Постанова від 25 серпня 2026 р. у справі №140/14020/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 140/14020/24 пров. № А/857/10958/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді - Мікули О. І.,

суддів - Заверухи О. Б., Курильця А. Р.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2025 року у справі №140/14020/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІР МАРКЕТ» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -

суддя в 1-й інстанції – Андрусенко О. О.,

дата ухвалення рішення – 21 лютого 2025 року,

місце ухвалення рішення – м. Луцьк,

дата складання повного тексту рішення – не зазначено,

в с т а н о в и в:

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «ТІР МАРКЕТ» звернулося в суд з позовом до відповідача – Волинської митниці, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 09 вересня 2024 року №UA205030/2024/000066/2.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2025 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів від 09 вересня 2024 року №UA205030/2024/000066/2.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає про те, що підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару стало виявлення у поданих до митного оформлення документах розбіжностей, які стали підставою для витребування додаткових документів, що б дали можливість митному органу належним чином перевірити розрахунок усіх числових складових митної вартості товарів та усунули сумніви щодо недостовірності заявлених відомостей про митну вартість товарів, та які не були надані на вимогу митного органу. При цьому митницею було враховано спрацювання профілів ризику АСУР і наявність у митного органу цінової інформації щодо вищого рівня митної вартості на такі товари. Таким чином, дії відповідача щодо винесення оскаржуваного рішення про коригування митної вартості імпортованих товарів є правомірним, обґрунтованим, здійсненим в межах наданої законом компетенції і не порушують прав позивача. Крім того, покликається на те, що стягнуті судові витрати є завищеними. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Відзив на апеляційну скаргу позивачем поданий не був. Відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Справа розглянута судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 13 квітня 2022 року між ТзОВ «ТІР МАРКЕТ» (покупець) та компанією OPOLTRANS Sp.z.o.o (продавець) було укладено контракт №05/04/ЕХР/2022, який регулює порядок постачання продавцем товарів (автозапчастини, хімію та аксесуари до вантажних автомобілів). Постачання товару здійснюється на умовах EXW, Ополе Інкотермс 2010. Сторони обумовили можливість використовувати інші умови постачання. Актуальні умови постачання вказуватимуться в інвойсах. У разі постачання товару силами продавця, вартість витрат може бути виставлена в рахунку фактурі (інвойсі) окремим рядком або окремим рахунком фактурою (інвойсом). Оплата за товар проводиться у валюті євро відповідно до рахунків-фактур окремо за кожну поставку. Форма оплати: 100% передоплата суми у валюті з рахунку-фактури на банківський рахунок продавця, зазначений у договорі (а.с.32-33).

09 вересня 2024 року для митного оформлення в режимі імпорту ввезеного на територію України товару (80 товарних позицій «автозапчастини») декларант позивача подав МД №24UA205030009848U0 (а.с.126-140). Фактурна вартість товару становить 11136,27 євро (еквівалентно 507 339,51 грн). Митну вартість товару визначено за основним методом (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються) на рівні 516880,02 грн з урахуванням транспортних витрат у сумі 9540,50 грн. До митної декларації додано: контракт №05/04/ЕХР/2022 від 13 квітня 2022 року (а.с.32-33); рахунок-фактуру (інвойс) від 02 вересня 2024 року №Х01/24000230 (а.с.34); пакувальний лист (а.с.151); декларацію країни відправлення №24PL381010E0205983 (а.с.141-147); автотранспортну накладну (а.с.148); договір про міжнародне перевезення вантажів автомобільним транспортом від 06 грудня 2023 року №06/12/23 (а.с.36-37); рахунок-фактуру від 06 вересня 2024 року №205 (а.с.40).

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митним органом в електронному повідомленні декларанту запропоновано подати такі документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; банківські платіжні документи, що підтверджують вартість товару; транспортні (перевізні) документи в т.ч. Заявку на перевезення; банківські платіжні документи, що підтверджують оплату транспортних послуг; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

На електронне повідомлення митниці позивач надав лист від 09 вересня 2024 року №б/н (а.с.108) про подання митному органу всіх наявних документів.

09 вересня 2024 року Волинською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA205030/2024/000066/2 (а.с.12-13) та сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205030/2024/000239 (а.с.14).

У графі 33 оскаржуваного рішення від 09 вересня 2024 року №UA205030/2024/000066/2 зазначено, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності, а саме: «згідно з пунктом 1 договору (контракту) про перевезення від 06 грудня 2023 року №06/12/23 заявка на перевезення є невід`ємною частиною договору, однак заявки не подано до митного оформлення; також згідно пункту 3 вищезазначеного договору порядок розрахунків визначається згідно заявки та рахунка-фактури. Інформації, щодо порядку та терміну розрахунку за надані послуги в рахунку-фактурі від 06 вересня 2024 року №205 не зазначено; банківських платіжних документів, що підтверджують вартість транспортних послуг не надано; згідно рахунку-фактури від 06 вересня 2024 року №205 вказано наявність завантажувально-розвантажувальних робіт, однак вартість таких витрат не зазначена в графі 21 ДМВ, що свідчить про не включення декларантом таких витрат до заявленої митної вартості; у інвойсі від 02 вересня 2024 року №X01/24000230 вказано рахунок-проформу №57906 від 30 серпня 2024 року, про що в митного органу відсутня інформація; відповідно до пункту 6.2 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 13 квітня 2022 року №05/04/EXP/2022 передбачена 100% передоплата, що суперечить умовам оплати, зазначеним в рахунку-фактурі від 02 вересня 2024 року №X01/24000230, банківських платіжних документів, що підтверджують вартість товару не надано».

Зважаючи на неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України, у зв`язку із неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості (методу 2а та методу 2б - з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари; методу 2в та методу 2г - з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта), митну вартість товару визначено за резервним методом згідно з статтею 64 МК України на підставі цінової інформації, наявної в ЄАІС, рівень митної вартості товару 10 на рівні 2,87 євро/кг за МД №UA205030/2024/6966 від 16 липня 2024 року; товару 29 на рівні 6,75 євро/кг за МД №UA205030/2024/9071 від 26 серпня 2024 року; товару 39 на рівні 7,35 євро/кг за МД №UA209230/2024/64914 від 17 липня 2024 року; товару 61 на рівні 3,87 євро/кг за МД №UA205030/2024/8451 від 13 серпня 2024 року; товару 62 на рівні 3,85 євро/кг за МД №UA205030/2024/8451 від 13 серпня 2024 року; товару 67 на рівні 6,41 євро/кг за МД №UA205030/2024/8451 від 13 серпня 2024 року.

Товар було випущено у вільний обіг за МД №24UA205030009863U4 від 09 вересня 2024 року (а.с.15-31).

Крім того, 06 листопада 2024 року позивач у порядку частини восьмої статті 55 МК України подав митному органу заяву про надання додаткових документів та просив скасувати рішення про коригування митної вартості товару від 09 вересня 2024 року №UA205030/2024/000066/2 (а.с.44). До заяви позивач додав наступні документи: заявку на перевезення вантажу від 06 вересня 2024 року №65 (а.с.38); акт надання послуг від 10 вересня 2024 року №205 (а.с.42); довідку про транспортні витрати від 06 вересня 2024 року №205 (а.с.41); платіжну інструкцію від 14 вересня 2024 року №30861714 (а.с.43); платіжну інструкцію від 19 вересня 2024 року №735 (а.с.35).

Однак листом від 15 листопада 2024 року №7.3-2/15-02/14/12617 Волинська митниця повідомила позивача про відсутність підстав для скасування рішення про коригування митної вартості товару від 09 вересня 2024 року №UA205030/2024/000066/2 (а.с.46-47).

Позивач, не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товару, звернувся у суд із цим позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом – за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу, а тому оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів є протиправним та підлягає скасуванню.

Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, законним та обґрунтованим, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Положеннями статті 49 МК України передбачено те, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За змістом ч.1,2 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до ч.2 ст.52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Положення статті 53 МК України визначають перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч.1 ст.53 МК України).

Згідно з ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Ч.3 ст.53 МК України передбачає, що обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За змістом ч.4 ст.53 МК України у разі, якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Відповідно до ч.5 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Згідно з ч.1 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

За приписами ч.2 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За змістом ч.3 ст.54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до ч.5 ст.54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з положеннями ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм згаданого Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 згаданого Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 згаданого Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 згаданого Кодексу.

Частини 1, 2 ст.55 МК України передбачають, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі неправильно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина 2 статті 54 МК України).

Крім того, ч.1 ст.58 МК України визначено умови, за яких застосовується метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. У частині другій цієї статті передбачено, коли такий метод не застосовується, а саме: метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, в силу правового регулювання частини 4 і 5 статті 58 МК України, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Порядок визначення митної вартості за резервним методом регламентований положеннями статті 64 МК України.

За змістом ст.64 МК України у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов`язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. Разом з тим, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Як зазначено вище, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, у розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

За результатами аналізу вищезазначених положень Митного кодексу України вбачається, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст.58 Митного кодексу України.

З метою усунення розбіжностей у документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з`ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в ч.2 ст.53 Митного кодексу України.

Разом з тим, витребувати необхідно тільки ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Частиною четвертою статті 54 Митного кодексу України передбачено обов`язок митного органу письмово надавати інформацію декларанту про причини, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визначена.

Як вбачається з матеріалів справи, спір між сторонами виник щодо правильності визначення декларантом митної вартості імпортованих товарів, а саме: автозапчастин, хімії та аксесуарів до вантажних автомобілів.

Так, для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом – за ціною договору (контракту) Товариство з обмеженою відповідальністю «ТІР МАРКЕТ» подало разом із митними деклараціями документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України, а саме: контракт №05/04/ЕХР/2022 від 13 квітня 2022 року (а.с.32-33); рахунок-фактуру (інвойс) від 02 вересня 2024 року №Х01/24000230 (а.с.34); пакувальний лист (а.с.151); декларацію країни відправлення №24PL381010E0205983 (а.с.141-147); автотранспортну накладну (а.с.148); договір про міжнародне перевезення вантажів автомобільним транспортом від 06 грудня 2023 року №06/12/23 (а.с.36-37); рахунок-фактуру від 06 вересня 2024 року №205 (а.с.40).

Разом з тим, 09 вересня 2024 року митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA205030/2024/000066/2, в якому, зокрема зазначено про те, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності, а саме: «згідно з пунктом 1 договору (контракту) про перевезення від 06 грудня 2023 року №06/12/23 заявка на перевезення є невід`ємною частиною договору, однак заявки не подано до митного оформлення; також згідно з пунктом 3 вищезазначеного договору порядок розрахунків визначається згідно заявки та рахунка-фактури. Інформації, щодо порядку та терміну розрахунку за надані послуги в рахунку-фактурі від 06 вересня 2024 року №205 не зазначено; банківських платіжних документів, що підтверджують вартість транспортних послуг не надано; згідно рахунку-фактури від 06 вересня 2024 року №205 вказано наявність завантажувально-розвантажувальних робіт, однак вартість таких витрат не зазначена в графі 21 ДМВ, що свідчить про не включення декларантом таких витрат до заявленої митної вартості; у інвойсі від 02 вересня 2024 року №X01/24000230 вказано рахунок-проформу №57906 від 30 серпня 2024 року, про що в митного органу відсутня інформація; відповідно до пункту 6.2 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 13 квітня 2022 року №05/04/EXP/2022 передбачена 100% передоплата, що суперечить умовам оплати, зазначеним в рахунку-фактурі від 02 вересня 2024 року №X01/24000230, банківських платіжних документів, що підтверджують вартість товару не надано».

Колегія суддів зазначає, що контрактом №05/04/ЕХР/2022 від 13 квітня 2022 року визначено предмет та умови поставки, строк дії контракту та основні зобов`язання продавця та покупця.

Згідно з інвойсом від 02 вересня 2024 року №Х01/24000230 загальна вартість товару становить 11136,27 євро. Даним документом визначено ідентифікаційні ознаки товару, кількість, ціну, умови оплати.

Ціна товару в інвойсі від 02 вересня 2024 року №Х01/24000230 (11136,27 євро) відповідає фактурній вартості, зазначеній в МД №24UA205030009848U0 від 09 вересня 2024 року (графа 22).

При цьому, інвойсом від 02 вересня 2024 року №Х01/24000230 визначено умови оплати імпортованого товару, а саме: протягом 21 дня з моменту виставлення рахунка. Отже, на момент митного оформлення (09 вересня 2024 року ) строк оплати за товар не закінчився.

Так, ціна продажу імпортованих товарів- це ціна, зазначена саме відправником у рахунках-фактурах. Лише рахунок-фактура (інвойс) згідно з частиною другою статті 53 МК України є документом, який підтверджує митну вартість товару. Вказана в МД №24UA205030009848U0 від 09 вересня 2024 року фактурна вартість товару відповідає тій, що зазначена в інвойсі від 02 вересня 2024 року №Х01/24000230. Жодних розбіжностей чи суперечностей щодо ціни товару подані позивачем документи не містять.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, визначаючи митну вартість за першим методом за МД №24UA205030009848U0 від 09 вересня 2024 року, декларант до фактурної вартості додав також витрати з перевезення товару від місця передачі перевізнику до кордону України (9540,50 грн), що не заперечується відповідачем. Такі витрати підтверджено поданими разом із митною декларацією договором про міжнародне перевезення вантажів від 06 грудня 2023 року №06/12/23, рахунком-фактурою від 06 вересня 2024 року №205.

Таким чином, заявлена декларантом за першим методом митна вартість оцінюваного товару підтверджується поданими до митного оформлення документами, в яких відсутні розбіжності щодо вартості товару, вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару, при цьому товарно-супровідні документи не містять відомостей, що відповідно до визначених сторонами контракту умов позивач має нести інші витрати.

Щодо доводів митного органу про ненадання заявки на перевезення, то суд першої інстанції правильно зазначив про те, що заявка не є первинним документом, який містить в собі інформацію про вартість перевезення товару, а є лише передумовою виконання взятих на себе перевізником зобов`язань та ніяк не впливає на визначення митної вартості товарів. При цьому, частина друга статті 53 МК України містить вичерпний перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Серед вказаного переліку відсутня необхідність надавати контролюючому органу будь-які заявки.

Разом з тим, не є спірним, що декларант позивача разом з МД №24UA205030009848U0 від 09 вересня 2024 року надав відповідачу договір про міжнародне перевезення вантажів від 06 грудня 2023 року №06/12/23 та рахунок-фактуру від 06 вересня 2024 року №205. З рахунку-фактури від 06 вересня 2024 року №205 вбачається, що транспортні витрати на перевезення вантажу складають в загальному 13629,29 грн, зокрема, по маршруту м. Люблін – м/п Устилуг транспортні витрати складають 9540,50 грн, які й були включені декларантом позивача до митної вартості товару, а з м/п Устилуг до м. Луцьк 4088,79 грн.

Колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у відповідача була можливість з поданих декларантом документів з`ясувати вартість понесених транспортних витрат. Докази понесення позивачем інших витрат у матеріалах справи відсутні, такі докази не надані й відповідачем. При цьому, законодавець не ставить в обов`язок декларанту подання конкретних документів, які підтверджують транспортні витрати. Надані відповідачу документи підтверджували числове значення транспортної складової митної вартості товарів. Крім того, матеріалами справи стверджується, що позивач до заяви від 06 листопада 2024 року про надання додаткових документів для скасування рішення про коригування митної вартості товару від 09 вересня 2024 року №UA205030/2024/000066/2 додав наступні документи: заявку на перевезення вантажу від 06 вересня 2024 року №65 (а.с.38); акт надання послуг від 10 вересня 2024 року №205 (а.с.42); довідку про транспортні витрати від 06 вересня 2024 року №205 (а.с.41); платіжну інструкцію від 14 вересня 2024 року №30861714 (а.с.43). Відтак, у відповідача була можливість з поданих декларантом документів з`ясувати вартість понесених транспортних витрат.

Щодо доводів митного органу про відсутність у рахунку-фактурі від 06 вересня 2024 року №205 інформації щодо порядку та терміну розрахунків за надані послуги з транспортування товару, а також щодо ненадання банківських платіжних документів, що підтверджують вартість транспортних послуг, то колегія суддів зазначає, що відсутність підтвердження оплати на дату митного оформлення була наслідком погоджених сторонами умов договору та заявки на перевезення, а не порушенням з боку позивача, і не може бути підставою для покладення на нього додаткових фінансових чи митних зобов`язань. Так, пункт 3.1 договору про міжнародне перевезення вантажу від 06 грудня 2023 року №06/12/23 передбачає визначення вартості послуг та порядку розрахунків у рахунках-фактурах, які складає перевізник. У рахунку-фактурі від 06 вересня 2024 року №205 порядок розрахунків справді не був зазначений, проте цей документ був оформлений перевізником, а не позивачем, тому позивач не може бути відповідальним за недоліки, допущені перевізником при складанні цього документа, і не зобов`язаний сплачувати додаткові митні платежі з цієї причини. Крім того, спосіб чи порядок оплати не впливає на визначену у рахунку-фактурі вартість транспортних послуг. Заявка на перевезення вантажу від 06 вересня 2024 року №65 встановлювала умови оплати протягом двох днів після поставки товару, а тому на момент митного оформлення у позивача об`єктивно не було банківських документів, які підтверджували б оплату вартості перевезення, оскільки така оплата була здійснена лише 14 вересня 2024 року.

Крім того, матеріалами справи стверджується, що у наданому рахунку-фактурі від 06 вересня 2024 року №205 чітко зазначено, що завантажувально-розвантажувальні роботи входять у вартість перевезення, що спростовує доводи відповідача про невключення до митної вартості завантажувально-розвантажувальних робіт.

Суд першої інстанції правильно зазначив про те, що рахунок-проформа не є документом, що підтверджує митну вартість, оскільки імпортований товар є об`єктом купівлі-продажу; проформа-інвойс у міжнародній комерційній практиці є документом, який виписаний до того, як стає відомою повна інформація про товари, містить відомості про ціну товару, але не є розрахунковим документом та не містить вимоги про сплату визначеної в ньому суми, дані проформи-інвойсу можуть змінитися в процесі остаточного узгодження, зокрема щодо кількості, ціни товару тощо. У свою чергу, саме інвойс (рахунок-фактура) це документ, що надається продавцем покупцеві та містить перелік товарів і послуг, їхню кількість та суму коштів, яку покупець має за них сплатити.

Щодо доводів митного органу про ненадання документів, які підтверджують факт оплати за імпортований товар, то колегія суддів зазначає, що п.6.2 договору від 13 квітня 2022 року №05/04/ЕХР/2022 передбачено форму оплати 100% передоплату на банківський рахунок продавця, однак в інвойсі від 02 вересня 2024 року №Х01/24000230 зазначено, що оплата за товар здійснюється протягом 21 дня з моменту виставлення рахунку. Вказана оплата проведена 19 вересня 2024 року, що підтверджується платіжною інструкцією від 19 вересня 2024 року №735.

Отже, наведеними вище документами підтверджується, що вартість оцінюваного товару по інвойсу від 02 вересня 2024 року №Х01/24000230 сплачена позивачем у повному обсязі 19 вересня 2024 року.

Таким чином, декларант надав митному органу усі наявні у нього та достатні документи, необхідні для визначення митної вартості товару, натомість відповідач не навів жодних доказів того, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливості здійснити митне оформлене імпортованого товару за ціною договору.

Крім того, відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів того, що надані позивачем документи містять істотні розбіжності, в них наявні ознаки підробки, або вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. Натомість наявність інформації про те, що ідентичні або подібні товари оформлено у митному відношенні іншими особами за вищою митною вартістю не може бути єдиною та достатньою підставою для витребування додаткових документів та відмови у прийнятті заявленої позивачем митної вартості товару за ціною контракту.

При цьому, однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості, а тому підстави ставити під сумнів митну вартість товару, визначену декларантом відсутні, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості самого товару та вони містять достатньо відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Колегія суддів зазначає, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваного товару, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на ідентичний або подібний (аналогічних) товар, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, однак відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

Крім того, вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митним органом митних вартостях.

Колегія суддів зазначає, що відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у МД, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Обов`язком митного органу у разі незгоди із заявленою декларантом митною вартістю є проведення консультацій з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та послідовний вибір методів з обґрунтуванням причин неможливості застосування кожного з попередніх методів.

Разом з тим, відповідачем не надано належних доказів про проведення процедури консультацій з декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості товарів, а лише надіслано декларанту в електронному вигляді повідомлення-вимогу про надання додаткових документів та прийнято оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів.

Таким чином, підстави ставити під сумнів митну вартість товару, визначену декларантом відсутні, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товарів, ознаки підробки та вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару.

При цьому, при прийнятті спірних рішень відповідач на підставі цінової інформації наявної у митного органу навів номер і дату митної декларації, митну вартість з якої взято за основу. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю товарів, що розмитнювались цією чи іншими особами у попередніх періодах, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товару до показників бази даних Держмитслужби. Відповідач не вказав, які складові вплинули на формування саме такої вартості, не навів пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо, що свідчить про порушення ним вимог статті 55 МК України, не зазначив щодо якого з двох товарів стосується коригування митної вартості.

Інформація про вищу митну вартість ідентичних товарів не є перешкодою для визначення митної вартості товару на підставі укладеного між сторонами договору, оскільки сторони вільні в формуванні цін на товари за взаємним погодженням, виходячи з кон`юнктури ринку, якості і споживчих властивостей продукції, ступеня новизни товару і його корисності, співвідношення попиту та пропозиції, враховуючи необхідність отримати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Щодо доводів митного органу про ненадання декларантом на вимогу митного органу усіх витребуваних додаткових документів, то колегія суддів зазначає, що у повідомленні про необхідність подачі додаткових підтверджуючих документів вказано, що такі мають бути надані за наявності, тобто їх неподання у зв`язку з відсутністю, не може розцінюватися як відмова. Колегія суддів вважає, що у відповідача були у наявності усі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо транспортних засобів, які імпортуються, та не встановлено жодних інших обставин, визначених положеннями ч.1 ст.58 МК України, які б перешкоджали визначенню митної вартості імпортованих товарів за першим методом.

Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що подані позивачем до митного оформлення документи були достатніми для підтвердження заявленої за ціною договору митної вартості товарів; подані документи не містили розбіжностей чи ознак підробки та підтверджували числові значення митної вартості товарів, при цьому відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом – за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу, а тому оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів є протиправним та підлягає скасуванню.

Крім того, щодо витрат на професійну правничу допомогу, то колегія суддів вважає, що суд першої інстанції детально та грунтовно проаналізував подані докази та надав їм належну оцінку, а тому погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з врахуванням принципу співмірності та розумності судових витрат, ступеня складності предмета спору, виходячи з конкретних обставин справи та змісту виконаних послуг, необхідно зменшити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу та стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача вказані витрати у розмірі 4000,00 грн, оскільки такий розмір буде відповідати принципу співмірності та розумності у спірних правовідносинах.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Крім того, колегія суддів зазначає, що інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) №303-A, пункт 29).

Також згідно з п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення суду першої інстанції, то відповідно до ч.6 ст.139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись ст.139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2025 року у справі №140/14020/24 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя О. І. Мікула

судді О. Б. Заверуха

А. Р. Курилець

Повне судове рішення складено 26 серпня 2026 року.