Рішення від 26 серпня 2026 р. у справі №472/342/26 — Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області

ОЧАКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 472/342/26

Провадження № 2/483/695/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

27 серпня 2026 року м. Очаків

Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:

головуючої – судді Шевиріної Т.Д.,

за участю секретаря – Шилінскас О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про оспорювання батьківства, –

В С Т А Н О В И В :

17 червня 2026 року з Миколаївського районного суду Миколаївської області до Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області в порядку п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України надійшла позовна заява ОСОБА_1 , предметом якої є: виключення відомостей про батьківство ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з актового запису від 13 червня 2012 року за № 33, складеного відділом державної реєстрації актів цивільного стану Веселинівського районного управління юстиції Миколаївської області про народження ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 .

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що після укладення шлюбу відповідачка повідомила йому, що її син ОСОБА_4 є його дитиною. Довіряючи цій інформації та бажаючи створити повноцінну сім`ю, 22 січня 2015 року він подав до органу державної реєстрації актів цивільного стану заяву про визнання батьківства щодо дитини відповідно до статті 126 СК України. У 2024 році між сторонами виникли конфлікти, внаслідок чого шлюб було розірвано. Під час однієї зі сварок відповідачка повідомила позивачу, що він не є біологічним батьком дитини. Оскільки він не є біологічним батьком дитини, позивач звернувся до суду.

Сторони в судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце судового розгляду були повідомлені належним чином.

Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав.

Відповідачка у судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, позов визнала та зазначила, що дійсно відповідач не є біологічним батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що він не знав. Від проходження будь-яких експертних досліджень з приводу встановлення батьківства дитини відмовилася.

Дослідивши заяви по суті спору та долучені до матеріалів справи письмові докази, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 з 13 вересня 2014 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Веселинівського районного суду Миколаївської області від 25 березня 2025 року (а.с. 7, 8-9).

За змістом витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження №00056282650 від 03 лютого 2026 року, ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 та його батьком вказано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до ст. 126 СК України (а.с. 10-11).

Стаття 51 Конституції України гарантує, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першої статті 2 СК України встановлено, що СК України регулює сімейні особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, усиновлювачами та усиновленими, між матір`ю та батьком дитини щодо її виховання, розвитку та утримання.

Згідно з частинами першою-третьою статті 5 СК України держава охороняє сім`ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім`ї. Держава створює людині умови для материнства та батьківства, забезпечує охорону прав матері та батька, матеріально і морально заохочує і підтримує материнство та батьківство. Держава забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини.

Частинами першою, дев`ятою, десятою статті 7 СК України закріплено загальні засади регулювання сімейних відносин та визначено, що сімейні відносини регулюються цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами (частина перша).

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

Права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу (стаття 121 СК України).

Походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану (ч. 1 ст. 126 СК України).

Відповідачка ОСОБА_6 повідомила, що підтримує позовні вимоги заявника, не заперечує проти них та підтверджує, що ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , не є біологічною дитиною позивача. Зазначена заява складена матір`ю дитини власноручно та долучена до матеріалів справи (а.с. 49).

Закон не встановлює конкретного переліку доказів для оспорювання факту батьківства. Підставою для оспорювання батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від іншої особи, зібрані відповідно до вимог ЦПК України.

Обов`язок доказування потрібно розуміти як закріплену у процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, зі збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має на меті усунення невизначеності, яка виникає у правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За загальним правилом збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, однак процесуальний закон передбачає виключення із цього правила.

Зокрема, суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб (частина друга статті 13 ЦПК України).

Крім того, відповідно до пункту 3 частини п`ятої статті 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій.

З огляду на те, що спір, переданий на розгляд суду, стосується інтересів малолітньої дитини та при його вирішенні суд повинен керуватися принципом забезпечення найкращих інтересів дитини, а також враховуючи, що відповідачка фактично підтвердила той факт, що позивач не є біологічним батьком малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та відмовилась від проведення будь-яких експертиз, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 259, 263-265 ЦПК України, –

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про оспорювання батьківства – задовольнити повністю.

Виключити відомості про батьківство ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з актового запису № 33 від 13 червня 2012 року, зробленого відділом державної реєстрації актів цивільного стану Веселинівського районного управління юстиції Миколаївської області, про народження ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 .

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 27 серпня 2026 року.

Головуюча: