Постанова від 24 серпня 2026 р. у справі №704/32/26 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/1993/26Головуючий по 1 інстанції

Справа №704/32/26 Категорія: : 310080000 Воронкова І.Г.

Доповідач в апеляційній інстанції

Фетісова Т. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2026 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:

суддя-доповідачФетісова Т. Л.

суддіНовіков О. М., Сіренко Ю. В.

секретар Широкова Г.К.

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника позивача – адвоката Тригуб О. М. на рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 16.06.2026 (повний текст складено 16.63.2026, суддя в суді першої інстанції Воронкова І. Г.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей Уманської міської ради, відділ "Центр надання адміністративних послуг" виконавчого комітету Тальнівської міської ради, про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів,

в с т а н о в и в :

у січні 2026 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом, яким просила визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з матір`ю ОСОБА_1 за адресою : АДРЕСА_1 ; стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання позовної заяви 13.01.2026 року і до досягнення дитиною повноліття; стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 10000 грн.

В обґрунтування позову зазначено про те, що сторони не перебували у зареєстрованому шлюбі, але проживали однією сім`єю. За час спільного проживання у них в Республіці Польща народилася дитина – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З 2022 року сторони проживають окремо, дитина проживає в м. Умань Черкаської області з матір`ю в, яка повністю займається вихованням дитини, забезпечує її побут, лікування та розвиток. Батько дитини залишився проживати на території Республіки Польща. З моменту розірвання стосунків він усунувся від виконання батьківських обов`язків, не спілкується з дитиною, не виявляє інтересу до її здоров`я та матеріально не утримує. На даний час виникла потреба в аліментах на дитину, а також у реєстрації місця проживання дитини з матір`ю, що без згоди батька зробити неможливо. Дитина готується йти до школи, а відповідно до ст. 13 Закону України «Про освіту» право на першочергове зарахування мають діти, які проживають на території обслуговування закладу. Відсутність реєстрації місця проживання через позицію батька порушує право дитини на освіту.

Рішенням Тальнівського районного суду Черкаської області від 06.06.2026 позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання позовної заяви 13.01.2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду підлягає обов`язковому негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 1331,20 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про визначення місця проживання дитини суд керувався тим, що між сторонами відсутній спір щодо місця проживання дитини з матір`ю.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції представник позивача адвокат Тригуб О. М. подав 13.07.2026 засобами поштового зв`язку апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визначення місця проживання дитини. Ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги про визначення місця проживання дитини задовольнити повністю.

В обґрунтування вказано на те, що позов мотивований тим, що відповідач перебуває за кордоном, на зв`язок не виходить, участі у вихованні дитини не бере та не надає передбаченої законодавством згоди на реєстрацію місця проживання дитини. Сама по собі неможливість отримати згоди батька через його бездіяльність та відсутність зв`язку свідчить про наявність спору (конфлікту інтересів), який унеможливлює реалізацію дитиною її права на освіту та соціальний захист. Відмовляючи у задоволенні позову з мотивів "недоведеності", суд першої інстанції залишив поза увагою пріоритет інтересів дитини над формальними підставами (ст. 3 Конвенції про права дитини). На даний час дитина позбавлена можливості бути зарахованою до загальноосвітнього навчального закладу через відсутність реєстрації, що є прямим порушенням ст. 53 Конституції України та ст. 6 Закону України "Про освіту".

Зазначає, що враховуючи те, що дитина фактично проживає з матір`ю, перебуває на її повному утриманні, а батько самоусунувся від виконання обов`язків, висновок суду про відсутність підстав для визначення місця проживання дитини з матір`ю є незаконним.

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ураховуючи вимоги апеляційної скарги представника позивача, предметом апеляційного перегляду є висновки суду першої інстанції щодо вирішення позовних вимог про визначення місця проживання дитини, а в іншій частині рішення місцевого суду в апеляційному порядку не переглядається.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість судових рішень в межах вимог та доводів апеляційних скарг, апеляційний суд дійшов таких висновків.

При розгляді справи судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що відповідно до завіреного перекладу з польської мови акту про народження дитини – ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце народження зазначено – ОСОБА_5 , Польща; батьком записано – ОСОБА_6 , мати – ОСОБА_1 (а.с. 9-10).

04.05.2021 перед керівником відділу реєстрації актів громадського стану у ОСОБА_7 визнав батьківство дитини, якого стосується дане свідоцтво, і замість існуючих даних розмістили батьком – ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 11).

Відповідно до довідки про реєстрацію особи громадянином України, виданої Генеральним Консульством України в Кракові, № 61317/19-536-793 від 17.09.2020 року, підтвердили що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований громадянином України (а.с. 12).

Дослідивши довідку, видану Дошкільним навчальним закладом ясла – садок комбінованого типу № 12 м. Умань, № 01-19-03/01-01 від 13.01.2026 року, виданої ОСОБА_1 , вбачається, що її син – ОСОБА_4 дійсно відвідує даний дошкільний навчальний заклад, група № 11 з 01.09.2024 (наказ № 94 від 28.08.2024 року) (а.с. 13).

Відповідно до відповіді на адвокатський запит від 10.02.2026 року щодо реєстрації місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без згоди батька, № 01-09/1290 від 13.02.2026 року, виконком Тальнівської міської ради зазначив, що у разі ненадання одним із батьків згоди відповідно до вимог п. .п. 16,17 постанови КМУ від 07.02.2022 № 265 «Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад», місце проживання дитини віком до 14 років може бути задекларовано за адресою одного з батьків на підставі заяви одного з них, якщо така згода необхідна. Згода підтверджується електронним підписом, нотаріально, або у присутності особи, яка приймає заяву. У разі ненадання згоди одним із батьків згоди відповідно до вимог п.17 реєстрація місця проживання дитини, яка не досягла 14 років, здійснюється відповідно дот п. 33 Порядку до постанови. Згода батька не надається, якщо визначено судом місце проживання дитини з матір`ю (а.с. 37).

Як зазначає позивач в позовній заяві (уточненій редакції а.с. 42), відповідач перебуваючи за кордоном, самоусунувся від виконання батьківських обов`язків та взагалі від юридичного оформлення питання реєстрації місця проживання дитини.

Правовідносини між сторонами у справі, які виникли на підставі вищенаведених фактичних обставин щодо наявного спору про визначення місця проживання дітей регламентуються такими правовими нормами.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини, визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Згідно з частинами 2, 8-10 ст. 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Отже, при розгляді справ щодо визначення місця проживання дитини суди, насамперед, мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Частиною 1ст. 14 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.

Згідно зі ст. 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою, чи розірвано шлюб і чи проживають вони разом чи окремо.

Статтею 157 СК України передбачено, що той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвитку дитини.

Відповідно ч. 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків (ч.1 ст. 160 СК України).

Відповідно до ч.1 ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Чинним законодавством передбачено право одного з батьків у разі відсутності згоди іншого вирішити це питання в судовому порядку.

При вирішенні судом такого роду справ підлягає з`ясуванню питання, чи була вказана відмова одного з батьків безпідставною, або ж вона викликана певними обставинами.

Такі висновки відображені у постанові Верховного Суду від 20.10.2021 у справі №752/2951/20.

Пунктом 16 постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад» від 07.02.2022 року № 265 передбачено, що місце проживання дитини віком до 14 років може бути задекларовано за адресою місця проживання одного з батьків або інших законних представників, зокрема одночасно із зняттям з попереднього задекларованого/зареєстрованого місця проживання, за декларацією, поданою одним з її батьків або інших законних представників за згодою іншого з батьків або законних представників дитини.

Згода іншого з батьків або законних представників дитини підтверджується електронним підписом, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису. У разі ненадання одним із батьків згоди відповідно до вимог цього пункту реєстрація місця проживання дитини, яка не досягла 14 років, здійснюється відповідно до пункту 33 цього Порядку (пункт 17 Постанови).

Згідно пункту 33 Постанови подання заяви про реєстрацію місця проживання (перебування) особи віком до 14 років здійснюється одним з її батьків або інших законних представників за згодою іншого з батьків або законних представників (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування).

Згода батьків або інших законних представників може бути надана у присутності особи, яка приймає заяву про реєстрацію місця проживання, або засвідчена нотаріально в установленому законодавством порядку.

У постанові Верховного Суду від 14.02. 2019 в справі № 377/128/18 зазначено, що тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

Згідно з постановою Верховного Суду у справі №243/787/20 від 02.02.2022 при визначенні місця проживання дитини судами необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Колегія суддів враховує, що чинним законодавством передбачено, що спір між батьками вирішується судом, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина. Син сторін є малолітньою дитиною, тому місце проживання дитини в даному випадку має вирішити суд.

Позивач у позові зазначила, що відповідач не цікавиться вихованням свого сина та останній перебуває на утриманні матері, на даний час відповідач ухиляється від надання згоди на реєстрацію місця проживання дитини разом з матір`ю.

Відповідач вказаного взагалі не спростовує.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у частині визначення місця проживання дитини суд вказав на відсутність спору між батьками щодо місця проживання дитини з матір`ю.

Проте відсутність спору характеризується тим, що між сторонами не залишається неврегульованих питань. Натомість у цій справі, саме по собі пред`явлення позивачем позову про визначення місця проживання дитини з матір`ю дають підстави для висновку, що між сторонами наявні неврегульовані питання щодо визначення місця проживання дитини.

Вищевикладені обставини, в сукупності, на переконання суду, жодним чином не можуть свідчити про відсутність між сторонами спору.

Суд наголошує на тому, що відсутність задокументованих заперечень з боку батька щодо проживання дитини разом з матір`ю на момент пред`явлення позову та розгляду справи про визначення місця проживання дитини не дає підстав стверджувати про відсутність предмета спору в такій справі.

Подібний за змістом висновок викладений у постанові Верховного Суду від 13.05.2020 у справі № 686/20582/19-ц (провадження № 61-1807св20).

Самоусунення батька від виконання своїх обов`язків, невчинення ним жодних дій, направлених на вирішення питань, пов`язаних з захистом прав своєї дитини та байдуже ставлення його до цієї проблеми, оскільки він не вчиняє активних дій щодо надання вищевказаної згоди особисто або не надсилає на адресу матері нотаріально посвідченої заяви, вже дає підстави суду вважати про наявність спору між батьками .

На підставі вищевикладеного, виходячи із найкращих інтересів дитини, приймаючи до уваги, що дитина наразі проживає з матір`ю, яка дбає про неї та, зокрема, і про її майбутнє місце навчання, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині визначення місця проживання дитини з матір`ю.

При цьому, суд вважає за доцільне зазначити, що батько дитини, який безумовно відіграє важливу роль у її житті, має право та обов`язок піклуватися про здоров`я та розвиток сина незалежно від того, з ким він буде проживати. Визначення місця проживання дитини з одним із батьків не позбавляє іншого батьківських прав та не звільняє його від виконання своїх батьківських обов`язків.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Частиною першою статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги в частині визначення місця проживання дитини підлягають задоволенню, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені витрати по сплаті судового збору подання позовної заяви в сумі 1331,20 грн, а за подання апеляційної скарги в сумі 1996,80 грн.

Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в :

апеляційну скаргу – задовольнити.

Рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 16.06.2026 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визначення місця проживання дитиниу даній цивільній справі– скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей Уманської міської ради, відділ "Центр надання адміністративних послуг" виконавчого комітету Тальнівської міської ради про визначення місця проживання – задовольнити.

Визначити місце проживаннямалолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_1 за адресою : АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1331,20 грн судового збору, сплаченого за розгляд справи судом першої інстанції, та 1996,80 грн судового збору, сплаченого за розгляд справи судом апеляційної інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.

Повний текст постанови виготовлений 25.08.2026.

Суддя-доповідач

Судді