Постанова від 24 серпня 2026 р. у справі №712/4073/26 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/2043/26Головуючий по 1 інстанції

Справа №712/4073/26 Категорія: 304090000 Стеценко О. С.

Доповідач в апеляційній інстанції

Фетісова Т. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2026 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:

суддя-доповідачФетісова Т. Л.

судді Новіков О. М., Сіренко Ю. В.

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 на рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 22.06.2026 (повний текст складено 22.06.2026, суддя в суді першої інстанції Стеценко О. С.) у цивільній справі за позовом ТОВ «ФК Єврокредит»до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором кредиту,

в с т а н о в и в :

у березні 2026 року ТОВ «ФК Єврокредит»звернулося до суду з позовом, яким просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в сумі 27 686,88 грн, що складається із заборгованості за кредитом у сумі 9 862,53 грн, заборгованості за відсотками у сумі 17 824,35 грн та судові витрати, мотивуючи про те, що відповідач, як позичальник, не виконав належним чином свої зобов`язання по кредитному договору, внаслідок чого у нього перед позивачем, який набув відповідних прав вимоги за договором факторингу, утворилася заборгованість, про стягнення якої порушено питання в даній справі.

Рішенням Соснівського районного суду міста Черкаси від 22.06.2026 позовні вимоги відхилено з посиланням на те, що нарахування первісним кредитором відсотків з 08.04.2022 є необґрунтованим, оскільки здійснено поза межами строку кредитування, передбаченого договором. Так кредитор мав право нараховувати відсотки з 07.04.2021 по 07.04.2022. Отже, з розрахунку заборгованості та виписки по особовому рахунку вбачається, що відсотки за користування кредитом у сумі 17 824,35 грн нараховані поза межами строку кредиту.

Судом обраховано розмір заборгованості за кредитним договором №TDB.2021.0007.9308 від 07.04.2021, яка має складати 9 862,53 грн за основною сумою боргу, 5 523,02 грн за відсотками за користування кредитом (9 862,53 грн*56% річних), а всього 15 385,55 грн.

Суд першої інстанції вказав, що, оскільки позивач не надав суду доказів, яка конкретно сума кредиту була видана відповідачу, не виконав ухвалу суду щодо надання деталізованого розрахунку суми боргу, він позбавлений можливості самостійно визначити суму кредиту, який було видано відповідачу.

Ураховуючи визнання тіла кредиту відповідачем, місцевий суд вважає доведеним надання кредиту у сумі 9 862,53 грн, на яку і підлягають нарахуванню проценти за користування кредитом у межах строку кредиту.

Оскільки відповідачем за період користування кредитом сплачено 26 059,75 грн, що перевищує розмір визначеної судом заборгованості, підстав для висновків про наявність заборгованості, заявленої до стягнення у цій справі, не має.

Представником позивача 24.07.2026 подано на вказане рішення суду першої інстанції апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та задовольнити позовні вимоги.

Указує, що у п.4 Договору № TDB.2021.0007.9308 від 07.04.2021 сторони узгодили, що банк може надавати клієнту кредит шляхом сплати з карткового рахунку платежів клієнта, здійснення його розрахункових операцій та видачі йому готівки на суму, що перевищує залишок на цьому рахунку, але в межах доступного ліміту кредитної лінії, а саме: сума максимального ліміту кредитної лінії 200000,00 грн.

Отже, у межах вказаного договору банком було встановлено відновлювальну кредитну лінію на поточному рахунку відповідача, тому фактичний розмір використаних кредитних коштів підтверджується не самим розміром кредитного ліміту, а рухом коштів за рахунком позичальника, що прямо підтверджується виписками по рахунку.

Позивач надав суду детальний розрахунок заявлених до стягнення сум.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції не встановив відсутності заборгованості, не зазначив про неправильність арифметичного розрахунку, не визначив інший розмір боргу та не навів мотивів, з яких подані докази не підтверджують заявлену до стягнення суму.

Виходячи із норм чинного законодавства, належним та допустимим доказом на підтвердження виконання АТ «МЕГАБАНК» обов`язку по надання кредитних коштів та здійснення Відповідачем використання та повернення кредитних коштів на відновлювальну кредитну лінію (рахунок) є виписка по рахунку, яку й було надано позивачем.

З матеріалів справи однозначно вбачається період, за який здійснювалося нарахування заборгованості, розмір основного боргу, а також сума та порядок нарахування процентів за користування кредитними коштами. Виписки по рахунку містять відображення руху коштів, дат здійснення операцій, сум списань та зарахувань, що у сукупності з умовами кредитного договору дає можливість чітко встановити механізм формування заборгованості та її розмір станом на визначену дату.

За правилами ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є вимоги про стягнення боргу в сумі меншій тридцяти розмірів прожиткового мінімуму. За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим . Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При розгляді справи встановлено, що 07.04.2021 між АТ «МЕГАБАНК» та відповідачем ОСОБА_2 укладено Кредитний договір №TDB.2021.0007.9308.

За умовами Кредитного договору №TDB.2021.0007.9308 визначено максимальний розмір кредитної лінії до 200 000,00 грн, строк кредиту 12 місяців, процентна ставка за користування кредитом 56,00% річних.

З довідки про відкриття рахунків вбачається, що 07.04.2021 ОСОБА_2 банком відкрито рахунки з виписок за якими за період з 07.04.2021 по 02.12.2022 та з 03.12.2022 по 03.09.2024 вбачається, що відповідач користувався кредитними коштами та частково здійснював погашення заборгованості, відсотків за кредитом та комісійних платежів.

Відповідно до довідки-розрахунку заборгованості ОСОБА_2 станом на 03.09.2024 він має заборгованість за кредитним договором №TDB.2021.0007.9308 від 07.04.2021 в сумі 27 686,88 грн, яка складається із заборгованості за основним боргом в сумі 9 862,53 грн, заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками в сумі 17 824,35 грн.

03.09.2024 відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом електронного аукціону №GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024, між АТ «МЕГАБАНК» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» був укладений Договір №GL1N426240 про відступлення прав вимоги.

Як вбачається із платіжної інструкції кредитового переказу коштів №66895 від 31.07.2024 ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» здійснило плату за лот GL1N426240, переможець ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС», ЄДРПОУ: 40916672, протокол №GFD001-UA-20240618-01260 від 09 липня 2024 року, ціна продажу 23 425 777,00 грн. без ПДВ.

27.12.2024 ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» уклало з ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» Договір №1/12 про відступлення прав вимоги, за яким права вимоги переходять від первісного кредитора до нового кредитора з моменту підписання сторонами цього Договору та Додатку №1 (п. 2 Договору №1/12).

Як вбачається з витягу з додатку №1 до договору № 1/12 про відступлення прав вимоги, укладеного 27.12.2024, заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором №TDB.2021.0007.9308 від 07.04.2021 становить 27 686,88 грн, яка складається із заборгованості за основним боргом в сумі 9 862,53 грн, заборгованості за відсотками в сумі 17 824,35 грн.

За платіжними інструкціями до кредитного переказу коштів №1074 від 27.12.2024, №1822 від 22.09.2025, №1091 від 31.01.2025 ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» здійснило плату згідно договору №1/12 про відступлення прав вимоги від 27.12.2024.

Указані суми заборгованості заявлено до стягнення у цій справі.

Правовідносини між сторонами, які виникли на підставі вищенаведених фактичних обставин щодо стягнення кредитного боргу, регламентуються такими правовими нормами.

Згідно положень ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 10561 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до положень ст.ст.526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установленні строки відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а згідно ст.629 ЦК України - договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Також статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Апеляційний суд враховує, що частиною першою статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до положень ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Враховуючи викладене вище правове регулювання та встановлені при розгляді цієї справи фактичні обставини, апеляційний суд приходить до висновку про те, що відповідач, як позичальник, отримав кошти за кредитним договором та не повернув їх у визначені строки, сплативши погоджені сторонами відсотки по кредиту, отже має заборгованість, права вимоги щодо стягнення якої наявні у позивача за укладеним договором факторингу.

Так розмір заборгованості, заявленої до стягнення у справі, підтверджується умовами кредитного договору від 07.04.2021, виписками за особовими рахунками позичальника за період з 07.04.2021 по 02.12.2022 та з 03.12.2022 по 03.09.2024, що підтверджують факти надання коштів кредиту та здійснені позичальником погашення, та розрахунком заборгованості, наданим позивачем, який ґрунтується на погоджених умовах кредитування щодо розміру кредиту, розміру відсотків за користування кредитними коштами та строків кредитування.

При цьому суд першої інстанції помилково зазначив, що кредитор мав право нараховувати відсотки з 07.04.2021 по 07.04.2022 (протягом строку кредитування), отже, зважаючи на фактично сплачені позичальником кошти, його заборгованість по кредиту погашена у повному обсязі, з урахуванням такого.

Згідно заяви-договору №TDB.2021.0007.9308 від 07.04.2021, підписаної позичальником, йому установлено на його поточний рахунок у гривнях кредитну лінію в розмірі 200 000 грн.

Строк кредиту (строк користування кредитними коштами) складає 12 місяців.

У пункті 6 договору сторони погодили, що цей договір діє протягом 3 років. Якщо за 30 календарних днів до дати закінчення троку дії договору жодна зі сторін не заявить про його розірвання, цей договір вважається продовженим на той же строк на тих же умовах. Кількість таких пролонгацій договору є необмеженою.

Отже, сторони кредитного договору погодили, що протягом його дії (по замовчуванню три роки із можливістю неодноразової пролонгації) позичальник має право в межах кредитного ліміту 200 000 грн отримувати від кредитора у строкове (на 12 місяців) користування кредитні кошти із зобов`язанням щодо їх повернення та сплати погодженого розміру відсотків.

З цих підстав апеляційний суд констатує, що строк кредитування для відповідача не закінчився 07.04.2022, як необґрунтовано вважав суд першої інстанції, а продовжив існувати у межах загального трирічного строку дії кредитного договору, враховуючи подальші дії позичальника з тим, щоб отримати чергові суми кредиту, які вбачають з руху коштів за рахунками відповідача.

За правовим висновком ВС від 25.05.2021 у справі №554/4300/16-ц належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розміру, є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Пунктом 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління НБУ від 18.06.2003 №254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Такого ж змісту норма міститься у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління НБУ від 04.07.2018 №75.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів на конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами заборгованості за кредитними договорами.

Таким чином, надані позивачем виписки за картковими рахунками позичальника підтверджують обставини видачі кредиту та його розміру, а також заборгованість за кредитом, розмір якої відображено у детальному розрахунку та не спростовано будь-яким контррозрахунком відповідача.

Відтак заборгованість позичальника за кредитним договором на даний час погашено не було, що є підставою для задоволення позовних вимог у даній справі.

Відповідно до ст.376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Отже рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 22.06.2026 у даній справі слід скасувати у зв`язку з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та ухвалити постанову про задоволення позовних вимог.

На підставі положень ст.141 ЦПК України у зв`язку із задоволенням позовних вимог у справі з відповідача на користь позивача слід стягнути 6656 грн судового збору, сплаченого за розгляд справи судами першої та апеляційної інстанцій.

Надаючи оцінку аргументам позивача про необхідність відшкодування йому судових витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції у сумі 11200 грн та в апеляційному суді у сумі 12 000 грн, апеляційний суд приходить до таких висновків.

Частинами 1 та 3 статті 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

При чому перевірку заявленої до стягнення суми витрат на правничу допомогу на відповідність указаним критеріям суд здійснює в силу прямої вказівки закону (ч.4 с.137 ЦПК України ), а не залежно від наявності заперечень чи заяв сторін, як помилково вважав суд першої інстанції у справі.

Такі висновки містяться в додатковій постанові ВП ВС від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц. Крім того, аналогічні висновки щодо співмірності розміру витрат на правничу допомогу зі складністю справи та обсягом фактично наданих адвокатом послуг містяться в додатковій постанові ВС від 12.12.2019 у справі №2040/6747/18.

У даній справі судові витрати на правничу допомогу позивача підтверджено належними доказами.

Так надання правничої допомоги позивачу підтверджено ордером адвоката Журавльова С. Г., договором про надання правничої допомоги від 01.07.2025 та відповідними актами виконаних робіт.

Проте, враховуючи обсяг правничої допомоги позивачу при розгляді цієї справи, підтверджений наданими доказами, зокрема, щодо підготовки позовної заяви, предмет спору про стягнення кредитного боргу в загальному розмірі 27 686,88 грн, а також те, що справа розглядалася судами у порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання за участі сторін, а також те, що правова позиція позивача сформована при розгляді справи судом першої інстанції та потреби у додатковому збиранні доказів та правовому аналізі обставин справи на стадії її апеляційного перегляду не має, апеляційний суд вважає, що розмір витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції, які мають бути відшкодовані позивачу за рахунок відповідача, слід визначити в сумі 4000,00 грн, а в апеляційному суді – 3000 грн, що відповідає засадам співмірності зі складністю справи, ціною позову та обсягом наданих адвокатом послуг, а також критеріям розумності та справедливості.

Таким чином подана позивачем апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.

Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в :

апеляційну скаргу – задовольнити частково.

Рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 22.06.2026 у даній справі – скасувати.

Позовні вимоги ТОВ «ФК Єврокредит»до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором кредиту – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК Єврокредит» заборгованість за кредитним договором №TDB.2021.0007.9308 від 07.04.2021 у сумі 27 686,88 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту у сумі 9 862,53 грн, заборгованості за відсотками у сумі 17 824,35 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК Єврокредит» 6656 грн судового збору та 7000 грн витрат на правничу допомогу за розгляд справи судами першої та апеляційної інстанцій.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.

Повну постанову складено 25.08.2026.

Суддя-доповідач

Судді