Постанова від 24 серпня 2026 р. у справі №694/3901/25 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/2017/26Головуючий по 1 інстанції

Справа №694/3901/25 Категорія: 304090000 Дьяченко Д. О.

Доповідач в апеляційній інстанції

Фетісова Т. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2026 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:

суддя-доповідачФетісова Т. Л.

суддіНовіков О. М., Сіренко Ю. В.

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника відповідача адвоката Ткаченка М. О. на рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 26.03.2026 (повний текст складено 26.06.2026, суддя в суді першої інстанції Дьяченко Д. О.) у цивільній справі за позовом ТОВ «ФК «Суперіум» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

у грудні 2025 року ТОВ «ФК «Суперіум» звернулося до суду з позовом, яким просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором Z41.699.70078 у сумі 31800,99 грн (за основним боргом у сумі 9020,26 грн, за відсотками у сумі 22780,73 грн) та судові витрати, мотивуючи про те, що позивач у справі набув права вимоги до боржників за укладеними договорами факторингу, у тому числі, і щодо відповідача на суму, заявлену до стягнення.

Рішенням Тальнівського районного суду Черкаської області від 26.03.2026 позов у справі задоволено з посиланням на обґрунтованість доводів позивача про набуття ним права вимоги щодо стягнення кредитної заборгованості відповідача, яка нею погашена не була.

Представник відповідача подав на вказане рішення суду 21.07.2026 апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та новим рішенням відхилити позов.

В обґрунтування вказано на те, що відповідача не повідомляли про розгляд справи у суді першої інстанції.

Крім того, 20.07.2018 у зв`язку із невиконанням умов кредитного договору ОСОБА_1 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим Олегом Миколайовичем на вимогу первісного кредитора ПАТ «Ідея Банк» було виконано виконавчий напис нотаріуса про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 на користь ПАТ «Ідея Банк» боргу за кредитним договором № Z41.699.70078 від 28.07.2016 у сумі 32 597,84 грн.

25.09.2018 старшим державним виконавцем Тальнівського РВ ДВС ГТУЮ у Черкаській області Мілевською Н. А. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №57247118 на підставі вищевказаного виконавчого напису нотаріуса про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в сумі 32 597,84 грн. за кредитним договором № Z41.699.70078 від 28.07.2016 на користь ПАТ «Ідея Банк»

28.12.2023 ОСОБА_1 повністю виплатила стягнуту з неї заборгованість за кредитним договором № Z41.699.70078 від 28.07.2016 в сумі 32 597,84 грн та сплатила всі виконавчі збори, що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки №0.0.3386337159.1 від 28.12.2023.

Отже, підстав для повторного стягнення суми кредитного боргу не існує, що є підставою для відхилення позовних вимог у цій справі.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просив скаргу відхилити як безпідставну, а рішення суду першої інстанції – залишити без змін, оскільки воно є законним та належним чином обґрунтованим.

За правилами ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є вимоги про стягнення боргу в сумі меншій тридцяти розмірів прожиткового мінімуму. За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим . Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При розгляді справи встановлено, що 28.07.2016 відповідачОСОБА_1 уклала з АТ «Ідея Банк» кредитний договір № Z41.699.70078, за умовами якого Банк надає позичальнику кредит на поточні потреби у сумі 19406 грн 00 коп., включаючи витрати на страховий платіж (у разі наявності, а позичальник зобов`язується одержати кредит і повернути його з процентними платежами і комісіями, згідно з умовами Договору кредиту та Додатками до даного договору).

Відповідно до пункту 1.2 договору, банк надає кредит у день підписання даного договору строком на 36 місяців.

Згідно з пунктом 1.3 договору, за користування кредитом Позичальник сплачує проценти в розмірі 0,0100 % річних від залишкової суми кредиту.

Отримання відповідачем кредитних коштів підтверджується ордером-розпорядженням №1 про видачу кредиту, наданим АТ «Ідея Банк», а також ордером-розпорядженням про сплату страхового платежу, підстава: «договір № Z41.699.70078».

15.11.2023 між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «ФК «Суперіум» було укладено договір факторингу №15/11/23, відповідно до умов якого за цим Договором Клієнт відступає Фактору, в Фактор приймає Права Вимоги та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату та на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до пункту 2.2 договору факторингу, права вимоги, які клієнт відступає фактору за цим договором, відступаються (передаються) в розмірі заборгованості боржників перед клієнтом, та визначені в друкованому реєстрі боржників (Додаток №2), що підписується сторонами в день укладання цього договору та в реєстрі боржників в електронному вигляді (Додаток №1), що надсилається разом з актом приймання-передачі реєстру боржників в електронному вигляді (Додаток №3) клієнтом фактору в електронному вигляді засобами корпоративного зв`язку в день укладання цього договору. Друкований реєстр боржників після належного його підписання вважається невід`ємною частиною цього договору.

Укладення договору факторингу підтверджується актом прийому-передачі реєстру боржників в електронному вигляді №1 від 15.11.2023, платіжною інструкцією № 889 від 16.11.2023 (призначення платежу: Оплата згідно договору факторингу №15/11/23 від 15.11.2023 без ПДВ).

З наданої ТОВ «ФК «Суперіум» довідки за заборгованістю боржника ОСОБА_1 вбачається, що заборгованість за договором № Z41.699.70078 від 28.07.2016 складає 31800,99 грн, з яких: 9020,26 грн за основним боргом та 22780,73 грн за відсотками, які позивач просить стягнути з відповідача у цій справі.

Правовідносини між сторонами, які виникли на підставі вищенаведених фактичних обставин щодо стягнення кредитного боргу, регламентуються такими правовими нормами.

Згідно положень ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до положень ст.ст.526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установленні строки відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а згідно ст.629 ЦК України - договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Також статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Апеляційний суд враховує, що частиною першою статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до положень ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Водночас, представником відповідача надано апеляційному суду нові докази про таке.

20.07.2018 у зв`язку із невиконанням умов кредитного договору ОСОБА_1 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим Олегом Миколайовичем на вимогу первісного кредитора ПАТ «Ідея Банк» було виконано виконавчий напис нотаріуса про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 на користь ПАТ «Ідея Банк» боргу за кредитним договором № Z41.699.70078 від 28.07.2016 у сумі 32 597,84 грн.

25.09.2018 старшим державним виконавцем Тальнівського РВ ДВС ГТУЮ у Черкаській області Мілевською Н. А. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №57247118 на підставі вищевказаного виконавчого напису нотаріуса про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в сумі 32 597,84 грн. за кредитним договором № Z41.699.70078 від 28.07.2016 на користь ПАТ «Ідея Банк»

28.12.2023 ОСОБА_1 повністю виплатила стягнуту з неї заборгованість за кредитним договором № Z41.699.70078 від 28.07.2016 в сумі 32 597,84 грн та сплатила всі виконавчі збори, що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки №0.0.3386337159.1 від 28.12.2023.

Поставою державного виконавця від 28.12.2023 ВП №57247118 закінчено виконавче провадження у зв`язку з повним погашенням боргу.

Відповідно до положень ч.3 ст.367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються апеляційним судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

У даному випадку відповідач примірник позовної заяви та ухвали суду першої інстанції про відкриття провадження не отримувала. З цих підстав вона не була обізнана про зміст заявлених до неї позовних вимог та не могла надавати докази на їх спростування.

Отже, відповідні докази мають бути прийняті апеляційним судом на стадії апеляційного перегляду справи у зв`язку з тим, що відповідач не мала об`єктивної можливості їх надати до суду першої інстанції.

Підсумовуючи, слід зробити висновок про те, що у даному випадку із позичальника ОСОБА_1 уже було стягнуто заборгованість за кредитним договором № Z41.699.70078 від 28.07.2016 згідно виконавчого напису нотаріуса від 20.07.2018, виконавче провадження за яким завершено у зв`язку із погашенням боржником заборгованості.

Оскільки за приписами ст. 18 ЦК України захист цивільних прав нотаріус здійснює шляхом видання виконавчого напису, як у даному випадку, наявні обґрунтовані підстави для висновку про те, що права кредитора за кредитним договором № Z41.699.70078 від 28.07.2016 щодо отримання погашення кредитної заборгованості від боржника уже були захищені та відповідний борг відповідач сплатила на користь первісного кредитора - ПАТ «Ідея Банк», що підтверджується матеріалами виконавчого провадження №57247118.

Водночас позивач ТОВ «ФК «Суперіум» не надав суду доказів того, що заборгованість, яка заявлена до стягнення у даній справі, є відмінною від тієї, що сплачена позичальником на виконання зазначеного виконавчого напису нотаріуса на користь первісного кредитора.

Отже позовні вимоги про стягнення кредитної заборгованості є необґрунтованими.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Отже рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 26.03.2026 у даній справі належить скасувати у зв`язку з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та ухвалити постанову про відхилення позовних вимог.

На підставі положень ст.141 ЦПК України у зв`язку із відхиленням позовних вимог з позивача на користь відповідача слід стягнути 3633,60 грн судового збору, сплаченого за апеляційний перегляд справи.

Надаючи оцінку вимогам представника відповідача про необхідність відшкодування її судових витрат на правничу допомогу в апеляційному суді у сумі 14 000,00 грн, апеляційний суд робить такі висновки.

Частинами 1 та 3 статті 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

При чому перевірку заявленої до стягнення суми витрат на правничу допомогу на відповідність указаним критеріям суд здійснює в силу прямої вказівки закону (ч.4 с.137 ЦПК України ), а не залежно від наявності заперечень чи заяв сторін, як помилково вважав суд першої інстанції у справі.

Такі висновки містяться в додатковій постанові ВП ВС від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц. Крім того, аналогічні висновки щодо співмірності розміру витрат на правничу допомогу зі складністю справи та обсягом фактично наданих адвокатом послуг містяться в додатковій постанові ВС від 12.12.2019 у справі №2040/6747/18.

У даній справі судові витрати на правничу допомогу позивача підтверджено належними доказами, що сторонами під сумнів не ставиться.

Враховуючи обсяг правничої допомоги відповідачу при апеляційному перегляді цієї справи, підтверджений наданими доказами – договором про надання правничої допомоги від 19.05.2026, укладеним між відповідачем ОСОБА_1 та адвокатом Ткаченком М. О., актом (детальним описом робіт) від 20.07.2026, де вказано про надання адвокатом послуг щодо ознайомлення з матеріалами справи, витребування доказів з ДВС, підготовка апеляційної скарги, підготовка клопотання про доручення доказів, а також те, що справа розглядалася апеляційним судом у порядку письмового провадження без проведення судового засідання, апеляційний суд вважає, що розмір витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, які мають бути відшкодовані позивачу за рахунок відповідача, слід визначити в сумі 5000,00 грн, що відповідає засадам співмірності зі складністю справи, ціною позову та обсягом наданих адвокатом послуг, а також критеріям розумності та справедливості.

Отже подана представником відповідача апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.

Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в :

апеляційну скаргу – задовольнити частково.

Рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 26.03.2026 у даній цивільній справі – скасувати.

Позовні вимоги ТОВ «ФК «Суперіум» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – залишити без задоволення.

Стягнути з ТОВ «ФК «Суперіум» на користь ОСОБА_1 3633,60 грн судового збору, сплаченого за апеляційний перегляд справи, та 5000,00 грн витрат на правничу допомогу в апеляційному суді.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.

Повну постанову складено 25.08. 2026.

Суддя-доповідач

Судді