Постанова від 23 серпня 2026 р. у справі №712/4489/26 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/821/575/26 Справа № 712/4489/26 Категорія: ч.1 ст.130 КУпАПГоловуючий у І інстанції Кончина О. І. Доповідач в апеляційній інстанції Поєдинок І. А.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 серпня 2026 року м. Черкаси

Суддя Черкаського апеляційного суду Поєдинок І.А., за участю захисника Халупка С.В., розглянувши апеляційну скаргу захисника Халупка С.В. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Соснівського районного суду м.Черкаси від 01 липня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого: АДРЕСА_1 , військовослужбовця,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік без конфіскації автомобіля. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в сумі 665 грн. 60 коп.

в с т а н о в и в :

Відповідно до постанови суду першої інстанції, водій ОСОБА_1 26.03.2026 о 22:07 год в м. Черкаси, по вул. Кавказька, 235, керував автомобілем ВАЗ 21063 д.н.з. НОМЕР_1 (власник ОСОБА_2 ), з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка що не відповідає дійсності, порушення мови. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, у встановленому законом порядку на місці зупинки за допомогою Drager та в медичному закладі у лікаря нарколога, водій відмовився, під час безперервної відео фіксації на нагрудні б/к 476990, 468078, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції захисник Халупка С.В. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Соснівського районного суду м.Черкаси від 01.07.2026 щодо ОСОБА_3 та закрити провадження у справі відносно останнього на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Апеляційні вимоги обгрунтував тим, що оскаржувана ним постанова є незаконною, необгрунтованою винесеною з істотним порушенням норм матеріального та процесуального права. Зауважує, що в матеріалах справи відсутні докази керування автомобілем ВАЗ 21063 д.н.з. НОМЕР_1 саме ОСОБА_1 . Посилається на те, що суд першої інстанції не з`ясував обставини правомірності зупинки транспортного засобом під керуванням останнього.

Апелянт вважає, що оскільки ОСОБА_1 є військовослужбовцем, то до нього судом мав бути застосований порядок, передбачений ст.266-1 КУпАП. Вважає, що суд першої інстанції під час розгляду справи не з`ясував, чи були ознаки сп`яніння у ОСОБА_1 , чи була вимога законною пройти огляд водієві, чи була надана реальна альтернатива огляду в медичному закладі, та чи належно зафіксовано саму відмову, оскільки оскаржена постанова не містить повного аналізу цих обставин.

Зазначає, що суд, як на доказ вини ОСОБА_1 посилається на відеозапис із бодікамер поліцейських, однак постанова суду не містить повноцінного аналізу відеозапису: не наведено тривалості відеофайлів, моменту початку фіксації, наявності або відсутності перерв, часу ключових фрагментів, моменту початку фіксації, наявності або відсутності перерв, моменту фактичної зупинки, встановлення особи, роз`яснення прав, пропозиції огляду та моменту відмови, а тому на його думку, без такого аналізу загальне посилання на відеозапис не може вважатися належною мотивацією. При цьому апелянт посилається на порушення права ОСОБА_1 на захист.

Заслухавши пояснення захисника Халупка С.В., який підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, вивчивши матеріали адміністративної справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши мотиви і доводи апеляційної скарги, приходжу до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до положень ч.7 ст.294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. При цьому, він не обмежений її доводами, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, також апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обгрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

Згідно положення ст. 33 КУпАП, суд при накладенні адміністративного стягнення враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Вважаю, що зазначена постанова судді суду першої інстанції є законною та обґрунтованою.

Суддя районного суду вірно встановила фактичні обставини справи, а саме, що водій ОСОБА_1 26.03.2026 о 22:07 год в м. Черкаси, по вул. Кавказька, 235, керував автомобілем ВАЗ 21063 д.н.з. НОМЕР_1 (власник ОСОБА_2 ), з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка що не відповідає дійсності, порушення мови. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, у встановленому законом порядку на місці зупинки за допомогою Drager та в медичному закладі у лікаря нарколога, водій відмовився, під час безперервної відео фіксації на нагрудні б/к 476990, 468078, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується наступними доказами: даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 625063 від 26.03.2026; направленням на медичний огляд водія; актом огляду на стан сп`яніння (відмова); протоколом АА № 156878 про адміністративне затримання за ч. 2 ст. 262 КУпАП; рапортом поліцейського взводу № 1 роти №1 батальйону управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції капрала поліції; довідкою облікових даних; витягом з ІПНП; довідкою про відсутність притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП на протязі року; відеозаписом з бодікамери працівників поліції, який було досліджено в судовому засіданні.

Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП адміністративна відповідальність настає у випадку керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Незважаючи на невизнання ОСОБА_1 вини у вчиненому адміністративному правопорушенні, його вина підтверджується: даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 625063 від 26.03.2026; направленням на медичний огляд водія; актом огляду на стан сп`яніння (відмова); протоколом АА № 156878 про адміністративне затримання за ч. 2 ст. 262 КУпАП; рапортом поліцейського взводу № 1 роти №1 батальйону управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції капрала поліції; довідкою облікових даних; витягом з ІПНП; довідкою про відсутність притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП на протязі року; відеозаписом з бодікамери працівників поліції, який було досліджено в судовому засіданні, як суду першої, так і апеляційної інстанції.

Невизнання ОСОБА_1 , своєї вини розцінюю як бажання уникнути відповідальності за вчинення даного правопорушення, оскільки зазначені обставини викладені в апеляційній скарзі не спростовують факт керування ОСОБА_1 автомобілем з ознаками алкогольного сп`яніння, відмову від проходження освідування у встановленому законом порядку на місці зупинки та в медичному закладі та не звільняють його від відповідальності за скоєне.

Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції виніс незаконну, необгрунтовану з істотним порушенням норм матеріального та процесуального права, є необґрунтованими та спростовуються зібраними доказами у даній справі.

Відповідно до ч.1 ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Як вбачається з матеріалів справи, суд дослідив та надав в сукупності оцінку всім наявним доказам, та прийшов до висновку про вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, з цим висновком погоджується і суд апеляційної інстанції.

Крім того, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП підтверджується відеозаписами з нагрудної відеокамери (відеореєстраторів), використання яких передбачено ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» та Інструкцію про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них», затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції від 03.02.2016 року №100, та були досліджені у судовому засіданні, на яких зафіксовано обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, під час відеофіксації, в результаті чого був складений стосовно нього протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Так, з матеріалів відео фіксації встановлено, що на відео зафіксовано, що ОСОБА_1 не заперечував факту керування транспортним засобом, пояснивши, що перегнав автомобіль, який йому не належить, вів себе зухвало, відмовився надавати анкетні дані та документи, після чого був затриманий та доставлений до райвідділу поліції. Працівники поліції неодноразово пропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, за допомогою «Drager», так і в медичному закладі, від чого останній фактично відмовився.

При цьому, суд апеляційної інстанції зауважує, що по зовнішніх ознаках водія видно, що він очевидно перебуває в стані сп`яніння: у нього поведінка, що не відповідає дійсності, порушення мови. Поведінку ОСОБА_1 , яка зафіксована на відеозаписі суд апеляційної інстанції розцінює як умисні, цілеспрямовані дії на ухилення від проходження огляду на стан сп`яніння, і які не пов`язані з іншими обставинами.

Суд зазначає, що відеозаписи є повними та вичерпно інформативними, носять безсторонній характер, позбавлені упередження та суб`єктивного ставлення і надають можливість повно та об`єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Відеозапис є належним та допустимим доказом, оскільки згідно з приписами п.1 ст.40 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року №580-УІІІ поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматично: фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою, зокрема, попередження, виявлення або фіксування правопорушення.

Додані до протоколу про адміністративне правопорушення відеозаписи відповідають вимогам ст.251 КУпАП, оскільки є показаннями технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а тому доводи апелянта про невідповідність відеозапису, відсутність його повноцінного аналізу у оскаржуваній постанові, є неспроможними.

Доводи апелянта, що суд першої інстанції під час розгляду справи не з`ясував, чи були ознаки сп`яніння у ОСОБА_1 , чи була вимога законною пройти огляд водієві на стан сп`яніння, чи була надана реальна альтернатива огляду в медичному закладі, та чи належно зафіксовано саму відмову, є необгрунтованими та спростовуються матеріалами справи та постановою суду, зі змісту якої вбачається, що суд першої інстанції дослідив у сукупності усі наявні докази та дійшов до правильного висновку про правомірність та наявність підстав та правомірність вимог працівників поліції вимагати у ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння.

Щодо доводів апелянта про порушення права ОСОБА_1 на захист, то вони є надуманими, оскільки, як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення та відеозапису події, ОСОБА_1 були роз`яснені права та обов`язки, передбачені ст.268 КУпАП, та положення ст.63 Конституції України, і він відмовився від підпису, про те, що йому вказані правові норми роз`яснено (а.с.1,2).

Щодо доводів апелянта, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, а тому до нього судом мав бути застосований порядок, передбачений ст.266-1 КУпАП, є необгрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 266-1 КпАП України огляд на стан сп`яніння проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром, лише щодо військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин.

Також відповідно до ст. 266-1 КпАП України огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Аналіз положень ст. 266-1 КУпАП свідчить про те, що даною нормою права не визначається порядок огляду військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, які керують транспортним засобом.

Тобто, положення ст. 266-1 КУпАП стосуються лише військовослужбовців за вчинення військових адміністративних правопорушень.

Таким чином, для військовослужбовців, які керують транспортним засобом застосовується порядок проходження огляду, передбачений ст. 266 КУпАП, які проводять працівники Національної поліції.

Крім того, відповідно до вимог ч. 1 ст. 15 КУпАП, військовослужбовці несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами. За порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.

З матеріалів справи вбачається, що автомобіль ВАЗ 21063 д.н.з. НОМЕР_1 належить власнику ОСОБА_2 , доказів про те, що ОСОБА_1 перебував на військовій службі останнім не надано та матеріали справи таких не містять, не надано таких доказів правопорушником і його захисником і суду апеляційної інстанції, тому суд приходить до висновку, що порядок огляду на стан сп`яніння, передбачений ч. 2 ст. 266-1 КУпАП та Порядок № 32 про затвердження Порядку направлення військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, та проведення такого огляду, до ОСОБА_1 не повинен був застосовуватися.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 130 КУпАП, обґрунтовані та визначені законом, оскільки ОСОБА_1 відмовившись від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, порушив вимогу п. 2.5 ПДР України, а відтак вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до п. 2 розділу II Інструкції № 1395 від 07.11.2015, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які долучаються до протоколу.

ОСОБА_1 будь-яких зауважень щодо порушень поліцейськими законодавства при складанні протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП та про невідповідність внесених до протоколу даних не заявляв, відмовився його підписувати.

Вказаний протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою на те особою - працівником поліції із заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст.256 КУпАП, протокол підписаний уповноваженою особою, що оформила протокол.

Будь-яких даних, які б спростовували винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що підтверджується вказаними вище доказами, суду не надано.

Інші доводи апелянта щодо невизнання вини у вчиненні адміністративного правопорушення спростовуються дослідженими в судових засіданнях доказами у справі, та спрямовані на уникнення відповідальності.

Суд апеляційної інстанції вважає, що матеріали справи містять достатню кількість доказів, які дають підстави суду дійти вищевказаного висновку. Доказів на спростування даних, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, суду не надано.

При накладенні стягнення на ОСОБА_1 суд першої інстанції у відповідності до статей 33-35 КУпАП, вірно врахував всі обставини справи, врахував порушення ПДР України останнім, ступінь його вини, майновий стан, та призначив ОСОБА_1 стягнення у виді штрафу в сумі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

За таких обставинах підстав для зміни чи скасування постанови судді Соснівського районного суду м.Черкаси від 01.07.2026 року щодо ОСОБА_1 , немає.

Керуючись ст. 294 КУпАП, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу захисника Халупка С.В. в інтересах ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Постанову Соснівського районного суду м.Черкаси від 01 липня 2026 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч.1 ст.130 КУпАП – залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І.А. Поєдинок