Постанова від 19 серпня 2026 р. у справі №401/42/25 — Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 серпня 2026 року м. Кропивницький

справа № 401/42/25

провадження № 22-ц/4809/1430/26

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Мурашка С. І. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорової С. М., Карпенка О. Л.,

за участі секретаря – Бойко В. В.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – ОСОБА_2 ,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Чирочки Наталії Вікторівни, яка представляє інтереси ОСОБА_1 , на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 01 травня 2026 року у складі судді Макарової Ю. І. і

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст вимог позовної заяви

В січні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 та з урахуванням заяви про зміну предмету позову просила:

-поділити спільне майно подружжя, яке є об`єктом спільної сумісної власності;

-визнати за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на 1/2 нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 ;

-стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1/2 частину вартості транспортного засобу автомобіля TOYOTA COROLA, 2014 року випуску, сірого кольору, VIN-код НОМЕР_1 , в розмірі 212 051 грн 50 коп.

Позовна заява мотивована тим, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, під час якого набули спільне майно, зокрема нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 .

Крім того, під час шлюбу за спільні кошти подружжям було придбано автомобіль TOYOTA COROLA, 2014 року випуску, сірого кольору, VIN-код НОМЕР_1 , який у подальшому був відчужений.

Оскільки сторони не досягли згоди щодо поділу спільного сумісного майна подружжя, а автомобіль, набутий за спільні кошти під час шлюбу, було відчужено без використання отриманих від його продажу коштів в інтересах сім`ї, позивач звернулася до суду з відповідним позовом.

Короткий зміст вимог зустрічної позовної заяви

В травні 2025 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 та просив:

-виділити ОСОБА_2 в приватну власність: вбудоване нежитлове приміщення, розташоване в АДРЕСА_1 вартістю 394 840;

-стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію замість її частки у праві спільної сумісної власності на вбудоване нежитлове приміщення, розташоване в АДРЕСА_1 у розмірі 197 420 грн.

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , було придбане сторонами під час шлюбу та є об`єктом їх спільної сумісної власності. При цьому зазначеним приміщенням фактично користується ОСОБА_2 , а також воно передане в оренду ФОП ОСОБА_3 для здійснення підприємницької діяльності.

Згідно з висновком експерта № 29-25 від 22.04.2025 вартість нежитлового приміщення становить 394 840 грн.

ОСОБА_2 зазначав, що рівноцінний поділ вказаного приміщення в натурі є неможливим з огляду на його технічні характеристики та функціональне призначення, а такий поділ може вплинути на права та інтереси осіб, які ним користуються, як наслідок, звернувся до суду з відповідним зустрічним позовом.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 01 травня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на 1/2 нежитлового приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2 510 грн 28 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

У задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що спірне нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , було придбане сторонами у період шлюбу, а тому відповідно до ст. 60 СК України є об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

Враховуючи презумпцію рівності часток подружжя та відсутність доказів її спростування, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частину зазначеного нежитлового приміщення, при цьому вважав, що визнання права на ідеальну частку майна без її виділу в натурі є належним способом поділу майна подружжя.

Відмовляючи в задоволенні вимоги ОСОБА_1 про стягнення 1/2 вартості автомобіля Toyota Corolla суд першої інстанції виходив з того, що цей транспортний засіб був набутий та відчужений сторонами у період перебування у шлюбі, водночас позивачем не надано належних доказів того, що кошти, отримані від його продажу, були витрачені відповідачем не в інтересах сім`ї.

Крім того, відмовляючи в задоволенні зустрічних позовних вимог суд першої інстанції виходив з недоведеності заявлених вимог.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі адвокат Чирочка Н. В., яка представляє інтереси ОСОБА_1 , просить скасувати рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 01 травня 2026 року в частині відмови в задоволенні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення з останнього частини вартості транспортного засобу та ухвалити в цій частині нове про задоволення вказаних вимог, а в іншій частині рішення суду залишити без змін.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, відмовляючи у стягненні з ОСОБА_2 1/2 вартості автомобіля TOYOTA COROLA, 2014 року випуску, у розмірі 212 051,50 грн, неповно з`ясував обставини справи та дійшов помилкового висновку щодо використання коштів від його продажу в інтересах сім`ї.

Зокрема, автомобіль був набутий сторонами під час шлюбу за спільні кошти та належав їм на праві спільної сумісної власності, однак був одноосібно відчужений відповідачем, а отримані від його продажу кошти не були використані в інтересах сім`ї.

Вартість автомобіля визначена у розмірі 424 103 грн та відповідачем не заперечувалась, а тому враховуючи рівність часток подружжя у спільному майні та необхідність врахування вартості спільного майна, відчуженого не в інтересах сім`ї, позивач вважає, що має право на компенсацію 1/2 вартості автомобіля у розмірі 212 051,50 грн.

Короткий зміст вимог відзиву на апеляційну скаргу

Від ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 01 травня 2026 року в оскаржуваній частині залишити без змін.

Розгляд справи апеляційним судом

В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача адвокат Чирочка Н. В. підтримала доводи апеляційної скарги.

ОСОБА_2 в судове засідання апеляційного суду не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа.

Відповідно до положень частини першої статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Оскільки відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, суд вирішив розглядати справу без участі осіб, які не з`явились, що відповідає положенням ст. 372 ЦПК України.

Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині не відповідає.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

Судом першої інстанції встановлено, що шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було зареєстровано 28 квітня 2018 року, у шлюбі сторони мають доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом із матір`ю, а рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 08 травня 2024 року шлюб між сторонами розірвано.

Під час перебування у шлюбі ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 18 серпня 2020 року набув право власності на вбудоване нежитлове приміщення загальною площею 63,7 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно зі звітом ТОВ «ЕКСПЕРТБЮРО+» від 23 грудня 2024 року оціночна вартість зазначеного приміщення становить 502 020 грн, тоді як відповідно до висновку експерта № 29-25 від 22 квітня 2025 року його ринкова вартість визначена у розмірі 394 840 грн.

01 грудня 2024 року між ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 укладено договір оренди частини вказаного нежитлового приміщення загальною площею 42,2 кв. м строком на 35 місяців із розміром орендної плати 300 грн на місяць.

Крім того, автомобіль Toyota Corolla, 2014 року випуску, сірого кольору, VIN НОМЕР_2 , 08 листопада 2022 року було зареєстровано за ОСОБА_2 , а 04 квітня 2023 року на підставі договору купівлі-продажу від 01 квітня 2023 року перереєстровано на ОСОБА_5 . Відповідно до довідки ТОВ «ЕКСПЕРТБЮРО+» від 16 квітня 2025 року середня вартість такого транспортного засобу становить 10 300 доларів США, що еквівалентно 424 103 грн за курсом НБУ.

Автомобіль Mazda CX-5, 2014 року випуску, синього кольору, VIN НОМЕР_3 , зареєстрований за ОСОБА_3 , а його середня ринкова вартість згідно з довідкою, наданою до матеріалів справи, становила 606 270 грн.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Оскільки рішення суду першої інстанції оскаржується в частині відмови в задоволенні вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення компенсації частини вартості автомобіля, суд згідно зі статтею 367 ЦПК України в іншій частині його не переглядає.

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)).

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968 св 21)).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновляє порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування (див. пункт 8.54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року в справі № 910/10784/16 (провадження № 12-30гс21)).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

При цьому конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом з тим зазначена презумпція може бути спростована одним із подружжя. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї (частини перша, четверта статті 65 СК України).

Відповідно до частини першої статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Згідно з частинами першою, другою статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

Частинами першою, четвертою статті 71 СК України передбачено, що майно, яке є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.

Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Законом встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована, й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує (див., зокрема, постанову Великої Палати Верховного Суду від 11 жовтня 2023 року у справі № 756/8056/19 (провадження № 14-94цс21)).

Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна чи майнових прав, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були набуті чи оформлені (див. зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 січня 2024 року у справі № 755/12204/18 (провадження № 61-2401св21)).

Як поділ спільного сумісного майна в натурі, так і визначення розміру часток кожного з них, може здійснюватися на підставі: договору подружжя; рішення суду при наявності спору між подружжям. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом (речення перше абзацу другого частини першої статті 71 СК України) (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 квітня 2023 року в справі № 648/3137/15-ц (провадження № 61-17560св21)).

В доктрині зазвичай виокремлюється компенсаційна функція приватного права, яка спрямована на відновлення порушених цивільних прав і полягає в наданні таких засобів (зазвичай, грошей), завдяки яким це стало б можливим. Так, при пошкодженні майна особи сплачується його вартість або гроші, необхідні для ремонту; при завданні шкоди здоров`ю особи - кошти для лікування, протезування, реабілітації тощо; при поширенні неправдивої інформації про особу - її спростування та грошова компенсація моральної шкоди та ін. «Сompensare» (з лат.)) означає відшкодовувати або урівноважувати. По своїй суті компенсація в приватному праві - це певні дії задля справедливого «урівноваження» майнової чи немайнової втрати (внаслідок, наприклад, завдання шкоди чи припинення повністю або частково певного суб`єктивного права) шляхом сплати особі грошей, як загального еквіваленту всіх цінностей, або передання їй будь-якого майна такого роду, якості та вартості, що дадуть змогу «залагодити» понесену втрату (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2024 року в справі № 369/3056/21 (провадження № 61-8040св23)).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року в справі № 127/7029/15-ц (провадження № 61-9018сво18) вказано, що «у випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв`язку з цим - неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку з припиненням її права на спільне майно».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2022 року в справі № 125/2157/19 (провадження № 14-40цс21) зазначено, що: «з метою захисту порушеного права власності одного з подружжя при відчуженні іншим з подружжя спільного майна без отримання відповідної згоди, визначаючи розмір грошової компенсації частини вартості спірного майна, стягненню у вигляді компенсації підлягає дійсна (ринкова) вартість відчуженого майна або ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи.

Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина третя та четверта статті 12 ЦПК України).

Матеріалами справи підтверджується, що згідно копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 шлюб між сторонами зареєстровано 28 квітня 2018 року Світловодським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області (а. с. 7).

Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 08 травня 2024 року у справі № 401/721/24 шлюб між сторонами розірвано (а. с. 14-16).

З копії відповіді Головного сервісного центру МВС від 21 березня 2025 року вбачається, що 08 листопада 2022 року автомобіль Toyota Corolla, 2014 року випуску, VIN НОМЕР_2 , було перереєстровано на ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу. У подальшому, 04 квітня 2023 року, на підставі договору купівлі-продажу № 21762/03/2023 від 01 квітня 2023 року, укладеного у СГ ТЗОВ «НОВУС-Н», зазначений транспортний засіб перереєстровано на ОСОБА_5 (а. с. 91-92).

Відповідно до копії Витягу з Єдиного державного реєстру МВС щодо зареєстрованих транспортних засобів від 10 березня 2025 року, автомобіль Toyota Corolla, 2014 року випуску, сірого кольору, VIN НОМЕР_2 , має об`єм двигуна 1329 см?, повну масу 1760 кг, дату першої реєстрації — 15 березня 2014 року, дату останньої реєстрації — 29 липня 2023 року; кількість власників транспортного засобу — чотири (а. с. 93-94).

Згідно з копією довідки ТОВ «ЕКСПЕРТБЮРО+» № 244 від 16 квітня 2025 року середня вартість продажу в Україні автомобіля Toyota Corolla, 2014 року випуску, з двигуном об`ємом 1329 см?, тип палива — бензин, визначена у розмірі 10 300 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 424 103 грн (а. с. 95).

З аналізу викладеного слідує, що спірний автомобіль було придбано в період шлюбу, укладеного між сторонами, а тому останній в силу вимог ст. 60 СК України належав ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності.

У судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 пояснила, що продаж автомобіля Toyota Corolla відбувся за її згодою.

Водночас суд зауважує, що сама по собі згода на відчуження спільного майна не свідчить про те, що кошти, отримані від його продажу, були використані в інтересах сім`ї.

Матеріали справи не містять належних доказів використання ОСОБА_2 коштів, отриманих від продажу автомобіля, на потреби сім`ї.

При цьому згідно з довідкою ТОВ «ЕКСПЕРТБЮРО+» № 244 від 16 квітня 2025 року середня вартість автомобіля Toyota Corolla, 2014 року випуску, становить 424 103 грн, а доказів на спростування зазначеної вартості матеріали справи не містять.

Таким чином, з огляду на те, що автомобіль Toyota Corolla був набутий у шлюбі та належав сторонам на праві спільної сумісної власності, а доказів використання коштів від його продажу в інтересах сім`ї не надано, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення на користь ОСОБА_1 1/2 вартості автомобіля у розмірі 212 051 грн 50 коп.

Розглядаючи позов, суд першої інстанції наведеного не врахував та помилково поклав на позивача обов`язок доведення того, що кошти, отримані від продажу автомобіля, були витрачені відповідачем не в інтересах сім`ї.

Натомість, оскільки саме ОСОБА_2 , заперечуючи проти позову, посилався на використання цих коштів на потреби сім`ї, обов`язок доведення такої обставини покладався на нього, а відсутність у матеріалах справи відповідних доказів не давала суду першої інстанції підстав для висновку про використання коштів від відчуження спільного майна в інтересах сім`ї та, відповідно, для відмови у стягненні на користь позивача компенсації 1/2 вартості автомобіля.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права відповідно до п. п. 3, 4 ч. 1 є підставами для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового про задоволення позовних вимог.

За таких обставин, апеляційна скарга адвоката Чирочки Н. В., яка представляє інтереси ОСОБА_1 , підлягає задоволенню, а рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 01 травня 2026 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення частини вартості транспортного засобу скасувати та ухвалити у вказаній частині нове, яким задовольнити вказані вимоги.

Щодо судових витрат

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення 1/2 вартості транспортного засобу підлягає скасуванню з ухваленням у цій частині нового рішення про задоволення зазначеної вимоги, відповідно підлягає зміні й розподіл судових витрат.

За подання позовної заяви ОСОБА_1 сплачено судовий збір у розмірі 2 510 грн 28 коп за вимогу про визнання права власності на частину нежитлового приміщення та 2 120 грн 52 коп за вимогу по стягнення частини вартості автомобіля, а за подання апеляційної скарги в частині оскарження відмови у задоволенні вимоги про стягнення 1/2 вартості транспортного засобу — 2 544 грн 62 коп.

Враховуючи задоволення апеляційної скарги та ухвалення нового рішення про задоволення відповідної позовної вимоги, понесені ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору підлягають покладенню на відповідача, а тому з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір, сплачений за подання позовної заяви, у загальному розмірі 4 630 грн 80 коп (2 510,28 грн + 2 120,52 грн) та за подання апеляційної скарги — 2 544 грн 62 коп, а всього 7 175 грн 42 коп.

Керуючись ст.ст. 374,375,376,381-384 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу адвоката Чирочки Наталії Вікторівни, яка представляє інтереси ОСОБА_1 , задовольнити.

Рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 01 травня 2026 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення частини вартості транспортного засобу скасувати та ухвалити у вказаній частині нове, яким задовольнити вказані вимоги.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ) 1/2 частину вартості транспортного засобу автомобіля TOYOTA COROLA, 2014 року випуску, сірого кольору, VIN-код НОМЕР_1 , в розмірі 212 051 (двісті дванадцять тисяч п`ятдесят одна) грн 50 коп.

Рішення в частині розподілу судових витрат змінити.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ) 7 175 (сім тисяч сто сімдесят п`ять) грн 42 коп судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 27.08.2026.

Головуючий суддя С. І. Мурашко

Судді С. М. Єгорова

О. Л. Карпенко