Постанова від 25 серпня 2026 р. у справі №295/15545/25 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №295/15545/25 головуючий суддя у І інстанції Довгалюк Л. В.

Номер провадження №33/4805/1218/26

Категорія ст.483 ч.1 МК України Доповідач Волкова Н. Я.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 серпня 2026 року м.Житомир

Житомирський апеляційний суд у складі судді палати з розгляду кримінальних справ Волкової Н.Я., з секретарем Вербич Т.А., за участю захисника Крижанівського В.П., представника Житомирської митниці Державної митної служби України Кондратюка А.В., у відкритому судовому засіданні по провадженню за апеляційною скаргою захисника Крижанівського Володимира Петровича на постанову Богунського районного суду м.Житомира від 02 липня 2026 року по справі про адміністративне правопорушення №295/15545/25 відносно ОСОБА_1 за ст.483 ч.1 Митного Кодексу України,

В С Т А Н О В И В:

До Житомирського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга захисника Крижанівського Володимира Петровича на постанову Богунського районного суду м.Житомира від 02 липня 2026року по справі про адміністративне правопорушення №295/15545/25 відносно ОСОБА_1 за ст.483 ч.1 Митного Кодексу України, за результатами перевірки якої було відкрито апеляційне провадження.

Повноваження суду апеляційної інстанції за результатами апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції у справі про адміністративне правопорушення визначено положеннями статті 294 ч.7-9 КУпАП, відповідно якої апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

За наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право:

1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін;

2) скасувати постанову та закрити провадження у справі;

3) скасувати постанову та прийняти нову постанову;

4) змінити постанову.

У разі зміни постанови в частині накладення стягнення, в межах, передбачених санкцією статті цього Кодексу, воно не може бути посилено.

Під час апеляційного перегляду справи встановлено наступне:

Постановою судді Богунського районного суду м.Житомира від 02 липня 2026 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.483 ч.1 Митного кодексу України, та накладено на неї стягнення у виді штрафу у розмірі 50 % вартості товару, що становить 109 463 грн. 24 коп. без конфіскації предмету порушення митних правил. Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп.

Згідно протоколу про порушення митних правил №0232/UA101000/2025 від 02.06.2025, громадянка України ОСОБА_2 вчинила дії, спрямовані на переміщення через митний кордон України транспортного засобу - легкового автомобіля марки «VOLKSWAGEN TOURAN», номер кузова НОМЕР_1 , вартістю 4440,33 швейцарських франків (еквівалент 218 926,47 грн. за курсом НБУ на час переміщення транспортного засобу через митний кордон України, з приховуванням від митного контролю, шляхом подання митному органу як підстави для його переміщення документів, а саме іновайсу від 09.04.2025 №14-04 S, що містить неправдиві відомості щодо відправника (продавця), одержувача (покупця), умов поставки та його дійсної вартості.

Не погоджуючись з вказаною постановою судді місцевого суду, захисник ОСОБА_1 . Крижанівський В.П. подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати, провадження у справі про адмістративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ст.483 ч.1 МК України закрити на підставі ст.247 ч.1 п.1 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги захисник зазначає, що ОСОБА_1 проживає у Швейцарській Конфедерації та на прохання свого сина погодилася перегнати автомобіль, який перебував на території Республіки Польща поблизу державного кордону України. Автомобіль вона отримала разом із комплектом оформлених документів, участі у його придбанні не брала, експортні чи транзитні документи не оформляла, вартість транспортного засобу та інвойс не визначала. Зазначає, що під час проходження митного контролю ОСОБА_1 не приховувала жодних документів та добровільно надала митному органу весь наявний пакет документів, а саме: інвойс, довіреність, тимчасове свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та паспорт. На думку захисника, така поведінка не свідчить про умисне подання митному органу документів, що містять неправдиві відомості, а також про намір незаконно перемістити товар через митний кордон України чи приховати від митного органу відповідні документи, відомості або обставини. Крім того, захисник вважає, що висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 була не перевізником, а безпосереднім покупцем транспортного засобу, ґрунтується на припущеннях і не підтверджений належними та допустимими доказами. Наголошує, що відсутність міжнародної автомобільної накладної (CMR) або договору перевезення не свідчить про набуття особою статусу покупця транспортного засобу чи організатора його переміщення через митний кордон України. Така обставина лише підтверджує, що зазначені документи не оформлялися або не були подані, однак не є доказом переходу права власності, не підтверджує статус покупця та не свідчить про наявність умислу. Також зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що транспортний засіб не перевозився як вантаж, а переміщувався власним ходом після його доставки до Республіки Польща, у зв`язку з чим механічне застосування вимог щодо оформлення міжнародної автомобільної накладної (CMR) є юридично необґрунтованим. На переконання захисника, відсутність такої накладної не може розцінюватися як доказ того, що ОСОБА_1 виконувала функції покупця чи вантажоодержувача. Крім того, захисник посилається на переклад документів, отриманих від митного органу Швейцарської Конфедерації, відповідно до яких у митній декларації зазначено «Anmelder/Vertreter (декларант/представник) – Kontaktperson Aslan Hasan», що, на його думку, підтверджує здійснення митного оформлення представником, а не особисто ОСОБА_1 .. Вважає, що матеріали справи не містять належних доказів того, що ОСОБА_1 діяла як покупець транспортного засобу, замовник оформлення документів або особа, яка усвідомлювала неправдивий характер відомостей, зазначених у поданих документах. Окрім цього, захисник зазначає, що суд першої інстанції безпідставно відхилив показання свідків.

Також вказує, що зі змісту листа Департаменту боротьби з контрабандою та порушення митних правил № 20/20-01-03/7/495 від 09.05.2025 та листа Департаменту транзитних процедур № 14/14-04/7259 від 07.05.2025 неможливо встановити правові підстави отримання договору купівлі-продажу, інвойсу, рахунку-фактури та інших документів. На його думку, матеріали справи не містять відомостей про те, який компетентний орган Швейцарської Конфедерації надав зазначені документи, на підставі якого міжнародного договору або норм Конвенції про процедуру спільного транзиту вони були витребувані, чи стосувався відповідний запит договору купівлі-продажу, рахунку-фактури та інших документів, чи були вони належним чином засвідчені компетентними органами Швейцарської Конфедерації, легалізовані митним органом, чи забезпечено достовірність їх перекладу та чи відповідають надані копії оригіналам документів, що перебували у розпорядженні компетентних органів іноземної держави. Крім того, захисник звертає увагу на те, що протокол про порушення митних правил містить неузгодженості щодо порядку надходження відповідної інформації, не містить посилань на первинні міжнародні запити, відповіді компетентного органу Швейцарської Конфедерації, а також документального підтвердження передачі інформації від іноземного органу до Житомирської митниці. Зазначає, що ОСОБА_1 з самого початку надавала послідовні пояснення щодо всіх обставин переміщення автомобіля, не змінювала їх, повідомляла, що отримала транспортний засіб на території Республіки Польща, участі у його придбанні не брала, а після ввезення на територію України передала автомобіль особі, для якої його було придбано. При цьому, на думку захисника, митним органом не доведено, що ОСОБА_1 отримала будь-яку матеріальну вигоду від цієї операції, мала особисту заінтересованість у заниженні митної вартості транспортного засобу чи була учасником домовленостей щодо подання документів із недостовірними відомостями, а також не доведено наявності в її діях прямого умислу на вчинення порушення митних правил.

Представником Житомирської митниці Кондратюком А.В. подано писмьові пояснення на апеляційну скаргу. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що вантажна накладна є первинним доказом укладення договору перевезення, його умов та прийняття вантажу перевізником відповідно до частини першої статті 9 Конвенції. Окремо звертає увагу на те, що, твердженням сторони захисту, ОСОБА_1 є перевізником. Як встановлено за матеріалами справи та не заперечується стороною захисту, транспортний засіб переміщувався за транзитною митною декларацією Т.1, тобто з дотриманням вимог Конвенції про процедуру спільного транзиту. Відповідно до ст.191 ч.3 Митного кодексу України перевізник зобов`язаний виконувати обов`язки, визначені Конвенцією про процедуру спільного транзиту. Зокрема, ст.42, 43 Конвенції передбачено обов`язок пред`явлення відповідних товарів і документів у митницях транзиту, а ст.44–46 визначено відповідні обов`язки перевізника. Таким чином, у разі здійснення перевезення у статусі перевізника відповідна особа повинна дотримуватися вимог, визначених ст.191 Митного кодексу України. Крім того, процедури, які здійснюються під час виїзду з території Європейського Союзу, можуть виконуватися і фізичною особою, яка не має спеціального статусу перевізника. Згідно з транзитною митною декларацією Т.1 №25СН042Q69T72TQVL, оформленою уповноваженими митними органами Швейцарської Конфедерації, громадянка ОСОБА_1 зазначена як отримувач транспортного засобу. Водночас слід звернути увагу на те, що транспортний засіб мав бути доставлений зі Швейцарської Конфедерації до м. Житомира, Україна, через пункт пропуску Хребене (Республіка Польща). Відповідно до ст.43 Конвенції про процедуру спільного транзиту товари разом із транзитним супровідним документом із відповідним MRN пред`являються в кожній митниці транзиту. Митниця транзиту реєструє перетин кордону товарами на підставі відомостей про операцію спільного транзиту, отриманих від митниці відправлення, та повідомляє про такий перетин митницю відправлення. Отже, якщо припустити, що ОСОБА_1 фактично перевозила транспортний засіб з Республіки Польща, під час проходження відповідних митних процедур вона мала здійснювати його ідентифікацію за документами митниці відправлення, тобто митних органів Швейцарської Конфедерації, яка є учасницею відповідної Конвенції. При цьому ОСОБА_1 не могла не усвідомлювати, що відповідно до зазначених документів саме вона є отримувачем транспортного засобу. З огляду на це її пояснення про необізнаність із зазначеними обставинами та використання її документів іншими особами не узгоджуються з матеріалами справи та спрямовані на уникнення від адміністративної відповідальності. При цьому сторона захисту не заперечує достовірності зазначеної митної декларації.

ОСОБА_1 є власником транспортного засобу, а тому не могла не усвідомлювати, які саме документи нею подавалися, зокрема щодо відправника та отримувача транспортного засобу. Факт придбання нею транспортного засобу підтверджується договором купівлі-продажу. Крім того, згідно з відповіддю Львівської митниці, під час в`їзду на митну територію України ОСОБА_1 подала свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, відповідно до якого саме вона є зареєстрованим володільцем транспортного засобу, а не компанія Longorda, яка, за твердженням сторони захисту, є його власником та здійснила продаж. Посилання сторони захисту на недоведеність факту продажу транспортного засобу компанією Longorda не відповідає матеріалам справи. Так, відповідно до інвойсу № 14-04S продаж транспортного засобу нібито відбувся 09.04.2025, тоді як транзитна митна декларація Т.1 № 25СН042Q69T72TQVL та договір відчуження транспортного засобу на користь ОСОБА_1 були оформлені у Швейцарській Конфедерації 11.04.2025. Доводи апеляційної скарги щодо недостовірності та недопустимості проведеної перевірки ґрунтуються на посиланні на окремі судові рішення, ухвалені в межах адміністративного судочинства у справах, пов`язаних виключно з положеннями щодо постмитного контролю. Натомість у цьому випадку йдеться про провадження у справі про порушення митних правил, для якого Митним кодексом України визначено окремий порядок отримання та перевірки відповідної інформації. Зокрема, відповідно до ст. 334, 336 та ст. 565 ч.1 п.6 Митного кодексу України передбачено можливість обміну інформацією, у тому числі з використанням інформаційних технологій та інформаційних систем. Наведене також свідчить про відсутність преюдиційного значення рішення Волинського окружного адміністративного суду у справі № 240/11677/25 для розгляду цієї справи про порушення митних правил. Щодо доводів стосовно внутрішнього інформування підрозділів Державної митної служби України та обміну інформацією, то такі доводи є необґрунтованими та не містять належного правового обґрунтування. Сторона захисту також не ставила під сумнів достовірність перекладу документів. Її правова позиція ґрунтувалася виключно на перекладах, долучених до матеріалів справи. При цьому не була позбавлена можливості відповідно до ст. 498 Митного кодексу України залучити до розгляду справи перекладача або вчинити інші передбачені цією статтею процесуальні дії. Посилання на недостовірність та недопустимість здійсненого перекладу також ґрунтуються на окремих судових рішеннях, ухвалених у межах адміністративного судочинства у справах, пов`язаних із постмитним контролем, а не з провадженням у справах про порушення митних правил, у межах якого питання допустимості та оцінки відповідних доказів регулюються положеннями Митного кодексу України. Необґрунтованими є і твердження про те, що ОСОБА_1 була виключно перевізником. Зібраними у справі доказами підтверджується, що відповідно до документів, наданих митному органу під час виїзду з території Європейського Союзу, ОСОБА_1 була покупцем транспортного засобу та його уповноваженим власником. Відтак вона не могла не бути обізнаною щодо змісту документів, поданих митним органам під час переміщення транспортного засобу, а також щодо можливих невідповідностей між документами, наданими під час виїзду з території Європейського Союзу, та документами, поданими під час в`їзду на митну територію України. Показання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є неконкретними, не узгоджуються з іншими доказами у справі та свідчать про намагання перекласти відповідальність на інших осіб, не пояснюючи при цьому причин невиконання ОСОБА_1 обов`язку щодо належного подання документів. Водночас свідок ОСОБА_4 повідомив, що весь пакет документів йому надала саме ОСОБА_1 , яка також передала йому транспортний засіб, після чого він разом із декларантом здійснив його митне оформлення. Подібні пояснення надала і ОСОБА_1 . Однак після оголошення позиції митного органу щодо фіксації доставки зазначеного транспортного засобу ОСОБА_1 до зони митного контролю та, відповідно, пред`явлення товаросупровідних документів, вона зазначила, що не вважала цю обставину істотною, а тому не повідомила про неї. З огляду на викладене ОСОБА_1 та ОСОБА_4 взаємопов`язані особи, а їхні показання є такими, що підлягають критичній оцінці у сукупності з іншими доказами у справі. Крім того, свідок ОСОБА_4 документально не має жодного відношення до зазначеної зовнішньоекономічної операції, що також необхідно врахувати під час оцінки його показань.

У судовому засіданні захисник Крижанівський В.П. доводи апеляційної скарги підтримав, пояснив, що судом не доведено прямий умисел ОСОБА_1 , а зроблено лише посилання на родинні зв`язки з особою, якою готувались документи. ОСОБА_1 була лише перевізником транспортного засобу, зі змістом документів не була ознайомлена. Окрім того, судом першої інстанції не спростовано доводів про те, що документи на транспортний засіб оформлені іншою особою. На митному кордоні ОСОБА_1 надавала митним органам всі документи, що мала, про інші не знала. Умислу на зменшення митних платежів чи введення в оману митрого органу не мала. При отриманні митницею документів не було дотриано порядку збору таких, а суд припустив, що вони легалізовані у законний спосіб.

Представник Житомирської митниці Кондратюк А.В. доводи апеляційної скарги заперечив та зазначив, що свої заперечення виклав у наданих суду письмових поясненнях на апеляційну скаргу. Відповідно до ст.191 ч.3 Митного кодексу України перевізник зобов`язаний виконувати обов`язки, визначені Конвенцією про процедуру спільного транзиту та надавати відповідні документи на кожному кордоні країни, через яку здійснюється транзит. Первинні документи були оформлені у Швейцарській Конфедерації 11.04.2025. Покупцем зазначалась юридична особа. Коли країна продавця не отримала відомостей про фактичне прибуття транспортного засобу до країни покупця, вони зробили запит, надіславши свої документи. При цьому ОСОБА_1 не могла не усвідомлювати, що відповідно до зазначених документів вона є отримувачем транспортного засобу та твердження про її необізнаність з документами, статусом особи на автомобіль не відповідає дійсності. Відповідно до документів, що містяться в матеріалах справи уповноваженою особою на право керування транспортним засобом є ОСОБА_1 , яка і здійснювала переміщення автомобіля через митний кордон України.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, представника Житомирської митниці, перевіривши апеляційну скаргу в межах її доводів, суд дійшов наступних висновків:

У відповідності до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Склад адміністративного правопорушення - це сукупність законодавчо-визначених ознак, наявність яких дає підстави дійти висновку у кожному конкретному випадку щодо належної правової кваліфікації дій особи, та як наслідок прийняти рішення щодо можливості притягнення такої особи до юридичної відповідальності.

Відсутність (недоведеність) хоча б однієї із ознак складу адміністративного правопорушення унеможливлює прийняття рішення про притягнення особи до відповідальності та застосування відносно неї заходів державного примусу, зокрема накладення стягнення у виді штрафу.

Згідно зі статтею 487 МК України провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

За змістом статей 245 КУпАП та 486 МК України завданням у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Згідно зі статтею 489 МК України при розгляді справи про порушення митних правил суд зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 491 МК України визначено підстави для порушення справи про порушення митних правил.

Відповідно до статті 491 частини 1 пунктів 1-3 МК України такими підставами є: безпосереднє виявлення посадовими особами митного органу порушення митних правил; офіційні письмові повідомлення про вчинення особою порушення митних правил, отримані від правоохоронних органів, а також органів, що здійснюють види контролю, зазначені у частині 1статті 319 цього Кодексу; офіційні письмові повідомлення про вчинення порушення митних правил, отримані від митних та правоохоронних органів іноземних держав, а також від міжнародних організації.

Відповідно до вимог ст.318 ч.1 МК України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України декларант, уповноважена ним особа або перевізник подає митному органу документи та відомості, необхідні для митного контролю, передбачені ст. 335 МК України.

Відповідно ст.257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення.

Статтею 264 ч.8 Митного кодексу України встановлено, що з моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.

Так, відповідно до ст.458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Підставою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в її діях складу адміністративного правопорушення - сукупності юридичних ознак (об`єктивних і суб`єктивних), що визначаються вчинене протиправне діяння як конкретне адміністративне правопорушення.

Тобто при складанні протоколу про порушення митних правил враховуються ознаки складу правопорушення, які мають узгоджуватись з диспозицією статті, до відповідальності за якою притягується особа. У іншому випадку відсутність однієї із ознак складу правопорушення виключає можливість притягнення особи до відповідальності.

Згідно зі ст.483 ч.1 МК України, переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням митному органу як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві відомості щодо найменування товарів, їх ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача, кількості вантажних місць, їх маркування та номерів, неправдиві відомості, необхідні для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі від 50 до 100 відсотків вартості товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил з конфіскацією товарів, транспортних засобів із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, або з конфіскацією товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил, а також товарів, транспортних засобів із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю (Закон України від 21.11.2023 № 3475-IX).

Об`єктивною стороною правопорушення є дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України, тобто, розуміється активна поведінка (вчинок) особи.

Переміщення предметів із приховуванням від митного контролю - це їх переміщення через митний кордон різними шляхами, зокрема, шляхом подання до митного органу України підроблених документів, які містять неправдиві дані.

Суб`єктивна сторона вказаного правопорушення характеризується прямим умислом, тобто усвідомленням особою, яка вчинила правопорушення характеру незаконного переміщення товарів через митну територію України.

Не можна розглядати як порушення митних правил дії особи, яка, переміщуючи товари через митний кордон України, надала митним органам супровідні документи з відомостями, що не відповідають дійсності, без умислу порушити митні правила, передбачені чинним законодавством України (п. 6 постанови Пленуму Верховного суду від 3 червня 2005 року № 8 «Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил»).

При цьому, що стосується використання документів, то судам необхідно враховувати, що підставою для переміщення товарів через митний кордон є визначені нормативними актами документи, без яких неможливо одержати дозвіл митного органу на пропуск товарів через митний кордон. Це, зокрема, можуть бути митна декларація, контракт, коносамент, ліцензія, квота, товаросупровідні документи, дозвіл відповідних державних органів. Тобто ті, що подаються митному органу на кордоні та є підставою для пропуску товару на митну територію України.

Представник власника товару підлягає відповідальності лише у тому випадку, коли він здійснював декларування товару або з метою приховування від митного контролю особисто вчиняв будь-які дії, що складають об`єктивну сторону такого правопорушення.

Перевізники несуть відповідальність за переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю шляхом подання митному органу як підстави для переміщення цих товарів документів, що містять неправдиві відомості, виключно у разі якщо ці відомості стосуються кількості вантажних місць, їх маркування та номерів, а перевізниками не вжито заходів до перевірки правдивості зазначених відомостей або у разі неможливості такої перевірки не внесено відповідного запису до міжнародної автомобільної накладної (СМR).

При цьому, що стосується використання документів, то судам необхідно враховувати, що підставою для переміщення товарів через митний кордон є визначені нормативними актами документи, без яких неможливо одержати дозвіл митного органу на пропуск товарів через митний кордон. Це, зокрема, можуть бути митна декларація, контракт, коносамент, ліцензія, квота, товаросупровідні документи, дозвіл відповідних державних органів. Тобто ті, що подаються митному органу на кордоні, та є підставою для пропуску товару на митну територію України.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 вчинила правопорушення, передбачене ст.483 ч.1 Митного кодексу України, а саме: вчинення дій, спрямованих на переміщення товару а саме: легкового автомобіля, VOLKSWAGEN TOURAN, номер кузова НОМЕР_1 , вартістю 4440,33 швейцарських франків (CHF) (або еквівалент 218 926,47 гривень за курсом НБУ на час переміщення транспортного засобу через митний кордон України) через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, шляхом подання митному органу як підстави для його переміщення документів, а саме інвойсу від 09.04.2025 № 14-04S, що містить неправдиві відомості щодо відправника (продавця), одержувача (покупця), умов поставки та його дійсної вартості.

Як на докази вчинення особою правопорушення, передбаченого ст.483 ч.1 Митного Кодексу України, суд першої інстанції послався на протокол про порушення митних правил № 0232/ UA101000/2025 від 02.06.2025, Електронну Митну Декларацію № 25UA101020012216U3 від 15.04.2025, за якою здійснено митне оформлення легкового автомобіля Volkswagen Touran, номер кузова НОМЕР_2 (a.c.12-13); інвойс № 14-04 від 09.04.2025, який подано, як підставу для митного оформлення митної декларації № 25UA101020012216U3 від 15.04.2025 (a.c.14); лист Департаменту боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил з додатками № 20/20-01-03/7/495 від 09.05.2025, яким надано відомості про транзитне переміщення з Швейцарської Конфедерації до Республіки Польщі (a.c.22-27); відповідь Львівської митниці, якою надано копії документів, що слугували підставою для ввезення на митну територію України транспортного засобу марки Volkswagen Touran, VIN-код НОМЕР_1 (a.c.28-34) та інші матеріали справи.

Також судом першої інстанції під час розгляду справи встановлено, що 09.05.2025 Житомирською митницею отримано лист Департаменту боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил від 09.05.2025 № 20/20-01-03/7/495 (вх. митниці від 09.05.2025 № 3983/4-20), яким надіслано повідомлення Департаменту транзитних процедур від 07.05.2025 № 14/14-04/7259, що відповідно до Конвенції про процедуру спільного транзиту, у рамках адміністративної допомоги отримано інформацію про транзитне переміщення з Швейцарської Конфедерації до Республіки Польща за MRN 25CH042Q69T72TQVL4 товару (легкового автомобіля) марки VOLKSWAGEN, модель TOURAN, номер кузова НОМЕР_1 .

У відповідності до інформації, наявної в АСМО «Інспектор», встановлено, що 12.04.2025 о18 год. 50 хв. громадянка України ОСОБА_1 через пункт пропуску «Рава-Руська - Хребенне» митного поста «Рава-Руська» Львівської митниці, згідно з документом контролю доставки, а саме електронної митної декларації (ЕМД) ІМЕЕ № 25UA101000906285U1 ввезла на митну територію України товар, а саме: легковий автомобіль VOLKSWAGEN TOURAN, номер кузова НОМЕР_1 із реєстраційним номерним знаком НОМЕР_3 .

В якості підстави для переміщення вказаного товару (легкового автомобіля) через митний кордон України ОСОБА_1 подала митним органам України документи, у тому числі свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу Швейцарської Конфедерації від 08.04.2025 № 214.415.896 та інвойс від 09.04.2025 № 14-04S, згідно з заповненими графами якого продавець: Longorda s. r. o., (Sokolovska 178/10, 040 11 Kosice-Zapad), покупець: LLC «BROSKO AVTO» (EDRPOU 44956970, UKRAINE, 43023, Volyn region, Lutsk district, Lutsk city, Martsynyuka Andrrija Street, bldg. 35).

Відповідно до інвойсу від 09.04.2025 № 14-04S вартість даного транспортного засобу становить 3000 євро.

15.04.2025 до відділу митного оформлення №1 митного поста «Житомир-центральний» Житомирської митниці керівником ТОВ «БРОСКО-АВТО» ОСОБА_5 подано ЕМД типу ІМ40ДЕ 25UA101020012216U3, відповідно до якої проведено митне оформлення товару: «легковий автомобіль: марка - VOLKSWAGEN; модель - TOURAN; номер кузова НОМЕР_1 ; тип двигуна – дизельний; робочий об`єм циліндрів двигуна – 1968 см3; тип кузова - універсал; модельний рік виготовлення – 2012; календарний рік виготовлення - 2012; дата першої реєстрації - 16.03.2012», країна відправлення/експорту – Швейцарська Конфедерація CH, умови поставки – DAP Zhytomyr, що відповідно до інвойсу від 09.04.2025 № 14-04S та поданої ЕМД слідував на адресу покупця, товариства з обмеженою відповідальністю «БРОСКО-АВТО» (код ЄДРПОУ 44956970, Україна, 43023, Волинська обл., Луцький р-н, м. Луцьк, вул. Марцинюка Андрія, буд. 35) за ціною 3000 євро, що з урахуванням курсу НБУ на дату переміщення 12.04.2025 товару (транспортного засобу) через митний кордон України, у національній валюті становило 137 524,50 гривні).

За результатом опрацювання інформації, наданої митною адміністрацією Швейцарської Конфедерації, а саме: договору купівлі-продажу від 11.04.2025 №15700 та супровідного документу Т1 MRN 25CH042Q69T72TQVL4, встановлено, що відправником (продавцем) товару, а саме легкового автомобіля марки VOLKSWAGEN TOURAN, номер кузова НОМЕР_1 , є компанія Vio НОМЕР_4 (CH), Alte Bernstrasse 192, 3613 Steffisburg, одержувачем (покупцем) - фізична особа ОСОБА_6 (Наталія Галяс), Zhytomirska 8, UA-10009 Zhytomir. Також згідно з MRN 25CH042Q69T72TQVL4, код товару – 870323, місце завантаження Швейцарська Конфедерація (CH), місце розвантаження – Україна (UA), попередній документ (експортна митна декларація) 25CH04EX9ULPS854N8, пункт призначення (митний офіс виходу) – HREBENNE OC, PL. Вартість зазначеного товару (легкового автомобіля) згідно з договором купівлі - продажу від 11.04.2025 №15700 становить 4440,33 швейцарських франків (CHF), що з урахуванням курсу НБУ на дату переміщення товару (транспортного засобу) через митний кордон України 12.04.2025 у національній валюті становить 218 926,47 гривень.

Натомість під час ввезення на митну територію України ОСОБА_1 до митного органу надала інвойс від 09.04.2025 № 14-04S, відповідно до якого продавець компанія Longorda s.r.o. (Sokolovska 178/10, 040 11 Kosice-Zapad) продала легковий автомобіль марки VOLKSWAGEN TOURAN, номер кузова НОМЕР_1 ТОВ «BROSKO AVTO», (EDRPOU 44956970, UKRAINE, 43023, Volyn region, Lutsk district, Lutsk city, Martsynyuka Andrrija Street, bldg. 35) за ціною 3000 євро та на умовах поставки DAP Zhytomyr, що не відповідає дійсності, так як згідно з документами, наданими митною адміністрацією Швейцарської Конфедерації, зазначений товар (легковий автомобіль) реалізований (проданий) компанією Vio GmbH (CH), Alte Bernstrasse 192, 3613 Steffisburg фізичній особі ОСОБА_7 (Nataliya Galyas), Zhytomirska 8, UA-10009 Zhytomir за ціною 4440,33 швейцарських франків (CHF) та з метою вивезення поміщений у режим експорту згідно з MRN 25CH04EX9ULPS854N8 та супровідного документа Т1 MRN 25CH042Q69T72TQVL4.

Для з`ясування усіх обставин переміщення та митного оформлення в Україні транспортного засобу (легкового автомобіля) VOLKSWAGEN TOURAN, номер кузова НОМЕР_1 керівнику ТОВ «БРОСКО-АВТО» ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , як особі, що безпосередньо переміщувала зазначений товар (транспортний засіб) через митний кордон України, митницею направлено листи-виклики, в яких запропоновано прибути до управління боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил для дачі пояснень, або у разі неможливості прибуття надати письмову інформацію з поставлених питань засобами електронної пошти з досиланням поштою, на які вони не з`явились та будь-яких пояснень не надали.

Окрім того, судом першої інстанції було допитано свідка ОСОБА_8 , який є сином ОСОБА_1 , який повідомив, що його товариш із м.Житомира ОСОБА_9 попросив його придбати для нього автомобіль у Швейцарії. Він зідзвонився зі своїм знайомим, який допоміг йому купити транспортний засіб, вартість якого зі спливом часу не пам`ятає. Доставивши автомобіль із документами до польського кордону, він передав його разом із документами матері ОСОБА_1 для подальшого транспортування в Україну. Оформленням транспортного засобу займався митний брокер.

Свідок ОСОБА_4 пояснив, що у 2025 році він знайшов на сайті автомобіль, зателефонував Тарасу Галясу та попросив його придбати. Останній надав йому контактні дані людей у Європі, які цим займаються та доставили придбаний автомобіль до кордону, а ОСОБА_1 привезла його до м.Житомира. Готівкові кошти на придбання транспортного засобу він передавав людиною, яка їхала до Європи. Транспортний засіб придбавався на фірму, через яку здійснено митне оформлення. Автомобіль він купував для себе, але на облік його не поставив та не користувався ним, оскільки він йому не сподобався. Зазначив, що вартість транспортного засобу йому невідома, всі документи йому надав брокер. Де на даний час цей автомобіль, він не знає, жодних відносин з цією фірмою не підтримує.

Відповідно до протоколу про порушення митних правил ОСОБА_1 інкримінується порушення митних правил, передбачених ст.483 ч. 1 МК України, а саме: вчинення дій, спрямованих на переміщення товару а саме: легкового автомобіля, VOLKSWAGEN TOURAN, номер кузова НОМЕР_1 , вартістю 4440,33 швейцарських франків (CHF) (або еквівалент 218 926,47 гривень за курсом НБУ на час переміщення транспортного засобу через митний кордон України) через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, шляхом подання митному органу як підстави для його переміщення документів, а саме інвойсу від 09.04.2025 № 14-04S, що містить неправдиві відомості щодо відправника (продавця), одержувача (покупця), умов поставки та його дійсної вартості.

Дослідивши зібрані у справі докази, правильно визначивши юридичну природу правовідносин, що виникли, і закон, який їх регулює, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 порушення митних правил, передбачених ст.483 ч.1 МК України, оскільки остання вчинила дії, які полягають у переміщені через митний кордон України товару з приховуванням від митного контролю з поданням митному органу документів, що містять неправдиві відомості щодо отримувача товару.

Доводи апеляційної скарги захисника про те, що ОСОБА_1 не брала участі у придбанні транспортного засобу, не оформляла документи, пов`язані з його придбанням чи митним оформленням, а лише на прохання сина перегнала автомобіль з території Республіки Польща в Україну, не спростовують висновків суду першої інстанції та не свідчать про відсутність у її діях складу адміністративного правопорушення щодо порушення митних правил.

Відповідальність, передбачена ст.483 ч.1 МК України, настає за переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, зокрема шляхом подання митному органу документів, що містять неправдиві відомості. При цьому для кваліфікації таких дій не має визначального значення, чи є особа покупцем товару, його власником або чи брала вона участь в оформленні документів за кордоном. Вирішальним є встановлення факту використання при переміщенні товару документів, що містять неправдиві відомості, які мають значення для здійснення митного контролю та митного оформлення.

Посилання захисника на те, що ОСОБА_1 добровільно подала митному органу всі наявні у неї документи, не спростовують встановлених судом обставин, оскільки факт подання документів не виключає можливості притягнення особи до адміністративної відповідальності, якщо такі документи містять неправдиві відомості, що впливають на здійснення митного контролю та визначення митної вартості товару.

Безпідставними є і доводи апеляційної скарги щодо помилковості висновку суду про статус ОСОБА_1 як особи, яка фактично здійснювала переміщення транспортного засобу через митний кордон України. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 ввезла автомобіль на митну територію України та подала митному органу документи, на підставі яких здійснювався митний контроль та оформлення транспортного засобу. Встановлення чи не встановлення її статусу як покупця транспортного засобу не має самостійного правового значення для вирішення питання про наявність у її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 483 ч. 1 МК України.

Не заслуговують на увагу й посилання захисника на відсутність міжнародної автомобільної накладної (CMR) або договору перевезення. Відсутність або наявність зазначених документів не спростовує встановлених судом обставин щодо подання митному органу документів, які містили неправдиві відомості.

Посилання захисника на те, що транспортний засіб переміщувався власним ходом, а не перевозився як вантаж, також не впливає на правильність висновків суду першої інстанції, оскільки спосіб переміщення транспортного засобу через митний кордон України не змінює правової оцінки дій особи у разі використання під час митного оформлення документів, що містять неправдиві відомості.

Не є підставою для скасування постанови суду першої інстанції й доводи захисника про те, що у митній декларації Швейцарської Конфедерації як декларанта (представника) зазначено Anmelder/Vertreter – ОСОБА_10 . Факт здійснення митного оформлення представником не спростовує встановлених судом обставин та не свідчить про непричетність ОСОБА_1 до переміщення транспортного засобу через митний кордон України із використанням документів, поданих митному органу під час його митного оформлення. Зазначена обставина лише підтверджує участь представника в оформленні документів у Швейцарській Конфедерації, однак не виключає використання цих документів під час ввезення транспортного засобу на митну територію України та не спростовує висновків суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги про те, що матеріали справи не містять доказів обізнаності ОСОБА_1 щодо неправдивого характеру відомостей, зазначених у поданих митному органу документах, не спростовують правильності висновків суду першої інстанції та є безпідставними. Суб`єктивна сторона адміністративного правопорушення встановлюється судом на підставі оцінки всієї сукупності належних, допустимих і достатніх доказів, а не виключно пояснень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Суд першої інстанції всебічно, повно й об`єктивно дослідив матеріали справи, надав належну оцінку кожному доказу та їх сукупності відповідно до вимог закону і дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, навівши у постанові належні мотиви.

Не заслуговують на увагу й доводи про безпідставне відхилення судом показань свідків, оскільки відповідно до вимог ст.252 КУпАП оцінка доказів здійснюється судом за своїм внутрішнім переконанням на підставі всебічного, повного й об`єктивного дослідження всіх обставин справи. Незгода захисника з оцінкою доказів не є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Недоведеність порядку отримання митним органом документів від компетентних органів Швейцарської Конфедерації також не є підставою для скасування постанови суду першої інстанції. Матеріали справи містять документи, отримані митним органом у встановленому порядку, що були досліджені судом та оцінені у сукупності з іншими доказами. При цьому сторона захисту не надала належних та допустимих доказів, які б свідчили про недопустимість зазначених документів або їх недостовірність. Відсутність у протоколі про порушення митних правил посилань на первинні міжнародні запити чи документальне підтвердження передачі інформації від іноземного органу до Житомирської митниці не спростовують встановлених судом обставин справи.

Згідно диспозиції ст.483 ч.1 Митного кодексу України, адміністративна відповідальність за вказане правопорушення не ставиться у залежність від наявності у особи корисливого мотиву, отримання майнової вигоди чи іншої особистої заінтересованості. Об`єктивна сторона інкримінованого правопорушення передбачає доведення факту подання особою документів, що містять неправдиві відомості, а також наявності її вини у такому поданні. Отже, відсутність доказів отримання ОСОБА_1 будь-якої матеріальної вигоди або її участі у попередніх домовленостях щодо заниження митної вартості транспортного засобу не виключає наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 483 ч. 1 Митного кодексу України.

Таким чином, доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки досліджених судом першої інстанції доказів, не спростовують правильності встановлених судом фактичних обставин справи, не містять відомостей про істотні порушення норм матеріального чи процесуального права.

Під час апеляційного перегляду справи не встановлено порушень норм матеріального чи процесуального права, які б були підставою для скасування постанови суду першої інстанції. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються дослідженими доказами.

За таких обставин підстав для скасування постанови суду першої інстанції відносно ОСОБА_1 немає.

На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу захисника Крижанівського Володимира Петровича на постанову Богунського районного суду м.Житомира від 02 липня 2026 року по справі про адміністративне правопорушення №295/15545/25 відносно ОСОБА_1 за ст.483 ч.1 Митного Кодексу України залишити без задоволення.

Постанову Богунського районного суду м.Житомира від 02 липня 2026 року по справі про адміністративне правопорушення №295/15545/25 відносно ОСОБА_1 за ст.483 ч.1 Митного Кодексу Українизалишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Волкова Н.Я.

копія згідно оригіналу