Постанова від 25 серпня 2026 р. у справі №569/4915/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 569/4915/26 пров. № А/857/32213/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача Шинкар Т.І.,

суддів Довга О.І.,

Запотічний І.І.,

розглянувши в письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області (головуючий суддя Балацька О.Р.), ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження в м. Рівне 28 травня 2026 року у справі №569/4915/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В :

27 лютого 2026 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Рівненського міського суду Рівненської області, в якому просив скасувати постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП серії ЕНА № 6678942 від 17.02.2026, а провадження в справі закрити.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області він 28 травня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності винесена з дотриманням вимог чинного законодавства, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом, а доводи позивача про відсутність у нього статусу особи, позбавленої права керування транспортними засобами на момент винесення оскаржуваної постанови, є необґрунтованими та спростовуються дослідженими судом матеріалами справи. Так, судом встановлено, що постанова Рівненського міського суду Рівненської області від 12.12.2025 у справі № 569/24502/25 набрала законної сили 23.12.2025, у зв`язку з чим з цього моменту у позивача виник обов`язок утримуватися від керування транспортними засобами протягом визначеного судовим рішенням строку. Посилання позивача на подання апеляційної скарги 26.02.2026 не впливає на юридичну оцінку його статусу на момент вчинення інкримінованого правопорушення 17.02.2026, оскільки подання апеляційної скарги саме по собі не зупиняє дію судового рішення, яке набрало законної сили, та не скасовує його правових наслідків до ухвалення відповідного рішення судом апеляційної інстанції.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 28 травня 2026 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції обмежився лише формальним посиланням на те, що апеляційна скарга була подана після набрання постановою законної сили, та фактично не дослідив доводи позивача про те, що він не був повідомлений про розгляд справи №569/24502/25 та не знав про існування відповідної постанови. Більше того, саме факт подання апеляційної скарги з клопотанням про поновлення строку апеляційного оскарження свідчить про наявність спору щодо законності постанови про позбавлення права керування та щодо належного повідомлення особи про її ухвалення.

Департамент патрульної поліції подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає її необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та ухвалив законне і справедливе судове рішення.

Враховуючи положення статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.

Згідно з статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України не відповідає.

З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що постановою поліцейського Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції серії ЕНА № 6678942 від 17 лютого 2026 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами. (а.с. 5)

Із змісту оскаржуваної постанови убачається, що 17 лютого 2026 року позивач керував транспортним засобом, будучи позбавленим права керування транспортними засобами на підставі постанови Рівненського міського суду Рівненської області від 12 грудня 2025 року у справі № 569/24502/25, яка набрала законної сили 23 грудня 2025 року.

Вважаючи оскаржувану постанову протиправною позивач звернувся з цим позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції враховує такі підстави.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно з статтею 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно з пункту 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

В силу положень пункту 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (далі також ПДР України).

Так, відповідно до п. 1.1 Правил дорожнього руху ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.

Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Пунктом 1.3 вказаних Правил передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Згідно п. 1.9 Правил дорожнього руху особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до пп. «а» п.2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Відповідальність за вчинення правопорушення, передбаченого ч.4 ст.126 КУпАП, настає в разі керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами та тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з ст.222 цього Кодексу органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про порушення правил дорожнього руху, в тому числі за ч.4 ст.126 КУпАП.

Відповідно до п.10 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015 поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно з ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

В свою чергу, за п.1 ст.247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Зазначена норма встановлює обов`язок суб`єкта владних повноважень щодо доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності. Оскільки позивач проти вчинення правопорушення заперечує, відповідач зобов`язаний подати докази на спростування таких заперечень.

В розумінні ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини 4 статті 291 КУпАП, постанова про позбавлення права керування транспортним засобом набирає чинності з наступного дня після закінчення строку на її оскарження, визначеного цим Кодексом, а у випадку такого оскарження - з дня набрання законної сили рішенням за результатами такого оскарження, яке винесено за наслідками розгляду справи по суті.

Відповідно до ст.317 та 317-1 КУпАП особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом після набрання законної сили рішенням суду про позбавлення цього права. Виконання постанови про позбавлення права керування транспортним засобом здійснюється шляхом вилучення посвідчення водія на строк позбавлення права керування транспортними засобами та внесення до єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України відомостей про позбавлення права керування транспортним засобом на строк, визначений постановою, та про вилучення посвідчення водія. Постанова про позбавлення права керування транспортними засобами виконується посадовими особами органів Національної поліції.

Враховуючи наведене, апеляційний суд зазначає, що за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами відповідно до ч. 4 ст. 126 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність. При цьому, висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.

Так, з постанови Рівненського міського суду Рівненської області від 12 грудня 2025 року у справі № 569/24502/25 убачається, що ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення та застосовано адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік. Вказана постанова набрала законної сили 23 грудня 2025 року (а.с. 33-34).

Водночас, судом апеляційної інстанції враховано, що згідно змісту постанови Рівненського міського суду Рівненської області від 12 грудня 2025 року у справі № 569/24502/25 позивач не був присутній при її постановленні.

При прийнятті рішення судом апеляційної інстанції також враховано, що згідно долученого до матеріалів справи наказу Міністерства оборони України №344 від 08.12.2025 року, солдат ОСОБА_1 , призваний по мобілізації з 09.12.2025 року звільнений наказом №367-РС у відставку за станом здоров`я, тобто три дні перед розглядом справи № 569/24502/25.

З наданої представником позивача довідки Рівненського апеляційного суду від 16.03.2026 слідує, що апеляційна скарга ОСОБА_1 на постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 12.12.2025 перебуває на розгляді суду апеляційної інстанції про дату та час розгляду справи апелянта буде повідомлено додатково в режимі телефонограми.

Отже, апеляційний суд констатує, що за окреслених вище підстав та обставин, на момент винесення оскаржуваної постанови 17.02.2026 у даній справі, позивач не вважався таким, що позбавлений права керування транспортним засобом, а тому з урахуванням приписів частини 4 статті 291 та статті 317-1 КУпАП наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 126 КУпАП, слід вважати недоведеним.

Статтею 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам сторін, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, враховуючи їхній зміст та юридичну природу, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що постанова серії ЕНА № 6678942 від 17.02.2026, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.4 ст. 126 КУпАП підлягає скасуванню, а провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.4 ст.126 КУпАП закриттю, оскільки станом на 17.02.2026 позивач не набув статусу особи позбавленої права керування транспортним засобом, що виключає наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого пп. «а» п. 2.1. ПДР, та відповідно підстав для притягнення до адміністративної відповідальності передбачених частиною 4 статті 126 КУпАП.

Частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З огляду на викладене, враховуючи положення статті 317 КАС України, прецеденту практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції при винесені оскаржуваного рішення неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції обставинам справи не відповідають, що має наслідком скасування рішення суду першої інстанції та задоволення позову повністю.

Відповідно до ч.1 статті 139 КАС України при задоволенні позову стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень, підлягають відшкодуванню всі судові витрати.

Як убачається з матеріалів справи, позивачем сплачений судовий збір за подання позовної заяви у сумі 605,60 грн та за подання апеляційної скарги у сумі 726,72 грн.

Судом апеляційної інстанції враховано, що наказом Національної поліції України від 06.11.2015 року №73 затверджено Положення про Департамент патрульної поліції (у редакції наказу Національної поліції України від 03.09.2019 № 887), у пункті 4 якого закріплено, що Департамент організовує діяльність своїх підрозділів, здійснює контроль за їх діяльністю, надає їм організаційно-методичну і практичну допомогу та здійснює їх інформаційно-аналітичне, матеріальне-технічне та фінансове забезпечення.

Відповідно до пункту 2 Розділу ІV Положення про Департамент патрульної поліції Департамент та його підрозділи становлять єдину систему. Підрозділи департаменту підзвітні та підконтрольні Департаменту.

Департамент є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби України, має печатку із зображенням Державного Герба України, інші печатки, штампи, бланки зі своєю повною та скороченою назвою, необхідні для здійснення його поточної діяльності (пункт 8 Розділу ІV Положення про Департамент патрульної поліції зі змінами).

Департамент фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України, а також інших джерел, не заборонених законом, та забезпечує їх цільове використання (пункт 9 Розділу ІV Положення про Департамент патрульної поліції із змінами).

Тобто, Управління патрульної поліції у відповідній області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України є структурним підрозділом Департаменту патрульної поліції без статусу юридичної особи та відповідно до бюджетного законодавства не отримує бюджетних коштів, отже не являється їх розпорядником.

У зв`язку з викладеним судові витрати підлягають стягненню саме з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України або шляхом відшкодування коштів з бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції у відповідній області Департаменту патрульної поліції.

Аналогічна правова позиція щодо суб`єкта, за рахунок якого слід стягувати витрати зі сплати судового збору в даній категорії справ викладена у постанові Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 757/52466/18-а та Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 543/775/17.

Керуючись статтями 241, 243, 286, 308, 311, 317, 321, 325, Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області він 28 травня 2026 року у справі №569/4615/26 скасувати та позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6678942 від 17.02.2026, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення із накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20400,00 грн, та провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 коп. та за подання апеляційної скарги у розмірі 726 (сімсот двадцять шість) гривень 72 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя Т. І. Шинкар

судді О. І. Довга

І. І. Запотічний