Постанова від 25 серпня 2026 р. у справі №295/5791/26 — Житомирський апеляційний суд

Справа № 295/5791/26 Головуючий у 1-й інст. Єригіна І. М.

Категорія 54 Доповідач Шалота К.В.

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 серпня 2026 рокум. Житомир

Житомирський апеляційний суд у складі:

суддя-доповідач Шалоти К. В.,

суддів Коломієць О. С., Талько О. Б.,

за участю секретаря

судового засідання Прохорчук Д. В.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення учасників справи

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Богунського районного суду міста Житомира від 03 квітня 2026 року, постановлену у складі судді Єригіної І. М. у м. Житомирі,

у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради про відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог

1. У квітні 2026 року ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до Богунського районного суду міста Житомира із відповідним позовом до Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради (далі – відповідач).

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що розгляді клопотання позивача від 27 листопада 2015 року про надання довозу на одержання безоплатно земельної ділянки істотно порушив його цивільні права, внаслідок неналежного виконання відповідачем покладених на нього обов`язків.

3. Зокрема, зазначається, що відповідь на клопотання надано у формі листа замість висновку спеціалістів щодо погодження місця розташування земельної ділянки; при вирішенні питання не враховано рішення сесії про надання дозволу на складання проєкту землеустрою та передачу у приватну власність земельної ділянки для житлового будівництва; водночас прийнято рішення про відмову у наданні відповідного дозволу, яке позивач вважав незаконним.

4. Позивач зазначав, що такі рішення та дії відповідача призвели до порушення його цивільних прав та інтересів, а також вказував на допущені, на його думку, порушення законодавства, просив відшкодувати моральну шкоду, яку оцінив у сумі 150 000 грн.

Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду першої інстанції

5. Богунський районний суд міста Житомира ухвалою від 3 квітня 2026 року відмовив у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини 1 статті 186 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК).

6. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є адміністративно-правовими, а тому справа підлягає розгляду за правилами адміністративного, а не цивільного судочинства.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги

7. Позивач подав через суд першої інстанції апеляційну скаргу, в якій просив оскаржувану ухвалу суду скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

8. Апеляційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суд першої інстанції помилково вважав, що спір між учасниками справи не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Вважає, що спір має приватно-правовий характер, обумовлений незаконним складанням листа, який за формою не відповідає вимогам законодавства, що має ознаки протиправних дій, які призвели до вчинення незаконних рішень, дій та порушень цивільних прав позивача із зазначенням суті численних випадків порушень законодавства.

Відзив на апеляційну скаргу

9. Відзив на апеляційну скаргу від учасників справи до апеляційного суду не надходив.

10. Відповідно до частина 3 статті 360 ЦПК відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

11. Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 28 квітня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі №295/5791/26, встановлено строк на подання відзиву на апеляційну скаргу.

12. Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 10 червня 2026 року справу призначено до розгляду в спрощеному позовному провадженні з повідомленням учасників справи.

Короткі позиції сторін в суді апеляційної інстанції

13. Позивач у судове засідання не прибув, повідомлявся про дату, час та місце апеляційного розгляду справи у порядку, передбаченому частиною 6 статті 128 ЦПК, що стверджується рекомендованими повідомлення про вручення поштових відправлень №R067200760147.

14. Представник відповідача у судове засідання не прибував, належним чином повідомлявся про дату, час та місце апеляційного розгляду справи у порядку, передбаченому частиною 6 статті 128 ЦПК, що стверджується довідкою про доставку електронного документу.

15. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (частина 2 статті 372 ЦПК).

Позиція апеляційного суду

16. Згідно з частиною 1 статті 263 ЦПК судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

17. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права (частина 2 статті 263 ЦПК).

18. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (частина 5 статті 263 ЦПК).

19. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина 1 статті 367 ЦПК).

20. Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

21. Згідно зі статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

22. У частині 1 статті 19 ЦПК передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

23. Судова юрисдикція – це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства – цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

24. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

25. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

26. Згідно з пунктом 7 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС) юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації.

27. Пунктом 2 частини 1 статті 4 КАС передбачено, що публічно-правовий спір – спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

28. У пункті 7 частини 1 статті 4 КАС зазначено, що суб`єкт владних повноважень – це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

29. До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

30. У справі, яка переглядається, встановлено, що 27 листопада 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Житомирської міської ради із клопотанням про надання йому безоплатно у приватну власність земельної ділянки площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва індивідуального гаража.

31. 21 грудня 2015 року Управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища Житомирської міської ради листом повідомило позивача, що відповідно до Генерального плану м. Житомира, затвердженого рішенням міської ради від 26 грудня 2001 року №266, земельна ділянка, яка бажає отримати у власність вказаний громадянин, знаходиться на території багатоповерхової забудови, а також зазначено, що чинним Генеральним планом не визначена можливість використання земельних ділянок для індивідуального гаражного будівництва в межах території багатоповерхової забудови.

32. Повноваження відповідних органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118, 122, 123 Земельного кодексу України (далі – ЗК), статтями 26, 33, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

33. Відповідно до статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в України" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

34. Статтею 118 ЗК визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) у межах норм безоплатної приватизації подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

35. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 ЗК, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

36. У частині 1 статті 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що до делегованих повноважень виконавчих органів місцевих рад належить підготовка висновків щодо надання або вилучення в установленому законом порядку земельних ділянок, що проводиться органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, організація і здійснення землеустрою, погодження проєктів землеустрою.

37. Велика Палата Верховного Суду у постановах від 03 жовтня 2018 року у справі №820/4149/17, від 28 листопада 2018 року у справі № 820/4439/17 висловлювала правову позицію про те, що якщо особа звертається до відповідних органів місцевого самоврядування із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у власність, за результатами розгляду яких ці органи приймають відповідні рішення, то в цих правовідносинах відповідач реалізує свої контрольні функції у сфері управління діяльністю, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду.

38. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі №180/1560/16-а сформульований висновок про те, що вимоги про відшкодування моральної шкоди розглядаються за правилами адміністративного судочинства, якщо такі вимоги стосуються шкоди, завданої протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, і заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.

39. Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства, не підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства. Законність таких дій і рішення відповідача підлягає перевірці адміністративним судом, а вирішення питання про відшкодування моральної шкоди залежить від оцінки судом дій та рішення відповідача, як суб`єкта владних повноважень.

40. Доводи апеляційної скарги зводяться до власного розуміння норм матеріального та процесуального права та правових висновків суду першої інстанції не спростовують.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

41. Відповідно до частини 1 статті 375 ЦПК суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

42. Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції – без змін.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК, Житомирський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Богунського районного суду міста Житомира від 03 квітня 2026 року у справі №295/5791/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач К.В. Шалота

Судді О.С. Коломієць

О.Б. Талько