Постанова від 25 серпня 2026 р. у справі №296/9056/25 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №296/9056/25 Головуючий у 1-й інст. Адамович О. Й.

Категорія 39 Доповідач Галацевич О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого – судді Галацевич О.М.

суддів: Григорусь Н.Й.,

Миколайчука П.В.,

з участю секретаря судового засідання – Кучер А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу №296/9056/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс»

на заочне рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 09 квітня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Адамовича О.Й. у м.Житомирі,

в с т а н о в и в :

У серпні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії №1412-3635 від 23 червня 2024 року у загальному розмірі 91 387 грн, з яких: 15 800 грн - прострочена заборгованість за кредитом, 75 050 грн - прострочена заборгованість за нарахованими процентами, 537 грн - прострочена заборгованість по комісії за видачу кредиту, а також судових витрат.

В обґрунтування позову зазначало, що 23 червня 2024 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір про відкриття кредитної лінії №1412-3635, відповідно до якого відповідач отримала кредит у розмірі 8 000 грн зі строком кредитування 365 днів, базовим періодом 21 день, зниженою процентною ставкою 1,50 % на день та комісією за видачу кредиту у розмірі 15 % від суми кредиту. 20 липня 2024 року сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору про відкриття кредитної лінії, відповідно до якої відповідачу надано додаткові кредитні кошти у сумі 3 000 грн. 24 липня 2024 року сторонами укладено додаткову угоду №2, відповідно до якої відповідачу надано додаткові кредитні кошти у сумі 12 800 грн.

Посилаючись на неналежне виконання ОСОБА_1 зобов`язань за договором, позивач просив стягнути заявлену заборгованість та судові витрати.

Заочним рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 09 квітня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії №1412-3635 від 23 червня 2024 року у розмірі 13 770 грн, з яких: 3 000 грн — прострочена заборгованість за кредитом, 10 770 грн - прострочена заборгованість за нарахованими процентами.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» 365 грн судового збору.

У решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, ТОВ «Укр Кредит Фінанс» подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення в оскарженій частині скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, дійшов висновків, які не відповідають фактичним обставинам справи, та неправильно застосував норми матеріального права.

Посилається на те, що 20 липня 2024 року між сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору про відкриття кредитної лінії №1412-3635, відповідно до якої відповідачу надано додаткові кредитні кошти у сумі 3 000 грн, а 24 липня 2024 року - додаткову угоду №2, відповідно до якої відповідачу надано додаткові кредитні кошти у сумі 12 800 грн.

Вказує, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у стягненні 12 800 грн заборгованості за кредитом, оскільки факт перерахування зазначених коштів на картковий рахунок ОСОБА_1 підтверджується доданими до позовної заяви доказами, зокрема довідкою ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про перерахування суми кредиту та довідкою АТ КБ «ПриватБанк» про проведення платежів через систему LiqPay.

Також апелянт не погоджується з розрахунком процентів, здійсненим судом першої інстанції, та зазначає, що суд неправильно визначив періоди застосування максимальної денної процентної ставки.

Посилається на те, що відповідно до пункту 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки протягом перехідного періоду змінювався поетапно, а тому проценти за користування кредитом підлягають нарахуванню з урахуванням відповідних законодавчих обмежень, а не у розмірі, визначеному судом першої інстанції.

Крім того, апелянт вважає помилковим висновок суду першої інстанції про нікчемність умови договору щодо сплати комісії за видачу кредиту. Зазначає, що така комісія прямо передбачена умовами договору, правилами відкриття кредитної лінії, паспортом споживчого кредиту та таблицею обчислення загальної вартості кредиту, погодженими відповідачем шляхом підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

На думку скаржника, комісія за видачу кредиту є складовою загальних витрат за споживчим кредитом та не належить до платежів за дії, які кредитодавець відповідно до закону зобов`язаний вчиняти безоплатно.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду учасники справи в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили. Належне повідомлення ТОВ «Укр Кредит Фінанс», його представника та ОСОБА_1 підтверджується довідками про доставку судових повісток до їх електронних кабінетів.

Відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

За таких обставин колегія суддів розглядає справу за відсутності учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з таких підстав.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Відповідно до частин першої та другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у частині заборгованості, пов`язаної з наданням відповідачу 24 липня 2024 року додаткових кредитних коштів у сумі 12 800 грн, суд першої інстанції виходив із того, що, хоча факт зарахування зазначених коштів на банківську картку ОСОБА_1 підтверджується повідомленням АТ КБ «ПриватБанк», матеріали справи не містять додаткової угоди чи інших доказів, які підтверджували б договірну підставу надання цих коштів та погодження сторонами відповідних умов кредитування.

Визначаючи розмір заборгованості за процентами, суд першої інстанції виходив із необхідності застосування до спірних правовідносин обмежень щодо максимальної денної процентної ставки, передбачених Законом України «Про споживче кредитування», та дійшов висновку про можливість стягнення процентів лише в межах визначеного ним періоду та розміру.

Відмовляючи у стягненні 537 грн комісії за видачу кредиту, суд першої інстанції виходив із нікчемності відповідної умови кредитного договору.

Разом із тим колегія суддів не може погодитися з висновками суду першої інстанції у частині відмови у стягненні заборгованості за додатковою угодою №2, визначення розміру процентів та відмови у стягненні комісії з огляду на таке.

Судом установлено, що 23 червня 2024 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір про відкриття кредитної лінії №1412-3635.

Відповідно до умов договору сума кредиту становила 8 000 грн, строк кредитування - 365 днів, базовий період - 21 день. Договором визначено порядок користування кредитними коштами, розмір процентної ставки, строки та порядок повернення кредиту, а також передбачено комісію за видачу кредиту.

Договір містить персональні дані позичальника, реквізити її електронного платіжного засобу та підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором А7797.

Підписанням договору ОСОБА_1 також підтвердила, що його невід`ємними частинами є Правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), Паспорт споживчого кредиту та Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача і реальної річної процентної ставки за договором (Графік платежів за договором).

Відповідно до пункту 2.2 договору кредитодавець відкрив позичальнику кредитну лінію шляхом надання грошових коштів на умовах строковості, зворотності та платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити проценти за користування кредитом у порядку, передбаченому договором.

З матеріалів справи також вбачається, що 20 липня 2024 року між сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору про відкриття кредитної лінії №1412-3635, відповідно до якої на момент її укладення сума кредиту, яка була надана позичальнику та не повернута, сума нарахованих і несплачених процентів та сума несплаченої комісії становили 0 грн.

За умовами цієї додаткової угоди кредитодавець зобов`язався надати позичальнику додаткові кредитні кошти у сумі 3 000 грн, а строк кредитування було продовжено у порядку, передбаченому договором.

Факт перерахування кредитних коштів підтверджується довідкою ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про перерахування сум кредиту за договором №1412-3635 від 23 червня 2024 року та відомостями АТ КБ «ПриватБанк» про операції, проведені через систему LiqPay, згідно з якими на картковий рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 було зараховано 23 червня 2024 року - 8 000 грн, 20 липня 2024 року - 3 000 грн, 24 липня 2024 року - 12 800 грн.

Водночас суд першої інстанції, встановивши факт отримання відповідачем 24 липня 2024 року коштів у сумі 12 800 грн, відмовив у стягненні відповідної частини заборгованості, пославшись на відсутність у матеріалах справи додаткової угоди, на підставі якої ці кошти були надані.

До апеляційної скарги ТОВ «Укр Кредит Фінанс» долучено додаткову угоду №2 від 24 липня 2024 року до договору про відкриття кредитної лінії №1412-3635.

Колегія суддів враховує зазначений доказ з огляду на таке.

Відповідно до частини третьої статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Разом із тим зі змісту позовної заяви та переліку доданих до неї документів вбачається, що додаткова угода №2 від 24 липня 2024 року була зазначена позивачем серед додатків до позовної заяви та стосувалася обставин, якими обґрунтовувалися заявлені вимоги.

Фактично в електронних матеріалах справи копія зазначеної додаткової угоди відсутня, у зв`язку з чим її зміст судом першої інстанції не досліджувався.

Водночас зазначений документ існував на час звернення позивача до суду, був зазначений у переліку додатків до позовної заяви, стосується тих самих правовідносин та обставин, якими обґрунтовувалися заявлені вимоги, і не змінює предмета чи підстав позову. Крім того, його зміст узгоджується з наявними у матеріалах справи відомостями АТ КБ «ПриватБанк» про перерахування 24 липня 2024 року на картковий рахунок відповідача кредитних коштів у сумі 12 800 грн.

За таких конкретних обставин справи колегія суддів вважає можливим врахувати додаткову угоду №2 від 24 липня 2024 року під час апеляційного перегляду та оцінити її у сукупності з іншими наявними у справі доказами.

Із змісту п.1 додаткової угоди №2 від 24 липня 2024 року вбачається, що сторони погодили, що на момент її укладення сума кредиту, яка була надана позичальнику за договором та не повернута, становила 1 425 грн, сума нарахованих і несплачених процентів - 0 грн, сума нарахованої та несплаченої комісії - 0 грн.

За умовами п.2.1 зазначеної додаткової угоди кредитодавець зобов`язався надати ОСОБА_1 додаткові кредитні кошти у сумі 12 800 грн.

Після надання цих коштів сума кредиту, яку позичальник зобов`язувався повернути кредитодавцю, становила 14 225 грн (п.2.3), тобто складалася із неповернутої на момент укладення додаткової угоди частини кредиту 1 425 грн та додатково наданих 12 800 грн.

Додаткова угода №2 підписана ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором А9417.

За змістом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Частинами першою та другою статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною.

Відповідно до статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно з частинами сьомою та дванадцятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до статті 12 цього Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є, зокрема, використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Таким чином, договір про відкриття кредитної лінії та додаткові угоди до нього укладені сторонами в електронній формі, передбаченій законом, та підтверджують погоджені сторонами умови кредитування.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Отже, факт надання ОСОБА_1 24 липня 2024 року додаткових кредитних коштів у сумі 12 800 грн підтверджується сукупністю належних та взаємопов`язаних доказів: додатковою угодою №2, довідкою ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та відомостями АТ КБ «ПриватБанк» щодо проведеного через систему LiqPay платежу.

Тому висновок суду першої інстанції про відсутність достатніх правових підстав для врахування зазначених коштів при визначенні заборгованості не відповідає фактичним обставинам справи.

Разом із тим колегія суддів не погоджується і з наведеним позивачем розміром неповернутої суми кредиту - 15 800 грн.

Із розрахунку заборгованості, складеного позивачем, вбачається, що станом на 24 липня 2024 року ним визначено основний борг у сумі 15 800 грн, що фактично складається з 3 000 грн, наданих за додатковою угодою №1, та 12 800 грн, наданих за додатковою угодою №2.

Проте такий розрахунок не узгоджується зі змістом підписаної сторонами додаткової угоди №2, в якій безпосередньо перед наданням 12 800 грн сторони зафіксували неповернутий залишок кредиту у розмірі 1 425 грн, а після надання додаткових коштів визначили суму кредиту, що підлягає поверненню, у розмірі 14 225 грн.

Ці відомості узгоджуються і з даними розрахунку позивача про здійснення 24 липня 2024 року відповідачем платежу у сумі 2 250 грн.

За таких обставин саме додаткова угода №2, підписана обома сторонами, є належним доказом погодженого ними розміру основного зобов`язання станом на момент надання останньої частини кредиту, тоді як односторонній розрахунок кредитодавця в частині, в якій він суперечить узгодженим сторонами умовам договору, не може бути покладений в основу визначення розміру основної заборгованості.

Доказів повернення кредитних коштів після укладення додаткової угоди №2 матеріали справи не містять.

Отже, заборгованість ОСОБА_1 за основною сумою кредиту становить 14 225 грн.

Щодо заборгованості за процентами колегія суддів виходить із такого.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

За змістом частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються у договорі.

Відповідно до пункту 10.1 договору про відкриття кредитної лінії №1412-3635 від 23 червня 2024 року знижена процентна ставка становить 1,50 % за кожен день користування кредитом та застосовується протягом перших 180 календарних днів користування кредитом за передбачених договором умов.

Згідно з пунктом 4.10 договору проценти за користування кредитом нараховуються за кожен календарний день фактичного користування кредитом на залишок неповернутої суми кредиту до моменту його повного повернення.

Законом України від 22 листопада 2023 року №3498-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24 грудня 2023 року, статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою, відповідно до якої максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Водночас пунктом 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» на перехідний період установлено поетапне зменшення максимально допустимого розміру денної процентної ставки: протягом перших 120 днів - не більше 2,5 %, протягом наступних 120 днів - не більше 1,5 %, а після закінчення цього періоду - не більше 1 %.

Таким чином, з 22 квітня 2024 року, тобто з початку другого 120-денного перехідного періоду, до 19 серпня 2024 року включно максимальний розмір денної процентної ставки становив 1,5 %, а починаючи з 20 серпня 2024 року - 1 %.

З огляду на те, що додатковою угодою №2 від 24 липня 2024 року сторони зафіксували відсутність на цю дату несплачених процентів та визначили суму кредиту після надання додаткових коштів у розмірі 14 225 грн, саме із зазначеної суми має здійснюватися подальший розрахунок процентів.

За період з 24 липня 2024 року до 19 серпня 2024 року включно, тобто за 27 календарних днів, проценти за ставкою 1,5 % на день становлять: 14 225 грн ? 1,5 % ? 27 днів = 5 761,13 грн.

За період з 20 серпня 2024 року до 13 липня 2025 року включно, тобто за 328 календарних днів, проценти за максимально допустимою законом ставкою 1 % на день становлять: 14 225 грн ? 1 % ? 328 днів = 46 658 грн.

Отже, загальний розмір процентів, які можуть бути стягнуті за спірним договором, становить 52 419,13 грн.

Наведений позивачем розрахунок процентів у більшому розмірі не може бути прийнятий, оскільки ґрунтується, зокрема, на визначенні основного боргу в сумі 15 800 грн, що не узгоджується із погодженим сторонами розміром кредитної заборгованості за додатковою угодою №2, а також має відповідати встановленому законом обмеженню максимальної денної процентної ставки.

Щодо вимоги про стягнення 537 грн заборгованості за комісією колегія суддів зазначає таке.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у цій частині, суд першої інстанції виходив із нікчемності умови договору про сплату комісії за видачу кредиту.

З таким висновком погодитися не можна.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - це витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Частиною другою статті 8 цього Закону передбачено, що до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Зі змісту договору вбачається, що комісія за видачу кредиту визначена як грошові кошти, які позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю як одну зі складових плати за надання та користування кредитом, та нараховується одноразово у дату видачі кредиту.

Крім того, у додатку №2 до договору - Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки - у складі платежів за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця окремо передбачено комісію за надання кредиту.

Зазначений додаток є невід`ємною частиною договору та підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Тобто відповідна комісія була прямо передбачена договірними документами, включена до загальних витрат за споживчим кредитом, а її вид, порядок нарахування та розмір були доведені до відома позичальника і погоджені ним при укладенні договору.

У постанові Верховного Суду від 20 вересня 2024 року у справі №331/2974/23 зроблено висновок про те, що Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право кредитодавця встановлювати комісії, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, та визнано помилковим висновок про нікчемність умови договору щодо одноразової комісії за здійснення операції з видачі кредиту за обставин, коли така комісія була передбачена договором та паспортом споживчого кредиту.

Правовідносини у цій справі у відповідній частині є подібними за правовою природою платежу.

Висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19, стосується нікчемності умови договору про споживчий кредит щодо встановлення плати за надання споживачу інформації про стан кредитної заборгованості, яку відповідно до закону він має право безоплатно отримувати один раз на місяць.

Натомість у справі, що переглядається, йдеться про одноразову комісію за надання кредиту, яка прямо передбачена договором, включена до загальних витрат за споживчим кредитом та погоджена позичальником при укладенні договору.

За додатковою угодою №2 розмір комісії за надання додаткових кредитних коштів у сумі 12 800 грн становив 15 % від суми додатково наданого кредиту, тобто 1 920 грн.

Водночас позивач просив стягнути лише 537 грн заборгованості за комісією.

З огляду на закріплений у статті 13 ЦПК України принцип диспозитивності суд розглядає справу в межах заявлених вимог, а тому заборгованість за комісією підлягає стягненню саме у заявленому позивачем розмірі - 537 грн.

Таким чином, загальна сума заборгованості ОСОБА_1 , яка підлягає стягненню на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс», становить 67 181,13 грн, з яких: 14 225 грн - заборгованість за кредитом; 52 419,13 грн - заборгованість за нарахованими процентами; 537 грн - заборгованість за комісією за надання кредиту.

Оскільки заочним рішенням суду першої інстанції з ОСОБА_1 уже стягнуто 13 770 грн заборгованості, з яких 3 000 грн - заборгованість за кредитом та 10 770 грн - заборгованість за нарахованими процентами, а рішення суду в цій частині сторонами не оскаржується та залишається без змін, додатковому стягненню за результатами апеляційного перегляду підлягає 53 411 грн 13 коп, з яких: 11 225 грн - заборгованість за кредитом, 41 649 грн 13 коп - заборгованість за нарахованими процентами та 537 грн - заборгованість за комісією за видачу кредиту.

Отже, доводи апеляційної скарги є частково обґрунтованими, оскільки матеріалами справи підтверджено надання відповідачу 24 липня 2024 року додаткових кредитних коштів у сумі 12 800 грн, розмір процентів підлягає визначенню з урахуванням погодженого сторонами залишку кредиту та законодавчого обмеження максимальної денної процентної ставки, а висновок суду першої інстанції про нікчемність умови договору щодо комісії за надання кредиту є помилковим.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України за результатами розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які суд першої інстанції визнав установленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а заочне рішення суду першої інстанції в оскарженій частині - скасуванню з ухваленням у цій частині нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Щодо судових витрат.

Відповідно до частин першої та тринадцятої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За подання позовної заяви ТОВ «Укр Кредит Фінанс» сплачено 2 422 грн 40 коп судового збору.

Оскільки рішенням суду першої інстанції з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» уже стягнуто 365 грн судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог у сумі 13 770 грн, що становить 15,07 % від ціни позову 91 387 грн, а за результатами апеляційного перегляду позовні вимоги додатково задовольняються на суму 53 411 грн 13 коп, що становить 58,45 % від ціни позову, з відповідача на користь позивача додатково підлягає стягненню 1 415 грн 77 коп судового збору, сплаченого за подання позовної заяви (2 422 грн 40 коп. ? 58,45 %).

Апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог на суму 77 617 грн.

За подання апеляційної скарги ТОВ «Укр Кредит Фінанс» сплачено 3 633 грн 60 коп судового збору.

За результатами апеляційного перегляду вимоги апеляційної скарги задоволено на суму 53 411 грн 13 коп, що становить 68,81 % від оскаржуваної суми.

Отже, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» підлягає стягненню 2 500 грн 41 коп судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги, пропорційно до задоволеної частини апеляційних вимог (3 633 грн 60 коп. ? 68,81 %).

Керуючись статтями 259, 263, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» задовольнити частково.

Заочне рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 09 квітня 2026 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості скасувати й ухвалити у цій частині нове судове рішення про часткове задоволення позову.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (місцезнаходження: м.Київ, бульвар Лесі Українки, 26, код ЄДРПОУ 38548598) додатково заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії №1412-3635 від 23 червня 2024 року в розмірі 53 411 грн 13 коп, яка складається з: 11 225 грн - заборгованості за кредитом; 41 649 грн 13 коп - заборгованості за нарахованими процентами; 537 грн — заборгованості за комісією за видачу кредиту.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (місцезнаходження: м.Київ, бульвар Лесі Українки, 26, код ЄДРПОУ 38548598) додатково 1 415 грн 77 коп судового збору, сплаченого за подання позовної заяви.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (місцезнаходження: м.Київ, бульвар Лесі Українки, 26, код ЄДРПОУ 38548598) 2 500 грн 41 коп судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

У решті заочне рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 09 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Головуючий

Судді: