Постанова від 26 серпня 2026 р. у справі №209/9405/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7817/26 Справа № 209/9405/25 Суддя у 1-й інстанції - Юрченко Я.О. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:

судді-доповідача Никифоряка Л.П.

суддів Гапонова А.В., Красвітної Т.П.,

Учасники справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»,

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в місті Дніпро справу, що виникла з цивільних правовідносин, в якій подана апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Кам`янського від 14 квітня 2026року, головуючий у суді першої інстанції Юрченко Я.О.

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст заявлених вимог

У листопаді 2025року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі – ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», Товариство) звернулося в суд з позовом проти ОСОБА_1 з вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 38797,22грн, з яких: 37 423,00грн заборгованість за тілом кредиту; 1374,22грн сума заборгованості за відсотками.

Існування таких вимог позивач пов`язував із тим, що 26 вересня 2018року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 укладений договір про відкриття поточного рахунку та надання кредиту "Кредит готівкою" № 010/3135/82/462442, відповідно до умов якого АТ «Райффайзен Банк Аваль» надав відповідачу грошові кошти у сумі 25 900,00грн, а відповідач зобов`язався повернути кошти, сплатити проценти та виконати інші обов`язки, передбачені договором, однак взятих на себе зобов`язань не виконав, через що утворилася заборгованість яку позивач, враховуючи перехід до нього права вимоги за договором відступлення права вимоги № 114/2-41, просив стягнути на свою користь.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дніпровського районного суду міста Кам`янського від 14 квітня 2026року позов Товариства задоволено в повному обсязі. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, оскільки відповідачкою було допущено порушення зобов`язань з повернення кредитних коштів, у зв`язку з чим виникла відповідна заборгованість, яка підлягає стягненню на користь позивача.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

25 травня 2026року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_2 подала безпосередньо до суду апеляційної інстанції за допомогою системи “Електронний суд” апеляційну скаргу на рішення Дніпровського районного суду міста Кам`янського від 14 квітня 2026року.

В апеляційній скарзі заявниця не погодилася з висновками суду та висловила вимогу про скасування рішення і відмову у задоволенні позову повністю.

Доводи апеляційної скарги зводились до того, що хоча відповідачка не заперечує проти укладення нею із банком кредитного договору, проте вважає, що нарахування їй заборгованості здійснено не правильно. Суд першої інстанції необґрунтовано взяв до уваги докази, які були подані позивачем.

Вважала, що у справі не підтверджено факту відступлення права вимоги за спірним кредитом на користь позивача.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечив проти апеляційної скарги, заявляв що обставини якими скаржниця обґрунтовувала свої апеляційні вимоги не підтверджені в результаті розгляду цього спору та доводи наведені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

29 травня 2026року ухвалою Дніпровського апеляційного суду витребувано з Дніпровського районного суду міста Кам`янського цивільну справу №209/9405/25; та 08 червня 2026року справа надійшла на адресу апеляційного суду.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 10 червня 2026року відкрито апеляційне провадження у справі.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 18 червня 2026року справу призначено до судового розгляду без повідомлення учасників справи.

Про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про отримання документів в Електронному суді.

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно пункту 1 частини першої статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Згідно з частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Сторони у справі у встановлений законом строк не звернулися до суду з заявою із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Фактичні обставини встановлені в ході судового розгляду, які підтверджені належними та допустимими доказами

26 вересня 2018року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 укладений договір про відкриття поточного рахунку та надання кредиту "Кредит готівкою" №010/3135/82/462442, відповідно до умов якого АТ «Райффайзен Банк Аваль» надав відповідачці грошові кошти у сумі 25 900,00грн, а відповідачка зобов`язалася повернути кошти кредиту, сплатити проценти та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Відповідно до п. 1.1 та 1.2 кредитного договору банк відкриває поточний рахунок «для виплат» в гривнях на ім`я клієнта та здійснює його розрахунково-касове обслуговування у відповідності до Правил та Тарифів банку на ведення та обслуговування поточних рахунків фізичних осіб. Поточний рахунок призначений для зарахування коштів кредиту згідно цієї заяви-договору, а також внесення готівкових та безготівкових коштів на поточний рахунок виключно з метою погашення кредиту. Кредит надається шляхом зарахування коштів кредиту на кредитну картку з наступним відображенням операції надання кредиту на кредитку картку через поточний рахунок на дату надання кредиту або на наступний операційний день.

Згідно п. 4.2 кредитного договору клієнт підтверджує, що перед підписанням заяви-договору він повідомлений в письмовій формі про всі умови споживчого кредитування в АТ «Райффайзен Банк Аваль» та орієнтовну загальну вартість кредиту, що підтверджується підписом клієнта про його ознайомлення з паспортом споживчого кредиту «Кредит готівкою», та не має зауважень, претензій щодо наданої інформації. Надана клієнту інформація є повною, необхідною, доступною, достовірною та своєчасною.

АТ «Райффайзен Банк Аваль» свої зобов`язання перед відповідачкою ОСОБА_1 за кредитним договором виконав та надав їй кредит в сумі 25 900,00грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідачки № НОМЕР_1 .

Відповідно до розрахунку заборгованості за Договором №010/3135/82/462442 від 26 вересня 2018року, відповідачка ОСОБА_1 не здійснювала у повній мірі оплати за кредитним договором, тобто не виконала обов`язків, покладених не неї кредитним договором, у зв`язку з чим за останньою утворилась заборгованість в загальному розмірі 38797,22грн, яка складається з суми заборгованості з тіла кредиту – 37423,00грн, нарахованих процентів – 1374,22грн.

24 грудня 2020року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладений договір про відступлення права вимоги № 114/2-41, у відповідності до умов якого, ТОВ «Кредит-Капітал» набув статус нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками АТ «Райффайзен Банк Аваль», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №010/3135/82/462442 від 26 вересня 2018року.

Згідно копії Реєстру Боржників до Договору про відступлення права вимоги № 114/2-41 від 24 грудня 2020року ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набув права грошової вимоги до боржників, у тому числі до ОСОБА_1 , за кредитним договором №010/3135/82/462442, заборгованість в загальному розмірі 38797,22грн.

Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту судового рішення, яке оскаржено, дослідив доводи апеляційної скарги та з`ясував межі, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази.

При задоволенні позовних вимог суд першої інстанції вирішального значення надав тій обставині, що відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання та згідно матеріалів справи має заборгованість перед Товариством, яке є правонаступником позикодавця.

Заразом, на думку суду позивачем підтверджені обставини щодо існування домовленості про розмір процентів за користування кредитними коштами.

Дослідивши наявні в цивільній справі документальні докази апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення так як судом першої інстанції при ухваленні рішення додержані норми матеріального і процесуального права.

Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася /частина друга статті 639 ЦК України/.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти /частина перша статті 1048 ЦК України/.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним /стаття 1055 ЦК України/.

Отже, договір про надання фінансового кредиту підписано ОСОБА_1 , тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину.

Та відповідачка в апеляційній скарзі не заперечувала факту укладення вказаного договору та отримання грошових коштів.

Як вбачається із змісту кредитного договору між позичальником та кредитором було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору.

Отже, підписавши кредитний договір, ОСОБА_1 посвідчила свою обізнаність та згоду з його умовами, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їх внутрішній волі, правочин вчинено в формі, встановленій законом, та він був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним, а саме отримання кредитних коштів позичальником, що і було здійснено сторонами.

Тож, у даному випадку слід виходити з презумпції правомірності правочину (стаття 204 ЦК України), а також презумпції обов`язковості виконання договору (стаття 629 ЦК України). Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, а договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Для вирішення спору в даній справі обов`язковим є з`ясування обставин щодо виникнення зобов`язання боржника сплатити певну суму отриманих в кредит коштів та процентів на користь іншої сторони у строк та в порядку відповідно до цивільно-правового договору.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку ні первісному кредитору, ні в подальшому не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд – шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Водночас, підтверджені обставини та дії позичальника щодо погодження останнім з Банком умов про проценту ставку в певному розмірі та на умовах зазначених в письмових документах.

У Кредитному договорі від 26 вересня 2018року зазначено фіксовану процентну ставку 42 % річних.

Отже, умови кредитування щодо сплати процентів передбачені безпосередньо в Кредитному договорі від 26 вересня 2018року та Паспорті споживчого кредиту, що особисто підписані відповідачкою.

Підписанням Кредитного договору від 26 вересня 2018року та Паспорту споживчого кредиту без будь-яких застережень відповідачка підтвердила, що вона обізнана та погодилася з усіма умовами такого договору. Та обставина, що відповідачка вносила плату відповідно до умов зазначеної вище угоди, вказує на вільне волевиявлення позичальника в момент укладення правочину, повну обізнаність та погодження з умовами кредитування.

Зміст зобов`язання в наведеному Кредитному договорі та Паспорті споживчого кредиту викладено досить зрозуміло, оскільки системний аналіз кредитного договору, наданого Банком розрахунку, банківської виписки та довідок дає підстави для висновку про те, що справжня воля сторін договору зводилась до отримання коштів, які позичальник зобов`язаний повернути, із сплатою процентів за кредитним договором в розмірі та умовах погоджених сторонами.

Відповідно до вимог статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Матеріали справи містять належні та допустимі докази, які підтверджують факт ознайомлення позичальника з умовами договору щодо розміру процентів за кредитним договором; наявні відомості про те, що саме ОСОБА_1 погодилася з умовами з приводу процентної ставки за кредитом; та Банком доведені обставини, які давали можливість суду переконатись в тому з приводу яких відносин був укладений Кредитний договір від 26 вересня 2018року та Паспорт споживчого кредиту, та хто ознайомлений з викладеними в них умовами.

Отже, в матеріалах справи наявні докази в підтвердження обставин щодо обґрунтованості нарахування процентів за кредитним договором.

Задовольняючи позов ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», суд першої інстанції дійшов правильного висновку про надання позивачем належних та допустимих доказів укладення з відповідачкою Кредитного договору, враховуючи вищезазначені обставини справи та вимоги закону.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що нарахування їй заборгованості здійснено не правильно, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги як безпідставні та зводяться до переоцінки доказів, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи /статті 79 ЦПК України/.

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку розрахунок заборгованості), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок це процесуальний обов`язок суду.

Звертаючись до суду з цим позовом позивач на підтвердження наявності заборгованості та її розміру подав до суду розрахунок заборгованості та виписку за рахунком.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Водночас, відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003року № 254 (в редакції, чинній на час звернення до суду з позовною заявою), виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018року № 75 (в редакції, чинній на час вирішення справи судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій).

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.

До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16 вересня 2020року у справі № 200/5647/18 та від 28 жовтня 2020року у справі № 760/7792/14-ц.

Судом встановлено, що виникнення заборгованості по боргових зобов`язаннях та їх розмір підтверджується розрахунком заборгованості та випискою по особовому рахунку, що свідчить про те, що судом досліджувались первинні документи.

Крім того, судом було встановлено, що матеріали справи не містять доказів на спростування відображеної у розрахунку заборгованості ОСОБА_1 перед позивачем.

Вказане свідчить про те, що судом першої інстанції було належним чином перевірено розрахунок заборгованості та оцінено його в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами.

Тож, суд першої інстанції дійшов правильного висновку відносно того, що наданий позивачем розрахунок заборгованості та виписка по особовому рахунку є належними та допустимими доказами в розумінні статей 77, 78 ЦПК України.

Встановлено, що відповідачка ОСОБА_1 користувалася кредитними коштами та частково сплачувала заборгованість за договором, що також підтверджує факт укладення кредитного договору між сторонами.

Відповідачка ОСОБА_1 не надала суду доказів, які спростовували б розрахунок заборгованості перед ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», не довела відсутність заборгованості.

Посилання на те, що сплачені нею суми на погашення заборгованості не були враховані судом, є безпідставними, оскільки згідно розрахунку заборгованості такі погашення були враховані позивачем.

Також ОСОБА_1 клопотання про призначення судової економічної експертизи, яка могла б підтвердити або спростувати обставини наявності кредитної заборгованості, ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції не заявлено, що підтверджується письмовими матеріалами справи.

Натомість наявними в матеріалах справи доказами підтверджується факт видачі та отримання відповідачкою ОСОБА_1 кредитних коштів, про що свідчать підпис у Кредитному договорі, в якому погоджено між сторонами всі істотні умови, порядок отримання та погашення заборгованості, наслідки невиконання зобов`язань за договором, а розрахунком заборгованості та випискою з особового рахунку підтверджується факт користування кредитними коштами та вчинення відповідачкою дій щодо часткового погашення заборгованості.

Посилання відповідачки в апеляційній скарзі на те, що не підтверджено факту відступлення права вимоги за спірним кредитом на користь позивача, необґрунтовані.

Так, 24 грудня 2020року АТ «Райффайзен Банк» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит Капітал», керуючись главою 47 ЦК України, уклали Договір відступлення права вимоги №114/2-41. Згідно вищевказаного Договору, та у відповідності до статті 512 ЦК України, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками АТ «Райффайзен Банк», включно і ОСОБА_1 за кредитним договором №010/3135/82/462442 від 26 вересня 2018року.

До позовної заяви додано копію Договору відступлення права вимоги №114/2-41 від 24 грудня 2020року; копії Додатку №1 до Додаткової угоди №2 до Договору відступлення права вимоги №114/2-41 від 24 грудня 2020року, копію Додаткової угоди №2 до Договору відступлення права вимоги №114/2-41 від 24 грудня 2020року, копію платіжної інструкції до Договору відступлення права вимоги №114/2-41 від 24 грудня 2020року.

Водночас, слід наголосити, що неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань.

Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції, та вважає, що суд першої інстанції виконав вимоги закону про обґрунтованість та законність рішення суду.

Ніщо не вказує на те, що судом не дотримано принципу рівності, що витікає із змісту частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Водночас, заявником апеляційної скарги не підтверджено жодних порушень норм процесуального права, через які він не зміг повною мірою реалізувати свої процесуальні права чи які би призвели до ухвалення незаконного рішення, оскільки судом першої інстанції створені умови для того, щоб відповідачка надала пояснення та докази щодо обставин, на які вона посилалася як на підставу своїх вимог.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції, та вважає що суд першої інстанції виконав вимоги закону про законність рішення суду, що дає підстави суду апеляційної інстанції відповідно до статті 375 ЦПК України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 259,268,374,375,381-384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Залишити без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1

Рішення Дніпровського районного суду міста Кам`янського від 14 квітня 2026року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частиною третьою статті 389 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 27 серпня 2026року.

Судді: