Постанова від 25 серпня 2026 р. у справі №260/8456/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 260/8456/25 пров. № А/857/25847/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача Шинкар Т.І.,

суддів Довгої О.І.,

Запотічного І.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Закарпатській області на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2026 року (головуючий суддя Скраль Т.В.) ухвалену у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород, у справі №260/8456/25 за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Закарпатській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 січня 2026 року адміністративний позов із врахуванням заяви про зменшення позовних вимог Головного управління ДПС у Закарпатській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу - задоволено повністю. Стягнуто із Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 податковий борг у розмірі 298 508,46 грн.

10 березня 2026 року представником відповідача подано до суду заяву, в якій просив розстрочити виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 14.01.2026 року у справі № 260/8456/25 щодо стягнення з ФОП ОСОБА_1 податкового боргу у розмірі 298 508,46 грн на 9 місяців, починаючи з квітня 2026 року по грудень 2026 року включно рівними частинами щомісяця по 33 167,61 грн.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2026 року задоволено заяву ФОП ОСОБА_1 та розстрочено виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 січня 2026 року у справі № 260/8456/25 строком на дев`ять місяців зі сплатою суми податкового боргу рівними частинами (платежами) 33 167, 61 грн, починаючи з 17 квітня 2026 року.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Головне управління ДПС у Закарпатській області подало апеляційну скаргу. Вважає що оскаржуване судове рішення ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні вимог заяви про розстрочення виконання судового рішення. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що суд не дослідив та не з`ясував чи зможе відповідач виконати план по розстроченню на 9 місяців, якщо сума боргу у 17 разів перевищує дохід відповідача за останній рік (дані обставини підтверджує сам відповідач). Суд не навів чітких роз`яснень в ухвалі про розстрочення, не ознайомився з планом по розстроченню суми податкового боргу відповідача, якого де-факто не існує, не надав оцінку тим чи іншим доказам, не з`ясував їх достатність для вирішення справи, їх належність та допустимість, ігнорування і небажання виконувати основний обов`язок громадянина України відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Положеннями ч. 4 ст. 378 КАС України не визначив ступінь вини відповідача у виникненні спору який є по всій мірі максимальний, що пояснюється як мінімум тим, що відповідач не вживає заходів щодо покращення свого матеріального стану а лише мотивує свою неплатоспроможність тим, що має захворювання.

Враховуючи положення статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає.

Стаття 124 Конституції України та статті 14, 370 КАС України встановлюють, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцяти денний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

Відповідно до частин 3-5 статті 378 КАС України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання самої особи або членів її сім`ї, її матеріальне становище; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення рішення, ухвали, постанови.

З наведених норм процесуального закону випливає, що заява про відстрочення (розстрочення) виконання рішення суду підлягає задоволенню лише у виняткових випадках, коло яких процесуальним законом прямо не окреслено, але які повинні знаходитись у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку із фізичною можливістю відповідача забезпечити виконання рішення суду.

Відстрочка/розстрочка виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників. Ці заходи не повинні створювати боржнику можливість ухилятися від виконання судового рішення. До уваги повинні братися не лише реальний майновий стан боржника, але й його наміри, що свідчать про бажання виконати рішення.

Таким чином, підставою для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення можуть бути виняткові обставини, які ускладнюють його виконання, і наявність яких має підтверджуватись певними доказами, як це встановлено положеннями статей 72-77 КАС України. При цьому, обов`язок доказування покладається на сторону, яка заявила відповідну заяву.

Це питання суд вирішує із врахуванням конкретних обставин адміністративної справи, зокрема, суб`єктного складу сторін у справі, зобов`язаної сторони (боржника) за рішенням суду, складного майнового стану чи складної життєвої ситуації зобов`язаної сторони (боржника), впливу виконання рішення на спроможність зобов`язаної сторони (боржника) виконати інший публічний обов`язок чи зобов`язання перед особами, які потребують соціального захисту. У випадку розстрочення (відстрочення) виконання свого рішення суд, який здійснює контроль за його виконанням, повинен забезпечити баланс публічного і приватного інтересів.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що питання розстрочення виконання судового рішення було предметом конституційного розгляду та Конституційний Суд України у Рішенні від 26.06.2013 № 5-рп/2013 зазначив, що розстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності та пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників. При встановленні можливості розстрочення виконання рішення, суд не може змінювати суті винесеного у справі рішення.

При прийнятті рішення про розстрочення виконання судового рішення що набрало законної сили суд першої інстанції врахував такі обставини.

Як убачається з матеріалів справи, підставою для розстрочення виконання судового рішення про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 податкового боргу в сумі 298 508,46 грн відповідач визначає тяжке захворювання – рак передміхурової залози 2 ступеня.

На підтвердження надано витяг з медичної картки стаціонарного хворого № 859 від 25 січня 2026 року, (а.с. 104).

Як це правильно зазначив суд першої інстанції, сукупність вказаних обставин з урахуванням дії воєнного стану на території України з 24 лютого 2022 року безумовно ускладнює виконання рішення суду, що відповідно до приписів частини 3 статті 378 КАС України надає право суду прийняти рішення про розстрочення виконання рішення суду.

Отже, наведені заявником обставини є такими, що істотно ускладнюють виконання рішення суду, оскільки загальна сума податкового боргу у сумі 298 508,46 грн, що підлягає стягненню на виконання рішення суду, є для нього значною, при цьому відсутні підстави ставити під сумнів намір заявника виконувати судове рішення в майбутньому.

Суд апеляційної інстанції поділяє висновки суду першої інстанції про те, що надання наведеної розстрочки надасть можливість усунути ускладнення виконання рішення суду з дотриманням прав стягувача. А не надання такого розстрочення може привести взагалі до невиконання рішення суду в близькій перспективі.

Отже, з урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення заяви.

Частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам сторін, в обсязі встановлених фактичних обставин, враховуючи їхній зміст та юридичну природу, з врахуванням положень ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції доходить переконання про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду першої про розстрочення виконання рішення суду.

Керуючись статтями 242, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Закарпатській області залишити без задоволення, а ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2026 року у справі №260/8456/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя Т. І. Шинкар

судді О. І. Довга

І. І. Запотічний