Постанова від 25 серпня 2026 р. у справі №140/13033/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 140/13033/24 пров. № А/857/11850/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді - Мікули О. І.,

суддів - Заверухи О. Б., Курильця А. Р.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10 березня 2025 року у справі №140/13033/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Горсталь» до Волинської митниці про визнання протиправними дій та скасування рішення, -

суддя в 1-й інстанції – Димарчук Т. М.,

дата ухвалення рішення – 10 березня 2025 року,

місце ухвалення рішення – м. Луцьк,

дата складання повного тексту рішення – не зазначено,

в с т а н о в и в:

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод «Горсталь» звернулося в суд з позовом до відповідача – Волинської митниці, в якому просило визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA205100/2024/000022/1 від 10 травня 2024 року.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 10 березня 2025 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів №UA205100/2024/000022/1 від 10 травня 2024 року.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає про те, що підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару стало виявлення у поданих до митного оформлення документах розбіжностей, які стали підставою для витребування додаткових документів, що б дали можливість митному органу належним чином перевірити розрахунок усіх числових складових митної вартості товарів та усунули сумніви щодо недостовірності заявлених відомостей про митну вартість товарів, та які не були надані на вимогу митного органу. Крім того, вказує, що під час порівняння рівня заявленої декларантом митної вартості товару з митною вартістю такого ж товару, інформація щодо якого внесена до ЄАІС Держмитслужби, встановлено, що вартість заявленого до митного оформлення товару є меншою від мінімального рівня митної вартості, інформація щодо якої міститься в ЄАІС. Таким чином, дії відповідача щодо винесення оскаржуваних рішень про коригування митної вартості імпортованих товарів є правомірними, обґрунтованими, здійснені в межах наданої законом компетенції і не порушують прав позивача. Також покликається на те, що стягнуті судові витрати є завищеними. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає про те, що надані позивачем документи у своїй сукупності підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар і такі документи в повній мірі дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом, а вказані в оскаржуваних рішеннях митним органом розбіжності жодним чином не впливають на митну вартість імпортованого товару. З врахуванням наведеного вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, тому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Справа розглянута судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 07 квітня 2022 року між ТОВ "Завод "Горсталь" (покупець) та компанією “MODELFORM Sp.z o.o.” (Польща, продавець) укладено договір купівлі-продажу №0407 (а.с.14-15), згідно з яким продавець зобов`язується поставити покупцеві, а покупець прийняти та оплатити допоміжні матеріали для ливарного виробництва в асортименті, об`ємах по цінах вказаних у специфікаціях, які є невід`ємною частиною до даного контракту (п.1.1. контракту).

Відповідно п.2.2 договору умови поставки зазначаються в специфікаціях до договору.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що оплата за товар здійснюється покупцем у польських злотих, згідно умов, що вказані в специфікації до договору шляхом переказу на банківський рахунок продавця вартості товару разово або частинами.

03 квітня 2023 року між ТОВ “Завод “Горсталь” та компанією “MODELFORM Sp.z o.o.” укладено додаткову угоду №1 до договору купівлі-продажу №0407 від 07 квітня 2022 року, відповідно до якої внесено зміни до пункту 3.1 даного договору, а саме: оплата за товар здійснюється покупцем у польських злотих чи Євро, згідно умов, що вказані в специфікації до договору шляхом переказу на банківський рахунок продавця вартості товару разово або частинами (а.с.16).

20 квітня 2023 року між продавцем та покупцем укладено додаткову угоду №3 до договору купівлі-продажу №0407 від 07 квітня 2022 року, відповідно до якої додано в п. 8 банківські реквізити рахунків в Євро продавця (а.с.17).

На виконання умов вказаного контракту сторонами погоджено специфікацію №13 від 06 травня 2024 року на товар "Запчастини для промислових фільтрів, б/в - 1 ком.", вартістю 3600,00 Євро. Термін поставки - 30 днів. Умови оплати - відстрочка платежу до 60 календарних днів. Умови поставки - EXW Рибнік (Польща), згідно з Інкотермс 2010. Адреса доставки: Україна м. Горохів (а.с.18).

09 травня 2024 року декларантом позивача в порядку електронного декларування подано до Волинської митниці митну декларацію №24UA205100003974U1 з описом товару: "Різні частини системи фільтрації, що були у використанні, 1 комплект, використовуються в обладнанні для місцевого відсмоктування зварювального диму. Наявні сліди використання та пошкоджень, корозії, подряпини. Не містить озоноруйнівних речовин та фторованих парникових газів. Використовуються для власних виробничих потреб", де в графі 42 МД вказано ціну товару у розмірі 3600,00 Євро. У графі 45 зазначено митну вартість товару (з урахуванням витрат на транспортування товару у розмірі 1743,78 Євро) в сумі 226131,48 грн (еквівалентно 5343,78 Євро), яку визначено за 1 методом визначення митної вартості товару – за ціною контракту (а.с.12).

На підтвердження обґрунтованості заявленої у МД митної вартості товарів та обраного методу її визначення разом з МД декларант надав митному органу документи, які посвідчують підстави придбання товару, його якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування, а саме: договір купівлі-продажу №0407 від 07 квітня 2022 року; рахунок-фактуру (інвойс) №194/05/2024 від 07 травня 2024 року; автотранспортну накладну (CMR) б/н від 07 травня 2024 року; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг №КВ24/298 від 07 травня 2024 року; довідку про транспортно-експедиційні витрати №070524/1-РМ від 07 травня 2024 року; специфікацію №13 від 06 травня 2024 року; договір про надання послуг митного брокера №02/2023 від 26 травня 2023 року, копію митної декларації країни відправлення №24РL335010Е0546498 від 07 травня 2024 року (а.с.14-15,18-21-23,26-27).

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення, митницею у зв`язку з наявністю розбіжностей в поданих документах, в електронному повідомленні декларанту згідно з статтями 53 та 54 МК України у 10-ти денний термін запропоновано подати такі документи: документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 5)виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (договір на перевезення); висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; інші документи, що підтверджують митну вартість імпортованого товару за бажанням декларанта.

Листом від 10 травня 2024 року декларантом повідомлено, що поданий до МД №24UA205100003974U1 від 09 травня 2024 року перелік документів є вичерпним та про відсутність інших додаткових документів (а.с.69 зворот). Додатково на вимогу митниці було надано додаткову угоду №1 від 03 квітня 2023 року, додаткову угоду №3 від 20 квітня 2023 року (а.с.16-17).

10 травня 2024 року Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA205100/2024/000022/1 (а.с.74 зворот-75).

Як зазначено у графі 33 рішення, під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товару було встановлено, що подані документи не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та містять розбіжності, зокрема: числове значення в митній декларації країни відправлення 24PL335010E0546498, не відповідає ціні товару згідно рахунку-фактури від 07 травня 2024 року №194/05/2024 (курс злотого згідно даної митної декларації країни відправлення - 4,3353); відповідно до пункту 3 договору від 07 квітня 2022 року №0407 оплата за товар здійснюється покупцем у польських злотих, що не відповідає валюті розрахунку згідно рахунку-фактури від 07 травня 2024 року №194/05/2024; декларантом до митного оформлення не надано договір на транспортно-експедиційні послуги від 19 січня 2024 року №1036/24. Перевізник, вказаний у товаро-транспортній накладній від 07 травня 2024 року №б/н (PRIVATE ENTERPRISE “OLIVIA TRANS”, не відповідає перевізнику, вказаному у рахунку-фактурі про надання транспортно-експедиційних послуг від 07 травня 2024 року №KB24/298 (ФОП ОСОБА_1 ).

Зважаючи на неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України, у зв`язку із неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості (методу 2а та методу 2б - з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари; методу 2в та методу 2г - з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта, митну вартість товару визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України, відповідно до наказу ДМСУ від 01.07.2021 №476 “Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України” на підставі цінової інформації наявної у митного органу: 1,85 дол. США/кг МД №UA206020/2024/003945 від 13 березня 2024 року.

Коригування митної вартості слугувало підставою для видачі картки відмови у прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205100/2024/000065 (а.с.11).

Випуск у вільний обіг транспортного засобу здійснено за МД №22UA2050100004029U2 від 10 травня 2024 року із застосуванням положень частини 7 статті 55 МК України (а.с.13).

Позивач, не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товару, звернувся з цим позовом у суд.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом – за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу, а тому оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів є протиправним та підлягає скасуванню.

Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, законним та обґрунтованим, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Положеннями статті 49 МК України передбачено те, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За змістом ч.1,2 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до ч.2 ст.52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Положення статті 53 МК України визначають перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч.1 ст.53 МК України).

Згідно з ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Ч.3 ст.53 МК України передбачає, що обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За змістом ч.4 ст.53 МК України у разі, якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Відповідно до ч.5 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Згідно з ч.1 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

За приписами ч.2 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За змістом ч.3 ст.54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до ч.5 ст.54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з положеннями ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм згаданого Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 згаданого Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 згаданого Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 згаданого Кодексу.

Частини 1, 2 ст.55 МК України передбачають, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі неправильно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина 2 статті 54 МК України).

Крім того, ч.1 ст.58 МК України визначено умови, за яких застосовується метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. У частині другій цієї статті передбачено, коли такий метод не застосовується, а саме: метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, в силу правового регулювання частини 4 і 5 статті 58 МК України, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Порядок визначення митної вартості за резервним методом регламентований положеннями статті 64 МК України.

За змістом ст.64 МК України у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов`язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. Разом з тим, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Як зазначено вище, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, у розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

За результатами аналізу вищезазначених положень Митного кодексу України вбачається, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст.58 Митного кодексу України.

З метою усунення розбіжностей у документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з`ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в ч.2 ст.53 Митного кодексу України.

Разом з тим, витребувати необхідно тільки ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Частиною четвертою статті 54 Митного кодексу України передбачено обов`язок митного органу письмово надавати інформацію декларанту про причини, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визначена.

Як вбачається з матеріалів справи, спір між сторонами виник щодо правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару, а саме: “Різні частини системи фільтрації, що були у використанні, 1 комплект, використовуються в обладнанні для місцевого відсмоктування зварювального диму. Наявні сліди використання та пошкоджень, корозії, подряпини. Не містить озоноруйнівних речовин та фторованих парникових газів. Використовуються для власних виробничих потреб".

Так, для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом – за ціною договору (контракту) Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод "Горсталь" подало разом із митними деклараціями документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України, а саме: договір купівлі-продажу №0407 від 07 квітня 2022 року; рахунок-фактуру (інвойс) №194/05/2024 від 07 травня 2024 року; автотранспортну накладну (CMR) б/н від 07 травня 2024 року; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг №КВ24/298 від 07 травня 2024 року; довідку про транспортно-експедиційні витрати №070524/1-РМ від 07 травня 2024 року; специфікацію №13 від 06 травня 2024 року; договір про надання послуг митного брокера №02/2023 від 26 травня 2023 року, копію митної декларації країни відправлення №24РL335010Е0546498 від 07 травня 2024 року (а.с.14-15,18-21-23,26-27).

Разом з тим, 10 травня 2024 року митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів UA205100/2024/000022/1, в якому, зокрема, зазначено, що під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товару було встановлено, що подані документи не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та містять розбіжності, а саме: числове значення у митній декларації країни відправлення 24PL335010E0546498, не відповідає ціні товару згідно рахунку-фактури від 07 травня 2024 року №194/05/2024 (курс злотого згідно з митною декларацією країни відправлення - 4,3353); відповідно до пункту 3 договору від 07 квітня 2022 року №0407 оплата за товар здійснюється покупцем у польських злотих, що не відповідає валюті розрахунку згідно з рахунком-фактурою від 07 травня 2024 року №194/05/2024; декларантом до митного оформлення не надано договір на транспортно-експедиційні послуги від 19 січня 2024 року №1036/24. Перевізник, вказаний у товаро-транспортній накладній від 07 травня 2024 року №б/н (PRIVATE ENTERPRISE “OLIVIA TRANS”, не відповідає перевізнику, вказаному у рахунку-фактурі про надання транспортно-експедиційних послуг від 07 травня 2024 року №KB24/298 (ФОП ОСОБА_1 ).

Колегія суддів зазначає, що договір купівлі-продажу №0407 від 07 квітня 2022 року, укладений між ТОВ "Завод "Горсталь" (покупець) та “MODELFORM Sp.z o.o.” (Польща, продавець), містить усі необхідні відомості щодо сторін договору, комерційних умов поставки; специфікація №13 від 06 травня 2024 року визначає ціну обладнання 3600,00 Євро, умови оплати, умови та строк поставки; рахунок-фактура (інвойс) №194/05/2024 від 07 травня 2024 року, надана для підтвердження митної вартості товару, визначає вартість товару 3600,00 Євро.

При цьому, додатковою угодою №1 від 03 квітня 2023 року до договору купівлі-продажу №0407 від 07 квітня 2022 року внесено зміни до пункту 3.1 цього договору, а саме: оплата за товар здійснюється покупцем у польських злотих чи Євро, згідно з умовами, що вказані у специфікації до договору шляхом переказу на банківський рахунок продавця вартості товару разово або частинами (а.с.16).

Згідно зі специфікацією №13 від 06 травня 2024 року: термін поставки товару - 30 днів. Умови оплати - відстрочка платежу до 60 календарних днів.

Отже на момент митного оформлення товару за МД №24UA205100003974U1 від 09 травня 2024 року у позивача був відсутній обов`язок щодо сплати товару та подання до митного органу платіжних документів, що підтверджують таку оплату.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність покликань митного органу у спірному рішенні на те, що відповідно до пункту 3 договору від 07 квітня 2022 року №0407 оплата за товар здійснюється покупцем у польських злотих, що не відповідає валюті розрахунку згідно рахунку-фактури від 07 травня 2024 року №194/05/2024, оскільки додатковою угодою №1 від 03 квітня 2023 року до договору купівлі-продажу №0407 від 07 квітня 2022 року (наданою позивачем на вимогу митниці) внесено зміни до пункту 3.1 даного договору про те, що оплата за товар здійснюється покупцем у польських злотих чи Євро.

Крім того, колегія суддів зазначає, що в МД №24UA205100003974U1 від 09 травня 2024 року ціна товару відповідає тій, що зазначена у рахунку-фактурі (інвойсі) №194/05/2024 від 07 травня 2024 року, наданому позивачем для підтвердження митної вартості товару та становить 3600,00 Євро.

З врахуванням наведених вище обставин, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що вищевказаними документами підтверджується вартість оцінюваного товару, щодо якого здійснено коригування митної вартості у сумі 3600,00 Євро. Жодних розбіжностей чи суперечностей щодо ціни товару подані позивачем документи не містили.

За змістом п.6 ч.10 ст.58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Матеріалами справи стверджується, що на підтвердження вартості витрат на транспортування товару митному органу було надано: договір транспортного експедирування від 19 січня 2024 року №RM1036/24, укладений між ФОП ОСОБА_1 (експедитор) та ТОВ "Завод "Горсталь" (замовник); рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг №КВ24/298 від 07 травня 2024 року; довідку про транспортно-експедиційні витрати №070524/1-РМ від 07 травня 2024 року, відповідно до яких витрати по доставці товару згідно CMR б/н від 07 травня 2024 року автомобілем MAN НОМЕР_1 /АС1812ХG (вказаного у графах 18,21 МД) за маршрутом: м. Рибник (Польща) - м/п Ягодин (Україна) - Дорогуськ - становлять 73791,00 грн (витрати з перевезення вантажу до кордону України); - м/п Ягодин (Україна) - Дорогуськ - м. Горохів, Волинська область (Україна) - становлять 15114,00 грн. При цьому, вартість витрат на перевезення товару, яка включена до митної вартості товару складає 73791,00 грн (витрати з перевезення вантажу до кордону України) (а.с.24,27).

Щодо доводів скаржника про те, що декларантом до митного оформлення не надано договір на транспортно-експедиційні послуги від 19 січня 2024 року №1036/24. Перевізник, вказаний у товаро-транспортній накладній (CMR) від 07 травня 2024 року №б/н (PRIVATE ENTERPRISE “OLIVIA TRANS”, не відповідає перевізнику, вказаному у рахунку-фактурі про надання транспортно-експедиційних послуг від 07 травня 2024 року №KB24/298 (ФОП ОСОБА_1 ), то колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, транспортно-експедиційні послуги при міжнародному перевезенні товару, що підлягав митному оформленню були надані ФОП ОСОБА_1 із залученням перевізника ПП “ОЛІВІЯ ТРАНС”, а тому в товаро-транспортній накладній (CMR) №б/н від 07 травня 2024 року стоїть відбиток печатки ПП “ОЛІВІЯ ТРАНС”. При цьому, ТОВ “Завод “Горсталь” жодних договірних відносин з ПП “ОЛВІЯ ТРАНС” не мало, всі транспортно-експедиційні послуги при міжнародному перевезенні вантажу були надані ФОП ОСОБА_1 та оплачені згідно з рахунком-фактурою №КВ24/298 від 07 травня 2024 року, що підтверджується довідкою про транспортно-експедиційні витрати №070524/1-РМ від 07 травня 2024 року. Страхування вантажу не проводилось.

Отже, визначена у МД №24UA205100003974U1 від 09 травня 2024 року митна вартість товару у розмірі 226131,48 грн (еквівалентно 5343,78 Євро), включає вартість товару (3600,00 Євро) і вартість витрат на транспортування товару до кордону України 73791,00 грн (еквівалентно 1743,78 Євро), та підтверджена всіма необхідними документами, наданими декларантом.

Крім того, вказані документи надавались Волинській митниці, а тому у відповідача була можливість для перевірки складових митної вартості товару, вказаної декларантом у митній декларації №24UA205100003974U1 від 09 травня 2024 року.

Щодо доводів митного органу про те, що числове значення, зазначене в митній декларації країни відправлення 24PL335010Е0546498 від 07 травня 2024 року - 18 642,00 польських злотих, не відповідає вартості товару в рахунку-фактурі (інвойсі) №194/05/2024 від 07 травня 2024 року - 3 600,00 Євро (курс злотого згідно з даною митною декларацією країни відправлення - 4,3353), то колегія суддів зазначає наступне.

Митна декларація країни відправлення не є документом, що підтверджує митну вартість товарів (ч.2 ст.53 МКУ). Її подання можливе лише добровільно або на вимогу митного органу за наявності визначених законом умов, яких відповідач не довів. Експортна декларація підтверджує лише факт митного оформлення та використовується для відшкодування ПДВ; зазначена в ній статистична вартість відрізняється від фактурної через валютний курс, а не через заниження ціни. Тому розбіжності між експортною декларацією та рахунком-фактурою не можуть бути підставою для коригування митної вартості.

Матеріалами справи стверджується, що декларантом до митної декларації було надано Специфікацію №13 від 06 травня 2024 року та рахунок-фактуру (інвойс) №194/05/2024 від 07 травня 2024 року, за яким здійснювалась відповідна операція. При цьому, рахунок-фактура є доказом операцій купівлі-продажу товарів або послуг та належить до групи документів, які є підставою для розрахунку податків за законодавством країни експорту. Крім того, як вбачається з довідки ІЕ529 про завершення процедури експорту вартість імпортованого товару за експортною митною декларацією MRN: 24PL335010Е0546498 від 07 травня 2024 року складає 3 600,00 Євро, а статистична вартість - 18 642,00 польських злотих (а.с.22).

Таким чином, декларант надав митному органу усі наявні у нього та достатні документи, необхідні для визначення митної вартості товару, натомість відповідач не навів жодних доказів того, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливості здійснити митне оформлене імпортованого товару за ціною договору.

Крім того, відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів того, що надані позивачем документи містять істотні розбіжності, в них наявні ознаки підробки, або вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. Натомість наявність інформації про те, що ідентичні або подібні товари оформлено у митному відношенні іншими особами за вищою митною вартістю не може бути єдиною та достатньою підставою для витребування додаткових документів та відмови у прийнятті заявленої позивачем митної вартості товару за ціною контракту.

При цьому, однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості, а тому підстави ставити під сумнів митну вартість товару, визначену декларантом відсутні, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості самого товару та вони містять достатньо відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Колегія суддів зазначає, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваного товару, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на ідентичний або подібний (аналогічних) товар, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, однак відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

Крім того, вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митним органом митних вартостях.

Колегія суддів зазначає, що відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у МД, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Обов`язком митного органу у разі незгоди із заявленою декларантом митною вартістю є проведення консультацій з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та послідовний вибір методів з обґрунтуванням причин неможливості застосування кожного з попередніх методів.

Разом з тим, відповідачем не надано належних доказів про проведення процедури консультацій з декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості товарів, а лише надіслано декларанту в електронному вигляді повідомлення-вимогу про надання додаткових документів та прийнято оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів.

Таким чином, підстави ставити під сумнів митну вартість товару, визначену декларантом відсутні, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товарів, ознаки підробки та вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару.

При цьому, при прийнятті спірних рішень відповідач на підставі цінової інформації наявної у митного органу навів номер і дату митної декларації, митну вартість з якої взято за основу. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю товарів, що розмитнювались цією чи іншими особами у попередніх періодах, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товару до показників бази даних Держмитслужби. Відповідач не вказав, які складові вплинули на формування саме такої вартості, не навів пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо, що свідчить про порушення ним вимог статті 55 МК України, не зазначив щодо якого з двох товарів стосується коригування митної вартості.

Інформація про вищу митну вартість ідентичних товарів не є перешкодою для визначення митної вартості товару на підставі укладеного між сторонами договору, оскільки сторони вільні в формуванні цін на товари за взаємним погодженням, виходячи з кон`юнктури ринку, якості і споживчих властивостей продукції, ступеня новизни товару і його корисності, співвідношення попиту та пропозиції, враховуючи необхідність отримати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Щодо доводів митного органу про ненадання декларантом на вимогу митного органу усіх витребуваних додаткових документів, то колегія суддів зазначає, що у повідомленні про необхідність подачі додаткових підтверджуючих документів вказано, що такі мають бути надані за наявності, тобто їх неподання у зв`язку з відсутністю, не може розцінюватися як відмова. Колегія суддів вважає, що у відповідача були у наявності усі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо транспортних засобів, які імпортуються, та не встановлено жодних інших обставин, визначених положеннями ч.1 ст.58 МК України, які б перешкоджали визначенню митної вартості імпортованих товарів за першим методом.

Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що подані позивачем до митного оформлення документи були достатніми для підтвердження заявленої за ціною договору митної вартості товару; подані документи не містили розбіжностей чи ознак підробки та підтверджували числові значення митної вартості товарів, при цьому відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом – за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу, а тому оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів є протиправними та підлягає скасуванню.

Крім того, щодо витрат на професійну правничу допомогу, то колегія суддів вважає, що суд першої інстанції детально та грунтовно проаналізував подані докази та надав їм належну оцінку, а тому погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з врахуванням принципу співмірності та розумності судових витрат, ступеня складності предмета спору, виходячи з конкретних обставин справи та змісту виконаних послуг, необхідно зменшити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу та стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача вказані витрати у розмірі 4000,00 грн, оскільки такий розмір буде відповідати принципу співмірності та розумності у спірних правовідносинах.

Щодо стягнення витрат на переклад документів у розмірі 1450,00 грн, то колегія суддів вважає підставним таке стягнення, оскільки переклад документів було здійснено на виконання вимог ухвали судді.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Крім того, колегія суддів зазначає, що інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) №303-A, пункт 29).

Також згідно з п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення суду першої інстанції, то відповідно до ч.6 ст.139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись ст.139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10 березня 2025 року у справі №140/13033/24 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя О. І. Мікула

судді О. Б. Заверуха

А. Р. Курилець

Повне судове рішення складено 26 серпня 2026 року.