Постанова від 25 серпня 2026 р. у справі №460/14227/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

Суд: Восьмий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: проходження служби, з них

Дата: 25 серпня 2026 р.

Справа: №460/14227/24

Суддя: Мікула Оксана Іванівна

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 460/14227/24 пров. № А/857/11697/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Мікули О. І.,

суддів - Заверухи О. Б., Курильця А. Р.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2025 року у справі №460/14227/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій, -

суддя в 1-й інстанції – Недашківська К. М.,

час ухвалення рішення – 21 лютого 2025 року,

місце ухвалення рішення – м. Рівне,

дата складання повного тексту рішення – 21 лютого 2025 року,

в с т а н о в и в:

Позивач – ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача - Головного управління Національної поліції в Рівненській області, в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати йому добових за період з 12 квітня 2024 року по 09 червня 2024 року; зобов`язати Головне управління Національної поліції в Рівненській області нарахувати та виплатити йому добові за час перебування у відрядженні з 12 квітня 2024 року по 09 червня 2024 року включно у порядку і розмірі, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 02 лютого 2011 року №98 “Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців та також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів”; визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати йому матеріальної допомоги за оздоровлення в сумі 27322,99 грн за 2024 рік; зобов`язати Головне управління Національної поліції в Рівненській області нарахувати та виплати йому матеріальну допомогу на оздоровлення в сумі 27322,99 грн; визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати йому суми грошових коштів при звільненні 30 серпня 2024 року у розмірі 32862,57 грн; зобов`язати Головне управління Національної поліції в Рівненській області нарахувати та виплатити йому невиплачену суму грошових коштів при звільненні 30 серпня 2024 року в розмірі 32862,57 грн.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2025 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що у серпні 2024 року його було звільнено зі служби в поліції за пунктом 7 (за власним бажанням) частини першої статті 77 Закону України “Про Національну поліцію”, однак йому не були виплачені суми грошового забезпечення у повному обсязі. Зазначає, що йому не виплачено добові за час перебування у відрядженні з 12 квітня 2024 року по 09 червня 2024 року включно. Крім того, відповідач не виплатив матеріальну допомогу за оздоровлення за 2024 рік. Також звертає увагу на те, що при нарахуванні та виплаті грошових коштів при звільненні 30 серпня 2024 року йому недоплачено 32862,57 грн. На думку апелянта, відповідач протиправно відмовив у здійсненні таких виплат. З врахуванням наведеного вище просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, а тому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін

Справа розглянута судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що наказом керівника Головного управління Національної поліції в Рівненській області від 30 серпня 2024 року №227 о/с “По особовому складу” капітана поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за пунктом 7 (за власним бажанням) частини першої статті 77 Закону України “Про Національну поліцію”, з 30 серпня 2024 року (далі – Наказ №227 о/с) (а.с. 13).

У Наказі №227 о/с зазначено: стаж роботи в поліції на день звільнення становить 14 років 00 місяців 26 днів; вислуга років на день звільнення для виплати одноразової грошової допомоги в календарному обчисленні становить 14 років 00 місяців 26 днів; виплатити компенсацію за 27 календарних днів невикористаної щорічної основної оплачуваної відпустки за 2022 рік, за 14 календарних днів невикористаної щорічної основної оплачуваної відпустки за 2023 рік, за 8 календарних днів невикористаної додаткової оплачуваної відпустки за 2023 рік, за 9 календарних днів невикористаної додаткової оплачуваної відпустки за 2024 рік, за 18 календарних днів щорічної основної оплачуваної відпустки пропорційно відпрацьованого часу в 2024 році; виплатити премію за відпрацьований період в розмірі 235,538%; сума відшкодування вартості предметів однострою особистого користування, строк носіння (експлуатації) яких не закінчився, складає 0,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не виконано вимоги Інструкції №672 про отримання посвідчення про відрядження при вибутті у службове відрядження та про надання до відповідача у п`ятиденний термін відповідних документів, підтверджуючих понесені витрати на час відрядження, а тому відповідач, не здійснюючи нарахування добових, діяв правомірно. Крім того, позивач не надав суду доказів того, що він звертався до відповідача з рапортом про виплату матеріальної допомоги на оздоровлення і йому було відмовлено у задоволенні такого рапорту, при цьому, навіть подання поліцейським рапорту про виплату матеріальної допомоги, що є необхідною (але не достатньою) для цього умовою, ще не створює для керівника органу поліції обов`язку її виплатити, якщо для цього немає відповідних бюджетних коштів, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині. Також відсутні підстави для задоволення позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Національної поліції в Рівненській області щодо не нарахування та не виплати суми грошових коштів при звільненні 30 серпня 2024 року у розмірі 32862,57 грн та зобов`язання нарахувати та виплатити невиплачену суму грошових коштів при звільненні 30 серпня 2024 року в розмірі 32862,57 грн, оскільки позивач жодним чином не обґрунтував таку позовну вимогу по тексту позовної заяви, та не надав належних доказів на підтвердження його позиції.

Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, законним та обґрунтованим, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно з ч.1 ст.59 Закону України “Про Національну поліцію” від 02.07.2015 № 580-VIII (далі – Закон №580-VIII) служба в поліції є державною службою особливого характеру, що полягає у професійній діяльності поліцейських із виконання покладених на них повноважень.

За змістом ч.1 ст.60 Закону №580-VIII правовідносини, які виникають у зв`язку зі вступом, проходженням та припиненням служби в поліції, регулюються положеннями зазначеного Закону та іншими нормативно правовими актами, що стосуються проходження служби.

Відповідно до п.2 Інструкції про службові відрядження поліцейських у межах України, затвердженої наказом МВС України від 02 серпня 2017 року №672 (далі – Інструкція №672) службовим відрядженням вважається поїздка поліцейського за наказом, підписаним керівником органу поліції або особою, яка виконує його обов`язки, його першим заступником або заступниками відповідно до їх компетенції, на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового завдання поза місцем його постійної служби.

Згідно з п.1 розділу II Інструкції №672 при направленні поліцейського у службове відрядження видається наказ, підписаний керівником органу поліції або особою, яка виконує його обов`язки, його першим заступником або заступниками відповідно до розподілу функціональних обов`язків (посадових інструкцій).

У наказі зазначаються пункт призначення, найменування органу поліції, у тому числі його територіального (відокремленого) підрозділу (управління, відділу, відділення), куди відряджено працівника, строк та мета відрядження.

Зміна строків відрядження або пунктів призначення здійснюється шляхом видання нового наказу.

У разі направлення поліцейських для проведення оперативно-розшукових заходів у наказі можуть не зазначатися пункт призначення, найменування органу поліції, у тому числі його територіального (відокремленого) підрозділу (управління, відділу, відділення). Водночас ці відомості зазначаються у завданні, витяг з якого чи копія якого додається до звіту про використані кошти, надані на відрядження (далі - звіт про використання коштів).

За змістом п.1 розділу 2 Інструкції №672 при направленні поліцейського у службове відрядження видається наказ, підписаний керівником органу поліції або особою, яка виконує його обов`язки, його першим заступником або заступниками відповідно до розподілу функціональних обов`язків (посадових інструкцій).

Відповідно до п.2 розділу II Інструкції №672 строк перебування поліцейського у відрядженні визначається керівником, але не може перевищувати 30 календарних днів з урахуванням часу перебування в дорозі, за винятком випадків, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 02 лютого 2011 року № 98 “Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів” (далі - постанова КМУ № 98), та випадків, передбачених пунктами 4 та 6 цього розділу.

Згідно з п.3 розділу II Інструкції №672 поліцейським, направленим у службові відрядження, за кожний день перебування у відрядженні в межах строків, передбачених пунктом 2 цього розділу, виплачуються добові в розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України.

За змістом п.1 розділу III Інструкції №672 поліцейському, який направляється у службове відрядження, видається посвідчення про відрядження з талоном посвідчення про відрядження та карткою автоматизованої інформаційної системи "Відрядження" інформаційно-телекомунікаційної системи "Інформаційний портал Національної поліції України" (далі - картка АІС “Відрядження”) (додаток 1), які оформлюються відрядженою особою.

Орган (підрозділ) поліції самостійно забезпечує виготовлення бланків посвідчень про відрядження.

На бланку посвідчення про відрядження проставляється відповідні серія та номер.

Виїзд поліцейського у службове відрядження без посвідчення про відрядження не дозволяється.

Пунктом 4 розділу III Інструкції №672 визначено, що поліцейський, який виїжджає у службове відрядження, зобов`язаний у підрозділі документального забезпечення органу (підрозділу) поліції отримати посвідчення про відрядження, заповнити всі його реквізити, після чого у разі необхідності подати талон посвідчення про відрядження до бухгалтерської служби органу (підрозділу) поліції для отримання авансу.

Відповідно до п.8 розділу III Інструкції №672 усі витрати на службове відрядження відшкодовуються лише за наявності оригіналів документів, що засвідчують вартість цих витрат.

Згідно з п.10 розділу III Інструкції №672 фактичний час перебування в службовому відрядженні визначається за наявними відмітками в посвідченні про відрядження, засвідченими підписами керівників та печаткою органів (підрозділів) поліції, куди відряджений поліцейський, а також за місцем проходження служби.

Відмітки в посвідченні про відрядження засвідчуються печаткою.

У разі зазначення в наказі про відрядження підрозділу поліції (у тому числі відокремленого), до якого відряджено працівника, відмітки в посвідченні про відрядження про прибуття та вибуття проставляються керівником такого підрозділу (або його заступником відповідно до розподілу обов`язків), та засвідчуються печаткою цього підрозділу.

У разі відсутності відміток про вибуття з місця постійної служби, прибуття у відрядження та повернення з відрядження добові витрати не відшкодовуються.

За змістом п.16 розділу III Інструкції №672 після повернення зі службового відрядження протягом п`яти робочих днів поліцейський зобов`язаний подати до бухгалтерської служби картку АІС “Відрядження” у паперовому вигляді, посвідчення про відрядження та звіт про використання коштів.

У разі якщо під час службових відряджень поліцейський отримав готівку із застосуванням платіжних карток, він подає звіт про використання виданих на відрядження коштів і повертає суму надміру використаних коштів до закінчення третього банківського дня після завершення відрядження (банківського дня, наступного за днем прибуття до місця постійної роботи).

Зазначені вище норми законодавства свідчать про те, що поліцейський, який виїжджає у службове відрядження на підставі відповідного наказу керівника, зобов`язаний у підрозділі документального забезпечення органу (підрозділу) поліції отримати посвідчення про відрядження та заповнити всі його реквізити; а після повернення зі службового відрядження протягом п`яти робочих днів поліцейський зобов`язаний подати до бухгалтерської служби картку АІС “Відрядження” у паперовому вигляді, посвідчення про відрядження та звіт про використання коштів.

При цьому, виїзд поліцейського у службове відрядження без посвідчення про відрядження не дозволяється.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 до серпня 2024 року проходив службу у ГУНП в Рівненській області.

Так, наказом ГУНП у Рівненській області від 09 квітня 2024 року №386 капітана поліції ОСОБА_1 старшого слідчого слідчого відділення поліції №1 Вараського районного відділу поліції ГУНП у Рівненській області направлено у службове відрядження, терміном на 30 діб - з 12 квітня по 11 травня 2024 року - до відділення поліції №1 Рівненського районного управління поліції ГУНП в Рівненській області (а.с.14).

Наказом Головного управління Національної поліції в Рівненській області від 08 травня 2024 року №515 постановлено відрядити капітана поліції ОСОБА_1 старшого слідчого слідчого відділення відділення поліції №1 Вараського районного відділу поліції ГУНП в Рівненській області, терміном на 30 діб з 11 травня по 09 червня 2024 року – до відділення поліції №1 Рівненського районного управління поліції ГУНП в Рівненській області (а.с. 15).

Матеріалами справи стверджується, що представник позивача звертався із запитом до відповідача та за результатами розгляду такого повідомлено про відсутність правових підстав для нарахування та виплати добових позивачу за період з 12 квітня по 09 червня 2024 року, оскільки позивач не надав жодного належним чином оформленого документа, який підтверджував би відрядження відповідно до вимог чинного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції витребувано у відповідача докази: інформацію щодо оформлення на ім`я ОСОБА_1 посвідчення про відрядження з проставленням відповідних серії та номера на виконання наказів від 09 квітня 2024 року №386 та від 08 травня 2024 року №515; належним чином засвідчену копію посвідчення про відрядження ОСОБА_1 з проставленням відповідних серії та номера на виконання наказів від 09 квітня 2024 року №386 та від 08 травня 2024 року №515; належним чином засвідчену копію витягу з журналу обліку видачі бланків посвідчень про відрядження щодо ОСОБА_1 за період з 09 квітня 2024 року по 09 червня 2024 року та на виконання вимог ухвали, відповідач надав пояснення про те, що позивач не отримував у підрозділі документального забезпечення посвідчення про відрядження відповідно до Наказів №386 та №515, документи щодо позивача не оформлялися.

На підтвердження таких обставин суду надано витяг з Журналу №1166 реєстрації посвідчень про відрядження слідчого управління ГУНП в Рівненській області за період з квітня по листопад 2024 року.

Крім того, відповідачем надано письмову відповідь управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУНП в Рівненській області, де зазначено, що позивач не подавав до бухгалтерської служби картку АІС “Відрядження” у паперовому вигляді, посвідчення про відрядження та звіт про використання коштів.

З врахуванням наведеного вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не було виконано вимоги Інструкції №672 про отримання посвідчення про відрядження при вибутті у службове відрядження та про надання до ГУНП у п`ятиденний термін відповідних документів, підтверджуючих понесені витрати під час відрядження, а тому, за таких умов, у відповідача відсутній обов`язок щодо виплати позивачеві понесених витрат.

Даючи правову оцінку бездіяльності Головного управління Національної поліції в Рівненській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги за оздоровлення в сумі 27322,99 грн за 2024 рік, колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне.

Відповідно до ч.1, 2, 4 ст.94 Закону №580-VIII поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається Кабінетом Міністрів України залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.

Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Поліцейські, відряджені до інших органів державної влади, установ, організацій та прикомандировані відповідно до цього Закону, отримують грошове забезпечення, враховуючи посадовий оклад за посадою, яку вони займають в органі, установі чи організації, до якої вони відряджені, а також інші види грошового забезпечення, визначені цим Законом.

Згідно з п.3 розділу I Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських” від 06.04.2016 №260 (далі- Порядок №260) грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад; оклад за спеціальним званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); премії; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

За змістом п.6 розділу I Порядку №260 підставою для виплати грошового забезпечення є наказ керівника (начальника) органу, закладу, установи Національної поліції (далі - орган поліції) про призначення на посаду поліцейського відповідно до номенклатури посад, наказ ректора ЗВО про зарахування на навчання або наказ про зарахування в розпорядження відповідного органу поліції та встановлення конкретного розміру окладів, надбавок, доплат.

Пунктом 7 розділу I Порядку №260 визначено, що грошове забезпечення поліцейським виплачується за місцем проходження служби виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисом органу поліції на грошове забезпечення.

Відповідно до п.13 розділу II Порядку №260 поліцейським у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, один раз на рік може надаватись матеріальна допомога для оздоровлення, розмір якої повинен бути не менше їх посадового окладу та не більше місячного грошового забезпечення, та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, розмір якої не повинен перевищувати їх місячного грошового забезпечення.

Для визначення максимального розміру матеріальної допомоги для оздоровлення або матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань застосовується місячний розмір грошового забезпечення, нарахованого поліцейському за місяць, що передує місяцю, у якому приймається рішення про таку виплату, з розрахунку посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер) та премії.

Виплата поліцейським матеріальної допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань здійснюється на підставі їх рапортів у розмірі, визначеному керівником органу поліції.

Поліцейським, які прибули для подальшого проходження служби з інших державних органів, працювали в бюджетних установах (організаціях), були відряджені до державних органів, установ та організацій або прикомандировані до Верховної Ради України та органів місцевого самоврядування із залишенням на службі в поліції, матеріальна допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань надається за умови, що вони не отримували її за попереднім місцем служби (роботи) за рік, у якому вони прибули.

Пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції” від 11.11.2015 №988 (далі – Постанова №988) визначено надати право керівникам органів, закладів та установ Національної поліції в межах затверджених для них асигнувань на грошове забезпечення: надавати поліцейським один раз на рік:

матеріальну допомогу для оздоровлення, розмір якої повинен бути не менше їх посадового окладу та не більше місячного грошового забезпечення;

матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, розмір якої не повинен перевищувати їх місячного грошового забезпечення.

Згідно з п.6 Постанови №988 видатки, пов`язані з набранням чинності цією постановою, здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення, передбачених у державному бюджеті для утримання Національної поліції.

Отже, матеріальна допомога на оздоровлення є додатковим видом грошового забезпечення поліцейського, не є постійною виплатою, надається керівником на підставі відповідного наказу в межах асигнувань, та на підставі відповідного рапорта поліцейського про виплату такої допомоги на оздоровлення.

Суд першої інстанції правильно звернув увагу на постанову Верховного Суду від 31 травня 2023 року у справі №620/17864/21, де сформульовано правову позицію щодо виплати поліцейським матеріальної допомоги на оздоровлення та для вирішення соціально побутових питань. Суд касаційної інстанції зазначив, що така допомога є складовою грошового забезпечення, має одноразовий характер, проте її виплата залежить від наявності бюджетних асигнувань, передбачених для органу поліції. Наголошено на тому, що подання рапорту поліцейським є необхідною, але не достатньою умовою для отримання допомоги. Виплата не є обов`язковою, як посадовий оклад чи щомісячні надбавки, і може бути здійснена лише за наявності відповідних коштів у бюджеті. Взяття зобов`язань без асигнувань або використання коштів не за призначенням є порушенням бюджетного законодавства.

Колегія суддів зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази того, що позивач подавав до відповідача із рапортом про виплату матеріальної допомоги на оздоровлення та отримав відмову у виплаті такої. При цьому, навіть при отриманні рапорту відповідач має право відмовити у виплаті з огляду на відсутність фінансування.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності ГУНП у Рівненській області щодо ненарахування та невиплати матеріальної допомоги на оздоровлення у сумі 27322,99 грн за 2024 рік, а також щодо зобов`язання здійснити її нарахування та виплату.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Національної поліції в Рівненській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 невиплачену суму грошових коштів при звільненні 30 серпня 2024 року в розмірі 32862,57 грн та зобов`язання нарахувати та виплатити ОСОБА_1 невиплачену суму грошових коштів при звільненні 30 серпня 2024 року в розмірі 32862,57 грн, то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.15 розділу I Порядку №260 при прийнятті на службу до Національної поліції грошове забезпечення поліцейським нараховується з дня призначення на посаду. У разі звільнення зі служби грошове забезпечення поліцейським виплачується по день їх звільнення зі служби в поліції включно.

Згідно з п.8 розділу III Порядку №260 виплата грошової компенсації за невикористану відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до законодавства, на день звільнення зі служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення. У випадках припинення виплати грошового забезпечення з підстав, зазначених у пункті 8 розділу I цих Порядку та умов, і призупинення виплати грошового забезпечення з підстав, зазначених у пункті 7 цього розділу, виплата компенсації за невикористану відпустку проводиться з розміру грошового забезпечення, яке було встановлено на день припинення (призупинення), крім премії.

За змістом п.2 розділу VIII Порядку №260 поліцейським, які звільняються із служби за власним бажанням та мають календарну вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом керівника Головного управління Національної поліції в Рівненській області від 30 серпня 2024 року №227 о/с “По особовому складу” капітана поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за пунктом 7 (за власним бажанням) частини першої статті 77 Закону України “Про Національну поліцію”, з 30 серпня 2024 року (а.с. 13).

Зі змісту наказу №227 о/с від 30 серпня 2024 року вбачається, що стаж служби ОСОБА_1 на момент звільнення становив 14 років і 26 днів. Цей стаж враховано для визначення одноразової грошової допомоги. Цим наказом передбачено виплату компенсації за невикористані відпустки: 27 днів за 2022 рік, 14 днів за 2023 рік, 8 днів додаткової відпустки за 2023 рік, 9 днів додаткової відпустки за 2024 рік та 18 днів щорічної відпустки пропорційно відпрацьованому часу у 2024 році. Крім того, встановлено премію за відпрацьований період у розмірі 235,538%. Відшкодування вартості предметів однострою не здійснювалося.

Так, згідно з архівною відомістю №1 за серпень 2024 року позивачу було нараховано: посадовий оклад - 2419,35 грн, оклад за спеціальним званням - 1741,94 грн, надбавку за стаж - 1248,39 грн, надбавку за спеціальні умови - 2434,35 грн, щомісячну премію -18475,68 грн, вихідну допомогу - 95174,87 грн, компенсацію за відпустку - 70701,33 грн, додаткову винагороду - 2258,06 грн та індексацію - 126,00 грн.

Таким чином, при звільненні позивачу фактично виплачено вихідну допомогу у розмірі 95 174,87 грн та компенсацію за відпустки у сумі 70701,33 грн відповідно до наказу №227 о/с.

Крім того, банківською випискою підтверджено, що у серпні 2024 року на картковий рахунок позивача надійшло 191264,58 грн (2224,19 грн - 14 серпня 2024 року; 93 747,25 грн - 28 серпня 2024 року; 95293,14 грн - 28 серпня 2024 року), і ця сума відповідає даним архівної відомості з урахуванням утримань (а.с.54).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем жодним чином не обґрунтовано чому сума до виплати у серпні 2024 року мала становити саме 221902,96 грн; не наведено жодного розрахунку такої суми; не зазначено, якої саме виплати стосується сума різниці, яку зазначає позивач, у розмірі 32862,57 грн.

Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не виконано вимоги Інструкції №672 про отримання посвідчення про відрядження при вибутті у службове відрядження та про надання до відповідача у п`ятиденний термін відповідних документів, підтверджуючих понесені витрати на час відрядження, а тому відповідач, не здійснюючи нарахування добових, діяв правомірно. Крім того, позивач не надав суду доказів того, що він звертався до відповідача з рапортом про виплату матеріальної допомоги на оздоровлення і йому було відмовлено у задоволенні такого рапорту, при цьому, навіть подання поліцейським рапорту про виплату матеріальної допомоги, що є необхідною (але не достатньою) для цього умовою, ще не створює для керівника органу поліції обов`язку її виплатити, якщо для цього немає відповідних бюджетних коштів, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині. Також відсутні підстави для задоволення позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Національної поліції в Рівненській області щодо не нарахування та не виплати суми грошових коштів при звільненні 30 серпня 2024 року у розмірі 32862,57 грн та зобов`язання нарахувати та виплатити невиплачену суму грошових коштів при звільненні 30 серпня 2024 року в розмірі 32862,57 грн, оскільки позивач жодним чином не обґрунтував таку позовну вимогу по тексту позовної заяви, та не надав належних доказів на підтвердження його позиції.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Крім того, колегія суддів зазначає, що інші зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) №303-A, пункт 29).

Також згідно з п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення суду першої інстанції, то відповідно до ч.6 ст.139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись ст.139, 242, 243, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2025 року у справі №460/14227/24 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя О. І. Мікула

судді О. Б. Заверуха

А. Р. Курилець

Повне судове рішення складено 26 серпня 2026 року.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua