Постанова від 25 серпня 2026 р. у справі №380/23502/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/23502/24 пров. № А/857/14123/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Мікули О. І.,

суддів - Заверухи О. Б., Курильця А. Р.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 березня 2025 року у справі №380/23502/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, -

суддя в 1-й інстанції – Лунь З. І.,

час ухвалення рішення – 12 березня 2025 року,

місце ухвалення рішення – м. Львів,

дата складання повного тексту рішення – не зазначено,

в с т а н о в и в:

Позивач – ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому просила визнати протиправними дії відповідача щодо призначення і виплати їй пенсії за віком з 16 вересня 2024 року відповідно до рішення №134550025752 від 23 вересня 2024 року; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити і виплатити їй пенсію за віком з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку – 17 жовтня 2023 року, з урахуванням виплачених сум.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12 березня 2025 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач оскаржила його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що вона чотири рази зверталась до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявами про призначення пенсії за віком, однак у зв`язку із постійними відмовами територіальних органів Пенсійного фонду України була змушена звернутися у суд в порядку цивільного судочинства з метою встановлення факту приналежності собі документів, які підтверджують страховий стаж, що не визнавався територіальними органами Пенсійного фонду України, та дають право на призначення пенсії за віком. Вказує, що станом на момент звернення до суду із такою заявою чинним законодавством не було передбачено позасудового порядку встановлення факту належності правовстановлюючого документа певній особі у зв`язку із розбіжностями в її персональних даних (імені, прізвищі і т.д.) з документами, що посвідчують особу. На думку апелянта, вона має право на призначення пенсії за віком з наступного дня після дня досягнення пенсійного віку, оскільки зверталась до територіального органу Пенсійного фонду України в межах трьохмісячного строку з моменту досягнення пенсійного віку, водночас, у зв`язку із постійними відмовами у призначенні пенсії, не дивлячись на наявність відповідних записів у трудовій книжці позивачки, була змушена в судовому порядку доводити факт приналежності документів, що впливають на визначення наявності страхового стажу і через постійні відмови втратила декілька місяців пенсійного забезпечення, що є неприпустимим. З врахуванням наведеного вище просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, а тому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін

Справа розглянута судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 16 жовтня 2023 року ОСОБА_1 досягла 60-річного віку.

04 січня 2024 року позивачка звернулась до територіальних органів Пенсійного фонду України щодо вирішення питання про призначення їй пенсії за віком.

Зауважень щодо форми звернення, обсягу матеріалів пенсійним органом позивачу не висловлено, наявності явних та очевидних дефектів у поданих документах не виявлено.

Автоматичним розподілом справ в електронній підсистемі було визначено, що розгляд заяви позивача здійснюється відділом пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.

10 січня 2024 року за результатами розгляду заяви позивачки Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії №134450025752.

Так, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 10 січня 2024 року №13445025752 відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком з підстав того, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи з 25 липня 1983 року по 21 травень 1990 року, відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 25 липня 1983 року, оскільки в наказі на звільнення міститься виправлення; за доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи з 29 травень 1990 року по 24 листопада 1992 року, відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 25 липня 1983 року, оскільки запис про звільнення з роботи не завірено печаткою та підписом посадової особи. Для зарахування до страхового стажу вищевказаних періодів трудової діяльності необхідно надати уточнюючі довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи, що передбачено Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637.

18 січня 2024 року позивач вдруге звернулась із заявою про призначення пенсії за віком до органів Пенсійного фонду України.

Автоматичним розподілом справ в електронній підсистемі було визначено, що розгляд заяви позивача здійснюється відділом пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Волинській області.

23 січня 2024 року за результатами розгляду заяви позивачки Головним управлінням Пенсійного фонду України в Волинській області прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії №134450025752.

Так, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Волинській області від 23 січня 2024 року №13445025752 відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком з підстав того, що згідно з наданими до заяви документами про стаж, що визначені Порядком підтвердження паявши трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 №637 (довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру, трудова книжка, диплом, документи про стаж), страховий стаж складає 23 роки 6 місяців 7 днів. До страхового стажу згідно з наданих документів не враховано період роботи згідно з довідкою №3-69/07-12(1) від 17 січня 2024 року та в наказі №102 від 21 травень 1990 року, оскільки в первинних документах вказано прізвище ОСОБА_2 , що не відповідає паспорту - Завацка.

05 березня 2024 року втретє звернулась із заявою про призначення пенсії за віком до органів Пенсійного фонду України.

Автоматичним розподілом справ в електронній підсистемі було визначено, що розгляд заяви позивача здійснюється відділом пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.

13 березня 2024 року за результатами розгляду заяви позивачки Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії №134450025752.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 13 березня 2024 року №13445025752 відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком з підстав того, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи згідно з уточнюючою довідкою від 20 лютого 2024 року №5, оскільки вона не містить підстави видачі та прізвище заявниці в ній суперечить первинним документам, що були долучені при попередньому зверненні.

З метою підтвердження відомостей, що містяться у трудовій книжці позивач звернулася до Державного архіву Львівської області для отримання копій відповідних наказів. Так, згідно з наказом №167 від 25 липня 1983 року (про прийняття на роботу) прізвище заявниці вказано « ОСОБА_3 », що відповідає російськомовній версії її прізвища, яке також зазначено в дипломі про освіту. Згідно з наказом №254 від 18 листопада 1985 року (про переведення) прізвище заявниці вказано « ОСОБА_4 », що відповідає прізвищу заявниці відповідно до паспорту громадянина України. Відповідно до наказу №102 від 21 травень 1990 року (про звільнення) прізвище заявниці вказано « ОСОБА_2 ». Враховуючи вищенаведене, оскільки зміст документів, наявних у заявниці, не збігається з її прізвищем у паспорті громадянина України, виникла необхідність звернення до суду з заявою про встановлення факту, що надасть можливість реалізувати її право на пенсійне забезпечення.

Позивачка звернулася до Сихівського районного суду міста Львова із заявою про встановлення факту належності їй документів: архівної довідки №3-69/07-12 (1) від 17 січня 2024 року, виданої Державним архівом Львівської області, архівної довідки №10 від 16 січня 2024 року, виданої Товариством з додатковою відповідальністю «Львівське взуттєве виробничо-торговельне підприємство «Прогрес», довідки №5 від 20 лютого 2024 року, виданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Світлиця-М», наказу щодо особового складу №167 від 25 липня 1983 року, виданого Продторгом Ленінського району м. Львова, наказу щодо особового складу №102 від 21 травень 1990 року, виданого Продторгом Ленінського району м. Львова.

Рішенням Сихівського районного суду міста Львова від 24.07.2024 у справі « 464/2635/24 заяву задоволено. Встановлено факт належності ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) архівної довідки №3-69/07-12(1) від 17 січня 2024 року, виданої Державним архівом Львівської області. Встановлено факт належності ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) архівної довідки №10 від 16 січня 2024 року, виданої Товариством з додатковою відповідальністю «Львівське взуттєве виробничо-торговельне підприємство «Прогрес». Встановлено факт належності ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) довідки №5 від 20 лютого 2024 року, виданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Світлиця-М». Встановлено факт належності ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) наказу щодо особового складу №167 від 25 липня 1983 року, виданого Продторгом Ленінського району м. Львова. Встановлено факт належності ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) наказу щодо особового складу №102 від 21 травня 1990 року, виданого Продторгом Ленінського району м. Львова. Рішення Сихівського районного суду міста Львова набрало законної сили 29 серпня 2024 року.

У зв`язку із отриманням відповідного судового рішення позивачка вчетверте звернулась до територіального органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком.

Рішенням Залізничного об`єднаного управління ПФУ м. Львова, яке діяло як територіальний підрозділ Відповідача, від 23 вересня 2024 року №134550025752 позивачці було призначено пенсію за віком починаючи з 16 вересня 2024 року довічно.

Позивачка вважає, що призначення їй пенсії повинно здійснюватися з дня, наступного за днем досягнення пенсійного віку, а тому розмір пенсійного забезпечення підлягає перерахуванню.

Відтак, з метою призначення та виплатити пенсії за віком з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку – 17 жовтня 2023 року, позивачка звернулася у суд з цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що при вирішенні питання про призначення позивачу пенсії згідно із заявою від 16 вересня 2024 року, підстави для призначення пенсії ОСОБА_1 з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, тобто з 17 жовтня 2023 року у Головного управління Пенсійного фонду України були відсутні, оскільки під час попередніх звернень за призначенням пенсії 04 січня 2024 року, 18 січня 2024 року, 05 березня 2024 року, не були надані документи, які надані із заявою про призначення від 16 вересня 2024 року, тобто поза межам тримісячного строку, визначеного приписами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Порядку №22-1, що свідчить про відсутність ознак протиправної бездіяльності відповідача та відсутності підстав для задоволення позову.

Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, законним та обґрунтованим, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно зі ст.44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи. Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

За змістом ст.45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, зокрема, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. Пенсія за віком, що призначається автоматично (без звернення особи), - з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, крім випадків відсутності в системі персоніфікованого обліку відомостей про страховий стаж застрахованої особи, необхідний для призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону. У разі якщо документи про страховий стаж не подані протягом трьох місяців з дня досягнення застрахованою особою пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, вважається, що застрахована особа виявила бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.

Відповідно до п.1.7-1.9 розділу І Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви. Якщо заява про призначення пенсії подається через вебпортал або засобами Порталу Дія днем звернення за призначенням пенсії вважається дата реєстрації на вебпорталі або засобами Порталу Дія - дата реєстрації заяви разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів). Якщо заява пересилається поштою (крім випадків призначення (поновлення) пенсій, якщо інше не передбачено цим Порядком), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу або засобами Порталу Дія). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на вебпорталі або засобами Порталу Дія. Якщо наявних документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення.

Особам, які одержують пенсію, призначену за іншими законами, або допомогу, призначену органами соціального захисту населення, пенсія призначається з дати виникнення права на неї з урахуванням пунтом 1.8 цього розділу.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 досягла пенсійного віку 16 жовтня 2023 року та вперше звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про призначення пенсії 04 січня 2024 року, тобто в межах трьох місяців з дня досягнення пенсійного віку.

Разом з тим, за результатами розгляду заяви позивачки Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області, за принципом екстериторіальності, прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії №134550025752 від 10 січня 2024 року.

Крім того, за результатами розгляду подальших заяв позивачки від 18 січня 2024 року та 05 березня 2024 року територіальними органами ПФУ за принципом екстериторіальності були прийняті рішення про відмову в призначенні пенсії №134550025752 від 23 січня 2024 року, №134550025752 від 13 березня 2024 року.

Колегія суддів зазначає, що у випадку незгоди з відмовою у призначенні пенсії ОСОБА_1 мала право оскаржити дії та рішення органів ПФУ, в порядку визначених чинним законодавством, разом з тим, доказів на підтвердження того, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області №134550025752 від 10 січня 2024 року, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області №134550025752 від 23 січня 2024 року та Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №134550025752 від 13 березня 2024 року були оскаржені позивачем матеріали справи не містять, а тому вказані рішення пенсійного органу є правомірними.

При цьому, покликання апелянта на те, що безпідставне непризначення їй пенсії з 17 жовтня 2023 року позбавило її права на отримання пенсійних виплат за один рік, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки, як зазначено вище, правомірність рішень пенсійного органу не оскаржувалась позивачем.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, і не заперечується скаржником, що документи, які не були надані під час попередніх звернень за призначенням пенсії 04 січня 2024 року, 18 січня 2024 року, 05 березня 2024 року, були надані позивачкою із заявою про призначення від 16 вересня 2024 року, тобто поза межам тримісячного строку, визначеного приписами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Порядку №22-1.

Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що при вирішенні питання про призначення позивачу пенсії згідно із заявою від 16 вересня 2024 року, підстави для призначення пенсії ОСОБА_1 з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, тобто з 17 жовтня 2023 року у Головного управління Пенсійного фонду України були відсутні, оскільки під час попередніх звернень за призначенням пенсії 04 січня 2024 року, 18 січня 2024 року, 05 березня 2024 року, не були надані документи, які надані із заявою про призначення від 16 вересня 2024 року, тобто поза межам тримісячного строку, визначеного приписами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Порядку №22-1, що свідчить про відсутність ознак протиправної бездіяльності відповідача та відсутності підстав для задоволення позову.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Крім того, колегія суддів зазначає, що інші зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) №303-A, пункт 29).

Також згідно з п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення суду першої інстанції, то відповідно до ч.6 ст.139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись ст.139, 242, 243, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 березня 2025 року у справі №380/23502/24 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя О. І. Мікула

судді О. Б. Заверуха

А. Р. Курилець

Повне судове рішення складено 26 серпня 2026 року.