).

Вказаний протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою на те особою - працівником поліції із заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст.256 КУпАП, протокол підписаний уповноваженою особою, що оформила протокол.

Будь-яких даних, які б спростовували винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.126 КУпАП, що підтверджується вказаними вище доказами, суду не надано.

Щодо апеляційний доводів ОСОБА_1 про суворість призначеного судом першої інстанції покарання, то вони є неспроможними, оскільки матеріали справи містять постанову серії ЕНА №6630508 від 08.02.2026, відповідно до якої ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст.126 КУпАП, що підтверджує наявність кваліфікуючої ознаки повторності протягом року, та є підставою для кваліфікації дій останнього за ч.5 ст.126 КУпАП, та накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що дорівнює 40800 (сорок тисяч вісімсот) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 (п`ять) років, без оплатного вилучення транспортного засобу. І на думку апеляційного суду таке покарання є співмірним вчиненому адміністративному правопорушенні.

Невизнання ОСОБА_1 своєї вини апеляційний суд розцінює, як бажання уникнути відповідальності за вчинення даного правопорушення, оскільки зазначені обставини викладені в апеляційній скарзі, не спростовують його вини у вчиненні адміністративного правопорушення та підтверджуються відеофіксацією патрульних поліцейських.

Отже, даючи оцінку наявним у справі дослідженим доказам як окремо, так і в їхній сукупності, суд апеляційної інстанції вважає, що у діянні ОСОБА_1 вбачається порушення Правил дорожнього руху, яке було зафіксоване в протоколі про адміністративне правопорушення, а саме - п. 2.1а ПДР України, а також наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, оскільки щодо ОСОБА_1 встановлено наявність обох обов`язкових кваліфікуючих ознак цього складу правопорушення, зокрема: 1) керування транспортним засобом особою, яка немає права керування таким транспортним засобом; 2) повторність вчинення такого правопорушення.

За таких обставин, суддя районного суду дійшла вірного висновку щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчинені ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Враховуючи викладене, а також сукупність доказів у їх взаємозв`язку, дають підстави зробити висновок про обґрунтоване притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП, тому апеляційні доводи з цього приводу є необґрунтованими.

При накладенні стягнення на ОСОБА_1 суд першої інстанції у відповідності до статей 33-35 КУпАП, вірно врахував всі обставини справи, врахував порушення ПДР України останнім, ступінь його вини, майновий стан, та призначив ОСОБА_1 стягнення у вигляді штрафу в розмірі 2400 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 40 800 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк п`ять років, без оплатного вилучення транспортного засобу.

За таких обставинах підстав для зміни чи скасування постанови судді від 03.07.2026 року, немає.

Керуючись ст. 294 КУпАП, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Постанову Придніпровського районного суду м.Черкаси від 03 липня 2026 року про накладення на ОСОБА_1 стягнення за ч.5 ст.126 КУпАП – залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І.А. Поєдинок