Постанова від 25 серпня 2026 р. у справі №500/658/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 500/658/25 пров. № А/857/13009/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді - Мікули О. І.,

суддів - Заверухи О. Б., Курильця А. Р.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 13 березня 2025 року у справі №500/658/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, -

суддя в 1-й інстанції – Мартиць О. І.,

дата ухвалення рішення – 13 березня 2025 року,

місце ухвалення рішення – м. Тернопіль,

дата складання повного тексту рішення – 13 березня 2025 року,

в с т а н о в и в:

Позивач – ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача – Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо відмови йому у призначенні житлової субсидії на домогосподарство за адресою: АДРЕСА_1 ; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити та виплатити йому житлову субсидію на домогосподарство за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 13 березня 2025 року позов задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні житлової субсидії на домогосподарство за адресою: АДРЕСА_1 . Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити та виплатити ОСОБА_1 житлову субсидію на домогосподарство за адресою: АДРЕСА_1 .

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийнято з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню. В обгрунтування вимог апеляційної скарги покликається на те, що підстави для призначення позивачу субсидії відсутні, оскільки пп.8 Положення №848 визначено, що у власності членів домогосподарства, які не проживають за місцем реєстрації та членів їх сімей є більше одного житлового приміщення, житлова субсидія не може бути призначена без урахування цих членів домогосподарства. Таких членів домогосподарства не можна виключити зі складу домогосподарства у зв`язку з тим, що вони можуть бути зареєстровані за адресою власного житлового приміщення, адреса якого відмінна від адреси місця проживання, за яким бажають отримати житлову субсидію. З врахуванням наведеного просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, а тому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Справа розглянута судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є пенсіонером та особою з інвалідністю ІІІ групи, що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_1 від 24 лютого 2021 року.

Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою від 11 липня 2024 року про призначення та надання житлової субсидії.

До вказаної заяви позивач долучив акт обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства / фактичного місця проживання особи від 11 липня 2024 року, декларацію про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії, згідно з якими в будинку за адресою АДРЕСА_1 зареєстровані такі особи: ОСОБА_1 (позивач), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . Щодо ОСОБА_3 в декларації про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії зазначено, що останній за вказаною адресою не проживає та долучено акт обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства / фактичного місця проживання особи, згідно якого вказано, що син ОСОБА_4 в будинку зареєстрований, але фактично не проживає. Комунальними послугами не користується, особистих речей в будинку не утримує.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №304-2/П-02/8-1900/25 від 14 січня 2025 року позивача повідомлено про відмову у призначенні житлової субсидії, оскільки у власності члена господарства, ОСОБА_3 , більше ніж одне житлове приміщення.

Вважаючи такі дії відповідача протиправним і такими, що порушують його права та інтереси, позивач звернувся у суд з цим позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що дії відповідача щодо відмови у призначенні позивачу субсидії на оплату житлово-комунальних послуг є протиправними, оскільки пенсійний орган не виконав обов`язку щодо урахування усіх обставин, які мали значення для прийняття оскарженого рішення: не встановив кількість фактично проживаючих членів домогосподарства та, у даному випадку, різницю між фактично проживаючими і зареєстрованими членами домогосподарства та з метою захисту прав позивача необхідно зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити та виплатити ОСОБА_1 житлову субсидію на домогосподарство.

Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, законним та обґрунтованим, виходячи з наступного.

Ч.2 ст.19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2022 №1041 "Деякі питання надання житлових субсидій та пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу Пенсійним фондом України" визначено, що з 01 грудня 2022 року призначення житлових субсидій здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Механізм використання коштів, передбачених у Державному бюджеті Мінсоцполітики для виплати пільг і житлових субсидій громадянам на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу у грошовій формі, умови призначення та порядок надання громадянам житлових субсидій визначає Положення про порядок призначення житлових субсидій, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.1995 №848 у редакції, чинній на момент звернення позивача із заявою про призначення житлової субсидії (далі - Положення №848).

За змістом п.1 Положення №848 це Положення визначає умови призначення та порядок надання громадянам таких житлових субсидій: щомісячної житлової субсидії на оплату абонентського обслуговування для споживачів комунальних послуг, що надаються за індивідуальними договорами про надання комунальних послуг або за індивідуальними договорами з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг, а також житлово-комунальних послуг, а саме: житлової послуги - послуги з управління багатоквартирним будинком; комунальних послуг - послуг з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами; щомісячної житлової субсидії на оплату абонентського обслуговування для споживачів комунальних послуг, що надаються за індивідуальними договорами про надання комунальних послуг або за індивідуальними договорами з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг, а також витрат на управління багатоквартирним будинком, в якому створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельний (житловий) кооператив (далі - об`єднання), та витрат на комунальні послуги в такому будинку; житлової субсидії на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива один раз на рік.

Пункт 22 Положення №848 передбачає, що житлова субсидія призначається одному із членів домогосподарства: які зареєстровані (задекларовані) в житловому приміщенні (будинку); які не зареєстровані (не задекларовані) в житловому приміщенні (будинку), але фактично проживають у ньому на підставі договору наймання (оренди) житла (далі - орендарі), за рішенням суду, або індивідуальним забудовникам, будинки яких не прийняті в експлуатацію, у разі, коли їм нараховується плата за житлово-комунальні послуги; які не зареєстровані (не задекларовані) в житловому приміщенні (будинку), але фактично проживають у ньому без укладеного договору наймання (оренди) житла, у разі, коли вони є внутрішньо переміщеними особами.

У випадках, передбачених абзацами третім і четвертим цього пункту, склад домогосподарства декларується заявником під час звернення за призначенням житлової субсидії з додаванням до заяви відповідних документів, що підтверджують проживання за фактичною адресою домогосподарства.

Житлова субсидія не може призначатися одночасно і за зареєстрованим місцем проживання особи, і за її задекларованим місцем проживання, і за місцем її фактичного проживання.

Відповідно до п.14 Положення №848 житлова субсидія не призначається (у тому числі на наступний період), зокрема якщо: будь-хто із складу домогосподарства або член сім`ї особи із складу домогосподарства на 1 число місяця, з якого призначається житлова субсидія, має у власності більше ніж одне житлове приміщення (квартиру, будинок), крім житлових приміщень у гуртожитках та житла: яке належить на правах спільної сумісної або часткової власності; отриманого у спадщину особою, визначеною в частині першій статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за умови, що жодне із житлових приміщень, яке перебуває у власності, у тому числі на яке оформлено право на спадщину, не здається в оренду, що підтверджується актом обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства.

Згідно з п.24 Положення №848 житлова субсидія розраховується на всіх членів домогосподарства. До складу домогосподарства включаються всі особи, що зареєстровані та/або задекларовані в житловому приміщенні (будинку) (для орендарів, внутрішньо переміщених осіб - особи, які фактично проживають), крім осіб, які перебувають за кордоном понад 60 днів на день звернення за призначенням житлової субсидії або день призначення житлової субсидії, без звернення громадян. На осіб із складу домогосподарства розраховуються соціальні норми житла та соціальні нормативи житлово-комунального обслуговування і їх доходи враховуються під час призначення житлової субсидії.

Під час призначення житлової субсидії враховуються також доходи членів сім`ї особи із складу домогосподарства у разі, коли їх зареєстроване/задеклароване або фактичне місце проживання відмінне від адреси домогосподарства (крім доходів одного з подружжя, якщо обом більше 60 років і вони проживають у сільській місцевості або селищах міського типу, доходів батьків у разі призначення субсидії студентам, які зареєстровані у гуртожитку за місцем навчання, та доходів одного з батьків дитини у разі призначення субсидії другому з батьків з дитиною у разі, коли батьки розлучені або не перебували у шлюбі, а також осіб, які перебувають у полоні, що підтверджується відомостями та/або документами, наданими уповноваженими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, державними реєстраторами, суб`єктами державної реєстрації, установами та організаціями в порядку та випадках, визначених законодавством, або вважаються безвісно відсутніми за рішенням суду, або мають правовий статус осіб, зниклих безвісти, або перебувають за кордоном понад 60 днів на день звернення за призначенням житлової субсидії або день призначення житлової субсидії, без звернення громадян). При цьому соціальні норми житла та соціальні нормативи житлово-комунального обслуговування за адресою домогосподарства на таких осіб не розраховуються.

Під час призначення житлової субсидії соціальні норми житла та соціальні нормативи житлово-комунального обслуговування розраховуються на членів домогосподарства, які зареєстровані (задекларовані) в житловому приміщенні (будинку), але фактично в ньому не проживають у зв`язку з призовом на строкову військову службу. При цьому фактичні доходи таких осіб не враховуються в сукупний дохід домогосподарства.

Кількість членів домогосподарства визначається на початок місяця, з якого призначається житлова субсидія.

За змістом п.25 Положення №848 у разі коли у складі домогосподарства кількість фактично проживаючих зареєстрованих та/або задекларованих членів домогосподарства є меншою за кількість членів домогосподарства, зареєстрованих та/або задекларованих у житловому приміщенні (будинку), соціальні норми житла та соціальні нормативи житлово-комунального обслуговування розраховуються на фактично проживаючих зареєстрованих та/або задекларованих за цією адресою членів домогосподарства.

Доходи членів домогосподарства, які зареєстровані (задекларовані) в житловому приміщенні (будинку), але фактично за цією адресою не проживають, у сукупний дохід домогосподарства не враховуються. Ця норма не поширюється на випадок, визначений в абзаці третьому пункту 24 цього Положення (за винятком осіб, які вважаються безвісно відсутніми за рішенням суду або мають правовий статус осіб, зниклих безвісти, або перебувають за кордоном понад 60 днів на день звернення за призначенням житлової субсидії або день призначення житлової субсидії, без звернення громадян).

Наявність у членів домогосподарства, які не проживають за зареєстрованим/задекларованим місцем проживання, та у членів їх сімей умов, зазначених у підпунктах 2-4, 7, 9-10 пункту 14 цього Положення, не є перешкодою для застосування під час призначення житлової субсидії абзаців першого та другого цього пункту.

Пункт 26 Положення №848 передбачає, що відповідно до рішення про призначення житлової субсидії у випадку, передбаченому пунктом 25 цього Положення, та/або документів, що підтверджують фактичне непроживання особи за адресою, виконавці комунальних послуг не нараховують плати за комунальні послуги на членів домогосподарства, які зареєстровані (задекларовані), але фактично не проживають у житловому приміщенні (будинку).

Відповідно до п.29 Положення №848 рішення у випадках, передбачених пунктами 25, 27 і 28 цього Положення, приймаються на підставі актів обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства/фактичного місця проживання особи та/або документів, що підтверджують непроживання особи за адресою домогосподарства.

З системного аналізу наведених вище правових норм суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що у разі коли у складі домогосподарства кількість фактично проживаючих зареєстрованих та/або задекларованих членів домогосподарства є меншою за кількість членів домогосподарства, зареєстрованих та/або задекларованих у житловому приміщенні (будинку), соціальні норми житла та соціальні нормативи житлово-комунального обслуговування розраховуються на фактично проживаючих зареєстрованих та/або задекларованих за цією адресою членів домогосподарства.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області із заявою щодо призначення житлової субсидії та додав акт обстеження матеріально побутових умов домогосподарства/фактичного місця проживання особи від 11 липня 2024 року. Зі змісту вищевказаного акту вбачається, що син позивача – ОСОБА_3 в будинку зареєстрований, але фактично не проживає. Комунальними послугами не користується, особистих речей в будинку не утримує.

Разом з тим, підставою для відмови у призначенні житлової субсидії слугувало те, що у особи із складу домогосподарства, який фактично не проживає - ОСОБА_3 , є у власності більше ніж 1 житлове приміщення (квартира, будинок).

Так, матеріалами справи стверджується, що в будинку за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , який фактично не проживає у будинку за вказаною адресою, а тому такі висновки є суперечливими у розумінні пунктів 25 та 26 Положення №848.

При цьому, доказів на підтвердження того, що ОСОБА_3 фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 відповідачем не надано.

Крім того, Положенням №848 не визначено поняття члена домогосподарства чи члена сім`ї.

Факту спільного проживання та спільного побуту між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 матеріали справи не містять, а судом таких не здобуто.

Колегія суддів зазначає, що визначені у Положенні № 848 терміни «член сім`ї особи із складу домогосподарства» та «член домогосподарства» не слід вживати в буквальному значенні ступеня спорідненості цих осіб за критеріями спільного проживання, ведення побуту, наявності взаємних прав та обов`язків тощо. Значення має саме факт реєстрації особи в житловому приміщенні (будинку), оскільки внаслідок зміни правового регулювання, на таких осіб розраховуються соціальні норми житла та соціальні нормативи житлово-комунального обслуговування і їх доходи враховуються під час призначення житлової субсидії.

Одночасно законодавцем передбачено, що за рішенням Комісії доходи членів домогосподарства, які зареєстровані в житловому приміщенні (будинку), але фактично за даною адресою не проживають, в сукупний дохід домогосподарства можуть не враховуються. Щоб оформити субсидію не на всіх зареєстрованих, а лише на тих, хто фактично проживає, і не враховувати їхні доходи під час розрахунку субсидії, потрібно в декларації про доходи у розділі «склад сім`ї» вказати осіб, котрі зареєстровані, але фактично не проживають, але позначити, що вони «зареєстровані, але не проживають». Одночасно необхідно подати заяву з проханням розглянути на комісії питання нарахування субсидії на фактичну кількість осіб, які проживають у житловому приміщенні (будинку), а також додати документ, який підтверджує факт непроживання їх за цією адресою.

Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що дії відповідача щодо відмови Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області у призначенні позивачу субсидії на оплату житлово-комунальних послуг є протиправними, оскільки відповідач не виконав обов`язку щодо урахування усіх обставин, які мали значення для прийняття оскарженого рішення: не встановив кількість фактично проживаючих членів домогосподарства та, у даному випадку, різницю між фактично проживаючими і зареєстрованими членами домогосподарства та з метою захисту прав позивача необхідно зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити та виплатити ОСОБА_1 житлову субсидію на домогосподарство.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Колегія суддів зазначає, що інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення суду першої інстанції, то відповідно до ч.6 ст.139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись ст.139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 13 березня 2025 року у справі №500/658/25 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя О. І. Мікула

судді О. Б. Заверуха

А. Р. Курилець

Повне судове рішення складено 26 серпня 2026 року.