Постанова від 25 серпня 2026 р. у справі №296/3511/25 — Житомирський апеляційний суд

Справа № 296/3511/25 Головуючий у 1-й інст. Воробйова Т. А.

Категорія 69 Доповідач Шалота К.В.

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 серпня 2026 рокум. Житомир

Житомирський апеляційний суд у складі:

судді-доповідача Шалоти К. В.,

суддів Коломієць О. С., Талько О. Б.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Богунського районного суду міста Житомира від 20 січня 2026 року, ухвалене у складі судді Воробйової Т. А. у місті Житомирі,

у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення утримання на непрацездатну матір,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. У квітні 2025 року ОСОБА_2 (далі – позивачка) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі – відповідач) про стягнення коштів на її утримання.

2. Позовні вимоги мотивовано тим, що позивачка досягла 71-річного віку, не працює, отримує пенсію по інвалідності 3 групи в сумі 2 725 грн, інших джерел доходу вона не має.

3. Позивачка вказувала, що її щомісячні витрати на оплату житлово-комунальних послуг у середньому становлять 3 700 грн, а розмір місячної житлової субсидії 2406,53 грн, що не покриває всі комунальні платежі. Власних коштів позивачки недостатньо для нормального існування.

4. Посилаючись на скрутний майновий стан, а також те, що відповідач, як син, добровільно матеріальної допомоги їй не надає, працює начальником воїнізованої охорони ЖД вокзалу, має у власності автомобіль та будинок у с. Ліщин Житомирського району, позивачка просила:

— стягнути з відповідача кошти на утримання позивачки у розмірі 1/4 частини від його заробітку (доходу) щомісячно.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

5. Богунський районний суд міста Житомира рішенням від 20 січня 2026 року позов ОСОБА_2 задовольнив частково.

Стягнув із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти у розмірі 1/5 частини заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 01 квітня 2025 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Допустив негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.

Вирішив питання розподілу судових витрат.

6. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачка дійсно потребує надання матеріальної допомоги сина та останній має можливість надавати матеріальну допомогу матері.

7. Визначаючи розмір аліментів на утримання позивачки, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач має на утриманні малолітню дочку у зв`язку з чим вважав наявними підстави для стягнення з відповідача аліментів на матір у розмірі 1/5 частини від доходу відповідача.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги

8. Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та неналежну оцінку доказів, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

9. Апеляційна скарга мотивована тим, що:

— позивачка не зверталася до відповідача з проханням про надання матеріальної допомоги, не відкриває двері та не відповідає на дзвінки, а також висловлює погрози вбивством на адресу відповідача, вчиняє психологічне насильство по відношенню до відповідача;

— суд першої інстанції помилково вважав, що отримана позивачем субсидія не покриває витрат на оплату комунальних послуг, позивачка не має боргів зі сплати комунальних послуг,

— позивачкою не доведено наявність тяжкого захворювання як підставу для призначення аліментів на її користь, а судом першої інстанції не враховано право позивачки на безкоштовне медичне обстеження в поліклініці ГУНП як члена сім`ї відповідача колишнього працівника ОВС;

— суд першої інстанції не врахував, що прожитковий мінімум позивачки забезпечений на рівні чинного законодавства та у 2025 році складав 2725 грн, а пенсія позивачки складає 3038 грн;

— позивачка отримує житлову субсидію, яка з жовтня 2024 року по березень 2025 року склала 11327 грн, прожитковий мінімум позивачки забезпечений державою в повному обсязі;

— суд першої інстанції не врахував висновки Верховного Суду щодо застосування відповідних норм матеріального права, зазначених у постановах від 13 квітня 2016 року у справі №6-3066цс15, від 19 вересня 2018 року у справі № 494/1682/15-ц, від 10 січня 2019 року у справі № 369/7004/17, від 10 жовтня 2018 року у справі № 301/160/17, зокрема про те, що право на утримання повнолітньою дочкою, сином мають непрацездатні батьки за умови, що їхня заробітна плата, пенсія, інші доходи є меншими за розмір прожиткового мінімуму, встановленого законом;

— розмір присуджених судом аліментів ґрунтується на припущеннях можливих потреб позивачки, без встановлення судом систематичності витрат позивачки на лікування та їх вартості;

— рішення суду першої інстанції порушує принцип пропорційності, оскільки покладає сплату аліментів лише на відповідача, на відміну від рідного брата, що проживає в Німеччині;

— позивачем не доведена матеріальна потреба у необхідності довічного утримання (аліментах), а рішення суду порушує принципи справедливості, добросовісності та розумності у сімейних відносинах відповідно до моральних засад суспільства.

Короткий зміст та узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

10. Представник позивачки – адвокат Богданович М. В. подала відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на його законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

11. Житомирський апеляційний суд ухвалою від 12 лютого 2026 року відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача та встановив строк для подання відзиву.

12. Житомирський апеляційний суд ухвалою від 23 лютого 2026 року призначив справу до апеляційного розгляду в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи.

Фактичні обставини, встановлені судом

13. ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_2 та ОСОБА_3 народився син ОСОБА_1 , що стверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 13 грудня 1973 року.

14. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує пенсію за віком з 26 червня 2008 року, що стверджується копією довідки Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 08 квітня 2024 року.

15. ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІІ групи, загального захворювання, встановлену з 13 серпня 2019 року довічно, що стверджується копією пенсійного посвідчення.

16. Згідно з медичними документами ОСОБА_2 має захворювання, протягом 2025 року неодноразово зверталася до закладів охорони здоров`я, де їй призначалося лікування.

17. За період з листопада 2024 року до січня 2025 року розмір пенсії ОСОБА_2 становив 2 725 грн щомісячно, а станом на 01 вересня 2025 року – 3 038 грн, що стверджується відомостями з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків.

18. З жовтня 2024 року до лютого 2025 року ОСОБА_2 виплачено допомогу у розмірі 11 327,24 грн, що стверджується довідкою про розмір виплачених пільг/житлової субсидії.

19. ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 .

20. З 15 січня 2024 року ОСОБА_1 працює у філії «Відомча воєнізована охорона» АТ «Українська залізниця» та його заробітна плата у 2024 році становила близько 25 000 грн, що стверджується відомостями з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків.

21. ОСОБА_1 також отримував доходи, зокрема, з попереднього місця роботи, від передачі земельної ділянки в оренду, а також у вигляді подарунків та благодійної допомоги.

22. ОСОБА_1 отримує пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", розмір якої з березня 2024 року до серпня 2025 року становить 23 610 грн щомісячно, що стверджується інформацією Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.

23. ОСОБА_1 є власником автомобіля марки "Acura MDX", 2017 року випуску, що стверджується даними Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Рівненській, Волинській та Житомирській областях станом на 21 липня 2025 року.

Позиція апеляційного суду

24. Згідно з частиною 1 статті 263 ЦПК судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

25. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права (частина 2 статті 263 ЦПК).

26. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими судом (частина 5 статті 263 ЦПК).

27. Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

28. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

29. Статтями 15, 16 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

30. Згідно з частинами 1, 9 статті 7 Сімейного кодексу України (далі – СК) сімейні відносини регулюються цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

31. Відповідно до частини 1 статті 202 СК повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

32. Тлумачення наведеної норми свідчить, що обов`язок повнолітніх дітей утримувати батьків виникає за одночасної наявності таких юридичних фактів: походження дитини від матері, батька, непрацездатність матері, батька та їх потреба у матеріальній допомозі. Відсутність хоча б однієї із зазначених умов виключає виникнення такого обов`язку.

33. Обов`язок повнолітніх сина, дочки утримувати непрацездатних батьків не пов`язується з їх працездатністю та можливістю надавати матеріальну допомогу. Матеріальне та сімейне становище сторін відповідно до ст. 205 СК підлягає врахуванню при визначенні розміру аліментів.

34. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 212/1055/18-ц вказав, що при встановленні того, чи потребують батьки матеріальної допомоги, повинні враховуватися будь-які обставини, які свідчать про необхідність у такій допомозі. Отримання матір`ю чи батьком доходів, які є більшими за прожитковий мінімум, автоматично не свідчить про відсутність потреби у матеріальній допомозі.

35. У справі, що переглядається, встановлено, що ОСОБА_2 є непрацездатною, має інвалідність 3 групи (довічно), єдиним джерелом її доходу є пенсія, розмір якої до січня 2025 року становив 2 725 грн, а станом на 01 вересня 2025 року – 3 038 грн.

36. Матеріалами справи стверджується, що позивачка має ряд захворювань, несе витрати на придбання ліків, оплату житлово-комунальних послуг та отримує житлову субсидію.

37. З огляду на зазначені обставини колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачка, будучи непрацездатною, потребує матеріальної допомоги.

38. Отримання позивачкою пенсії та субсидії такого висновку не спростовує, оскільки потреба у матеріальній допомозі визначається не шляхом порівняння розміру пенсії з установленим законом прожитковим мінімумом, а з урахуванням сукупності обставин, які вказують на матеріальне становище особи, її стан здоров`я, доходи та необхідні життєві витрати.

39. У зв`язку з цим не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що у 2025 році прожитковий мінімум позивачки становив 2 725 грн та був забезпечений державою.

40. Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність у 2025 році встановлений у розмірі 2361 грн. Разом з тим навіть отримання позивачкою пенсії у розмірі, що перевищує зазначену величину не свідчить про відсутність у неї потреби у матеріальній допомозі.

41. Посилання апелянта на висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 13 квітня 2016 року у справі № 6-3066цс15, а також постановах Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі № 494/1682/15-ц та від 10 жовтня 2018 року у справі № 301/160/17 є безпідставними та не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, з огляду на наступне.

42. Так, у постанові від 13 квітня 2016 року у справі № 6-3066цс15 Верховний Суд України вирішував спір про стягнення аліментів на утримання непрацездатної дружини та застосовував положення статті 75 СК, частиною 4 якої передбачено критерій забезпечення особи прожитковим мінімумом для визначення її потреби у матеріальній допомозі.

43. Натомість спір у даній справі виник з інших сімейних правовідносин, стосується обов`язку повнолітнього сина утримувати непрацездатну матір та регулюється главою 17 СК, положення якої не визначають розмір прожиткового мінімуму як безумовний критерій наявності чи відсутності у батьків потреби у матеріальній допомозі.

44. У постановах від 19 вересня 2018 року у справі № 494/1682/15-ц та від 10 жовтня 2018 року у справі № 301/160/17 Верховний Суд застосовував підхід, за яким забезпечення непрацездатного батька чи матері доходом на рівні прожиткового мінімуму враховувалося як визначальний критерій потреби у матеріальній допомозі.

45. Водночас ці постанови ухвалені до постанови Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 212/1055/18-ц, у якій сформульовано висновок про те, що положення глави 17 СК не передбачають прожитковий мінімум як безумовну умову для стягнення аліментів на утримання непрацездатних батьків.

46. Отже, посилання апелянта на те, що отримання ОСОБА_2 пенсії у розмірі, більшому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, виключає її потребу у матеріальній допомозі, не відповідає актуальній правовій позиції Верховного Суду.

47. Посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 10 січня 2019 року у справі №369/7004/17 не свідчить про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права, оскільки у зазначеній постанові Верховний Суд виходив з необхідності визначення потреби непрацездатних батьків у матеріальній допомозі у кожному конкретному випадку з урахуванням їх матеріального становища, отримуваної пенсії, державних пільг, субсидій, наявності майна, яке може приносити дохід, та інших обставин. При цьому Верховний Суд звернув увагу на необхідність оцінки доказів у сукупності, скасував постанову апеляційного суду про відмову у позові та залишив у силі рішення місцевого суду про стягнення аліментів.

48. У справі, що переглядається, установлено не лише факт непрацездатності ОСОБА_2 , а й обставини, які свідчать про її потребу у матеріальній допомозі: похилий вік, інвалідність ІІІ групи, наявність захворювань та необхідність лікування, незначний розмір пенсії, необхідність понесення витрат на комунальні послуги та забезпечення інших повсякденних життєвих потреб.

49. За таких обставин посилання відповідача в апеляційній скарзі на зазначені постанови Верховного Суду не є підставою для відмови у задоволенні позову та не спростовує правильності висновку місцевого суду про наявність у позивачки потреби у матеріальній допомозі.

50. Доводи апеляційної скарги про те, що позивачка не зверталася до відповідача з проханням про надання матеріальної допомоги, не відкриває йому двері та не відповідає на телефонні дзвінки, а також посилання на конфліктні особисті відносини між сторонами не впливають на виникнення передбаченого статтею 202 СК обов`язку відповідача.

51. Закон не ставить виникнення обов`язку повнолітнього сина, дочки утримувати непрацездатних батьків у залежність від характеру особистих відносин між ними, частоти спілкування чи попереднього звернення батьків із проханням про надання матеріальної допомоги.

52. Водночас статтею 204 СК передбачено можливість звільнення дочки, сина від обов`язку утримувати матір, батька, якщо останні ухилялися від виконання своїх батьківських обов`язків.

53. Доказів того, що ОСОБА_2 ухилялася від виконання батьківських обов`язків щодо відповідача, які могли б бути підставою для застосування положень статті 204 СК, матеріали справи не містять. Посилання відповідача на конфліктні відносини з матір`ю не є обставиною, яка дає можливість звільнення його від обов`язку утримувати непрацездатну матір.

54. Не спростовують висновків місцевого суду й доводи апеляційної скарги про право позивачки на безоплатне медичне обстеження у відомчому медичному закладі як члена сім`ї пенсіонера – колишнього працівника органів внутрішніх справ.

55. Можливість отримання окремих медичних послуг безоплатно сама по собі не свідчить про відсутність потреби позивачки у матеріальній допомозі та не виключає необхідності понесення інших витрат, пов`язаних зі станом здоров`я, зокрема на придбання лікарських засобів, а також витрат на забезпечення інших повсякденних життєвих потреб.

56. Не заслуговують на увагу й доводи відповідача про недоведеність наявності у позивачки тяжкого захворювання, оскільки стаття 202 СК не визначає наявність тяжкого захворювання як обов`язкову умову виникнення права непрацездатних батьків на утримання.

57. Тяжка хвороба, інвалідність або немічність батьків відповідно до статей 203, 206 СК можуть бути підставою для участі повнолітніх сина, дочки у додаткових витратах, пов`язаних із лікуванням та доглядом. Натомість предметом спору у цій справі є стягнення аліментів на утримання непрацездатної матері, а не стягнення додаткових витрат на її лікування.

58. Тому недоведеність точного розміру та систематичності витрат позивачки на лікування сама по собі не виключає її потреби у матеріальній допомозі. Відомості про стан здоров`я та необхідність лікування є одними з обставин, які у сукупності з даними про доходи та необхідні життєві витрати характеризують матеріальне становище позивачки.

59. Посилання апелянта на відсутність у позивачки заборгованості за комунальні послуги також не спростовує висновків суду першої інстанції, оскільки відсутність такої заборгованості свідчить про виконання позивачкою поточних зобов`язань з оплати комунальних послуг, однак не підтверджує достатність її доходів для забезпечення всіх необхідних життєвих потреб.

60. Отримання позивачкою житлової субсидії є формою державної соціальної підтримки та відповідно підлягає врахуванню при оцінці її матеріального становища, однак не усуває передбаченого статтею 202 СК обов`язку повнолітніх сина, дочки утримувати непрацездатних батьків за умови встановлення їх потреби у матеріальній допомозі.

61. Щодо розміру присуджених аліментів колегія суддів виходить з такого.

62. Відповідно до статті 205 СК суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі або у частці від заробітку (доходу) з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін. При визначенні розміру аліментів суд бере до уваги можливість одержання утримання від інших дітей, до яких не пред`явлено позову про стягнення аліментів.

63. Доводи апеляційної скарги про порушення принципу пропорційності у зв`язку з тим, що аліменти стягнуто лише з відповідача, тоді як позивачка має іншого сина, є безпідставними.

64. Положення статті 205 СК не покладають на непрацездатних батьків обов`язку пред`являти позов одночасно до всіх повнолітніх дітей, а передбачають можливість врахування судом одержання утримання від інших дітей саме при визначенні розміру аліментів.

65. Суд першої інстанції врахував наявність у позивачки іншого повнолітнього сина, а також те, що відповідач має малолітню дитину, у зв`язку з чим стягнув аліменти у розмірі 1/5 частини його заробітку (доходу) замість заявленої позивачкою 1/4 частини.

66. Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 офіційно працевлаштований та отримує заробітну плату, пенсію, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а також інші доходи.

67. Розмір пенсії відповідача з березня 2024 року до серпня 2025 року становив 23610 грн щомісячно, а заробітна плата упродовж 2024 року становила близько 25 000 грн на місяць. Крім того, відповідач має у власності транспортний засіб марки "Acura MDX", 2017 року випуску.

68. Наведені обставини характеризують матеріальне становище відповідача та не дають підстав вважати, що визначений місцевим судом розмір аліментів у 1/5 частині його заробітку (доходу) є надмірним чи таким, що порушує справедливий баланс між інтересами сторін.

69. При цьому наявність у відповідача на утриманні малолітньої дитини була врахована місцевим судом при визначенні розміру аліментів на непрацездатну матір.

70. Суд першої інстанції встановив наявність передбачених статтею 202 СК підстав для утримання непрацездатної матері та при визначенні розміру аліментів урахував обставини, передбачені статтею 205 СК, зокрема матеріальне становище сторін, наявність у відповідача малолітньої дитини та можливість одержання позивачкою утримання від іншого сина.

71. Доводи відповідача про порушення оскаржуваним рішенням принципів справедливості, добросовісності, розумності та пропорційності ґрунтуються на власній оцінці обставин справи і не свідчать про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права.

72. Отже, доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

73. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК суд апеляційної інстанції має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

74. Згідно зі статтею 375 ЦПК суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив його з додержанням норм матеріального і процесуального права.

75. Враховуючи, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Щодо розподілу судових витрат

76. Згідно із підпунктом "в" пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

77. Якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення чи ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК).

78. Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, а оскаржуване рішення – без змін, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи, немає.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК, Житомирський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Богунського районного суду міста Житомира від 20 січня 2026 року у справі №296/3511/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК.

Суддя-доповідач К.В. Шалота

Судді О. С. Коломієць

О. Б. Талько