Постанова від 25 серпня 2026 р. у справі №300/555/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 300/555/25 пров. № А/857/12761/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді - Мікули О. І.,

суддів - Заверухи О. Б., Курильця А. Р.,

розглянувши у порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 березня 2025 року у справі №300/555/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

суддя в 1-й інстанції – Могила А. Б.,

дата ухвалення рішення – 03 березня 2025 року,

місце ухвалення рішення - м. Івано-Франківськ,

дата складання повного тексту рішення - не зазначено,

в с т а н о в и в:

Позивач- ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідачів - Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, в якому просив визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, які полягають у прийнятті рішення №092850025389 від 22 жовтня 2024 року, відповідно до якого не зараховано до страхового стажу періоди роботи з 13 жовтня 2005 року по 13 травня 2006 року, з 07 червня 2006 року по 14 березня 2010 року, з 13 травня 2010 року по 16 вересня 2014 року, з 13 листопада 2014 року по 04 листопада 2016 року, з 27 грудня 2016 року по 12 травня 2022 року згідно з трудовою книжкою від 13 жовтня 2005 НОМЕР_1 , а також відмовлено у призначенні пенсії по інвалідності у відповідності до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; скасувати незаконне рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області рішення №092850025389 від 22 жовтня 2024 року, відповідно до якого не зараховано до страхового стажу періоди роботи з 13 жовтня 2005 року по 13 травня 2006 року, з 07 червня 2006 року по 14 березня 2010 року, з 13 травня 2010 року по 16 вересня 2014 року, з 13 листопада 2014 року по 04 листопада 2016 року, з 27 грудня 2016 року по 12 травня 2022 року згідно трудової книжки від 13 жовтня 2005 НОМЕР_1 , а також відмовлено у призначенні пенсії по інвалідності у відповідності до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до страхового стажу періоди роботи з 13 жовтня 2005 року по 13 травня 2006 року, з 07 червня 2006 року по 14 березня 2010 року, з 13 травня 2010 року по 16 вересня 2014 року, з 13 листопада 2014 року по 04 листопада 2016 року, з 27 грудня 2016 року по 12 травня 2022 року згідно трудової книжки від 13 жовтня 2005 НОМЕР_1 ; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити йому пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з моменту звернення із заявою про призначення пенсії по інвалідності.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 березня 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 22 жовтня 2024 №092850025389 про відмову в призначенні пенсії по інвалідності ОСОБА_1 . Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 13 жовтня 2005 року по 13 травня 2006 року, з 07 червня 2006 року по 04 березня 2009 року, з 06 березня 2009 року по 15 січня 2010 року, з 16 січня 2010 року по 14 березня 2010 року, з 13 травня 2010 року по 16 вересня 2014 року, з 13 листопада 2014 року по 04 серпня 2015 року, з 05 серпня 2015 року по 14 жовтня 2015 року, з 16 жовтня 2015 року по 04 листопада 2016 року, з 27 грудня 2016 року по 23 лютого 2022 року (включно). Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити ОСОБА_1 з 15 жовтня 2024 пенсію по інвалідності відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”. У задоволенні решти позову та до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач- Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що при опрацюванні наданих позивачем документів по обчисленню страхового стажу для призначення пенсії за віком, Головним управлінням розраховано стаж, який склав 06 місяців 21 день. За результатами розгляду заяви та доданих до неї документів до страхового стажу не зараховано: періоди роботи з 13 жовтня 2005 року по 13 травня 2006 року, з 07 червня 2006 року по 04 березня 2009 року, з 06 березня 2009 року по 15 січня 2010 року, з 16 січня 2010 року по 14 березня 2010 року, з 13 травня 2010 року по 16 вересня 2014 року, з 13 листопада 2014 року по 04 серпня 2015 року, з 05 серпня 2015 року по 14 жовтня 2015 року, з 16 жовтня 2015 року по 04 листопада 2016 року, з 27 грудня 2016 року по 12 травня 2022 року згідно з трудовою книжкою від 13 жовтня 2005 НОМЕР_1 , оскільки з 19 червня 2023 року для України припинено дію Угоди про гарантії прав громадян держав — учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, у зв`язку з чим стаж роботи зараховується по 31 грудня 1991 року. Зазначає, що на день звернення позивача із заявою про призначення пенсії відсутні міжнародні договори, якими передбачено правові підстави для зарахування періоду роботи в російській федерації до страхового стажу. Крім того, звертає увагу на те, що обчислення стажу для призначення пенсії відноситься виключно до функцій органів Пенсійного фонду України, а тому призначення пенсії є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача і задоволенню не підлягає. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Відзив на апеляційну скаргу позивачем поданий не був. Відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Справа розглянута судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 20 травня 2024 встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок загального захворювання, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААД №055276 від 20 травня 2024 (а.с.12).

Позивач 15 жовтня 2024 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення йому пенсії по інвалідності відповідно Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (а.с.55).

Органом призначення пенсії за принципом екстериторіальності визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області рішенням від 22 жовтня 2024 №092850025389 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії по інвалідності у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. У рішенні зазначено, що до страхового стажу не зараховано, зокрема періоди роботи згідно з даними трудової книжки з 13 жовтня 2005 року по 13 травня 2006 року, з 07 червня 2006 року по 04 березня 2009 року, з 06 березня 2009 року по 15 січня 2010 року, з 16 січня 2010 року по 14 березня 2010 року, з 13 травня 2010 року по 16 вересня 2014 року, з 13 листопада 2014 року по 04 серпня 2015 року, з 05 серпня 2015 року по 14 жовтня 2015 року, з 16 жовтня 2015 року по 04 листопада 2016 року, з 27 грудня 2016 року по 12 травня 2022 року, оскільки припинена дія Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року. Страховий стаж позивача становить 06 місяців 21 день (а.с.21).

Позивач, вважаючи протиправним вищевказане рішення відповідача, звернувся у суд з метою захисту свого порушеного права.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення пенсійного органу від 22 жовтня 2024 №092850025389 про відмову в призначенні позивачу пенсії є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки позивач працював у російській федерації в той час, коли міжнародні договори були чинними, тому у пенсійного органу не було підстав не зараховувати стаж роботи позивача на території російської федерації, а тому з метою захисту прав позивача необхідно зобов`язати саме Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (як відповідний територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності щодо розгляду заяви позивача від 15 жовтня 2024 року) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 13 жовтня 2005 року по 13 травня 2006 року, з 07 червня 2006 року по 04 березня 2009 року, з 06 березня 2009 року по 15 січня 2010 року, з 16 січня 2010 року по 14 березня 2010 року, з 13 травня 2010 по 16 вересня 2014 року, з 13 листопада 2014 року по 04 серпня 2015 року, з 05 серпня 2015 року по 14 жовтня 2015 року, з 16 жовтня 2015 року по 04 листопада 2016 року, з 27 грудня 2016 року по 23 лютого 2022 року (включно), та призначити йому пенсію по інвалідності відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” з 15 жовтня 2024 року. Разом з тим, вимога позивача в частині зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу період роботи з 24 лютого 2022 року по 12 травня 2022 року не підлягає задоволенню, оскільки введений воєнний стан 24 лютого 2022 року та, як наслідок, розірвання дипломатичних відносин із російською федерацією, а також вихід України з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року є підставним для не зарахування позивачу періодів роботи на території російської федерації з 24 лютого 2022 року.

Колегія суддів зазначає, що апелянт оскаржує рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, тому з врахуванням ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Даючи правову оцінку висновку суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, колегія суддів вважає, що такий відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, законним та обґрунтованим, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (Закон №1058-IV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначено.

Ст.1 Закону №1058-ІV передбачає, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом; пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім`ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст.24 цього Закону страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Частина 1 статті 4 Закону №1058-IV передбачає, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається, зокрема, з міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Відповідно до ст.1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, яка підписана та набрала чинності 13 березня 1992 року пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.

Стаття 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення передбачає, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Згідно з абз.2, 3 ст.6 Угоди між Урядом України і Урядом російської федерації "Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн" від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Такі вимоги визначені і в національному законодавстві російської федерації.

Обов`язок реєстрації в системі обов`язкового пенсійного страхування іноземних громадян і осіб без громадянства, та, відповідно, сплати за них страхових внесків на фінансування страхової частини трудової пенсії в бюджет Пенсійного фонду російської федерації виник з 01 січня 2012 року.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що Постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2022 року №1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» прийнято рішення про вихід України з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. Москві.

Положення цієї Угоди були чинними на момент роботи позивача у спірних періодах. Дія цієї Угоди припинена згідно з постановою Кабінету Міністрів України №639 від 24 червня 2023 року.

Згідно зі ст.56 Закону України №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (у редакції, що діяла до 01 січня 2004 року) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Порядок підтвердження стажу регламентовано у статті 62 Закону №1788-XII, яка визначає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Відповідно до п.1-3 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з п.17-18 Порядку №637 за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливість їх одержання у зв`язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі. За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Однак, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку №637, а за відсутності документів про наявний стаж або відсутності архівних даних, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, пов`язаних з заявником спільною роботою.

Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням Пенсійного фонду в Запорізькій області прийнято рішення №092850025389 від 22 жовтня 2024 року, яким відмовлено позивачу у призначенні пенсії по інвалідності. Підставою для відмови у призначенні пенсії слугувало те, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно з трудовою книжкою НОМЕР_2 від 13 жовтня 2005 року: 13 жовтня 2005 року по 13 травня 2006 року, з 07 червня 2006 року по 04 березня 2009 року, з 06 березня 2009 року по 15 січня 2010 року, з 16 січня 2010 року по 14 березня 2010 року, з 13 травня 2010 року по 16 вересня 2014 року, з 13 листопада 2014 року по 04 серпня 2015 року, з 05 серпня 2015 року по 14 жовтня 2015 року, з 16 жовтня 2015 року по 04 листопада 2016 року, з 27 грудня 2016 року по 23 лютого 2022 року, оскільки припинена дія Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року (а.с.21).

Колегія суддів повторно наголошує, що Постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2022 року №1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» прийнято рішення про вихід України з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. Москві, однак положення цієї Угоди були чинними на момент роботи позивача у спірних періодах. Дія цієї Угоди припинена згідно з постановою Кабінету Міністрів України №639 від 24 червня 2023.

Так, матеріалами справи стверджується, що факт роботи ОСОБА_1 у період з 13 жовтня 2005 року: 13 жовтня 2005 року по 13 травня 2006 року, з 07 червня 2006 року по 04 березня 2009 року, з 06 березня 2009 року по 15 січня 2010 року, з 16 січня 2010 року по 14 березня 2010 року, з 13 травня 2010 року по 16 вересня 2014 року, з 13 листопада 2014 року по 04 серпня 2015 року, з 05 серпня 2015 року по 14 жовтня 2015 року, з 16 жовтня 2015 року по 04 листопада 2016 року, з 27 грудня 2016 року по 23 лютого 2022 року підтверджується записами у трудовій книжці НОМЕР_2 від 13 жовтня 2005 року (а.с.13-19).

Колегія суддів зазначає, що вищезазначені записи у трудовій книжці позивача виконані належним чином, чітким правописом, у чіткій послідовності та відповідності дати, номеру запису з посиланням на відповідний наказ, на підставі якого внесено відповідний запис, і засвідчені підписом уповноваженої особи та печаткою роботодавця, а тому є такими, що внесені у відповідності до норм чинного законодавства.

Як зазначено вище, фактично єдиною підставою для неврахування до страхового стажу позивача періодів роботи з 13 жовтня 2005 року: 13 жовтня 2005 року по 13 травня 2006 року, з 07 червня 2006 року по 04 березня 2009 року, з 06 березня 2009 року по 15 січня 2010 року, з 16 січня 2010 року по 14 березня 2010 року, з 13 травня 2010 року по 16 вересня 2014 року, з 13 листопада 2014 року по 04 серпня 2015 року, з 05 серпня 2015 року по 14 жовтня 2015 року, з 16 жовтня 2015 року по 04 листопада 2016 року, з 27 грудня 2016 року по 23 лютого 2022 року у російській федерації є те, що з 01 березня 2023 року російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року.

Колегія суддів зазначає, що вищевказані покликання пенсійного органу є необґрунтованими і безпідставними, оскільки Угода про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року була чинна як для України, так і для росії в спірні періоди роботи позивача, а тому такі обставини як повномасштабне вторгнення російської федерації на територію України та військова агресія по відношенню до громадян України, не може бути підставою для відмови пенсійним органом у врахуванні стажу позивача за періоди роботи на території росії, які мали місце до вказаних подій.

Колегія суддів звертає увагу на те, що припинення участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення не стосується періодів трудової діяльності позивача, оскільки останній працював у російській федерації в той час, коли міжнародні договори були чинними, тому у пенсійного органу не було підстав не зараховувати стаж роботи позивача на території російської федерації.

Колегія суддів також зазначає, що враховуючи збройну агресію російської федерації проти України не зарахування спірних періодів трудової діяльності позивача у російській федерації, при наявності належних записів у трудовій книжці щодо періодів трудової діяльності особи, буде непропорційним обмеження права особи на пенсійне забезпечення.

Відповідно до ч.1,2 ст.30 №1058-ІV пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону. Пенсія по інвалідності призначається незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи.

Згідно зі ст.33 Закону №1058-ІV пенсія по інвалідності залежно від групи інвалідності призначається в розмірах, зокрема: особам з інвалідністю IІI групи - 50 відсотків пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону.

За змістом ч.1 ст.32 Закону №1058-IV особи, визнані інвалідами, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією, зокрема, для осіб з інвалідністю II та ІІІ груп від 40 років до досягнення особою 42 років включно - 9 років.

Матеріалами справи стверджується, що вік позивача станом на 20 травня 2024 року (дату встановлення інвалідності) становив більше 40 років, а страховий стаж позивача – 6 місяців 21 день, проте враховуючи висновок суду про необхідність зарахування спірних періодів роботи, страховий стаж становитиме більше обов`язкових 9 років.

За загальним правилом, встановленим ст.45 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” пенсія призначається з дня звернення за пенсією. Проте відповідно до пункту 2 частини 1 даної статті пенсія по інвалідності призначається з дня встановлення інвалідності, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня встановлення інвалідності, однак ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою та необхідними документами 15 жовтня 2024 року, тобто після спливу зазначеного трьохмісячного строку.

Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржуване рішення пенсійного органу від 22 жовтня 2024 року №092850025389 про відмову в призначенні позивачу пенсії є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки позивач працював у російській федерації в той час, коли міжнародні договори були чинними, тому у пенсійного органу не було підстав не зараховувати стаж роботи позивача на території російської федерації, а тому з метою захисту прав позивача необхідно зобов`язати саме Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (як відповідний територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності щодо розгляду заяви позивача від 15 жовтня 2024) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 13 жовтня 2005 по 13 травня 2006, з 07 червня 2006 по 04 березня 2009, з 06 березня 2009 по 15 січня 2010 року, з 16 січня 2010 року по 14 березня 2010, з 13 травня 2010 по 16 вересня 2014, з 13 листопада 2014 по 04 серпня 2015 року, з 05 серпня 2015 року по 14 жовтня 2015, з 16 жовтня 2015 по 04 листопада 2016, з 27 грудня 2016 по 23 лютого 2022 року (включно), та призначити йому пенсію по інвалідності відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” з 15 жовтня 2024 року.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Крім того, колегія суддів зазначає, що інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) №303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Крім того, колегія суддів зазначає, що, оскільки рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 березня 2025 року у справі №300/555/25 в частині відмовлених позовних вимог не оскаржується в апеляційному порядку, та в процесі апеляційного провадження не було виявлено порушень, допущених судом першої інстанції, які б призвели до неправильного вирішення справи в цій частині, тому колегія суддів вважає недоцільним виходити за межі апеляційної скарги та переглядати оскаржуване рішення в цій частині.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог у частині їх задоволення, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення суду першої інстанції, то відповідно до ч.6 ст.139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись ст.139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 березня 2025 року у справі №300/555/25 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя О. І. Мікула

судді О. Б. Заверуха

А. Р. Курилець

Повне судове рішення складено 26 серпня 2026 року.