Суд: Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Дата: 26 серпня 2026 р.
Справа: №483/717/26
Суддя: Шевиріна Т. Д.
ОЧАКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 483/717/26
Провадження № 2/483/687/2026
РІШЕННЯ
Іменем України
27 серпня 2026 року м. Очаків
Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:
головуючої - судді Шевиріної Т.Д.,
за участю секретаря - Шилінскас О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Деал фінанс груп" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
В С Т А Н О В И В :
Представник товариства з обмеженою відповідальністю "Деал фінанс груп" (далі - ТОВ "Деал фінанс груп") звернувся до Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області з позовною заявою, предметом якої є: стягнення з ОСОБА_1 12 505 грн 00 коп. в рахунок заборгованості за кредитним договором № 77939484 від 26 листопада 2021 року, що укладений з ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів».
В обґрунтування позову зазначив, що 26 листопада 2021року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем був укладений вищезазначений кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредитні кошти із зобов`язанням повернути їх зі сплатою відсотків. ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило позивачу право вимоги за вказаним кредитним договором. Відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав, внаслідок чого перед позивачем виникла вищезазначена заборгованість. Оскільки відповідач ухиляється від добровільного погашення боргу, позивач змушений звернутися до суду.
08 липня 2026 року відповідачем через підсистему «Електронний суд» подано відзив на позовну заяву, в якому він заперечує проти позову та просить відмовити в його задоволенні, посилаючись на недоведеність факту укладення ним договору про надання кредиту № 77939484 від 26 листопада 2021 року. Так, відповідач просить врахувати відсутність належних доказів підписання договору саме ним, зокрема первинних технічних лог-файлів, IP-адреси пристрою та інших даних, які б підтверджували акцепт договору за допомогою одноразового ідентифікатора. При цьому відповідач зазначає, що ідентифікація за допомогою системи BankID була здійснена 05 жовтня 2021 року, тобто до укладення спірного договору, а тому не підтверджує факт акцепту саме цього договору.
Крім того, відповідач вказує на відсутність у матеріалах справи Паспорта споживчого кредиту та вважає, що наданий позивачем додаток до договору не підтверджує виконання кредитодавцем передбачених законом обов`язків щодо надання споживачу переддоговірної інформації.
Відповідач також заперечує правильність розрахунку заборгованості, посилаючись на несправедливість та незаконність умов кредитування, зокрема встановлення процентної ставки, яка забезпечує значний розмір реальної річної процентної ставки, а також неправомірність нарахування процентів після закінчення строку кредитування, порушення позивачем порядку зарахування здійснених ним платежів та Правил надання грошових коштів у позику. Окремо відповідач заперечує проти заявлених витрат на правничу допомогу.
Відповідач також посилається на відсутність належних доказів фактичного отримання ним кредитних коштів, зазначаючи, що позивачем не надано виписку з рахунку, платіжних документів чи інших первинних документів, які б підтверджували перерахування відповідачу суми кредиту. Крім того, відповідач ставить під сумнів належність йому платіжної картки, на яку, за твердженням позивача, були перераховані кредитні кошти.
Окремо відповідач заперечує належність переходу до позивача права вимоги, посилаючись на відсутність доказів письмового повідомлення його про відступлення права вимоги, а також зазначає, що право вимоги за спірним договором відступалося двічі. На думку відповідача, позивач мав довести належність переходу права вимоги за кожним з договорів факторингу.
10 липня 2026 року представником позивача надано відповідь на відзив, в якій зазначено, що договір позики №77939484 від 26 листопада 2021 року укладено відповідачем в електронній формі шляхом акцепту оферти з використанням одноразового ідентифікатора, що відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» є належним способом підписання електронного правочину. На підтвердження укладення договору позивач посилається на довідку про ідентифікацію та використання одноразового ідентифікатора, а також зазначає, що відповідач не надав доказів використання його персональних даних іншими особами чи звернення до правоохоронних органів із заявою про шахрайські дії.
Щодо отримання відповідачем кредитних коштів представник позивача посилається на електронну платіжну інструкцію від 26 листопада 2021 року, довідку ТОВ «ФІНЕКСПРЕС» та лист первісного кредитора, які підтверджують перерахування суми позики на банківську картку відповідача. Крім того, представник звертає увагу, що відповідач частково погашав заборгованість за договором на загальну суму 1 450 грн, що додатково підтверджує факт отримання коштів та укладення договору.
Стосовно неповідомлення відповідача про відступлення права вимоги представник позивача, то відсутність такого повідомлення не припиняє обов`язку боржника виконати зобов`язання, а лише надає йому право здійснити виконання первісному кредитору. Також позивач зазначив, що відповідач не надав доказів недійсності договорів факторингу або виконання зобов`язань перед первісним кредитором.
Щодо розміру нарахованих процентів представник зазначив, що договором встановлено базову фіксовану процентну ставку 1,99 % на день, тоді як знижена ставка 0,6965 % застосовувалася в межах програми лояльності за умови належного виконання відповідачем умов договору. У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань, проценти правомірно були перераховані за базовою процентною ставкою відповідно до умов договору та Правил надання грошових коштів у позику.
Дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, а також заяви по суті спору, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 26 листопада 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем було укладено договір позики 77939484, за умовами якого відповідачу надано позику в розмірі 5 000 грн строком на 30 календарних днів - до 26 грудня 2021 року. Договором передбачено базову фіксовану процентну ставку 1,99 % за кожен день користування позикою, а за умови виконання вимог програми лояльності - знижену процентну ставку 0,6965 % за день. За понадстрокове користування позикою договором передбачено процентну ставку 2,70 % за день (однак вона не застосовується в період карантину).
Зазначений кредитний договір підписано електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора tlzGJIwA2E, що був надісланий на вказану відповідачем електронну адресу - ІНФОРМАЦІЯ_1) у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідно до п. 5.2. договору позики, позичальник до моменту підписання договору вивчив цей договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладення цього договору, а також зазначена в правилах процедура і наслідки оформлення позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгації, йому зрозумілі.
Згідно з п. 6.5 Правил, у разі неповернення/повернення не в повному розмірі/несвоєчасного повернення позики та процентів, позичальнику на таку неповернуту позику (або її частину) товариство має право нараховувати проценти у розмірі, передбаченому договором позики, за кожний день понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення позики (або її частини) та процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів. Позичальник розуміє та погоджується з тим, що нарахування процентів на позику (або її частину) за понадстрокове користування позикою за договором позики не є штрафом, пенею чи будь-якою іншою штрафною санкцією в розумінні чинного законодавства, а застосовується виключно в якості процентної ставки на позику за понадстрокове користування.
Таким чином, у договорі позики встановлено строк позики 30 днів, однак у самому договорі позики наявні умови щодо пролонгації/ автопролонгації строку користування позикою. Умовами, які передбачені у Правилах, строк пролонгації обмежено 90 календарними днями.
Судом встановлено, що 02.11.2022 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «Сіроко Фінанс» було укладено Договір факторингу № 029-021122, відповідно до якого ТОВ «Сіроко Фінанс» набуло право грошової вимоги до фізичних осіб-боржників, у тому числі за договором позики №77939484.
05.12.2025 року між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» було укладено Договір факторингу №05/12/25-01, на підставі якого позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб-боржників, у тому числі за договором позики №77939484.
Відповідно до пункту 2.1.3 Договору факторингу № 05/12/25-01 від 05.12.2025 року, перехід права вимоги від Клієнта до Фактора відбувається в день підписання сторонами відповідного Реєстру прав вимог. З цього моменту Фактор (Позивач) стає кредитором щодо боржників та набуває усіх прав кредитора в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу права вимоги.
Підписаний сторонами Реєстр прав вимог у паперовій або електронній формі є невід`ємною частиною Договору факторингу та підтверджує факт переходу права вимоги від Клієнта (Кредитодавця) до Фактора (Позивача). Таким чином, моментом переходу права грошової вимоги до Позивача є дата підписання відповідного Реєстру прав вимог.
Згідно з Реєстром прав вимог №05/12/25 від 05.12.2025 року Клієнт (Кредитодавець) відступив Позивачу (Фактору) право вимоги заборгованості до боржників на умовах, визначених Договором факторингу №05/12/25-01 від 05.12.2025 року, у тому числі право вимоги до Відповідача за договором позики №77939484.
Станом на дату відступлення права вимоги розмір заборгованості відповідача становив 12 505 грн 00 коп., з яких 5 000 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 7 505 грн 00 коп. - заборгованість за нарахованими процентами (а.с. 6-9).
Перерахування відповідачу коштів за договором позики у розмірі 5 000 грн підтверджується довідкою АТ КБ «ПриватБанк» (а.с. 104-105).
Вирішуючи цивільно-правовий спір, що виник між сторонами, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Закон України «Про електронну комерцію» (далі Закон) визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції. Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону).
Статтею 12 Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Норми статті 11 Закону відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису, визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункти 6, 12 частини першої статті 3 Закону).
З алгоритму укладення електронного кредитного договору слідує, що без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, який використовується позичальником як аналог власноручного підпису), без здійснення входу позичальником на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між сторонами не було б укладено.
Як слідує, з матеріалів справи договір позики між первісним кредитором ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем укладено в електронному вигляді із застосуванням електронного підпису. Зі змісту договору встановлено, що відповідач при його оформленні зазначив свої персональні дані, зокрема ідентифікаційний номер платника податків, паспортні дані, електрону адресу, поштову адресу, номер телефону.
Відповідач через особистий кабінет на веб-сайті позикодавця подав заявку на отримання позики за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання позики, після чого позикодавець надіслав останньому за допомогою засобів зв`язку одноразовий ідентифікатор, який заявник використав для підтвердження підписання договору позики.
Сторони погодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідачем не спростовано ні укладання кредитного договору в електронному вигляді, ні отримання коштів відповідно до умов цього договору.
Частиною першою статті 526 ЦК України врегульовано, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Укладаючи договір позики, сторони погодили усі істотні умови, зокрема порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування ним поза межами строку кредитування.
Отже, істотні умови договору позики містяться безпосередньо у договорі, підписаному відповідачем одноразовим ідентифікатором.
Суд оцінює докази з урахуванням вимог статей 77-81 ЦПК України про їх належність, допустимість, достовірність та достатність. Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
При цьому, згідно зі статтею 81 ЦПК України, обов`язок доказування покладається на сторони в рівній мірі.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
З урахуванням викладеного, а також того, що позивач свій процесуальний обов`язок доказування виконав - довів належними та допустимими доказами факт укладення кредитного договору, перерахування коштів та наявність у відповідача заборгованості за вказаним кредитним договором, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення.
При цьому суд відхиляє доводи відповідача про недоведеність факту укладення кредитного договору та його підписання відповідачем, про недоведеність факту надання кредитних коштів та розміру заборгованості, щодо несправедливості та неправомірності нарахованих процентів, з огляду на таке.
Як встановлено судом, кредитний договір укладений сторонами в електронній формі та підписаний відповідачем з використанням електронного підпису. У тексті укладеного договору визначено основні умови кредитування, зокрема суму кредиту, строк кредитування, розмір та порядок нарахування процентів, порядок повернення кредиту, розмір та порядок сплати комісій, а також відповідальність позичальника за порушення умов договору.
Підписуючи кредитний договір в електронній формі, відповідач підтвердив своє волевиявлення на укладення договору саме на визначених у ньому умовах, а також погодився з його змістом. При цьому відповідачем не надано належних та допустимих доказів того, що на момент укладення договору відповідні умови, тарифи чи інші документи, на які посилається позивач, були йому недоступні, що він був позбавлений можливості з ними ознайомитися або що договір був підписаний ним без ознайомлення з його змістом.
Саме по собі посилання відповідача на відсутність доказів його ознайомлення з умовами договору не спростовує факту укладення договору та погодження його істотних умов. Відповідач не заперечує факту використання належних йому засобів ідентифікації та електронного підпису, яким було підписано кредитний договір, а також не надав доказів вчинення дій щодо оскарження договору, його окремих умов або електронного підпису.
Крім того, у спірному кредитному договорі безпосередньо визначені умови щодо процентної ставки. Отже, для вирішення спору суд має виходити насамперед з погоджених сторонами умов договору, а не з припущення про те, що відповідач не був з ними ознайомлений.
Також, факт укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів підтверджується довідкою банку про зарахування на картковий рахунок відповідача коштів, а також внесення відповідачем в рахунок погашення заборгованості 1 450 грн.
Відповідач, заперечуючи проти заявленого позивачем розміру заборгованості, не навів конкретного обґрунтованого розрахунку сум, які, на його думку, підлягають сплаті, не зазначив періодів, ставок чи інших показників, за якими, на його думку, позивачем допущено помилку, та не надав власного контррозрахунку заборгованості.
Водночас, суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості, встановив, що він відповідає умовам договору позики та Правилам надання грошових коштів у позику, які є невід`ємною його частиною.
Відповідно до пункту 2 договору позики сума позики становила 5 000 грн, строк користування позикою - 30 календарних днів, а базова фіксована процентна ставка - 1,99 % за кожен день користування позикою.
Згідно з пунктом 6.5 Правил у разі неповернення або несвоєчасного повернення позики та процентів товариство має право нараховувати на неповернуту суму позики проценти у розмірі, передбаченому договором, за кожний день понадстрокового користування, починаючи після закінчення встановленого строку користування та до дня повернення позики і процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів.
Так, встановлений договором строк користування позикою закінчився 26 грудня 2021 року. Проценти за договором нараховувалися за період з 27 листопада 2021 року по 26 грудня 2021 року, що становить 30 календарних днів. Після закінчення строку договору, у зв`язку з неповерненням відповідачем суми позики, відповідно до пункту 6.5 Правил позивач продовжив нарахування процентів за понадстрокове користування.
За розрахунком позивача, таке нарахування здійснено до 24 лютого 2022 року, тобто протягом 60 календарних днів понадстрокового користування - з 27 грудня 2021 року по 24 лютого 2022 року. Отже, загальний період, за який здійснено нарахування процентів, становить 90 календарних днів, що не перевищує встановленого пунктом 6.5 Правил граничного строку.
Так, сума нарахованих відсотків за період 90 днів за ставкою 1,99 % на день на суму основного боргу 5 000 грн становить 8 955 грн (5 000 грн Х 1,99 % Х 90 днів).
Водночас матеріалами справи підтверджується здійснення відповідачем платежів на загальну суму 1 450 грн, які підлягають врахуванню при визначенні розміру заборгованості. Таким чином, заборгованість за процентами становить: 8 955 грн - 1 450 грн = 7 505 грн.
Отже, з урахуванням встановлених договором умов, положень пункту 6.5 Правил та здійснених відповідачем часткових платежів, розмір процентної заборгованості, заявленої позивачем до стягнення, становить 7 505 грн.
Крім того, суд відхиляє довід відповідача щодо належності переходу до позивача права вимоги, оскільки відсутні докази письмового повідомлення його про відступлення права вимоги з огляду на таке.
Відповідно до частини другої статті 516 ЦК України неповідомлення боржника про заміну кредитора не припиняє зобов`язання та не впливає на дійсність відступлення права вимоги, а лише покладає на нового кредитора ризик настання несприятливих для нього наслідків. При цьому відповідачем не надано доказів виконання ним зобов`язання первісному кредитору після відступлення права вимоги, а також доказів недійсності договорів факторингу. Наявними у справі договорами факторингу та реєстрами прав вимоги підтверджується послідовний перехід права вимоги за спірним договором до позивача. Отже, відсутність доказів попереднього письмового повідомлення відповідача про відступлення права вимоги сама по собі не є підставою для відмови у позові.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що позивачем сплачено в рахунок судового збору за звернення до суду із цим позовом 2 662 грн 40 коп., що підтверджується відповідною платіжною інструкцією (а.с. 1), а також заявлено до відшкодування витрати на правничу допомогу в розмірі 4 500 грн.
Вирішуючи питання про розподіл витрат на правничу допомогу, суд врахував складність справи, перелік наданих послуг, час, необхідний для складання позовної заяви у спорі, предмет позову, а тому вважає доведеними витрати в сумі 3 000 гривень, що відповідає критеріям розумності та співмірності.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на викладене, виходячи з принципу пропорційності відшкодування судових витрат до задоволених вимог, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 2 662 грн 40 коп. - судовий збір та 3 000 грн 00 коп. - витрати на правничу допомогу, а всього 5 662 грн 40 коп..
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 259, 263-265 ЦПК України, -
У Х В А Л И В :
Цивільний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Деал фінанс груп" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Деал фінанс груп" в рахунок заборгованості за кредитним договором №77939484 від 26 листопада 2021 року, що був укладений з товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», - 12 505 (дванадцять тисяч п`ятсот п`ять) грн 00 коп., з яких 5 000 (п`ять тисяч) грн - заборгованість за основною сумою боргу; 7 505 (сім тисяч п`ятсот п`ять) грн 00 коп. - заборгованість за нарахованими процентами.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Деал фінанс груп" - 5 662 (п`ять тисяч шістсот шістдесят дві) грн 40 коп. - в рахунок відшкодування судових витрат.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Повний текст рішення складений 27 серпня 2026 року.
Головуюча:
Оригінал: reyestr.court.gov.ua